Лохвицький театр збирається відірвати земляків від телевізорів та повернути собі колишню славу - 4 Березня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяП'ятниця, 02-Гр-2016, 20:55
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Бурезень » 4 » Лохвицький театр збирається відірвати земляків від телевізорів та повернути собі колишню славу
    18:22
    Лохвицький театр збирається відірвати земляків від телевізорів та повернути собі колишню славу
    Аматорський театр Лохвиці має уславлену столітню історію. Кожна вистава у місті була подією. Грав оркестр, приїздили корифеї театрального мистецтва, літератори й високі чини...


    Народний дiм-театр

    На постановки за творами Карпенка–Карого, Кропивницького, Старицького, Чехова, Шекспіра селяни з’їжджалися із найвіддаленіших куточків Лохвиччини. Подивитися на гру прославлених лохвицьких аматорів, жоден з яких не мав спеціальної освіти, нерідко приїздили великі актори й навіть автори окремих п’єс. Лохвичанам аплодували стоячи, вони змушували глядача затамовувати подих, сміятися й плакати. Нині, у цей нелегкий для країни час, театральний колектив районного Будинку культури мріє відірвати лохвичан від блакитних екранів з тривожними новинами і повернути собі колишню славу. Вперше за часи театральної тиші в Лохвиці на сцені вийдуть «Фараони» Олексія Коломійця.


    Українські вечорниці. Поставнока 1989 року.
    Виконавці – Петро Пономаренко, Світлана Звонко, Наталія Жмайло,
    Галина Іщенко, Ірина Івахненко, Валентина Ковальова

    Усе почалося 114 років тому, коли на вулиці Лубенській (нині Т.Шевченка) за клопотання повітового земства й місцевої інтелігенції виросла імпозантна дерев’яна споруда Народного дому, спроектована видатним українським архітектором Василем Кричевським. Кричевський звів у Лохвиці справжній театр із великою глядацькою залою на 500 місць, балконами, «гальоркою», оркестровою ямою, гримувальними та розкішним вестибюлем.

    На урочистості з нагоди відкриття Народного дому зійшлося безліч люду. Дізналася про подію і відома вже тоді письменниця й драматург Олена Пчілка.


    “Весілля в Малинівці”. постановка 2009 року. Виконавці – Володимир Лєпченко і Микола Тарапата

    «На початку липня минулого літа в сусідньому куточку Полтавщини, у місті Гадячі, де я проводила літо, пройшли чутки, що у Лохвиці має відкритися Народний дім. Ми, гадячани, як найближчі сусіди лохвичан, вважали, що це і наше загальне полтавське свято, а тому дехто із нас, у тім числі і я з братом, лікарем Олександром Драгомановим, відправились на час урочистостей у Лохвицю. І як справжні туристи, нікому не відомі, відправилися розшукувати у Лохвиці нове визначне місце – Народний дім. На сходах приміщення був натовп. Його двері були широко відчинені. Молебень вже закінчився. На естраді дочитувалася доповідь про історію будівництва Народного дому… про значення театру взагалі і національного зокрема…» – написала Олена Пчілка у нотатках, надрукованих 1902 року в «Киевской старине».

    З її нотаток можемо дізнатися, що того дня на урочистості до Лохвиці з’їхалося багато дворянства. Із вітальним словом зі сцени до лохвичан звернувся земляк, історик, віце–президент нового Шекспірівського товариства в Англії Микола Стороженко.

    Першою виставою на новозведеній сцені Народного Дому в Лохвиці стала «Наталка Полтавка» Івана Котляревського

    Роль Наталки тоді виконала дружина предводителя повітового дворянства Ольга Русинова, а Виборного – сам Марко Кропивницький, якого спеціально запросили до Лохвиці із Харкова.

    Так почалася велика історія малого театру. Про Лохвицю говорили у вузьких колах інтелігенції в усіх куточках України. До міста приїздили на гастролі російські й українські мандрівні театри, корифеї української сцени Марія Заньковецька (українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця 19 і початку 20 століть), Марко Кропивницький (письменник, драматург, театральний актор, засновник українського професійного театру), Іван Мар’яненко (український актор, режисер, педагог, народний артист СРСР (з 1944 р.), лауреат Сталінської премії (1947), Микола Садовський (актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру). Артисти трупи Товариства російських драматичних театрів, яку тоді очолював видатний режисер і балетмейстер Маріус Петіпа (1849–1930).

    Лохвиця стала першим провінційним містечком в Україні, де поставили п’єсу Максима Горького «На дні»

    Це був неймовірний час. Тоді, наприкінці ХІХ століття, у Лохвиці було створено вже напівпрофесійний театр, який мав постійну сцену. І найцікавішим є те, що серед акторів театральної трупи не було дипломованих професійних артистів. На сцені грали лохвицькі вчителі, викладачі реального училища, співаки соборного хору й місцеві селяни, проте ставили вони не абищо, а п’єси Карпенка–Карого, Марка Кропивницького, Миколи Старицького, Антона Чехова, Вільяма Шекспіра, – розповідає директор Лохвицького районного Будинку культури, керівник Народного аматорського драматичного колективу Микола Тарапата.

    На майстерність та професіоналізм аматорів із провінції великий вплив мали відомі артисти, які приїздили до Лохвиці. Так, 1902 року на сцені Народного дому з великим успіхом виступав і хор, з яким гастролював по Україні Микола Лисенко. На початку 20-х років у стінах Народного дому Лохвиці працював відомий оперний композитор, хоровий диригент і фольклорист, колишній хормейстер Маріїнського, Харківського та Одеського оперних театрів Павло Толстяков. У Лохвиці він до 1925 року керував місцевим хором «Рух», виступав із ним по містах і селах Полтавщини.

    Величезну роль у культурному житті міста зіграв «батько українського театру» – драматург, режисер і актор Марко Кропивницький

    Він неодноразово привозив свою легендарну трупу до Лохвиці. Більше того, Марко Лукич брав участь у виставах аматорського театру, сам ставив п’єси за участі змішаних труп міських і сільських акторів. 1903 року Кропивницький керував постановкою у Лохвиці двох своїх п’єс: «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» і «Вуса». Марко Кропивницький товаришував і тісно співпрацював із місцевим письменником Архипом Тесленком. Пізніше в Харківцях, у своєму рідному селі, за настановою Кропивницького Тесленко створив власний самодіяльний театр.

    Якось після закінчення гастролей в Одесі Кропивницький написав: «Тепер їдемо до Лохвиці, бо там є справжній театр…».

    1923 року на базі Народного дому відкрили театр–студію, а 1925 року вона об’єдналася з напівпрофесійними трупами. Так з’явився Лохвицький державний робітничо–селянський театр імені І.Тобілевича. Цей театр проіснував до 1941 року. Після війни в 50–60 хх роках театр повернувся до життя.

    1974 року, звівши нове приміщення для Будинку культури, тодішня партійна влада розпорядилася розібрати Народний дім – унікальну культурно–мистецьку пам’ятку Лохвиччини та й усієї України. Разом із тим, частково згас і вогник у серцях лохвичан, який манив їх на сцену,– говорить Микола Тарапата.

    Сьогодні кістяк театральної трупи складає колектив Будинку культури і, безумовно, самі лохвичани. Шкода, що постійних акторів із народу у нас безмежно мало. При тому, що на початку осені ми вивішуємо по місту оголошення про те, що йде набір у театральний колектив і ми запрошуємо всіх бажаючих. Люди віддалилися від справжнього мистецтва, прикипівши до телевізорів та моніторів. Серед постійних наших акторів – місцевий пенсіонер Василь Панасович Кривчун. Йому 72 роки. Усе своє життя чоловік пропрацював будівельником. Але який він має акторський талант! Це неймовірний тенор, вроджений тамада і невгамовний живчик. Зателефонуєш йому, скажеш на котру репетиція – він за півгодини уже під дверима клубу стоїть. Начальник паспортного столу Богдан Очкусь також серед тих, хто постійно на лохвицькій сцені. Він і в нашому ансамблі співає.

    Директор Будинку культури із сумом констатує, що театральний колектив дуже скучив за повноцінною п’єсою. Однак, уже до кінця року обіцяє відірвати лохвичан від телевізорів та комп’ютерів.

    Нарешті ми наважилися! Дуже давно ставимо одні лише короткі інтермедії, наша сцена вже забула, що таке повноцінна п’єса. Одначе, ми збираємося це виправити. Зараз працюємо над постановкою «Фараонів» за пєсою Олексія Коломійця.

    Дуже скоро лохвичани матимуть нагоду долучитися до прекрасного

    За постійний палкий ентузіазм та професіоналізм на сцені п’ять років тому театральному колективу Лохвицького Будинку культури присвоїли звання Народного самодіяльного аматорського колективу. Сьогодні, не зважаючи на матеріальну та фінансову скруту, яка посилюється і в якій не один десяток років доводиться виживати більшості подібних закладів, театральний колектив Лохвиці не лише мріє про гастролі, він їх планує, – зізнався керівник Микола Тарапата.

    Років 20 тому наш театр ще активно гастролював не лише в межах держави. Тепер не найкращі часи не лише для театру, а й для культури загалом. Хоча, це лише виправдання, а коли ті часи в нашій державі були сприятливими для культури в матеріальному плані? Треба щось робити самим для власної душі й серця. Пригадую, як старше покоління, їх уже половини немає на цьому світі, розповідали, як вони «гастролювали» з театром по району між селами, у дощ і в сніг, як на спинах несли реквізит, як трактором витягували підводу з декораціями, що між полями застрягла. І люди це розповідали з насолодою, із вогником в очах. А хіба тоді шикували, хіба були заможними чи нічим не заклопотаними? Просто в тому–то і було справжнє життя.

    Переглядів: 271 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 1
    +1   Спам
    1 aaaa   (08-Бер-2015 21:01)
    В добрий  путь. Щасти .

    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Бурезень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031
    Copyright Лохвиця © 2016