У рідному селі ректора педуніверситету ледь не закрили школу - 31 Липня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяЧетвер, 08-Гр-2016, 08:57
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Липень » 31 » У рідному селі ректора педуніверситету ледь не закрили школу
    11:27
    У рідному селі ректора педуніверситету ледь не закрили школу
    8 липня у клубі Васильків на Лохвиччині відбулося зібрання, де мешканці села разом із представниками влади району вирішували, чи буде закрита місцева школа. Районна рада на цей момент уже проголосувала за закриття, бо учнів дуже мало і через те їх навчання обходиться дорого, але…


    Приміщення і двір школи – у зразковому порядку

    У залі зібралося близько 40 мешканців Васильків та сусідньої Христанівки – переважно ті, хто має дітей. Як пояснили двоє чоловіків, які гнали корів через центр села, показуючи на порожню дошку для об’яв, прийшло б і більше васильківців, аби всі знали про збори. Гості почали з пояснення причин закриття школи і, природно, нарвалися на емоційний спротив громади.

    Навчання одного учня в Лохвиці обходиться у 8,5 тис. грн. на рік, а у Васильківській школі – 41

    Навчання одного учня у Лохвиці обходиться у 8,5 тис. грн. на рік, а у Васильківській школі – 41, – повідомляє заступник голови РДА Ольга Папірненко. – Для того, щоб у 2014 році утримувати школу, сільська рада відгукнулася на біль освітян і виділила 61 390 грн. на бензин, 4 610 грн. на харчування дітей малозабезпечених сімей і 5 000 грн. на енергоносії. Крім того, відшкодувала енергоносії, використані для дитсадка, на суму 23 421 грн. Якщо врахувати ці цифри, вартість навчання дитини протягом року становила 35 780 грн. У 2015 році запланована субвенція з сільського бюджету в сумі 79 тис. грн., із них на підвезення дітей – 45 тис. грн., на ремонт опалення ДНЗ – 20 тис. грн., на харчування – 11 500 грн. За 2014 рік на зарплату працівників витратили 398 тис. грн., на харчування – 5 тис. грн., на інші послуги – 6 тис. грн., на енергоносії – 170 тис. грн. За 5 міс. 2015 року витратили на зарплату 175 тис. грн., харчування і бензин на підвезення дітей – за рахунок субвенції з сільського бюджету, інші послуги – 2 300 грн., енергоносії – 64 тис. грн. Отже, якщо суму 8,5 тис грн. дати на 1 учня Васильківської школи, вона не зможе функціонувати.

    Васильківцям пропонували возити дітей до Лохвицької гімназії №1 автобусом. Але люди висловлюють невдоволення перспективою навчання дітей там, бо там батькам гімназистів надто часто доводиться на щось здавати гроші. Гості пояснюють, що шкільний автобус возитиме дітей до однієї з трьох лохвицьких шкіл на вибір. Місцева мешканка з обуренням цікавиться, чи закриють дитсадок разом зі школою і отримує у відповідь заперечення.

    Чому ніхто не говорить про якість знань дитини? – продовжує агітувати за підвезення Ольга Іванівна. – Є діти і школа, але немає жодного класу. Діти змушені навчатись за індивідуальною формою. Якщо у дев’ятикласника має бути 33 уроки на тиждень, він має тільки 8.

    Але крім якості знань, каменем спотикання стала бідність сільради й небажання її приєднуватися до інших громад у межах реформи, про яке заявляв сільський голова.

    Якби ви вдома хазяйнували і порівняли, що у вас утримання дитини обходиться в 41 тисячу, а у міській школі – 8,5, ви б далі купували товари в три дорога? – наполягає голова РДА Володимир Рязанов. – Тим, що ваша сільрада прийняла рішення залишитися самостійною, ви поставили хрест на всіх своїх закладах. Тому що грошей у сільському бюджеті вистачатиме тільки на утримання апарату сільської ради. Утім, ми сюди приїхали не для того, щоб оголосити вже прийняте райрадою і передане в Полтаву рішення про закриття, а для конструктивного діалогу.

    Доводячи доцільність закриття школи, Ольга Папірненко наводить цифри:

    Якби у вас було хоча б 27 дітей, а не 18, ми б до вас сьогодні не приїжджали. У 1 клас піде 4 учні, у 2-й – 4, у 3 класі – жодної дитини, у 4-му – 3, у 5-му – 1, у 6-му – 2, у 7-му – 0, у 8-му – 3, у 9-му – 1 учень.

    У сільській школі кожна дитина – особистість

    Директор школи Надія Цапко наводить аргументи вчителів та односельців:

    Зрозумійте, школа потрібна не для мене і не для вчителів – ми готові перейти на іншу роботу. Із 5 по 9 клас мало учнів, бо в час їх народження була низька народжуваність. Але зараз у нас приріст дітей, у 2013 році в селі народилося 8. І до 2020 року в нашій школі буде 30 учнів. У дитсадку зараз 20 дітей. Із приводу навантаження – один учень у 9 класі дійсно по закону має 8 уроків. Але вчителі проводять уроки згідно повноцінного розкладу, хоча й отримують платню лише за ті 8 годин. Ми проводимо різні заходи, свята. Тут кожна дитина – особистість, кожна дитина себе показує, якщо четвертокласнику не дали віршика, щоб розказав на ранку, він плаче. А у Лохвицькій гімназії за останні 7 років не було повноцінного новорічного ранку – тільки лялькова вистава. У нас же на кожному святі багато гостей, можна подивитися це на сайті школи. Дійсно, двоє дев’ятикласників із Васильків перейшли – один до гімназії, інший до Сенчанської школи, але переманили не їх, а батьків, причина пов’язана з роботою.

    Васильківську школу вже намагалися закрити 2013 року, її зберегли завдяки відкриттю при школі дитсадка (разом утримувати їх дешевше). Роботу працівників навчально-виховного комплексу добре помітно. Вона висвітлюється на шкільному сайті. Територія школи охайна, впорядкована, тут є ігровий та спортивний майданчики. Крізь вікна двоповерхової школи, яка будувалася за радянських часів із надією, що учнів буде в рази більше, видно чистоту й порядок. На підвіконнях буяють квіти.

    Крім 20 вихованців, у селі є ще четверо дошкільнят, але для них не вистачає місць, – додає жінка зі залу. – Після появи садочка діти стали вихованими, не кидаються камінням, а вітаються. Бо вихованням їх було займатись нікому – батьки на роботі, а бабусі замість глядіти, пораються по господарству.

    На апарат сільради витрачається 35% прибутків

    Володимир Рязанов на підвищених тонах посварив директорку школи та відсутнього сільського голову, який, за свідченнями односельців, у відпустці й знаходиться на лікуванні в Миргороді. Покритикував, що раніше не підняли питання про встановлення твердопаливного котла, відключення від системи опалення незадіяних приміщень двоповерхової школи. Особливо – сільського голову, який нібито заявив, що сільрада самодостатня і об’єднуватися з іншими не бажає. Тоді як після об’єднання з іншими громадами коштів на фінансування об’єктів соціальної сфери точно вистачить.

    Тема дискусії змінюється, постає питання об’єднання громад. Один чоловік обурюється, чому бюджет сільради бідний, коли повсюди викачують вуглеводні зі свердловин. Голова РДА запевняє, що в разі об’єднання громад держава даватиме їм відсотки від податків (у тім числі й екологічного), громада розпоряджатиметься своєю землею, рентною платою, водними об’єктами. В ході обговорення виясняється, що Васильківську громаду надто активно не запрошував до себе ніхто із сусідів. І що дохідна частина бюджету сільради – 1 500 тис. грн., із яких 35% «проїдає» апарат сільради.

    Утім, Володимир Володимирович, наводячи аргументи про те, що без об’єднання з сусідами бідні сільради не виживуть, зізнається:

    Держава поступила з нами неправильно. В ідеалі треба було зробити пілотний проект, дати об’єднаним громадам повноваження, наповнення бюджетів, відшліфувати систему й виправити негаразди. А потім уже тиражувати реформу в масштабах усієї країни.

    Школу збережуть, якщо вона перейде на опалення дровами а село приєднається до іншої громади

    У період тривалістю 8,5 років, коли я був головою районної ради, і поставало питання про закриття школи, ми з сільським головою працювали над ним 2–3 місяці, він робив усе, щоб школа не закривалася, – каже депутат райради Володимир Борисенко. – А у вас не робиться нічого. А треба було давно підключити до питання оплати енергоносіїв сільськогосподарські підприємства, які орендують тут землі. Щодо якості навчання (я сам – за фахом учитель і розумію, як провести урок фізики з двома учнями, але не розумію як нормально провести урок фізкультури) вважаю так. Якщо турбуватися про дитину, треба створити всі умови для підвезення дітей до Лохвицьких шкіл, де є всі умови, обладнання, наочність, техніка. Але якщо турбуватися про село і про перспективу, майбутні покоління, школу треба зберегти.

    Після суперечок та обговоренням ряду суміжних питань учасники зібрання прийшли до висновку, що школу можна зберегти, якщо:

    – встановити сучасний котел для опалення дровами;
    – організувати транспорт і батьків для заготовки дров;
    – з метою економії перенести сільраду та бібліотеку до приміщення школи;
    – скоротити штат обслуговуючого персоналу;
    – Васильківській сільраді об’єднатися з якимись із сусідніх громад – наприклад, Їсковецькою, Ригівською чи Лохвицькою.

    За пропозицією Володимира Рязанова була створена робоча група, яка вирішуватиме технічні питання встановлення дров’яного котла, пов’язані з обчисленням потрібної потужності, виготовленням проектно-кошторисної документації, придбанням та установкою. До робочої групи увійшли, зокрема, сам голова РДА, депутати районної ради Володимир Борисенко і Віктор Марков, бухгалтер сільської ради.

    «Чому сільрада, яку називають «маленьким Кувейтом», така бідна?»

    У ході зустрічі гостям довелося відповісти на ряд суміжних питань. Зокрема, чому сільрада, яку називають «маленьким Кувейтом», така бідна.

    Ми (РДА) підняли всі райони нашої області, де ведеться видобуток нафти й газу, щоб усі вони направили листи до всіх обраних від Полтавської області депутатів, щоб вони внесли зміни до бюджетного кодексу, – відповів Володимир Рязанов. – Щоб внесли поправку і до державного бюджету йшло не 100% рентних платежів від користувачів надр, а 95, а 5% – залишалося на місцях. Якби ми мали цю суму, питання про закриття шкіл у районі б не стояло.

    Також люди обурилися, що неподалік Васильків вирубують вікові дуби у два обхвати. Володимир Володимирович пояснив, що вирубка законна, РДА немає ніяких важелів впливу на лісництво, але пообіцяв запросити на засідання робочої групи лісничого, щоб лісництво дало спонсорську підтримку громаді.

    Васильки – батьківщина Івана Прокопенка, доктора педагогічних наук та вченого-економіста, ректора Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Тут він закінчив школу, два роки працював у колгоспі. Село дуже красиве, розташоване на схилах у долині Сули, неподалік багато лісів, ставків, боліт. Васильки пережили занепад разом із руйнацією колишнього колгоспу, але нині господарство і виробництво відновлюється, працює ферма з новітнім обладнанням.

    Переглядів: 170 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Липень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031
    Copyright Лохвиця © 2016