ЛохвицяСубота, 21-Жов-2017, 20:38
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2016 » Квітень » 19 » Валентина Чурікова поховали у день, коли він мав повернутися з АТО
    14:21
    Валентина Чурікова поховали у день, коли він мав повернутися з АТО
    24-річний мешканець Вирішального на Лохвиччині не дожив до своєї демобілізації 2 дні. У день похорону його синові виповнилося півроку. За день у Вирішальному поховали воїна, який помер по дорозі з зони АТО.


    Страшне горе прийшло до Вирішального 6 квітня, а 8 квітня – знову. Валентина дуже любили односельці, біля двору, щоб віддати йому останню шану, зібралося майже півсела.


    Із моїм сином Ярославом ходив у один клас, разом пішли в училище, – схлипує жінка років 55. – Спільні хлоп’ячі захоплення мали, у футбол грали. Півроку попрацювали потім – і в армію. Правда, служили далеко один від одного. А в АТО служили поруч, за три кілометри. Ярослав там і зараз. Валік такий чемний був, завжди вітався, питав, чим допомогти, а як бачив, що треба, то допомагав, не питаючи. Клас у них був напрочуд дружний.

    Валентин був командиром відділення 3-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти 122-го батальйону окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади, – скупо відповідає на питання командир загиблого, лейтенант Владислав Коцар. – Завжди усміхнений, ініціативний, відповідальний. Загинув від осколочного поранення в голову. Сумлінно виконував свій обов’язок, зарекомендував себе тільки з кращої сторони. Хороший хлопець, на якого завжди можна було покластись. Сьогодні мав живим поїхати додому.

    Молодший сержант Валентин Миколайович Чуріков народився 17 травня 1991 року в селі Вирішальному у багатодітній родині робітників. Рідний батько загинув, коли Валентин пішов у 1 клас. У рідному селі хлопець закінчив школу, потім – Червонозаводське ПТУ. Після строкової служби в армії 1 рік служив за контрактом. Був працьовитим і відповідальним, працював на кількох підприємствах. У 2014 році зустрів своє кохання – Аліну. Коли одержав повістку 2015 року, сприйняв її як належне, не намагався ухилитися. Пішов служити на День закоханих, 14 лютого. Потрапив на передову, до десантно-штурмової бригади. Приходив у відпустку восени й на народження сина Олексія, був присутнім на пологах. Отримав множинні осколкові поранення, у тому числі в голову, за словами одних на посту, інших – у бою. Помер 6 квітня у військовому госпіталі Харкова. У Валентина залишилося 2 брати і 4 сестри.

    Знаю цю дитину з самого малечку, бо ми – майже сусіди, – ковтає сльози Ганна Циб, яка працювала вчителем Вирішальненської школи, донедавна була сільським головою. – Настільки світлий, добрий, щирий хлопець! У них у багатодітній сім’ї так заведено – один за всіх і всі за одного. Валік так будував стосунки і з друзями, і в колективах, де навчався, працював, служив. Був наполегливим, цілеспрямованим, поступово крок за кроком ішов до мети. Ми всім селом спостерігали за його успіхами, раділи за них, чекали його…

    Солдати Лохвицького військкомату та колеги з магазину, де працював Валентин, по черзі несли труну на плечах більше двох кілометрів. Жінки ридали, чоловіки по-справжньому плакали. Останній дзвінок для свого випускника дали по дорозі у Вирішальненській школі. Діти з квітами в руках утворили для процесії живий коридор. Грав духовий оркестр із Заводського. Під час хвилини мовчання звучала пісня «Пливе кача», коли накриту жовто­блакитним прапором труну опускали у землю, троє солдатів салютували в небо.

    Неможливо знайти слів, якими можна зменшити тяжке горе, яке спіткало нашу Лохвиччину, – сказав голова райради Анатолій Храпаль. – Сьогодні свята рідна земля приймає в своє лоно вірного громадянина і патріота України, люблячого батька та чоловіка, турботливого сина та брата.

    Ми прощаємося з нашим героєм, який навіки залишиться в нашій пам’яті справжнім патріотом, людиною, що зберегла чоловічу честь і гідність, – наголосила заступник голови РДА Ольга Папірненко. – Сім’ї, особливо дружині і маленькому синові, обіцяємо підтримку.

    Він був спокійним, відповідальним, дисциплінованим, дружелюбним і трудолюбивим, – згадує заступник директора Вирішальненської школи Тетяна Козачко. – Без будь-яких вагань брав участь у роботі волонтерських загонів. Ніколи не бешкетував, навпаки – зупиняв інших. Після закінчення 9 класу в 2006 році пішов добувати професію, хотів бути корисним людям, створити сім’ю, бути щасливим. Він завжди про це говорив у школі. Він виконав свій обов’язок перед державою, але не зміг дотримати одну обіцянку, яку дав рідним – повернутися живим.

    Відправляли молебень п’ятеро священиків УПЦ КП.

    Ця втрата – за кожного з нас, – сказав один із них. – Завдяки таким патріотам у нас зараз мирне життя. Господь любить воїнів і називає у святому письмі «блаженні миротворці, бо вони синами божими назвуться».

    Коли на труну жменями кидали землю, хтось у натовпі шепнув:

    Треба було зняти ридання й голосіння мами, щоб кожного дня показувати тим, кому ця війна вигідна.

    За день на цьому кладовищі поховали 40-річного Юрія Сердюка. Він демобілізувався, відслуживши в АТО рік. Але по дорозі на вокзалі чоловікові стало зле і серце раптово зупинилося. Дехто шукає містичні та релігійні пояснення збігові трагічних подій.

    Переглядів: 309 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Квітень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930
    Copyright Лохвиця © 2017