… Саша назавжди з «Веселкою» - 25 Листопада 2014 - Лохвиця
-
ЛохвицяВівторок, 06-Гр-2016, 15:09
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 2
    Гостей: 2
    Користувачів: 0
    Головна » 2014 » Листопад » 25 » … Саша назавжди з «Веселкою»
    12:47
    … Саша назавжди з «Веселкою»
    Не часто доводиться писати у минулому часі про молодих, енергійних, відважних людей… Але сьогодні ці рядки самовільно лягають на аркуш, слова з болем вириваються із серця, душа кричить, емоцій неможливо стримати… Хочеться знову і знову говорити про цього хлопця… Матійчука Олександра… про учасника нашого колективу, молодого та перспективного, про цю відважну й хоробру Людину.


    Саме Саша з його однодумцями прийшли до мене танцювати, коли я тільки-но розпочала свою роботу в колективі, вони представляли його початковий склад. Ці діти найбільше і запам’яталися, адже перші успіхи, невдачі, переживання, здобуття досвіду я пройшла саме з ними.

    Матійчук Олександр завжди вирізнявся незрівнянним емоційним зарядом, оптимізмом, позитивною енергетикою. У нього ніколи не існувало проблем. Мало того, він завжди був готовий підтримати та прийти на допомогу кожному, слід було йому про це лише сказати. Хлопець відвертий, чесний, щирий, був вимогливий до себе, знаходився у постійному пошуці свого творчого Я. Він мав досить широкий політ уяви, його артистичність та безпосередність завжди привертала око глядача.

    Неодноразово тодішній склад колективу уже виборював призові місця у мистецький фестивалях і конкурсах на районному, обласному та всеукраїнському рівнях. І кожна перемога викликала у дітей неймовірні емоції, почуття гордості за себе та впевненість у тому, що вони роблять гарну та потрібну справу.

    Ці почуття не покидали Сашу ніколи. Він старався, аби усім, хто знаходиться поруч із ним, завжди було добре, намагався кожного зрозуміти, винести з будь-якої ситуації щось корисне для себе, зробити правильні висновки. Він вважав, що для людини головне не краса і розум, а характер. Подолати різні труднощі йому завжди допомагав природний оптимізм, віра в удачу та наполегливість у досягненні мети.

    В колективі цю людину завжди поважали та цінили.

    Максим Виноградчий:
      «Пам'ятаю, ми з Сашком почали ходити на танцювальний гурток ще в початкових класах і протанцювали пліч-о-пліч багато років. За цей час він мені запам'ятався як неймовірно позитивна людина, і умів це передати іншим. Буває, прийдеш на репетицію без настрою, але поспілкувавшись з ним, ти просто не можеш уже приховати посмішки. Він умів підтримати як морально, так і порадою, готовий в будь-який момент прийти на поміч своїм друзям. Це була Людина з великої літери, Герой. Думаю кожен житель нашого міста завжди буде ним пишатись».
    Оксана Чесак:
      «Він любив танцювати, а особливо він любив весь наш старий колектив, коли ми всі збирались разом. На випускний вечір він перший кричав «я буду і хочу танцювати «Вальс випускників», це навіть не обговорювалося! Ми тоді від душі «зажгли» та весь вечір випускного тільки це й згадували, ділились емоціями. Потім довго чекали диски з відеозаписом свята, а коли їх віддали, то виявилось, що нашого вальсу там немає. Було трішки прикро, але Саша сказав, шо це – не основне, головне те, що ми класно затанцювали і нас всі пам’ятатимуть й так! Чогось мені це дуже запам’яталось...»
    Оля Підлісна:
      «Як тяжко знати про те, що його уже немає… Навіть не можу повірити, як це: була людина, а тепер можна побачити його лише на фото. Коли я дізналася, що трапилось таке лихо, зразу перед очима постали всі моменти, у яких був Саша. Веселий і позитивний. Ми разом ходили з ним до танцювального колективу "Веселка", у складі якого об’їздили дуже багато міст з нашими танцями. Найбільше мені запам’ятались ті моменти, як під час поїздок в автобусі Саша не давав нам сумувати, він один з перших починав всіх веселити, співати пісні, вигадував різні ігри. Час пролітав дуже швидко і весело!!! Він завжди жартував, підіймав настрій... Бракує слів, але хочу сказати, що його героїзму немає кінця, він думав не лише за себе! Усі ми будемо завжди пишатись ним!!!»
    Зараз згадую, як ми проектували дизайн свого кабінету у Будинку культури. Тоді Саша з хлопцями усі стіни приміщення завісили дипломами та фотографіями з виступів, репетицій. І кожного разу, заходячи туди, вони шукали свої портрети, згадували, якою працею та зусиллями ці нагороди їм діставалися.

    Ніколи не забуду його слова, якими він мене заспокоював перед виступом «Юля, не переживай! Все буде «отлічно!». Хто ж, якщо не ми?!» Мабуть оці слова «хто ж, якщо не ми» були чи не головними та супроводжуючими у його свідомості…

    На сьогодні склад «Веселки» постійно оновлюється. Усі працюють над новими творчими задумками, здобутками, але свято зберігають традиції колективу, пам’ятають його випускників, постійно підтримують з ними зв’язок, чекають обов’язково у гості. Остання зустріч з Сашею була якраз під час концерту до Дня нашого міста, коли він приїхав у відпустку із зони АТО… Як завжди оптимістичний, сповнений жаги до життя та твердо впевнений у своїй життєвій позиції… Таким він назавжди і залишиться у серці кожного!!!

    Свою хореографічну поему «Сини війни» ми присвячуємо, Сашо, саме тобі…

    Переглядів: 389 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Листопад 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    Copyright Лохвиця © 2016