На честь винахідника трамвая у Сенчі погасили конверт - 9 Березня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяСереда, 07-Гр-2016, 13:34
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 4
    Гостей: 4
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Бурезень » 9 » На честь винахідника трамвая у Сенчі погасили конверт
    17:32
    На честь винахідника трамвая у Сенчі погасили конверт
    До Дня народження Федора Піроцького, військового інженера-винахідника родом із Лохвиччини, «Укрпошта» випустила конверт. Частину накладу урочисто погасили спеціальним штемпелем у Лохвиці, частину – 24 лютого в Сенчі.


    Ювілейний конверт уже в обігу

    17 лютого урочисте спецпогашення конверта, на якому розміщений портрет винахідника, 170 років від народження якого минуло цього дня, відбулося в малому залі Лохвицького районного будинку культури. Крім портрета, конверт прикрашений зображенням першої у світі регулярної пасажирської лінії трамвая на електричній тязі «Ґросс-Ліхтерфельде» в Берліні, що була відкрита компанією Siemens & Halske у травні 1881 року. Ідею вихідця з Лохвиччини компанія використала завдяки тому, що Карл Генріх фон Сіменс працював у Росії й часто спілкувався з Піроцьким, зацікавившись його дослідами. Ще за життя Піроцького трамвай, сконструйований Амандом Струве, курсував і Москвою, але Федір Аполлонович помер невідомим у злиднях.

    На урочистості зібралися працівники пошти, будинку культури, численні почесні гості. Вони поставили підписи та власноручно зробили відтиски спеціальним штемпелем на маркованих конвертах. Відтиск цього штемпеля з роками життя Федора Піроцького, поштовим індексом Лохвиці та датою спецпогашення дійсний лише один день. До поштового обігу потрапило небагато конвертів – їх погасили всього 200 штук. Частину розкуповують колекціонери, частину передають музеям Полтавщини (перший – Лохвицькому краєзнавчому ім. Г. С. Сковороди). Негашений конверт без марки коштує 36 коп., штемпель на ціну не впливає і не перешкоджає використанню за прямим призначенням.

    Для нас це спецпогашення цікаве тим, що вперше за 22 роки незалежності України проводиться в Лохвиці, – каже виконуючий обов’язки голови РДА Микола Шиян, коли його запрошують поставити автограф. – Цілком можливо, що з одного такого спецпогашення, на яке людина потрапить випадково, розпочнеться її захоплення філателією. Треба відроджувати інтерес до збирання марок та конвертів у молоді та дітей, адже ці невеликі різнобарвні знаки поштової оплати – унікальні візитні картки держави, що розповідають усьому світові про країну чи місто, звідки прибув конверт, їхню історію і сучасність. Впевнений, що цей святковий конверт з відбитком пам’ятного штемпеля довго нагадуватиме та розповідатиме сучасникам та майбутнім поколінням про славетний Лохвицький край та видатних земляків.

    Дякую «Укрпошті» за унікальний дарунок Лохвицькому району, – каже сільський голова Сенчі Микола Заліський. – Піроцьким, який назавжди ввійшов у історію як винахідник трамвая, пишаються не лише земляки-сенчани.

    Для гостей співав квартет «Сузір’я», до складу якого входять викладачі музичної школи. Їм показали також пересувну філателістичну виставку.

    Спецпогашення завершилося 24 лютого в селі Сенчі, де Федір Піроцький провів дитинство і юність.


    Меморіальна дошка, що знаходиться поруч із громадською приймальнею Тараса Кутового в Лохвиці

    Встановленню меморіальної дошки посприяв батько народного депутата

    Залишив автографи на конвертах і Олександр Панченко, доктор права, громадський діяч та краєзнавець, автор численних досліджень про видатних людей, чиє життя пов’язане з Лохвицьким краєм. За два місяці до ювілею Олександр Іванович відкрив у центрі Лохвиці, на будинку, де розташована редакція газети «Зоря», низку нових меморіальних дощок на честь земляків. Серед них – присвячена Федору Піроцькому. Створенню пам’яток посприяв Віктор Кутовий, київський професор-математик, виходець із Лохвиці, батько народного депутата Тараса Кутового.

    – З роду-племені українець Федір Піроцький виховувався в імперсько-московському середовищі, – Олександр Панченко наголошує на ставленні Російської імперії до талановитого українця. – Спочатку у Петровсько-Павловському кадетському корпусі та 2-му військовому Костянтинівському училищі. Згодом закінчив Михайловське артилерійське училище в Петер-бурзі, звідки 8 серпня 1866 року під переінакшеним на російський лад прізвищем “Пероцький”, був випущений підпоручиком.

    А на старості, прослуживши російському цареві 24 роки 6 місяців та 6 днів, нащадок козацького роду мав річну пенсію 285 рублів 50 копійок. У 1890 році Федір Аполонович одержує маєток дядька в селі Маслівців Олешкинського повіту Таврійської губернії. Однак внаслідок крючкотворства російських військових чиновників, які записали його Пероцьким, був 1896 року виселений із успадкованого маєтку.

    Був забутим півстоліття

    Після смерті ім’я Федора Піроцького було забуто на довгі роки. І лише у середині ХХ століття історики науки згадали про винахідника трамвая, відтворили його біографію. Із наукових журналів та архівних документів вона перекочувала на сторінки популярних видань спочатку завдяки вченому, мандрівнику, письменнику і автомобілісту Леоніду Сапожникову. Той випустив нарис про Піроцького у книзі для юнацтва «Силуети винахідників», яка вийшла у 1972 і перевидана у 1987 році. Пізніше біографічний нарис створив і опублікував у газеті «Дзеркало тижня» дослідник Корній Коломнов. Цікаво, що перші біографи Федора Аполлоновича вважали інженера науково малограмотним, нездатним здійснити фізичні розрахунки. Пізніше дослідники довідалися про наявність фізичних знань у інженера, перестали закидати йому лише експериментаторство, підкріплене припущеннями. Тим паче, товариші-вчені допомагали Піроцькому підкріпити ідеї розрахунками.

    Служив разом із майбутнім винахідником дугової лампи

    17 лютого 1845 р. у сім’ї поміщика в сотенному містечку Сенчі Лохвицького повіту Полтавської губернії Аполлона Піроцького народився син Федір. Батько, відставний армійський лікар Аполлон Піроцький, готував сина до військової кар’єри і навіть іграшки купував відповідні – рушниці, барабани, олов’яних гусарів. Та хлопчикові було куди цікавіше плавити олово в полум’ї свічки, аніж розігрувати лялькові баталії. Тепер такі на­хили шанобливо звуть «технічними», тоді ж їх мали за варварські.

    З діда-прадіда були Піроцькі вільними козаками або служили в государевому війську, тому й 18-річний Федір опинився у спеціальних класах Костянтинівського кадетського військового училища. Через два роки портупей-юнкер Ф. Піроцький уже вчився у старшому класі Михайлівського артилерійського училища в Петербурзі. 8 серпня 1866 року Піроцький (із перекрученим прізвищем Пероцький) був випущений підпоручиком із призначенням у Київську фортечну артилерію. Там знайшов товариша й однодумця: одночасно з ним, восени 1866 року, до Київської фортеці прибув молодий саперний підпоручик Павло Яблочков. Цілком імовірно, що саме він, майбутній винахідник електричної «свічі», розпалив у Піроцькому інтерес до електротехніки.

    1871 року Піроцький закінчив артилерійське училище і був призначений ревізором Артилерійського управління у Петербурзі. Там він ознайомився з виробництвом гармат і розробив власну систему печі з потрійною стінкою. Піч дозволяла зменшити витрати палива при плавці металу. Заодно Піроцький розробив і побутову хатню піч, яка дозволяє використання для плавки металу. Конструкцію довго вивчали і відхилили.


    Перший російський трамвай і його винахідник Федір Піроцький.
    Малюнок О. Чебуніна з книги Л. Сапожнікова «Силуети винахідників»

    Побачив водоспад – винайшов гідроелектростанцію

    Коли Піроцький побачив славнозвіс­ні фінські водоспади, вони вразили його марнотратством: Скільки енергії гинуло марно! «Працює, як тисяча молото­бійців, – думав він, дивлячись на гуркотливу водяну лави­ну. – Якби цю роботу – та на завод…» В уяві все чіткіше поставала картина: водоспад надає руху електро-генерато­рам. І струм по дротах мчить туди, де потрібна його робо­та: оживляє машини й верстати, полегшує працю людини…

    Свої міркування він виклав у вигляді проекту, який містив цілком нову ідею ГЕС.

    Піроцькому кажуть: «Ваш задум вельми цікавий. Але скільки енергії втрачатиметься під час передачі її на велику відстань? Можливо, сили цілого водоспаду заледве вистачить, щоб убити на другому кінці дроту муху». Задля експериментів, на які не вистачає платні, Федір Піроцький позичає гроші. Не звертає уваги навіть на свій пошарпаний мундир. Але інженер іде хибним шляхом. Зараз для передачі електрики на відстань збільшують напругу за допомогою трансформатора. Піроцький же мислив над тим, як збільшити товщину дроту. І додумався передавати струм по рейках, які мають великий переріз. Однак для цього потрібно було ізолювати їх від землі. В той час гуми чи пластмаси не існувало і найбільш підходящим ізолятором була просмолена парусина.

    «Вагон рухає невидима сила»

    Наприкінці ХІХ ст. людство вже знало, наскільки менше енергії потрібно, щоб вагон котився по рейках, ніж щоб їхав дорогою на звичайних колесах. Тому вулицями великих міст їздили перші двохярусні трамваї, запряжені кіньми, – конки. Були спроби запускати міськими вулицями міні-поїзди з паровозами, але при потребі маневрувати й часто зупинятися затія виявилася непрактичною.

    Піроцький експериментував із передачею струму на покинутій залізничній гілці в позаробочий час. 1876 року опублікував результати досліджень і розіслав колегам-електротехнікам.
    Сам же продовжив експерименти, обладнав вагон двигуном, розробив систему передачі обертання від нього колесам. 3 вересня 1880 року в Петербурзі на розі Великої Болотної вулиці й Дегтярного провулка впер­ше у світі рухався моторний трамвайний вагон.

    «Особливо незвичайним здається, – писали газети, – що вагон, який рухає невидима сила, майже миттєво, за бажанням маши­ніста, зупиняється й починає їхати назад». Це вже зараз навіть дитина знає, що варто поміняти батарейку в іграшці полюсами – і вона їхатиме в протилежному напрямку… Пасажири першої трамвайної лінії довжиною 85 м, яка діяла трохи більше місяця, були в захваті.

    Піроцький запропонував товариству кінної залізниці переобладнати вагони на електрику, але акціонери не погодилися, адже для цього довелося б ізолювати всі рейки. А дріт, як у сучасного трамвая, не передавав низьку напругу без колосальних втрат. До того ж, у конку акціонери вклали великі гроші й не хотіли замінювати коней двигунами раніше, ніж вони окупляться.

    У Німеччині першу постійну трамвайну лінію, запозичивши креслення Піроцького, брати Сіменси запустили через рік. 1892 року Аманд Струве запустив електричний трамвай у Києві.

    Книги і проекти винаходів ніхто не купив навіть за безцінь

    Серед інших винаходів Федора Піроцького – перший підземний електричний кабель, проект централізованої міської електромережі, нові конструкції печей різного призначення, проект гідроелектростанції. Він вдосконалював електричне освітлення, телеграфний зв’язок, гармати.

    1888 р. Федір Аполлонович вийшов у відставку в чині полковника, одержав спадщину дядька – маєток. Однак звідти його виселили через згадану вище помилку в прізвищі. Полковник жив у готелі «Афіна» в Олешках (нині – Цюрупинськ). Попри бідність, передплачував наукові журнали. 1898 року його знайшли мертвим. Поховали в кредит і похорон оплатили, продавши частину речей із молотка. Непроданими лишилися книги, картини та різні папери, серед яких – проекти нових винаходів.

    А 1905 року в Сенчі народився інший видатний інженер – Іван Цюрупа, під керівництвом якого збудували десятки мостів на території СРСР, включаючи переправи солдатів Великої Вітчизняної.

    Переглядів: 266 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Бурезень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031
    Copyright Лохвиця © 2016