«Наші солдати не хочуть поступатися перед Росією» - 10 Жовтня 2014 - Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 11-Гр-2016, 01:16
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2014 » Жовтень » 10 » «Наші солдати не хочуть поступатися перед Росією»
    15:55
    «Наші солдати не хочуть поступатися перед Росією»
    Як відбувався збір 5-ї партії гуманітарної допомоги від жителів Лохвиччини для наших солдатів і хто особливо відзначився у цій справі, ми розповіли в попередньому номері. Цього разу – про її доставку, яка розпочалася із завантаження КАМАЗу 5 вересня.


    Ексклюзивні прапори, виготовлені для 93-ї ОМБР саме небайдужими активістами з Лохвиччини.
    Фото Олени Задорожної.

    Особливо щедрою цього разу були громада Пісківської сільради, голова якої Григорій Пройдак навіть допомагав вантажити продукти, – каже керівник приймальні Людмила Луценко. – Не відставала і громада Безсал на чолі з Олександром Дігтярем (звідти приїхали ще й вантажники), сіл Свиридівки, Токарів, Луценок, підприємець Анатолій Онасенко з Червонозаводського, колектив Лохвицького районного відділу освіти, який зібрав 2 тис. грн. і закупив те, що ми замовили. Взагалі ж дуже активні громади усіх сіл і міст району, за що подяка їх головам. До вантажу додали зібране Лохвицькою міськрадою у Центрі дитячої та юнацької творчості.

    Традиційно вантажівку надавала агрофірма «Райз-Максимко», але цього разу вона виділила 250 л пального. Власним КАМАЗом безкоштовно повіз гуманітарну допомогу гадячанин Андрій Грицай. Сотні кілометрів за кермом він їхав сам, не взявши напарника. За вантажівкою в мікроавтобусі вирушили також волонтери Володимир Рязанов, Олена Задорожна, Євген Жванко. Приєднався і народний депутат Тарас Кутовий, який на власні очі побачив, як проходить так зване перемир’я, поспілкувався з солдатами.

    Приємно бачити бойовий дух наших хлопців, – відзначає Тарас Вікторович. – 93-тя бригада в котлі під Іловайськом понесла великі втрати, доля як мінімум 150 осіб і досі лишається невідомою. Є поранені в Київському госпіталі. Попри це, їм не позичати впевненості у перемозі.

    Також частина вантажу, яку зібрали небайдужі громадяни, була передана на потреби Кіровоградського 42 батальойну територіальної оборони, де служать також лохвичани.

    Цього разу ми знову привезли більшу частину допомоги 93-й бригаді, де багато бійців із Полтавщини й Лохвиччини, – щойно повернувшись, ділиться враженнями Володимир Рязанов. – Крім харчів, це 2 бензопили, 10 наметів, 4 рулони ізопаку – теплоізолюючого матеріалу на зразок того, з якого роблять каремати. Плюс теплий одяг, шкарпетки, ковдри, станки для гоління та багато іншого. Також відвідали і привезли машину харчів у 42 бригаду, що в Краматорську. Там служить Сергій Осадченко із села Млинів.

    Вклоняюся низько усім, хто надав допомогу. Кожному міському й сільському голові, кожному Громадянину. Це навіть досить бідні люди, хто міг би продати вирощені овочі й купити щось необхідне для себе, але вони віддають і останнє. Наші люди – унікальні, Лохвиччина лідирує за підтримкою воїнів. Вони дякують не дише за матеріальну підтримку. Наче малі діти, раділи солдати 93-ї бригади стягові й шевронам, які виготовили волонтери і привезла Олена Задорожна. Також – дискам із піснями про Україну.

    Володимир Володимирович зізнається, що були цього разу складності з врученням посилок адресно, бо задля безпеки солдати вимикають мобільники, знайти їх дуже важко.

    Цікава історія трапилася із приладом, який дозволяє бачити супротивника у темряві – тепловізором. Для солдата Ігоря Паська, який служить із самісінького початку АТО, його придбала громада рідного села Бодакви. Оскільки коштував прилад із радіусом бачення 950 метрів більше 50 тис. грн. (зараз близько 80), скидалися усі підприємства і установи села, всі односельці. Цінний прилад відправили у відділення «Нової пошти» до Бердянська. Але одержати його Ігор був не в змозі, бо його частина знаходилася під обстрілом. Отримавши повідомлення, що посилка надійшла, односельцям повідомив, що прилад отримав, аби не хвилювалися. Термін зберігання посилок у «Новій пошті» – місяць. Коли він вичерпався, Ігор таки зміг прийти для одержання. Але посилку не знайшли. Дізнавшись про це, Олена Задорожна, помічник-консультант Тараса Кутового, підняла на ноги інших волонтерів. Вони пояснили ситуацію керівниці «Нової пошти» Інні Поперечнюк, і їй вдалося відшукати посилку з тепловізором. 8 вересня Володимир Володимирович нарешті вручив прилад Ігорю Паську, який саме був у відпустці. Всі учасники пригоди дуже вдячні Інні Степанівні.

    Я говорив із воїнами, цікавився, які їхні настрої стосовно перемир’я, – з гордістю каже Володимир Володимирович.Усі відповіли, що настрій бойовий і заради миру вони не хочуть розмінюватися незалежністю України. Адже як можна йти на поступ, коли полягло вже стільки людей? Невже за те вони віддали життя, щоб схилитися перед «російським братом», який обіймає так міцно, що ось-ось задушить? У ніч перемир’я нам довелося ночувати за 20 км від Донецька. Якщо ввечері стріляли мало, то із 3 години ночі до 7 ранку росіяни просто поливали наших вогнем. Наші кажуть, що документи про перемир’я підписували з нашими самозванці, які насправді не контролюють ситуацію. Бійці розповіли, що для перемоги катастрофічно не вистачає важкої зброї, бронебійних куль для автоматів, касок. А ще розвіяли міф, нібито «Правий сектор» добре воює лише на словах. Насправді в бою ці сміливі хлопці йдуть до останнього, не жаліючи себе, наче камікадзе.

    Через 2 дні після відправки приймальня знову була завалена продуктами та речами. Їх привезла громада села Токарів. На цьому ж тижні закуплена партія касок.

    Переглядів: 331 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Жовтень 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031
    Copyright Лохвиця © 2016