Олег ЛІСНЯК: «Ми не здамо Майдан і мені не соромно за своїх побратимів» - 27 Березня 2014 - Лохвиця
-
ЛохвицяП'ятниця, 09-Гр-2016, 20:24
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2014 » Бурезень » 27 » Олег ЛІСНЯК: «Ми не здамо Майдан і мені не соромно за своїх побратимів»
    23:53
    Олег ЛІСНЯК: «Ми не здамо Майдан і мені не соромно за своїх побратимів»
    Можливо, вперше за час роботи в газеті я пишу цю статтю не як редактор тижневика, не як журналіст, а як активіст Майдану, член районної ради громадської організації Всеукраїнського об’єднання «Майдан». Цим я хочу виправдати, можливо, в певній мірі різку свою риторику.


    У одному натовпі – як представники Майдану, так і Антимайдану.

    Вислухавши виступи та вигуки, що лунали на зібранні 15 березня у сквері м. Лохвиці, стало до болі, до щему в серці образливо. Ні, не за себе і навіть не за друзів-побратимів, з якими починав боротьбу на Київському Майдані в кінці жовтня, після побиття студентів, а потім 5 грудня в Лохвиці. І тим паче не за Віктора Щурова, якого організатори того дійства намагалися якнайбільше принизити і оббрехати. Гірко і образливо стало за героїв Небесної Сотні, кращих синів Батьківщини, які йшли голіруч на беркутівські кийки і кулі, які віддали своє життя в боротьбі з ненависним режимом Януковича. Їх чисельність, нажаль, зростає. Список поповнюється. А скільки лишиться калік та тих, які втратили здоров’я. Не випадково православна церква продовжила поминальну жалобу за героями аж до самої Пасхи. Тому, мабуть, можна виправдати слова Валерія Іщенка після того, як він прочитав вірша.

    «Мамочко, вибач за чорну хустину
    За те, що віднині будеш сама.
    Тебе я любив. I любив Україну
    Вона, як і ти, була в мене одна.»


    Коли лунали ці святі слова, половина із вас гикала, половина із вас була байдужою, – Валерій Дмитрович зривається на крик. – Ви ще вирішуєте, кому вами, стадом, керувать!

    Ображайтесь-не-ображайтесь, але «маємо те, що маємо». Дійсно, щонайменше половина людей, яких зібрали того дня, були абсолютно байдужими як до долі Майдану, так і його героїв. А Рада «Майдану» своїх людей 15 березня на це «поважне зібрання» не мобілізовувала. При бажанні ми могли б також організувати щонайменше чоловік 200 та легко нейтралізувати вашу «ганьбу» – ми також уміємо голосно кричати, коли треба. Але хто б нас назвав розумними за підштовхування до розбрату і протистояння. Особливо в такий час.


    На фініш вийшли два кандидати.

    Ніколи не повірю, що цей сценарій самостійно написав колишній міліціянт, а тепер підприємець Роман Різник, який зареєстрував відповідну заяву на проведення публічного заходу. До речі, принагідно, пане Романе, невеличка ремарка. Молодість – це добре, чудово, перспективно. Але це ще не свідчення порядності й розуму. Тому мені здається, що за Вами стояли більш досвідчені ляльководи вищого ґатунку, аніж навіть В’ячеслав Демчук та Володимир Рязанов. Саме на них лежить відповідальність за той «цирк», що був влаштований у суботу в центральному сквері. Адже напередодні пізно вночі закінчила роботу погоджувальна рада. Демчук, Рязанов та інші її учасники дійшли згоди, враховуючи надзвичайно загрозливу ситуацію в країні, провести зібрання, так як його вже відмінить було неможливо, під гаслом «Україна і Крим – Єдині! Україна – суверенна незалежна держава!». Мабуть, надихнув їх на це і вірш Валерія Червоненка.

    * * *
    Росію знудило нудотою броні,
    Росію знудило нудотою брехні.
    А Путін себе П У П І Н И М вважає,
    А Крим від інтервенції страждає.
    Народ вкраїнський знов єдиним став.
    – Спасибі, Путін, – ти нас об’єднав!


    Крім того, було домовлено оголосити кандидатури на посаду голови РДА Світлани Дорошенко від «Батьківщини» та Віктора Щурова від ради ВО «Майдан». І щоб не вносити розкол та суперечки в громаду району, віддати кінцеве рішення, як то й має бути згідно закону, на розсуд голови ОДА. Цю домовленість, до її честі, підтвердила Світлана Дорошенко. Правда, випадково, чи ні, але поки учасники погоджувальної ради доходили до консенсусу, невідомі хулігани побили вікна і двері недобудованого магазину родини Щурових. Але ви, шановні сценаристи, вже вкотре порушили домовленість і даремно В’ячеслав Іванович, стоячи біля мікрофона в ролі конферансьє, переконував присутніх у своїй непричетності до тих подій, що відбувалися того дня і напередодні. Це чергова Ваша брехня, пане голово! Адже телефонограмою саме за Вашим підписом (і це легко довести) запрошувались колективи шкіл на це зібрання. Ростете, шановний. Вже й освітою керуєте. А може дійсно – нащо Вам та міська рада? Адже не за горами, якщо все буде добре, місцеві вибори, на яких Вам, повірте, кажу без іронії, нічого не світить. А якщо надумаєтесь балотуватись повторно, то наслухаєтесь від людей таких рецензій і відгуків про свою роботу, що ніхто Вам не позаздрить. І не допоможе Вам на цей раз ні «Батьківщина», роботу якої в районі Ви благополучно розвалили, ні Ваші куми, про яких Ви не забували при вирішенні земельних питань, ні календарики із сердечками, ні навіть Юлія Володимирівна, за волю якої Ви «самовіддано» боролися.


    Молоді та перспективні політичні діячі В’ячеслав Демчук та Володимир Рязанов.

    На відміну від Вас, Володимир Рязанов не приховував своїх організаторських здібностей і причетності до подій, що відбулись 14 і 15 березня. Він закликав «дружити проти Щурова», а потім сказав наступне:

    І нас не чули до тих пір, поки ми з хлопцями не положили скати під держадміністрацію і не сказали, що ми займаєм кругову оборону і «з хлібом-сіллю зустрінем нову владу в кавичках», – каже Володимир Володимирович.


    Під час обговорення кандидатури Щурова на посаду голови РДА у магазині, який він будує, побили вікна і двері.

    І це говорить помічник народного депутата, якого поважають на Лохвиччині, в той день, коли не тільки Крим захоплений російським агресором, а і російський десант висадився на материкову частину України. Де взагалі були «Ваші хлопці» на джипах (а хто вони – народ добре знає), пане Володимире, коли такі ж самі скати як повітря були потрібні на барикадах по вулиці Грушевського. Адже вони рятували людям життя. І той самий Щуров, на якого Ви зі своїми новими друзями нацькували половину зібрання, віз повний бусик скатів не під адміністрацію, а практично під саму сцену Майдану. Далі проїхати було не можна. І ми, Володимире Володимировичу, обидва цьому свідки. А якщо почнете це заперечувати, то є й інші люди – чорнухинські активісти, яких ми везли з Києва додому. А пояснить Вам, чому Рада Майдану зупинилась на його кандидатурі, а не на Вашій? Адже далеко не всі члени ради Майдану симпатизували Віктору Щурову? Були питання і до нього. До речі, це прояснить і те, чому ті особи «у кого писок у пухові», воліють бачити на посаді голови РДА будь-кого, хоч чорта лисого, хоч Шияна (представника Партії регіонів), але тільки не Щурова. А все тому, що за його переконаннями, особи, винні у зловживаннях та у примусі людей, мають бути звільнені з керівних посад. Ви ж сказали, що серед них багато добрих спеціалістів, що за них просять підлеглі. Крім того, Щуров був готовий назвати своїх заступників, свою команду. Ви послались на те, що це неважливо. Чи могла рада Майдану після цього взяти на себе відповідальність за Ваші подальші дії на посаді? І останнє. Під час зібрання Ви під оплески своїх прихильників сказали наступне:

    Окремо я хотів би звернутися до Олега Семеновича Лісняка по поводу його останньої замітки в газеті «Лохвицький край». Олег Семенович, Ви писали про нашу зустріч 5 березня і важливу деталь Ви не пом’янули. Тоді я сказав, що знімаю свою кандидатуру, ЯКЩО Віктор Степанович зніме свою. І давайте третього оберемо. Чому ж Ви, Олег Семенович, будучи чесним журналістом, не написали цієї строки, щоб люди знали, що відбувається (оплески щирих шанувальників Рязанова).
    Відповідь Вам можна було дать відразу, але кому це було потрібно? Нажаль, Ваша публіка, що стояла на передньому плані, слухала тільки те, що хотіла чути і бачила тільки те, що хотіла бачити. І, здається, забула всі інші слова, окрім «ганьба». Тож по-перше, пане Володимире, замітки пишуться в журналі «Мурзилка» про нашого хлопчика, а я пишу статті. І по суті. Про якого третього Ви говорили? Ви прекрасно знаєте, що у Ради Майдану не було інших пропозицій, інших кандидатур, окрім Щурова і Вашої. Наприклад Демчук правильно зробив і завчасно відмовився. А головне – не Вам, Володимире Володимировичу, після останніх подій оцінювать мою журналістську чесність. Я ніколи не гнувся за часів Януковича, не стану лукавить і зараз. У попередньому номері ЛК я писав, що маю підстави думати про те, що на посаду голови РДА Тарас Кутовий Вас не рекомендував. Тепер я не те що маю підстави, а категорично стверджую, що дійсно Кутовий Вас на це не благословляв. А виходячи з цього, з Ваших попередніх завірянь, тепер в свою чергу маю всі підстави сумніватись у Вашій щирості.



    Колона українських вояків рухається Лохвицею. 15 березня 2014 р., 16.58.

    Відвозячи журналістку газети «Події та коментарі», на виїзді з Лохвиці ви наткнулись на військову колону українських вояків. Ці люди, далеко не всі з яких – кадрові військові, рухались до північних кордонів назустріч агресорам. І не виключена можливість, що їм доведеться прийняти нерівний бій. Чи не стало Вам соромно за ту блокаду РДА, якою Ви гордились на зібранні. До речі, відкриваючи його і закриваючи, ні Ви, ні Ваш товариш пан Демчук не додумались, як це роблять зараз усі патріоти, виконать державний Гімн України. Що вже говорить про хвилину мовчання, якою вшановують пам'ять бійців Небесної Сотні.

    Олег ЛІСНЯК
    Переглядів: 264 | Додав: Obers | Рейтинг: 1.0/1
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Бурезень 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31
    Copyright Лохвиця © 2016