Пацієнтів примудряються прогодувати на 4-7 гривень на добу - 31 Березня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяСубота, 03-Гр-2016, 16:44
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 11
    Гостей: 11
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Бурезень » 31 » Пацієнтів примудряються прогодувати на 4-7 гривень на добу
    17:04
    Пацієнтів примудряються прогодувати на 4-7 гривень на добу
    Ще у 2014 році Міністерство охорони здоров’я України скасувало систему номерних дієтичних столів по Певзнеру, якою майже сто років користувалися у лікарнях СРСР , а потім і сучасної України. Харчування має бути частиною лікувального процесу, — вважають у МОЗ. Але попри нові правила, залишається стара проблема недофінансування. Ми поцікавились у персоналу Лохвицької та Гадяцької ЦРЛ, як вони в умовах обмеженого фінансування годують пацієнтів так, щоб їм смакувало
    Завдяки додатковій праці медиків, сезонній заготівлі овочів, фруктів та спонсорській допомозі, лікарняним кухарям вдається готувати меню, що має бути наближеним до критеріїв повноцінності і збалансованості.



    Лікарняна їжа може мати скромний вигляд, але смакувати цілком достойно

    Від лікарняної їжі відмовляються хіба що вагітні

    Учора після операції взагалі не ризикнула їсти, але на обід пропонували рисовий або пшоняний суп на вибір, – розповідає Марина Миколаївна, пацієнтка хірургічного відділення Лохвицької центральної районної лікарні. – Сьогодні ж дівчата запропонували гороховий суп, то вже не встояла перед спокусою. До ліжка подали дуже пристойну страву в чистенькій тарілочці й на чистенькій серветочці, з трьома шматками хліба. Розумію, що там м’яса не було ані шматочка, але приготований дуже смачно. Сусідка по палаті розповідала, що в меню постійно ще й молочні каші.

    У палаті терапевтичного відділення зустріли двох молодих жіночок – вони вагітні. Кажуть, лікарняні страви їм до смаку, але від них відмовляються, бо рідні приносять домашню їжу тричі на день. Та й дієтичне харчування не підходить – треба годувати два організми одразу.

    Дві літні жінки кажуть, що про краще харчування в лікарні й не мріяли. У однієї рідних немає, друга наказала своїм родичам не приносити нічого їстівного.

    Ми всім задоволені й усе нам до смаку, – каже літня пацієнтка Валентина Павлівна. – Подають супи, каші, чай. Все ні мащене, ні засмажене, але нам таке й потрібне за вимогами нашої дієти.
    – Їжа нормальна, порцій вистачає,
    – гуртом розповідають медсестри в терапевтичному відділенні. – А ті, хто повертається, наприклад, із Полтавської чи інших лікарень, кажуть, що в нас дуже добре годують. Страви густі й смачні. Бо куховарки з усіх сил стараються, навесні з дому понаносять зелені – вже й смак у їжі чудовий. Ми не беремо нічого з дому на зміну, бо тутешнім харчуванням задоволені і самі їмо те саме. «Чорнобильцям» дають пайок – масло, рибу, печиво, соки тощо. Куховарки варять компоти з сухофруктів, варення. Постійно молочні каші з рисовою, манною чи гречаною крупою. Правда, ще років 7–8 тому фінансування було кращим, пацієнтам давали не лише вегетаріанські страви: були і риба, і м’ясна підлива.

    У коридорі на шляху до кухні пахне свіжою фарбою, стіни сяють свіжою побілкою – куховарки своїми силами роблять ремонт. Жінки розповідають, хотілося б, звичайно, кращого забезпечення, але викручуються, як можуть. Наприклад, коли запасу картоплі після неврожаю немає, приносять і люди, і вони самі з дому.

    «20 років тому давали м’ясо, ковбаси, сири сметану»

    Звісно, ні риби, ні м’яса немає, але люди наші страви хвалять, – каже кухар Галина Шевріна. – Я тут працюю 20 років, застала все: і м’ясо, й ковбаси, і сири, і сметану. Раніше для приготування супу на одного пацієнта виділялося 18 г олії, зараз – 3. Тобто якщо ми готуємо суп (спільний для усіх) на 80 пацієнтів, то у 4 відра води додаємо 250 г олії. Кажуть: «Незасмажений!». Але ж нічого кращого зварити не можемо. Картоплю, буряк, моркву закуповуємо у фермерів, ощадливо розтягуємо всю на зиму, приносять їх і небайдужі люди.
    Знаю випадки, коли пацієнти по кілька днів не їли, чекали, що принесуть їжу рідні, – додає медсестра­дієтолог Антоніна Дарнопих. – А коли їх нарешті вмовляли скуштувати лікарняного, дивувалися і потім залюбки наминали.

    Головний лікар мріє запровадити харчування ресторанного типу

    Віктор Бурлей, головний лікар Лохвицької ЦРЛ сподівається, що в майбутньому лікарня буде отримувати більше коштів.

    Мрію запровадити харчування ресторанного типу, щоб пацієнт міг обирати і замовляти страви, – розповідає Віктор Васильович. – Звичайних хворих годуємо на 4 грн. на добу, інвалідів, ветеранів – на 16. Кошти виділяються з районного бюджету. Звичайно, цього недостатньо для повноцінного харчування. За радянських часів у їдальні готували 13 дієтичних «столів», які призначалися відповідно до захворювання, стану здоров’я. Нині про повноцінне забезпечення, зокрема білками тваринного походження, годі й говорити. Але ми знаходимо, як збагатити їжу, хоча б молочними стравами, вітамінними салатами, компотами. Салати готуємо з вареного буряку, капусти, моркви та інших овочів. Улітку заморожуємо та сушимо фрукти, яких багато росте на території лікарні. Закуповуємо овочі. Взагалі ж дуже допомагають спонсори – звичайні люди, які приносять хто що має зайвого – відро чи кілька картоплі, моркви, буряку, консервацію тощо. Хворі навіть мед одержують – цілий бідон меду та купу банок із консервацією подарувала пенсіонерка Світлана Ведмідь. Також значну натуральну допомогу надали колишні медики Микола Залужний і Тамара Крига.

    Із закриттям стаціонарів сільських лікарень у центральній стало більше пацієнтів із віддалених сіл, до яких щодня нелегко приїздити рідним. З’явилась ідея запровадити для бажаючих повноцінне харчування за їхні кошти. Пацієнтам досить було б заплатити лише за продукти.

    Ми запроваджували такий експеримент, але люди не підтримали, – зітхає Віктор Бурлей. – Бо коли треба купувати ліки, то ще й на їжу не лишається.

    Протягом останнього року, коли вартість продуктів зросла у 1,5–3 рази, коштів на харчування лохвицьких хворих не стало виділятися більше.

    Лікарняна вантажівка їздить по селах Гадяччини і збирає овочі

    На харчування одного звичайного хворого Гадяцької районної лікарні на день виділяється 7,10 грн., на інваліда війни – 27,4 грн. – каже її голов­ний лікар Олександр Басараб. – Це зовсім небагато, тому щоб пристойно годувати своїх пацієнтів, колектив Гадяцької лікарні проводить велику роботу. Ще з осені лікарняна вантажівка їздить по селах району і збирає по людях картоплю, капусту, буряк, моркву. Селяни діляться безкоштовно, хто скільки може. Картоплі привозять близько 9 тонн. На території лікарні ростуть яблуні і вишні, плоди яких теж використовують до столу. Навесні за лікарняними огорожами в Гадячі виорюють 20 соток землі, садять картоплю, щоб була влітку на той час, поки підвезуть із села. Дуже допомагають добровільні спонсори. Сільгосппідприємства Олександра Суханя, Дмитра Мотрича, Петра Хоменка безкоштовно надають крупи, олію, вермішель, м’ясо. Працівники їдальні консервують помідори, огірки, капусту. Купуємо десь 1,2 тонни овочів. Частково використовуємо свіжими, решту закриваємо в банки. Цього року плануємо ще й кабачки посадити.

    У Гадячі годують краще, ніж у Полтаві

    17 березня 2015 року в меню Гадяцької лікарні на сніданок був рисовий суп, солодкий чай і хліб. Дітям і породіллям додавали ще й масло. На обід приготували борщ, пшоняну кашу, помідори солоні, шматочок курки, чай, цукор і хліб. Вечерю пропонували із вівсяного супу, чаю, цукру, хліба. За нормами це 400 г першої страви, 100 г каші, 50 г хліба, 100 г овочів. Постійно в меню присутні риба, котлети, кури, сосиски, м’ясо. Взагалі готують супи, борщі, каші, молочне. Інвалідам додають цукерки, печиво. Дітям готують окремо, на свята малеча отримує шоколадки.

    Зараз у лікарні готують на 170–180 хворих, – говорить пацієнтка Людмила Пивовар. – Раніше було до 80 чоловік, інші обходились домашніми харчами. Але зараз купити продукти і ліки стало дорожче, та й приїхати з села важче, тому кількість хворих, що харчуються, сильно зросла. Тим більше, що в деяких відділеннях Гадяцької лікарні знаходяться хворі не тільки прилеглих сіл, а й сусідніх районів. Для людини, яку ніхто не відвідує, це небагато, але прожити можна. Це в рази краще, ніж в полтавських лікарнях. Якщо хоч щось потроху докуповувати, або хто в палаті чим пригостить, то взагалі чудово. У нас звикли, що як хворий, то все добреньке повинно бути, а тут – звичайні продукти. Але ж зараз і вдома не кожен може собі розкошувати. То дякую, що так годують.

    Переглядів: 203 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Бурезень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031
    Copyright Лохвиця © 2016