ЛохвицяПонеділок, 20-Лис-2017, 06:48
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Жовтень » 13 » Микола Удовіченко – між спортом, музикою і віршами
    12:12
    Микола Удовіченко – між спортом, музикою і віршами
    Ім’я Миколи Удовіченка добре знайоме лохвичанам. Сотні дівчат, які захоплювалися волейболом, одержали віднього уроки не лише спорту, а й життєвої мудрості та поетичного сприйняття світу. Вірші Миколи Федоровича, покищо не видані окремою книгою, передають із рук у руки у вигляді роздруківок, ксерокопій та газетних вирізок.


    /фото взяте з соціальних мереж/

    Перші вірші написав уночі на військовому посту

    Почав писати вірші, коли у 1961–63 роках навчався в Гадяцькому культосвітньому училищі. Зі мною навчалася одна дівчина, яка писала вірші. Вона потім, після першого курсу, вийшла заміж за поляка й виїхала до Польщі. Її вірші мене страшенно вразили. Думаю: спробую й я. Писав вірші, але нікому їх не показував, аж доки не пішов до армії, – розповів Микола Федорович. – Служив у Забайкаллі, призвали разом з на 4 роки молодшими хлопцями, бо коли призивали моїх однолітків, я працював учителем музики у Бодаквянській школі, а сільських учителів до армії не брали. Одержав повістку, коли перейшов працювати в Лохвицькийпіонерклуб. Паралельно зі службою я проводив заняття у школі, яка діяла при гарнізоні для дітей офіцерів, виступав із художньою самодіяльністю, а потім залучили ще й до випуску стіннівки. А я саме написав вірш, який присвятив своїй мамі. Коли його прочитали, просто вимагати почали ще – то до Першотравневого свята, то до Дня армії, то до Нового року. Вірші публікували також в окружній газеті «На боевом посту». Усім сподобалося, ті вірші розійшлися по різних газетах. А до мене вони найчастіше приходили під час нічних чергувань «на тумбочці».

    Нині, на пенсії, маю багато часу, поезія лишилася основним моїм хобі. Зараз маю в доробку до 200 віршів. Пишу в першу чергу для себе, для душі, для друзів, для знайомих. Останнім часом не можу не відповідати на нинішню війну. Написав вірш-звернення до росіян, які не люблять українців. Російською, щоб їм було зрозуміліше – про Надію Савченко.
    Ще на творчість надихає природа, яку дуже люблю, адже народився й виріс у селі Пласківщині неподалік Бодакви, Христанівки. Хата була край лісу. Тому й зараз, коли потрапляю в ліс, почуваюся неначе у казці.


    – Тож розкажіть про свій життєвий шлях, який розпочався у хаті край лісу…

    – Народився 1942 року. Мій батько загинув на фронті. Мама – проста селянка, закінчила 3 класи школи. Але підняла на ноги 4 дітей (маю старшого брата і двох сестер, які живуть у Червонозаводському). Закінчивши 7 класів Корсунівської школи, я вступив до Червонозаводського ФЗУ, де навчався на електрогазозварювальника, сатуратника. Рік працював зварювальником у Гребінківському депо, потім перейшов у будівельний цех Лохвицького цукрокомбінату. З дитинства співав у самодіяльності, потім – у хорі клубу цукрового заводу. Мої сусіди по гуртожитку надихнули здати екзамени в Гадяцьке училище. Перед музичним екзаменом була консультація. Біля мене сидів хлопець із Сенчі – Володя Артеменко. Ми разом співали раніше в сенчанському хорі, тож він мене підбив вийти на сцену, коли керівник училищного хору запросив сміливців. Ми у два голоси без супроводу заспівали. Наступного дня прийшов на екзамен – усі музичну школу закінчили, а я ні на чому грати не вмію. Викладач попросив повторити відстуканий ритм – я повторив. Попросив сказати, скільки прозвучало нот – сказав. І відправив. А потім виявилося, що на «відмінно» здав лише я і ще один хлопець. В училищі я навчився грати на баяні, фортепіано, домбрі.

    – Отже, в юності Ви стали робітником, у молодості – музикантом, а коли ж – спортсменом і тренером?

    Спортом я почав серйозно займатися, коли навчався у ФЗУ. Дуже захопився метанням списа. Власне, ще коли з друзями, такими ж хлопчаками, ми гуляли на насипу біля залізничних колій у рідному селі, ніхто далі мене не міг кинути камінця. Отож, зі списом я не розлучався і невдовзі виконав І розряд із цього виду спорту, здобувши золоту медаль на обласних змаганнях. Списа метнув на 72 метри, на кілька метрів одразу побивши рекорд області.

    Після училища я став учителем музики у Лохвицькій школі №3, але пропрацював неповний рік, бо директор спортшколи Антон Анцибор запропонував стати тренером і взяти на навчання команду волейболісток. Антон Кирилович запримітив, що я регулярно відвідував спортзал і на громадських засадах тренував команду волейболістів. Уже працюючи, я закінчив факультет фізвиховання Черкаського педінституту. А в спортшколі пропрацював із 1970 року до виходу на пенсію в 2013­му.


    – Ви все життя поруч із Любов’ю Ігорівною, яка теж – непересічна особистість, щойно визнана кращим викладачем-музикантом Лохвиці у міському рейтингу «Золота вежа». Як знайшли одне одного?

    Своє щастя — Любов Ігорівну я зустрів, коли ми разом навчалися у Гадячі. Одружилися 1970-­го, коли я повернувся до Лохвиці. Маємо 2 дітей і 2 онуків.

    Разом Удовіченки не лише виростили сина й доньку, а й побудували будинок та посадили безліч дерев. Цегляні стіни основної частини будинку Миколи Федоровича виклали родичі. Решту зробив сам, виготовивши спочатку деякі інструменти, агрегати та верстати. На створення садиби витратив 8 років. Зате все у ній до ладу, так, як бажають господарі. Через бідність у першій половині 90­х Микола Федорович узявся робити своїми руками меблі. І не лише меблі – оздоблення всього будинку. Навіть стіни між кімнатами й коридором не просто займають площу, а одночасно є полицями для книг, яких у інтелігентній читаючій родині багато.

    Про свої досягнення Микола Федорович через скромність говорить неохоче, але факти набагато красномовніші – багаторазовий чемпіон Полтавської області з метання списа, володар Кубка області з естафетного бігу на 100 метрів, срібний призер із бігу на 400 метрів. Коли він став спортивним наставником, у 1974 році команда дівчат уперше зайняла друге місце в обласній Спартакіаді школярів. Невдовзі багато лохвичанок були включені до складу збірної команди області, а дві вихованки ДЮСШ, виступаючи за збірну України, стали призерами Спартакіади школярів тодішнього СРСР. Таку високу планку Микола Федорович тримав до самого виходу на пенсію. Нині успішно тренують лохвицьких дівчат, закінчивши вузи, його вихованки Світлана Ляшко та Анна Красношапка. Остання, як і її тренер, пише щирі та красиві вірші.


    Переглядів: 297 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 2
    0
    2  
    Наді Савченко, присвячую! 

    Прощай, свободная Россия,*
    Толстого, Пушкина земля!
    Теперь там правит тирания,
    Исчадье сатаны с Кремля!
     

    Ему по нраву рабовластье,
    Ему претит свободы крик,
    Его гнетет людское счастье,
    Ему приятен рабский лик!

     Но дочь свободной Украины,
    Открыв отважное чело,
    Пусть превратит
    твой Кремль в руины,
    В нём нету правды – только зло!

     Великая твоя отвага
    Перед кремлевскою толпой!
    Весь мир тебе желает блага,
    Держись, Надежда! Ты – Герой!

     Живи! Наш нежный ангел бога,
    Тушить свой факел погоди!
    В твоих страданьях веры много
    И сердце гордое в груди!

     Пусть враг твой
    Захлебнется властью
    И громом бедствий оглушен,
    В тебя последнего участья,
    Просить прощенья обречён.

     Придёт пора – пора иная,
    Повеет жизни благодать
    И будет враг твой, извиваясь,
    Перед тобою трепетать!

     Но пусть не молит и не просит,
    Теперь ему страдать должно!
    С собою пусть по жизни носит
    Фашиста­-палача клеймо!

    0
    1  
    ЛЮБИ УКРАЇНСЬКУ

    Поряд і скрізь і всюди
    Чути російську мову.
    Ще не забули люди
    Мову голодомору?!

    Тільки лишилось горе
    В пісні сумній і слові.
    Рідної ж мови море
    Шириться на просторі! 

    Бо Українська наша
    Люба й близька народу,
    Чиста, співуча й ясна,
    Мова батьків і Роду!

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Жовтень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031
    Copyright Лохвиця © 2017