Кого ж таки з дисидентів, нащадка Павла Чубинського, переховував від радянської влади  очільник Полтавської області Валерій Асадчев?

У полеміці з головою Лохвицької районної організації «Свобода» Олександром Панченком  голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев, якого у Лохвицькому будинку культури  12 грудня 2009 року його прихильники гордо й по-московськи, вибачте, ГУБЕрнатором, випалив, що він був за ризикував за радянських часів, коли переховував у себе якогось нащадка автора українського гимну Павла Платоновича Чубинського (1839-1884). Він назвав ту особу дисидентом, а відтак незгідним.

Звернімося до «Міжнародного біографічного словника дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР» (т.т.1-2, Україна) (видавництво Харківської правозахисної групи, 2006), але на прізвище Чубинський, на жаль нікого не знаходимо. Переходимо до  іменного покажчика видання «Репресії в Україні (1917-1990 рр.). Науково-допоміжний бібліографічний покажчик» (видавництво «Смолоскип», 2007), й серед сотень імен прізвища названого полтавським очільником… також не знаходимо. Зовсім можливо, що етнограф Павло Чубинський мав доньку? Йдемо до Інтернету. Там знаходимо, що син Павла Платоновича – Михайло Павлович Чубинський (1872-1943), міністр юстиції за гетьмана Павла Скоропадського, пізніший прихильник російського білого руху Антона Дєнікіна, скінчив свій земний шлях у Югославії у далекому 1943 році.

Хотілось би уточнити для анналів історії полтавського краю від шановного Валерія Михайловича Асадчева (який аж ж цілих 3,5 роки трудиться губернатором, а одночасно…. й головою ОДА) й належить (як він гордо сказав) до інтелектуальної частини Руху – УНП, кандидат якої Юрій Костенко разом з Віктором Ющенком кандидують на пост Президента України: кого ж таки з дисидентів і від кого він переховував у радянські часи ?

Нам, лохвичанам (не лохам!) буде дуже цікаво.

Сашко Сокира, а не «бандіт», як назвав його Асадчев

Подав - голова Лохвицької р/о ВО «Свобода» Олександр Панченко (Полтавська область)