Лохвицька швейна фабрика запрошує на роботу - 14 Березня 2016 - Лохвиця
-
ЛохвицяВівторок, 06-Гр-2016, 15:04
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 2
    Гостей: 2
    Користувачів: 0
    Головна » 2016 » Бурезень » 14 » Лохвицька швейна фабрика запрошує на роботу
    15:45
    Лохвицька швейна фабрика запрошує на роботу
    Швачки отримують пристойну зарплату і працюють у комфортних умовах. Підприємство виготовляє одяг високої якості на замовлення відомих європейських брендів, який в Україні можна придбати хіба що у дорогих бутікáх Києва. Приєднатися до дружного колективу відтепер зможуть і ті, хто не має відповідної кваліфікації – варто лише пройти нетривале перенавчання.
    Напередодні Міжнародного жіночого дня ми завітали на фабрику і поспілкувалися з майстринями та керівницею підприємства Ларисою Софієнко.



    Майстер Лариса Блаженна, керівник фабрики Лариса Софієнко,
    контролер готових виробів Тетяна Погрібняк.

    Ларисо Василівно, з моменту відкриття в Лохвиці потоку полтавської фабрики «Ворскла» минуло майже 5 років. Що змінилося за цей час, чого вдалося досягнути?
    Із 2014 року Лохвицька швейна фабрика – окреме підприємство, яке орендує у фабрики-партнера «Ворскли» обладнання і виконує надані через неї замовлення. Завдяки цьому податки, які ми сплачуємо, залишаються на місці. У 2015 році відкрився закрійний цех, тепер маємо повне виробництво.


    Світлана Павленко і Валентина Маковецька прасують готові сукні.

    Як змінюються на краще приміщення фабрики й умови роботи, можна пересвідчитися, навіть не задаючи питань. Особливо тим, хто пам’ятає, як швачки працювали в неопалюваних приміщеннях нині зруйнованої фабрики, у якому стані дісталося фабриці приміщення колишньої лазні. Тепер узимку температура у виробничих приміщеннях сягає +25°С, стіни утеплені, сучасні вікна не пускають протягів, працює власна котельня. Внутрішнє оздоблення – сучасне й красиве, теплі кольори налаштовують на хороший настрій, яскраве освітлення сприяє роботі й допомагає берегти зір. За останній рік упорядкували й двір фабрики. Є лавочки для відпочинку, крита велосипедна стоянка.


    За роботою Алла Бурбика (справа) та Вікторія Оробінська (зліва).

    Поки що немає можливості створити їдальню, але є всі умови, щоб нормально перекусити в обідню перерву. Тобто куточок із мікрохвильовою піччю, електрочайники. Червонозаводський хлібозавод і Лубенський молочний регулярно привозять і продають працівникам продукцію за ціною виробника, без магазинної націнки.


    Закрійний цех розкроює тканину не лише для Лохвицької фабрики, а й допомагає сусіднім.
    За роботою (зліва направо) Катерина Бурбика, Олена Голуб, Микола Новак, Сергій Жмака, Людмила Фирса.

    Колектив складається з більше 50 чоловік. Переважна більшість – швачки, 5 чоловік – у закрійному цеху, решта – обслуговуючий персонал та ІТП. Але фабриці потрібна ще одна швейна бригада, адже відбувається збільшення обсягу виробництва і, відповідно, кількості робочих місць. Тут чекають, що прийде побільше молоді, адже за нею – майбутнє. Зараз працює чимало людей, які в найближчі роки можуть вийти на пенсію. Тож є місця для 25–30 чоловік. Це не обов’язково дівчата й жінки, у колективі чудово працюють чоловіки. Можуть прийти на роботу й люди, які мають бажання, але не мають відповідної освіти. Бажаючі пройти навчання в ПТУ можуть звертатися на фабрику. Вона уклала договори з Центром зайнятості та ПТУ-27, яке має ліцензію на перенавчання. Це актуально, адже через занепад старої швейної фабрики і як наслідок відсутність достатньої кількості бажаючих навчатися, кілька років відповідним професіям у ПТУ не навчають. На щастя, збереглися майстерня, викладачі, майстри.

    Зараз на фабриці працює кілька чоловік, які прийшли, не маючи спеціальності, але хотіли вчитися і працювати. Після двомісячного навчання і стажування на виробництві вони були прийняті на роботу, зараз успішно справляються з нею. На час виходу статті потрібні двоє працівників у закрійний цех, це можуть бути люди без відповідної освіти.

    Виготовляють на Лохвицькій швейній фабриці легкий верхній жіночий одяг, це замовлення фірм із країн Європи.

    Давальницька сировина надається рівно в тій кількості, яка потрібна для виготовлення замовленої кількості виробів. Тому в Лохвиці речі не продаються і придбати їх можна хіба якщо повернуться з Італії чи Німеччини в дорогі столичні бутіки. Звісно, за доступною далеко не всім ціною. Це підтверджує, що якість роботи відповідає світовим стандартам.

    Швачкою працюю все життя, із 1991 року, коли мені було 24 роки, – розповідає Алла Бурбика. – Коли не було роботи, розраховувалася, але поверталася назад. За 25 років змінювалося підприємство, мінялися господарі та все інше. Бували періоди, коли по багато місяців не платили зарплати, доводилося працювати в поганеньких умовах. Але зараз я всім задоволена, мені все подобається, зарплату одержуємо своєчасно. У останні 5 років я обточую горловину на ножовій машині, іноді на спідницях верх пояса. У нас практично всі роками виконують одну операцію, на якій «рука набита». Коли операція відпрацьована до автоматизму, можна навіть музику слухати – і це не перешкоджає роботі, а додає настрою й бадьорості. Звичайно, легкої роботи не буває, але після роботи встигаю всі домашні справи зробити. У останні півроку в нашому закрійному цеху працює й моя донька Катя. Вона також дуже задоволена роботою. Наш колектив дружний, ділимося своїми радостями й проблемами, багато сміємося й жартуємо, часто вмикаємо приймач, налаштований на музичну хвилю. На День легкої промисловості всім колективом виходили на пікнік на природі.

    На швейній фабриці я з 1972 року, коли вона знаходилася у приміщенні, де нині Пенсійний фонд, – згадує Валентина Маковецька. – Полишала її ненадовго, коли графік роботи не дозволяв забрати вчасно дітей із дитсадка (зміна на роботі чоловіка тривала добу). Коли розвалилося останнє підприємство під дахом старої швейної фабрики, майже ніхто не вірив, що в Лохвиці буде швейна фабрика. Із ностальгією згадували часи, коли потужне підприємство працювало у 2 зміни, випускало за радянських часів військову форму, потім – виконувало замовлення американських і німецьких фірм. Але все змінилося, коли на лохвицьких швачок звернула увагу «Ворскла» з Віктором Чмілем на чолі. Тепер, коли ми стали самостійним підприємством, я цілком задоволена своєю роботою. Трапляється, шиємо моделі, які на яких утомлюємося, зате потім – такі, на яких відпочиваємо.

    Предметом особливого задоволення швачок є вчасне отримання заробітної плати. 15 числа – аванс, 1–2 числа наступного місяця – основна зарплата. За лохвицькими мірками, це пристойні суми. Оплата відрядно-преміальна, до зароблених грошей додається премія від 15 до 30%. Затримки за майже 5 років роботи не було жодного разу. Також без затримок виплачують відпускні. Люди мають повний соцпакет, оплачуються пропуски через хворобу. Немісцевим працівникам оплачується проїзд на роботу, адже приїжджають люди з сіл Лохвиччини, Червонозаводського, навіть із Андріяшівки Роменського району.
    – Разом із чоловічою частиною к
    олективу напередодні Міжнародного жіночого дня 8 Березня вітаю наших прекрасних жінок. Бажаємо їм миру, щастя, благополуччя, кохання, достатку!
    – додає наостанку Лариса Василівна.

    Переглядів: 223 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Бурезень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031
    Copyright Лохвиця © 2016