Микола Лисенко: «Перш за все ми посадам алею дружби» - 23 Квітня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяСубота, 03-Гр-2016, 16:40
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 13
    Гостей: 13
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Квітень » 23 » Микола Лисенко: «Перш за все ми посадам алею дружби»
    22:33
    Микола Лисенко: «Перш за все ми посадам алею дружби»
    Микола Лисенко народився 24 листопада 1965 року в селі Межиріч Сумської області. Після закінчення середньої школи вступив на фельдшерський факультет Лебединського медичного училища. З 2 курсу був призваний до лав РА і з 1984 по 1986 рік проходив службу в НДР в складі обмеженого контингенту радянських військ. Після демобілізації завершив навчання в медучилищі й у тому ж 1988 році вступив до Полтавської державної стоматакадемії на лікувальний факультет. Під час навчання майже 6 років працював у обласному кардіодиспансері. Інтернатуру пройшов при Лохвицькій ЦРЛ. Працював лікарем швидкої допомоги, лікарем терапевтичного відділення Червонозаводської міської лікарні, дільничним терапевтом. З 2004 по 2012 рік був головним лікарем Червонозаводської міської лікарні. З 2013 року – завідуючий Червонозаводської амбулаторії №1. Одружений, має двох синів.

    На останній сесії Лохвицької районної ради 26 березня Микола Лисенко 24 голосами був обраний головним лікарем Центру первинної медико-санітарної допомоги.



    Микола Лисенко: «Перш за все ми посадам алею дружби»

    Сьогодні – час досить тривожний. Не помилюсь, сказавши, що і в медицині, нажаль, панує певна невизначеність. То що спонукало Вас дати згоду і зайняти цю посаду?
    Медична реформа частково пройшла. Медицину на місцях розділили на первинну і вторинну ланки. При цьому значна частина навантаження лягла саме на первинну ланку. Не минулось без певних перекосів під час цього реформування. Особливо це стосується невеликих провінційних лікарень. Розуміючи і бачачи це, я іду на цю посаду, щоб зробить більш-менш доступними медичні послуги для всіх людей у Лохвицькому районі.
    А як Ви вважаєте, що не задовольняло депутатів районної ради у роботі Вашої попередниці?
    Можливо, зіграло роль те, що заклад був тільки-но сформований. І сформований без додаткових коштів, як то кажуть, на одному ентузіазмі. Можливо, десь далась взнаки неточність в роботі, нефаховість керівників. А депутати, які вирішували питання, представляють громади населених пунктів району і вони прекрасно бачать, чи наблизилась, чи віддалилась медицина від людей.
    А що Ви зробите, щоб наблизити медичні послуги до тих дідусів і бабусів, які живуть не в Лохвиці і навітьо не в Червонозаводському.
    Для цього треба максимально зберегти медичні заклади району, провести їх оптимізацію, але не в значенні закриття. І вирішить питання, які медичні пункти раціонально об’єднати. Наприклад, за ці кілька днів роботи я зустрівся із громадою села Корсунівки, де лікар пішов на пенсію. А люди вимагають і мають право отримувати не тільки фельдшерське, а і лікарське обслуговування. Це буде робити для них лікар із сусідньої амбулаторії.
    А що Ви робили сьогодні у Сенчі?
    Там виникли проблеми із опаленням. Старий котел потрібно замінити на більш ефективний і сучасний. Є добра перспектива за допомогою спонсорів до початку наступного опалювального сезону цю проблему вирішить.
    А який настрій у сенчанських медиків, адже їх зачепила своїм крилом так звана оптимізація?
    Я ближче познайомився з колективом Сенчанської лікарні. Повторюю: ЛІКАРНІ. Яке би там не було, але вона лишається саме такою. Адже там працюють як представники первинної ланки, так і вторинної. Від первинної – сімейний лікар, педіатр, від вторинної – хірург та акушер-гінеколог. А найбільше сподобалось те, що колектив лишився цілим, хоч і підпорядкований різним закладам, тобто вони працюють у тісній зв’язці. Немає «це – наше, а це – ваше».
    А чи не стала відсутність цієї, як Ви сказали, зв’язки, причиною конфлікту Вашої попередниці з певною кількістю депутатів районної ради, які за неї не проголосували?
    Можливо. І хоч розділила нас держава, але ми маєм завжди пам’ятати, що працюємо на одну громаду, на одного пацієнта, на його благо. Хоча, нажаль маємо недостатнє фінансування як первинної, так і вторинної ланки.
    Тоді само по собі виникає питання: як будете будувати стосунки із головним лікарем стаціонару ЦРЛ Віктором Бурлеєм? І які вони мають бути в ідеалі?
    Можливо, повторюсь, але ми приречені працювати разом, вирішувати разом питання, що виникають. А це і кадрові, і транспортні, і т. д. В перший свій робочий день зайшов до нього в гості. Ми серйозно поговорили і вирішили, крім іншого, організувати спільний суботник працівників первинної і вторинної ланки та посадить алею дружби.
    А не жаль було лишати колектив у Червонозаводському, з яким пропрацювали не один рік?
    Звичайно, мені було важко його залишати. На момент реформування він налічував 96 чоловік. Кладу руку на серце і кажу, що я дуже хотів зберегти Червонозаводську міську лікарню. Довго боровся за це, але... Сьогодні там працює п’ять медичних закладів. Це амбулаторія, ЦРЛ-івські працівники, «швидка допомога», автотранспортне підприємство, яке обслуговує «швидку допомогу». Хоч і формально, але ми лишили там навіть спільний профком, тобто всі ми були членами одного колективу. А ще нам вдалось зберегти приміщення стаціонарного відділення лікарні. Адже там планувалось розмістити інший заклад. Що насправді було абсурдом з усіх точок зору. Дякую за сприяння у вирішенні цих питань депутатам районної ради Миколі Бондарю, Миколі Піддубному, Миколі Харченку, який згодом долучився до них. Дякую за тверду позицію депутатам Червонозаводської міської ради, а також міському голові Віталію Сидоренку.
    Людмила Троц дала інтерв’ю газеті «Події та коментарі». Там вона стверджує, що в жодному разі не примушувала своїх підлеглих до поїздок на Антимайдан. А їхали медики добровільно, щоб підробити трохи грошей до своєї куцої зарплати. А Вам не пропонували такого заробітку і як би Ви вчинили на її місці?
    Кажу з упевненістю, що жоден працівник Червонозаводської амбулаторії №1 на Антимайдані не був. А дзвінки мені дійсно були з пропозицією направити туди людей. Але своїм підлеглим я такі пропозиції навіть не озвучував. А вони, в свою чергу, самі не напрошувались. І взагалі люди в переважній більшості налаштовані були патріотично.
    Ваша попередниця до самого голосування на сесії мала групу підтримки. Тепер Ви не будете їм про це згадувать?
    Що було, то було. Не тільки на сесії, а і на співбесіду з комісією один із кандидатів приходив із групою підтримки. За іронією долі у районній газеті розміщена фотографія, де їх видно усіх. Скажу, що із цієї «групи підтримки» уже усі мені пере телефонували із різними питаннями по роботі, які ми вирішили. А щодо іншого, то я вважаю, це була їхня особиста справа. Їхня особиста думка, на що вони мали право. Врешті-решт ми ідем до демократії.
    На завершення нашого інтерв’ю зробіть побажання своєму колективу.
    Хочу не тільки побажать, а попрохать у них терпіння. В зв’язку з тими обставинами, які стались у державі, нам треба не просто вижить, а зберегти медицину, яка вже давно працює на ентузіазмі і, нажаль, це ще буде продовжуватись. Разом з тим плекаю надію, що держава побачить нас і ми колись досягнемо європейського або канадського рівня. Аби мати змогу надавати доброякісну медичну допомогу жителям району, а люди нам за це щоб дякували!

    Переглядів: 199 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Квітень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930
    Copyright Лохвиця © 2016