ЛохвицяП'ятниця, 24-Лис-2017, 10:19
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 2
    Гостей: 2
    Користувачів: 0
    Головна » 2014 » Липень » 30 » У кулаці Володимира Кличка художник Віктор Хоменко зобразив силу українського народу
    11:59
    У кулаці Володимира Кличка художник Віктор Хоменко зобразив силу українського народу
    Митець із Лохвиці опанував ліплення у досить зрілому віці – коли йому було близько 45. Пізніше захопився різьбою по дереву та рядом інших художньо-графічних технік. Скульптурні та декоративно-ужиткові вироби Віктора Хоменка можна зустріти як у фойє сільських шкіл, так і в приватних колекціях та оселях зірок української естради.


    Віктор Хоменко зі щойно завершеною власною версією «Мони Лізи». Літо 2008 р.

    Щоб перенести найважчу скульптуру, знадобилося 10 вантажників

    Скульптури, виконані Вік­тором Степановичем, деякі лохвичани бачать щодня. Зокрема, біля кафе «Чайка», на перехресті вулиць Леніна й Радянської, красується скульптурне зображення каравели ХV століття. 2007 року власниця кафе замовила цього вітрильника для декору закладу. А коли його встановили, присвятила пам’яті «особистого ворога Гітлера», Героя Радянського Союзу Олександра Марінеско, який кілька років, ще будучи дитиною, прожив у Лохвиці. На жаль, замовниця не забезпечила скульптора якісним матеріалом, тому змушена часто заштукатурювати тріщини в бетоні. Про майбутнє призначення каравели той не знав, інакше, каже, в пам’ять про офіцера-підводника зліпив би рубку радянського підводного човна.

    Для шкіл і дитсадочків Лохвиці майстер виконав не одне скульптурне погруддя Тараса Шевченка. А фойє гімназії №1 прикрашає ще й скульптура козака з люлькою в натуральну величину. Чи не наймонументальніша робота Хоменка – зображення Григорія Сковороди, яке знаходиться у школі в селі Гирявих Їсківцях. Щоб завантажити його до кузова авто, знадобилося 10 дужих чоловіків.

    2005 року Віктор Хоменко представив свої роботи на персональній виставці в Лохвицькому краєзнавчому музеї.

    Поставив пам’ятник матері з книгою в руках

    Про себе і про те, як народжуються твори, скульптор говорить неохоче. Тому земляки про митця постійно вигадують різноманітні легенди. Одна з них – нібито Віктор Хоменко, інженер-будівельник за фахом, почав творити після того, як потрапив у автокатастрофу.

    Насправді ліпити я почав після смерті матері, 1998 року, – заперечує Віктор Степанович. – Після поминання зібралися з двома двоюрідними сестрами (одна живе в Луганську, друга – в Лохвиці). Обговорювали ідеї пам’ятника, і в мене раптово виник задум – повторити скульптуру-надгробок, який бачив у Лохвицькому краєзнавчому музеї. Це мармурова Скорботна Діва майже людського зросту, роботи нашого земляка Івана Мартоса (Найвідоміші його скульптури – пам’ятники Мініну й Пожарському в Москві та дюку де Рішельє у Одесі. – Авт.) Я запропонував сестрам, що самотужки зліплю надгробок, ті погодилися.

    Звісно, повторювати чужу роботу, хай навіть і видатного скульптора, Віктор Степанович не захотів. Матір, яка працювала бібліотекарем Лохвицького медучилища все життя, зобразив із відкритою книгою в руках. Тричі переробляв пам’ятник, удосконалюючи. Скульптура вдалася, і нині височіє на цвинтарі серед однотипних надгробків і хрестів, нагадуючи усім відвідувачам про найдорожчу для автора людину.

    Однак автокатастрофа справді була, і вона дійсно вплинула на майбутнє скульптора й художника. Сталося це 1981 року, коли Хоменкові було 28 років.

    Ось тут у моїй голові дірка, – сміється Віктор Степанович, показуючи пальцем на те місце, де містики зображують третє око. – У медичній картці написано: «На твёрдой оболочке мозга – два шва шёлковыми нитками». Медики мене витягли з того світу. Після того я брався за різні справи – і завжди все вдавалося. Мій друг Петро М’ясоїд, кандидат психологічних наук, говорив, що описано чимало подібних випадків, коли після травми, удару блискавки чи іншої фізичної травми, ледве виживши, людина отримувала надзвичайний дар. Правда, ліпити я до того не пробував…

    Після пожежі довелося почати все спочатку

    Майже десяток років Віктор Хоменко працював переважно над ліпленими скульптурами. Найчастіше їх основним матеріалом був бетон із піску й цементу, укладений на залізній арматурі, яку скульптор сам зварював із прутів та дроту. Також – гіпс та інші будівельні суміші на зразок клею для кахлів. Після фінальної обробки будь-який матеріал набував неабиякої краси. Готові витвори були різноманітними – як справжні авторські з глибоким задумом, так і декоративно-ужиткові на замовлення.

    Пізніше скульптор закинув ліплення, назвавши його «брудною роботою», і захопився різьбою по дереву. За той час устиг навіть передати захоплення дітям – кілька років вів гурток «Юний скульптор» при Лохвицькій гімназії №1.

    – Моя улюблена техніка називається інтарсія, – говорить митець. – Це прикрашення дерева деревом. Якщо у книжках, інтернет-посібниках технологія різьби по дереву описується детально, то про інтарсію згадується лише кількома словами. Для роботи навозив до майстерні різнокольорового дерева – горіх, вишню, шовковицю, липу, дуб.

    Тоді одну з робіт Хоменка – копію «Джоконди», виконану в цій техніці, митці оцінювали кожен по-різному: була і критика, й овації.

    Майстер підібрав для роботи дерево різних природних кольорів, аби передати загадкові посмішку й погляд. Експерти Гамбурзького музею оцінили дерев’яну «Джо­конду» в 3 тис. євро, мотивуючи це тим, що художник невідомий.

    «Дожилися! Леонардо Да Вінчі – невідомий художник!», – жартував тоді Віктор Степанович, але продовжив роботу, копіюючи в інтарсії інші відомі полотна.

    Скульптор розвивався, працюючи з деревом, але нові витвори, що справді мають право називатися шедеврами, показував небагатьом. Разом із інструментами та деревиною різних порід, яка роками сохне, перш ніж стає придатною для різьби, вони зберігалися у гаражі, переобладнаному під майстерню. Однак восени 2011 року через замикання електромережі все загинуло у вогні. Довелося починати спочатку.

    Замовлення для знаменитостей забирають «мордовороти» в чорних костюмах

    У Лохвиці говорять, що Віктор Хоменко виліпив або вирізьбив багатьох зірок естради. Зокрема – Таїсію Повалій, Миколу Баскова, Олександра Розенбаума. Скульптури замовляли і потім дарували зіркам друзі артистів. Запитую митця, як замовники його знайшли.

    Дзвонили зазвичай на стаціо­нарний телефон. Нічого зайвого не говорили, досі не знаю, хто саме замовляв, для кого я виконував ті роботи. Як правило, замовники ані культурою, ані ввічливістю, не вирізнялися: «Ти – такий-то?» – «Так, я» – «Моєму шефу потрібне отака річ» – «А хто твій шеф?» – «А воно тобі треба?» – «Це буде коштувати стільки-то» – «Ми самі знаємо, скільки це коштує». Виконавши замовлення, я надсилав на Головпоштамт у Київ фотографії. Адреси не давали, на конверті писав лише продиктовані імена і прізвища та «до запитання». У двох випадках із трьох телефонували і питали, як до мене приїхати, забрати виріб і розрахуватися. В одному – не телефонували взагалі. Приїжджали кремезні «мордовороти» у чорних костюмах, розраховувалися порядно. Частіше для знаменитостей замовляли не власне скульптури, а предмети побуту – різьблені столики, світильники, вази тощо. Але частка правди у плітках є – я справді виліпив Розенбаума. Скульптурна композиція представлена у вигляді гітари, із отвору її деки в’ється димок, у якому ніби літає сам Олександр Розенбаум, жонглюючи словами й нотами. Для Ірини Білик я створив велику вазу. А от Павло Зібров від замовленої скульптури відмовився – певно Марина, дружина його, забракувала…

    «Загарбників били й битимемо!»
    Останній цикл робіт Віктора Хоменка – 16 картин розміром 75 на 50 см, виконаних технікою пірографії (випалювання). Першою художник коментує ту, на якій Володимир Кличко ніби виходить із картини на стіні й уже реальним кулаком, який відкидає тінь, б’є ведмедя. На боксерській рукавичці – символ смерті. Ведмідь летить шкереберть, широко роззявивши пащу.

    Гадаю, кожному зрозуміло, що ведмідь – символ Росії. Коли Володимир Кличко побив Повєткіна, мені не спадало на думку присвятити цьому картину. Але коли Росія почала проводити загарбницьку політику щодо України, я зобразив у образі Кличка всю силу нашого народу. Вона ніби спала, затиснута під скло картини, а тепер має ожити й вийти з рами! Загарбників ми били й битимемо.

    Випалені картини зараз знаходяться на виставці у Гамбурзі, де живе Марина, донька Віктора Степановича. Там вона закінчила університет, а нині працює. Дівчина зініціювала експозицію, побачивши по скайпу нові роботи батька, включаючи свій портрет. Одну з картин уже продали, суму митець не хоче називати, лише говорить, що дорого.

    Зараз Віктор Хоменко відмовляється створювати скульптури й картини, хоча щотижня отримує запрошення на виставки до різних країн. Виставляти ж зараз нічого, вдома лишились переважно фотографії створеного. Каже, хоче присвятити трохи часу собі. Робить капітальний ремонт власної оселі, виготовляє для неї різьблені меблі. Також планує виготовити оригінальні шахи, фігури яких повторюватимуть героїв однієї з історичних битв.

    Переглядів: 427 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Липень 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031
    Copyright Лохвиця © 2017