Серед засновників київського театру - Заводчанин - 28 Березня 2016 - Лохвиця
-
ЛохвицяП'ятниця, 09-Гр-2016, 22:17
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2016 » Бурезень » 28 » Серед засновників київського театру - Заводчанин
    20:22
    Серед засновників київського театру - Заводчанин
    «Гайдамаки XXI ст.» — це молодий київський театр, який створили випускники викладача Київського національного університету культури і мистецтв Нінель Биченко. Він об’єднав спільної метою і трьох полтавців – художнього керівника з Заводського Олександра Охріцького, режисера з Чорнух Яніну Бабченко і актора Андрія Клименкова з Полтави. Нещодавно вони вперше приїхали з гастролями на рідну землю. На сцені обласного театру імені Гоголя показали виставу «Гайдамаки», а в Полтавському університеті економіки і торгівлі, де навчався Андрій Клименков — «Ревізор».


    Зліва направо - актор театру Андрій Клименков та режисери -
    Аліса Колпащикова, Яніна Бабченко, Олександр Охріцький

    Художній керівник і режисер театру «Гайдамаки XXI ст.» Олександр Охріцький 2 роки тому закінчив КНУКІМ і з дипломною виставою «Гайдамаки» його групу запросили до Тернополя та Миколаєва. Так і вирішили створити свій театр, у складі якого випускники різних випусків, але єдиної школи Нінель Биченко. Перша вистава визначила назву театру. А 21 століття додали, щоб зробити акцент на тому, що сучасним гайдамакам краще йти в Європу, а не у Росію.

    Для мене це основна робота, бо я живу театром. А більшість акторів працює десь, тому що ця справа поки що не приносить великих грошей, ми ще на шляху розвитку і більше вкладаємо, ніж отримуємо. Наші актори працюють, так би мовити, на залікову книжку, тобто наперед. Дуже складно гастролювати і тримати трупу. Багато затрат, а доходів — мінімум. Тому актори працюють на 2-3 роботах: хтось клоуном чи журналістом, хтось у метро співає, хтось музикою займається, а хтось в університеті викладає, — розповідає Олександр Охріцький. — Ми зараз наполовину відновили старий зруйнований кінотеатр «Краків» у Києві і створюємо там європейський театральний центр, де і ставимо вистави. Своїми силами робимо ремонт, шукаємо меценатів. Головне, щоб бандити не забрали у нас це приміщення. Тому що в Києві нерухомість і земля дорогі й нас намагаються виселити. Але ми не здамося. Ми будемо розвивати свою справу і зробимо стаціонарний театр. У мене в планах зробити кращу трупу в Європі, як мінімум.

    «Гайдамаки XXI ст.» позиціонує себе як класичний український театр. Але режисери не обмежуються лише українською класикою. Головний акцент на драматургію, що хвилює сучасного глядача саме України. І хоча звання національного дає Міністерство культури, саме таким театр «Гайдамаки XXI ст.» себе і вважає.

    Великий театральний педагог Григорій Товстоногов сказав, що режисер має відчувати всі пожежі і спалахи, які відбуваються в суспільстві. Він повинен розуміти злободенні проблеми, що хвилюють глядача. І от ми вибираємо твори, які відкривають сьогодення, проводять паралелі між сучасним і минулим, змушують глядача задуматися над проблемою і допомагають знайти рішення, — каже Олександр Охріцький. — Зараз у нас 3 постановки – «Назар Стодоля» (режисер Яніна Бабченко), «Ревізор» (режисер Аліса Колпащикова), «Гайдамаки» (режисер Олександр Охріцький). До нового сезону підготуємо ще 2-3 роботи.

    Олександр Охріцький родом з міста Заводське Лохвицького району. До КНУКІМ вчився в Гадяцькому училищі культури. Вступити до театрального вирішив, коли в Полтавському академічному обласному українському музично­драматичному театрі імені Гоголя подивився свою першу виставу «Наталка­Полтавка».

    Андрій Клименков: «Коли треба «вийти на драму», читаю про себе Шевченка»

    33-­річний полтавець Андрій Клименков здобув дві освіти – економічну і театральну. Нині має кілька професій — актор театру і кіно, актор озвучування і дубляжу, музичний продюсер, букінг­менеджер. Але театр «Гайдамаки XXI ст.» для Андрія на першому місці. Заради вистави він може відмовлятись і від зйомок у кіно.

    У Гайдамаках є сцена зі словами: «А хто такий У чорній киреї Через базар переходить?... Ґонта, горем битий, Несе дітей поховати, Землею накрити…». Це дуже драматичний момент, на якому просто рветься серце. І коли я отримав головну роль в одній із серій т/с «Реальна містика», мені треба було грати людину, в якої проблеми зі здоров’ям, відняло мову, стає все гірше і гірше. І треба було набирати якийсь текст на комп’ютері. Режисер каже, що я від безсилі повинен «вийти на драму», тобто буквально почати ридати. А там взагалі ні з чого було «виходити на драму». Я думав, як це зробити, попросив час. Я взагалі-то драматичний актор, у мене багато таких ролей у театрі, але там все по-іншому відчувається, ніж на знімальному майданчику. Я почав потихеньку клацати по клавіатурі й читати про себе цей монолог Шевченка. І все вдалося, — поділився виконавець ролі Ґонти в «Гайдамаках» Андрій Клименков. – У «Ревізорі» я граю Городничого. Але не скажу, що комедія легша за драму. Микола Гоголь сам по собі дуже складний, його не можна грати поверхово. Сам автор не оцінить цього. Ми вже звикли, що на репетиціях і виставах у нас щось дивне відбувається, як не з цього світу. І треба на енергетичному рівні домовлятись з Миколою Васильовичем. І театр відбирає чимало енергії, сил, тому що це внутрішня робота, яку потрібно шліфувати і шліфувати, поки ти не починаєш жити на сцені по­-чесному.

    Яніна Бабченко: «Найбільше щастя для режисера – донести ідею і змусити щось переосмислити»

    Чорнушанка Яніна Бабченко разом з мамою мріяла про акторську професію. Але до останнього сумнівалась. Коли ж вступила і до юридичного, і до театрального, не задумуючись, обрала останній. Уже після першого курсу зрозуміла, що хоче бути не актором, а режисером. Свою професію вважає найважчою в світі. Зараз працює асистентом свого колишнього викладача Нінель Биченко у рідному виші – КНУКІМ. Викладає акторську майстерність і сценічну мову. Ця робота для заробітку, а театр – для душі.

    Нінель Биченко найпотужніша майстриня і людина. Вона 1927 року народження. Все життя віддала своїй професії. Нінель Антонівна виховує з тебе насамперед хорошу людину, а вже потім — гарного актора і режисера. Вона в кожному бачить індивідуальність і її розвиває. Це справжній дар, яким її наділив Бог. Я нею захоплююсь. Ми зараз працюємо разом, то я хворію, а вона ні. Каже: зламали ногу, взяли ногу і прийшли. Тому що актор не має права хворіти. Тим паче режисер, — розповідає Яніна Бабченко. — У 1964 році в Нінель Антонівни теж був дуже сильний курс і вона хотіла, щоб він став театром. Але тоді не вдалося. І от лише торік ця давня мрія здійснилася – її випускники створили театр. У нас зараз в трупі залишились ті, які без нього не уявляють життя. А люди в мистецтві тільки так можуть існувати. Ми колектив однієї школи. Але режисери зовсім різні. Олександр Охріцький ставить щось глобальне, серйозне, трагічне, Аліса Колпащикова любить шабаш і комедії, а я мелодрами і драми, щоб люди поплакали. Вони обов’язково соціальної тематики. Тому у нас різний репертуар. Цікаво, що всі ми молоді й куди б ми не приїхали, нам кажуть: «Ви так зіграли, наче професійні актори». Ми починаємо сміятись і пояснюємо, що ми і є професійні актори. Але чомусь у всіх уявлення, що професіоналам повинно бути під 50.

    У театрі «Гайдамаки XXI ст.» режисер Яніна Бабченко ставить «Назара Стодолю» Тараса Шевченка. Обрала її ще під час навчання.

    Нам з одногрупниками треба було визначатись з матеріалом і ми пішли в Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка на «Назара Стодолю». Я ніколи не думала, що оберу п’єсу Шевченка, яку ставили всі театри. Такий банальний матеріал, на перший погляд. Хочеться ж шукати щось нове, не бути схожим на інших. Але після перегляду вистави, я була в захопленні від костюмів, постановки, масових боїв – усе красиво, дорого… Але за красивою картинкою я не відчула головного. Я нічого не взяла від цієї вистави. Прийшла додому і перечитала п’єсу. І відчула її зовсім по-іншому. У мене був своєрідний протест між побаченим і прочитаним, і я поділилася цим зі своєю викладачкою Нінель Антонівною. Головна ідея вистави — батько торгує дочкою, як річчю – хто більше дасть, тому і дістанеться. Це зараз дуже актуально. Жінки виходять за багатих, щоб жити спокійно, забувають про власні почуття. І Нінель Антонівна мені сказала, що я не зможу таке поставити. Там більше 20 акторів, костюми 17 століття, шаблі, декорації… А коли мені кажуть, що я чогось не зроблю, для мене це найбільший стимул. І я поставила «Назара Стодолю». Я вважаю, що це вдала постановка. Бо глядач ридає в кінці, виходить з питанням, як можна вбити свою доньку? Оце для режисера найбільше щастя – донести ідею і змусити щось переосмислити, — вважає Яніна Бабченко.

    Зараз чорнушанка працює над новим матеріалом – романом Володимира Винниченка. Автор написав його ще 1927 року, але твір і через століття не втратив актуальність. Кінець вистави Яніна Бабченко хоче змінити, щоб показати вихід із ситуації. Думаючи про майбутнє рідних «Гайдамаків XXI ст.», молода режисерка мріє про звання академічного, повноцінний колектив, спонсорів для театру і, звісно ж, про нові постановки і нові сцени.

    Я хотіла б зі своїм театром виступити і на чорнухинській сцені, тому що на моїй рідній землі глядачі ходять на все! Десь людей не затягнеш в театр, а в Чорнухах зал завжди переповнений. Але зараз у наших постановках задіяно дуже багато акторів – таку виставу неможливо показати на малій сцені, — пояснює Яніна Бабченко. — Та коли будемо отримувати багато грошей у Києві, матимемо свій транспорт, підготуємо матеріал, то почнемо їздити скрізь, працювати задля задоволення і нести людям прекрасне!

    Переглядів: 168 | Додав: Obers | Рейтинг: 5.0/2
    Всього коментарів: 1
    1 ljutyj   (29-Бер-2016 08:28)
    Був у них на виставі. Неймовірно круто. Свого часу, як тільки почав відвідувати Лохвиччину, першим ділом гуглив театр у Лохвиці :).

    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Бурезень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031
    Copyright Лохвиця © 2016