У Лохвиці можна побачити лицарські обладунки, кістки мамонта і картину Айвазовського - 28 Липня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяПонеділок, 05-Гр-2016, 17:30
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 2
    Гостей: 2
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Липень » 28 » У Лохвиці можна побачити лицарські обладунки, кістки мамонта і картину Айвазовського
    13:47
    У Лохвиці можна побачити лицарські обладунки, кістки мамонта і картину Айвазовського
    Лохвицький краєзнавчий музей ім. Г. С. Сковороди – один з найцікавіших краєзнавчих музеїв України.


    Екскурсію проводить Тарама Боршош.
    Зверху – “Чумацькка валка” Івана Айвазовського,
    зліва – ваза з маєтку Галаганів,
    справа – скульптура Івана Мартоса

    Одразу за порогом на відвідувача чекає природнича зала. Тут представлені опудала тварин, гербарні зразки рослин, діарами, де змодельоване природне середовище, зрізи ґрунту, корисні копалини. Є навіть муляжі різних сортів фруктів, які вирощують у районі.


    Бронзовим биком, виготовленим у Німеччині,
    нагородили товариство господарів Лохвицького повіту
    за селекційні успіхи

    Особливу увагу привертають викопні кістки мамонта, які були знайдені біля села Васильків. Орнітофауна представлена не лише опудалами птахів, серед яких трапляються такі великі й рідкісні, як орел-могильник та дрохва, а й колекцією з більше сотні яєць – від найменших до дикої гуски і… африканського страуса.


    Сувої Тори – священного письма євреїв

    Гордістю музею можна назвати колекцію метеликів, де трапляються рідкісні червонокнижні види, наприклад, Сатурнія грушева та Подалірій. Багато вітрин, колекцій, муляжів та іншого зібрав і виготовив у 60-х – 80-х роках минулого століття фанат музейної справи Петро Зінченко.


    Символічний ключ від Лохвиці, виготовлений у 19 ст.

    А оцей експонат налаштовує дітей, які приходять колективно, на детальне знайомство з природничою залою, – показує науковий співробітник музею Тамара Боршош на… дзеркало, в якому можна побачити себе на повний зріст. – Бо воно обрамлене зображеннями численних рослин і тварин, які потребують захисту. А надпис під «портретом» того, хто в нього дивиться, гласить: «Єдиний представник живого світу, здатний врятувати природу».

    У наступній залі представлені історичні старожитності, багато з яких мають власну історію, овіяні легендами. З маєтку поміщика Галагана в селі Пісках до музею потрапила велика керамічна ваза на металевій підставці. На ній намальовані яскраві птахи, квіти й метелики. За легендою, художник наносив розпис фарбами бляклих кольорів, майже відтінків сірого, а після термічної обробки вони змінилися, щоб залишитися яскравими на цілі століття. Із могили того ж поміщика Галагана до музею потрапила мармурова скульптура скорботної жінки. Якби вона залишилася на цвинтарі, мармур би зруйнувався від погодних умов, та й навряд вистояв під час революції, Великої Вітчизняної, нападів вандалів і любителів старожитностей. Скорботну жінку витесав сам Іван Мартос, нащадок славетного лохвицького козацького роду. Найвідомішою роботою скульптора є пам’ятник Мініну й Пожарському в Москві.

    Також із якогось панського будинку до музею потрапила картина «Чумацька валка» Івана Айвазовського. На її звороті міститься печатка Ермітажу, яка посвідчує, що це оригінал. Автор статті років 12 тому завдяки картині виграв спір у свого друга, який наполягав, що Айвазовський малював лише море і його оригіналу не може бути в Лохвиці. Той пересвідчився в протилежному лише коли побачив полотно. Але обіцяну пляшку горілки так і не «поставив» досі.

    Предметом зацікавлення віруючих євреїв є сувої Тори. Їхні громади не раз намагалися забрати намотану на дерев’яні котушки пергаментну книгу собі. Але музей може віддати експонат, занесений у каталоги, хіба що за спеціальною вказівкою Міністерства культури України.

    Оці меблі – крісло, дзеркало і стіл – із нотаріальної контори Кисловського, де працював діловодом письменник Архип Тесленко. – Тамара Романівна представляє наступну залу. – На різьбленій спинці у вигляді хомута – напис: «Тише едешь – дальше будешь». А поручень вирізьблений у формі сокири.

    Поряд із експозицією, присвяченою життю і творчості Тесленка, можна побачити речі з побуту наших предків. Це знаряддя праці, одяг, колекція писанок. У наступній залі – добірки фотографій та документів, присвячених творчості інших видатних земляків – диригента Нестора Городовенка, скульптора Григорія Пивоварова, композитора Ісака Дунаєвського. На окремому стенді – фотографії, документи й рукописи народної поетеси Христини Литвиненко (1883–1978). Вона залишила всього дві збірочки віршів, але була членом Спілки письменників України. В юності спілкувалася з Архипом Тесленком, між ними, імовірно, були романтичні стосунки. Христина стала колгоспницею, але тяглася до мистецтва, освіти все життя. Так прагнула писати вірші, що навчилася читати й писати у майже 30­ річному віці. Грала на гітарі й бандурі та співала, вносячи елемент свята в сірі колгоспні будні, завдяки чому і прославилася. А вже коли досягла літнього віку, працювала в цьому ж музеї. Оскільки житла не мала, їй тут виділили кімнатку.

    Ціла зала присвячена історії Другої Світової війни. Тут можна не лише подивитися, а й торкнутися до справжнього кулемета. Частина експозиції по цій темі знаходиться у дворі музею. Дітлахи полюбляють гратися на справжній броньовані машині, лазити по пушках. За легендою, вони прикуті ланцюгами до кілків після того, як невідомі жартівники в новорічну ніч відкрили ворота й викотили грізну зброю на трасу «Київ – Суми», яка проходить поруч. У зовсім мирний час люди перелякалися, подумали що почалася війна.

    А найбільше гумору відвідувачів викликає афішна тумба з курйозними та цікавими афішами й оголошеннями кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звідси можна дізнатися, як лохвичан закликали боротися з чахоткою, холерою та сифілісом. У перші роки радянської влади остання хвороба так швидко розповсюджувалася, що їй присвячені були навіть вистави у Народному домі. Наприклад «Суд над проституткой, заразившейсифилисомкрасноармейца». Або науково­літературний суд над героями твору Купріна «Яма», де глядачам обіцяють розповісти «о половыхизвращениях и венерических болезнях», «истории проституции и её развитии». На лаві підсудних – проститутки, сутенери, утримувачі публічних будинків.

    У одній із зал часто відбуваються виставки художніх творів сучасників. А експозиція зали, присвяченої сучасному життю краю, нинішнім митцям, постійно оновлюється. Останнє поповнення – різьблений портрет Тараса Шевченка. Його автор – виходець із Лохвиці, а нині киянин В. М. Бедро – подарував музею особисто.

    Музей знаходиться по вул. Шевченка, 48, влітку відкритий із понеділка по четвер із 8 до 17 години, у п’ятницю – з 8 до 16. Коли мине сезон відпусток, працюватиме й по суботах із 8 до 15 години. Дорослий квиток коштує 5 грн., дитячий – 2, екскурсія до 20 чол. – 20 грн., більше – 30.

    Переглядів: 155 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Липень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031
    Copyright Лохвиця © 2016