ЛохвицяВівторок, 12-Гр-2017, 07:45
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2016 » Грудень » 23 » Лохвицькі хокеїсти збудували каток, на 24 грудня заплановане офіційне відкриття
    21:28
    Лохвицькі хокеїсти збудували каток, на 24 грудня заплановане офіційне відкриття
    У суботу, 24 грудня, заплановане офіційне відкриття катка. Ані час, ані команда, з якою зустрінуться лохвичани, поки що не визначені.

    Гравці однієї з трьох найсильніших команд Полтавщини кілька тижнів вирівнювали ділянку, збивали «коробку» й бетонували опори для неї. Тепер тут не лише грають у хокей, а і просто катаються на ковзанах десятки лохвичан.



    Міська рада для катка виділила ділянку поруч зі стадіоном. Тут попередній міський голова та підприємство «Інвесттеплоцентр» із Коломиї, яке займалося
    централізованим опаленням у Лохвиці, обіцяли до Дня міста 2014 року збудувати басейн. Але далі будівництва паркану навколо виділеної ділянки справа не пішла.
    Також міська рада забезпечила встановлення електроопор із яскравими світлодіодними ліхтарями, дозволила брати воду з пожежного гідранта, де високий тиск.
    Адже якщо під’єднатися до звичайної труби водогону, заливка може тривати не один тиждень. Акуратно збита зі струганих дощок «коробка» закріплена на
    забетонованих у ґрунт залізних стовпчиках. Щоб утворився рівний лід без бульбашок, заливали її не лише водою з гідранта, а ще й привезеною в бочках теплою.

    «Скидалися» і грошима, і роботою

    Майже за тиждень до офіційного відкриття катка, лід якого заливають пошарово, уже почали приходити покататися діти й дорослі. О 9­й вечора ми застали там
    навіть міського голову Віктора Радька, який привів покататися свого сина.

    Загалом брали участь у спорудженні катка не менше 15 чоловік, – говорить 47­річний Костянтин Гиря, якого друзі називають «мотором» і основним інвестором
    команди. – Найактивніші – спортсмени Ігор Яременко, Олег Ємець, Богдан Ємець, Сергій Скидан, Сергій Степаненко, Володимир Левада, Андрій Левада, Віктор
    Хльобас. Допомагало багато підприємців, зокрема будівельники Олег Гордіян, Володимир Інденко. Володимир сам не грає у хокей, але і працював, і грішми
    допомагав. Кататися приходитимуть його діти. Дошки привезли з Лютеньки Гадяцького району. Підприємець Віктор Мельник виділив сітку, щоб напнути поза
    воротами, аби шайба не вилітала. Усе разом обійшлося у суму понад 30 тис. грн. Гроші збирали з миру по нитці, хто скільки міг – той 500 грн., той 1000, той 2000­
    3000 грн. Чого варто було лише вирівняти майданчик, у якому виявилося повно решток будматеріалів! Зате результат чудовий. Діти, які зараз катаються, відірвалися
    на годину­дві від комп’ютера й поліпшують здоров’я.


    Перше в наші часи справжнє хокейне поле на «Фінському селищі» ця ж команда за підтримки міськради створила восени 2009 року й заливала три сезони поспіль. У
    Лохвиці відбувся «бум» захоплення ковзанами й хокеєм – вечорами одночасно каталося чоловік по 50. Проходили тут часто ігри обласного рівня. Потім поле
    занепало, бо в не зимовий час мешканці сусідніх будинків перетворювали його на смітник, дошки розтягли «дбайливі господарі». Тому в попередні дві зими

    лохвичани тренувалися і проводили місцеві зустрічі на катку в Заводському. Брали участь у його підготовці не менше, ніж місцеві.

    Спочатку зіграли на коньяк, а потім за грою забули про алкоголь і цигарки

    Моє захоплення хокеєм почалося у 4­річному віці, десь у 1975 році, – розповідає Костянтин Гиря. – Активно грав у дитинстві та юності. А потім була перерва років
    20, доки у 2006 році не почали знову з друзями – однокласником Ігорем Яременком та на рік молодшим сусідом Олегом Ємцем.


    А я почав грати в хокей у 7­річному віці на майданчику, де зараз будівля прокуратури, – продовжує Ігор. – Тоді змагання з хокею проходили між школами, класами –
    умови були значно кращими, у Заводському було два майданчики. Дорослими захоплення ми відродили 4 роки тому. Усе почалося з того, що випадково зібралися, і
    Губченці проти Гудзюрини зіграли на ящик коньяку (кутки у Лохвиці. – прим. Авт.) Для більшості учасників цей матч, що проходив на льоду Сухої Лохвиці поблизу
    Благовіщенської церкви, став першим після 15­20­річної перерви. Після нього захопилися, почали купувати ковзани, ключки та іншу амуніцію. У Лохвиці в перші роки
    відновлення захоплення влаштовували свій каток на Брідку (болото, що лишилось на місці зниклої річки Сулиці). Спочатку грали самі, 2008 року познайомились із
    такими ж ентузіастами із села Великий Перевіз поблизу Шишак. Виграли у них, почали їздити до Миргорода, грати з командами Лубен, Миргорода, Шишак, Хоролу.
    Завжди вигравали з великою перевагою. Справжні успіхи прийшли 2009 року: перемога в обласному турнірі до Дня захисника Вітчизни, турнірі на кубок мера
    Миргорода.


    Відтоді лохвичани з року в рік перемагають або завойовують призові місця на чемпіонатах області. Торік у фінальному поєдинку мали грати з полтавською командою,
    але матч не відбувся через погодні умови. УВ той час у Кременчуці діяв критий каток, але заплатити за його оренду було нікому. Кременчуцька команда завдяки
    цьому грає у професійному чемпіонаті України.

    Мріють про власний турнір і лід, який не розтає

    На жаль, хокей – дорогий вид спорту: пристойні ковзани коштують від 5 тис. грн., ключка – від 1,5 тис. грн. (ключка за 200 гривень може не витримати й дві гри),
    оренда професійного катка з охолодженням, де можна грати й за плюсової температури надворі, обходиться у кілька сотень гривень за годину. В одного з
    лохвицьких гравців стався навіть такий випадок: через бажання придбати хорошу хокейну амуніцію вирішив продати телевізор і DVD­плеєр, акустичні системи,
    електроінструмент. Дружина не витримала й подала на розлучення. На щастя, невдовзі вони зрозуміли одне одного і помирилися. Аналогічний випадок трапився
    якось із хокеїстом із Гадяча. У дитинстві ж, яке припало на 70­ті й 80­ті, усі самі майстрували амуніцію з ДВП, поролону, вербових прутиків та старих ватників. Тоді
    заводські обладунки коштували доступно, але в провінції дістати їх було неможливо. У ветеранів спогади у вигляді шрамів лишилися через те на все життя.

    – На рівні області нам справді цікаво грати з кременчужанами й полтавчанами, решта команд – слабші
    , – упевнений Ігор Андрійович. – Але й ми не молодіємо, а
    молодь не підходить. Вік учасників команди – 40-­50 років, найстарший – воротар Валерій Жмайло, йому – 53. Хлопчаки грали б, аби був штучний каток, де хокеїсти
    починають тренуватися з жовтня і закінчують у квітні. Раніше чудовий критий каток був у Миргороді, але його вже розібрали. Ми постійно їздили туди у 2008 і 2009
    роках. Завдяки охолодженню грати комфортно було навіть за плюсової температури, коли надворі дощ. Мріють хокеїсти про те, що міська рада цього року зможе
    профінансувати змагання на кубок мера. І, звичайно, щоб у перспективі знайшовся багатий спонсор та придбав холодильне обладнання.


    Їздять на змагання і прославляють Лохвицю тричі на тиждень

    Лохвичани Ігор Яременко, Костянтин Гиря, Олег Ємець, Сергій Скидан, Сергій Степаненко і Сергій Кутузов на виїзді систематично грають у Кременчуці та Києві.
    Любительські баталії відбуваються з 19–20 години. До Кременчука їздять щопонеділка та щовівторка, щонеділі – до Києва. У Києві на катку «Оболонь» грають у НХЛ –
    «Нічній хокейній лізі» за команду «БСМ» (розшифровується: Баришівка, Селишівка, Морозівка). Щозими повідомленнями з прізвищами лохвичан та розповідями про
    їх успіхи в «НХЛ» рясніють спортивні сайти. Суперники добре знають їхній неповторний стиль гри: нападати «нахрапом» і перемагати з перевагою шайб у кілька
    разів.

    – Познайомилися з такими ж захопленими чоловіками з цієї команди, коли грали за Черкаси й постійно у них вигравали, – згадує Костянтин Гиря. – Зізнаюся, їздити
    за 150–200 км на кожну гру стає все важче й важче, бо пальне та амуніція тільки дорожчають, дається взнаки вік. Але жити без цього не можемо. Зараз наша спільна
    команда – на другому місці серед 8 таких самих любительських. У лубенській команді «Піранія» граємо на першість Кременчука. Там також 8 команд і ми зараз на
    третьому місці. Можливо, коли матимемо свій каток, гратимемо більше вдома. Ані держава, ані хтось інший любительський хокей не підтримує. Щоб провести турнір,
    треба самим спортсменам «скинутись» на призи й оренду поля. У НХЛ за заявку на участь кожна команда здає гроші, кожен учасник – також.


    Хокей – не єдине спортивне захоплення цих сильних чоловіків. Більшість учасників команди грають і в футбол. Узимку, щойно повернувшись із виїзних змагань,
    можуть уже поспішати на поле для міні­футболу. Ігор Яременко завжди знаходить час для тренувань у важкоатлетичному залі зі штангами та тренажерами. Чоловіки
    дуже вдячні своїм сім’ям, які не перешкоджають захопленням, терплять їхню відсутність удома.

    У суботу, 24 грудня, заплановане офіційне відкриття катка. Ані час, ані команда, з якою зустрінуться лохвичани, поки що не визначені.

    Переглядів: 323 | Додав: Obers | Рейтинг: 5.0/1
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Грудень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031
    Copyright Лохвиця © 2017