Народ охопила продуктова паніка, але оптимізм лишився - 19 Березня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяСубота, 03-Гр-2016, 16:44
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 11
    Гостей: 11
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Бурезень » 19 » Народ охопила продуктова паніка, але оптимізм лишився
    11:03
    Народ охопила продуктова паніка, але оптимізм лишився
    Останній тиждень лютого 2015 року ввійде в історію як тиждень стрімкого підняття цін. Настільки стрімкого, що з чернетки цього тексту деякі з них ми по вилучали, адже доки віддрукована газета потрапить до рук читачів, вони можуть змінитися.


    Такими були ціни 10 років тому. Алкогольний відділ у магазині села Харківців, літо 2005 року

    Після чергового «стрибка» курсів валют у понеділок, 23 лютого, подорожчав цукор. Певно, через перевиробництво цукор до початку лютого коштував 430 грн./мішок 50 кг., до середини місяця подорожчав лише до 550 грн., хоча долар за цей час подорожчав утричі. Отож, 23–24 лютого Лохвицю охопила «цукрова лихоманка». Ціна 1 кг зросла до 16–18 грн., відповідно до 800–900 грн. за мішок. У тих магазинах, де не встигли перецінити цукор, його просто «змели». У супермаркеті одні люди просто завантажили у візок і забрали ВЕСЬ цукор, який був на полицях по 11 грн./кг. Позакуповували й де дорожче. Люди припускають, що причина зросту ціни – змова торгашів, адже здебільшого торгували продуктом зі складу, а не закупленим по вищій ціні.

    Створивши ажіотаж, підприємці вигідно позбулися залежів на складах. Цікаво, що 24 лютого увечері в пересічному супермаркеті Києва цукор вільно продавався по 6,9 грн./кг. У Лохвиці ж скупили й дорогий, до 27 лютого ціна сягнула 22 грн./кг.

    Заодно з цукром, панікуючи, люди скупили й сіль, хоча її в Україні вистачає. На «сольових бумах» завжди хтось добре «гріє руки»

    За цукром і сіллю люди кинулися купувати олію і крупи, вкладаючи хоча б у туалетний папір гроші, які знецінюються на очах, як у 90-х. Олія, яка 20 лютого коштувала 20 грн./л, подорожчала за три дні до 32 грн.

    Ми поцікавилися у лохвичан, як вони виживають за таких умов, адже зарплата не зросла майже ні в кого…

    Надія, продавець продуктів:

    Кожен новий завоз товару – нові ціни. Стільки печива й цукерок, як раніше, ніхто собі не дозволяє. Купують лише найнеобхідніше, використовують запаси з кращих часів.

    Ольга Григорівна:

    Оце ходимо з донькою по всіх магазинах у пошуках одягу для неї. Шукаємо щось, привезене кілька місяців тому й не перецінене, бо нові ціни вражають. Але щойно долар у котре подорожчав, усе хутко скупили. Джинси, які коштували 2 роки тому 140 грн., зараз привезли по 480. Більшість одягу низької якості, бо нормальний ніхто не в змозі купити. У неділю на базарі торгових наметів стало вдвічі менше, ніж рік тому, дрібні підприємці закривають бізнес, бо всі перебиваються стареньким, більшість нічого не купує. Власне, в Лохвиці в останні 10–15 років усе дорожче, ніж у сусідніх райцентрах. Продукти – на 10–20%, а промтовари, буває, і втричі. Тому наші й їдуть у Лубни на базар та по магазинах, окуповується дорога, ще й вибір там великий. У лубенських дешевих магазинах троє трусів коштують дешевше, ніж у нас одні такі самі.

    Лідія, продавець м’ясного магазину:

    Долар на нашу продукцію не впливає, м’ясо подорожчало найменше. Ковбаси подорожчали за рік менш ніж у півтора рази, це мало порівняно з іншими магазинами й ринком, бо працюємо із виробником напряму без посередників. Тому охоче скуповуються всі, навіть пенсіонери.

    Валерій Сергійович і Наталія Євгенівна:

    Готуємося до весілля сина. Спасибі, допомагають родичі та кредитка, яка вже «тріщить». Добре, що вітчизняні продукти не подорожчали втричі, перегнавши долар, як імпортні, наприклад, банани. Виходимо з положення, купуючи товари місцевих виробників. Написали список, від якого не відхиляємося, тим паче, вміємо читати склад і уникаємо шкідливих добавок. Зарплата ж лише зменшилася. Наприклад, із учителів від 1 вересня зняли 10% і лише перед Новим роком дали премію. Кажуть, на Полтавщині є райони, де відсотки не знімали, а премію дали все одно, а є й ще гірше, де зняли доплату й не дали премію. А нашого сина, який працює майстром у Полтаві, «взули» на 45% (обіцяють, що колись ці гроші повернуть, але ж вони знеціняться доти). Звісно, ще гірше за економічні негаразди – війна. Родичі не можуть приїхати на весілля з Донбасу, бо для цього треба зібрати там купу довідок і проїхати не один ДНРівський блокпост, де й по нирках можуть дати. Однак ми виживаємо, з оптимізмом дивимось у майбутнє, бо життя триває, навіть у період Великої Вітчизняної люди одружувались і народжували дітей. Найбільшою перемогою для ворога буде, якщо ми замість боротися й продовжувати життя замотаємось у простирадла й поповземо на кладовище.

    Лариса Григорівна:

    Не знаю, як виживають, але ще й пресу читають. Цікавляться новинами, кулінарією, сільським господарством, кросвордами. Особливо небайдужі до того, як війна йде, що у світі робиться – всі хочуть миру. Буває, старенький дідок купує преси на 60 гривень. Поки що люди живуть нібито таким життям, як і жили, навіть планують своє майбутнє. Але не знаю, чи на довго їх вистачить.

    Переглядів: 204 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Бурезень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031
    Copyright Лохвиця © 2016