Лохвичанин Анатолій Журавель – один із кращих 32 каратистів світу - 14 Грудня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 11-Гр-2016, 01:16
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Грудень » 14 » Лохвичанин Анатолій Журавель – один із кращих 32 каратистів світу
    11:55
    Лохвичанин Анатолій Журавель – один із кращих 32 каратистів світу
    Лохвичанин Анатолій Журавель – один із кращих 32 каратистів світу. Неодноразовий чемпіон і призер всеукраїнських та європейських змагань був наймолодшим учасником найпрестижнішого світового чемпіонату з кіокушинкай.


    Правила абсолютного чемпіонату змусили 18-річного юнака битися зі значно старшими й важчими спортсменами, але він показав гідний результат і став одним із кращих каратистів світу

    «Якби я був поруч, Анатолій потрапив би до числа лідерів»

    Право поїхати на змагання на батьківщину карате лохвичани вже виборювали. Але такий успіх – уперше.


    Цей абсолютний чемпіонат світу, який проходить 1 раз на 4 роки, називають олімпіадою карате, – пояснює тренер-сенсей Володимир Прядка. – «Абсолютний» – означає, що вік і маса суперників не враховуються. І за результатами жеребкування на татамі можуть опинитися 70-кілограмовий і 120-кілограмовий бійці. Японці оплачують проїзд і проживання, але для кожної країни дають квоту на кількість учасників. Тобто, якщо з країни запрошують 4-х бійців, то до їх числа можуть потрапити або абсолютні чемпіони країни, або чемпіони Європи. Наприклад, Анатолій – чемпіон України. Із 164 чоловіків-учасників абсолютного чемпіонату він був наймолодшим. Ще був 18-річний японець, але він програв у першому ж поєдинку. На жаль, у мене не було можливості поїхати разом із Анатолієм. Боєць із півслова розуміє поради свого тренера, слухає підказки, виконує команди. А тренеру зі сторони видніше, що треба робити. Я впевнений, що якби був поруч, Анатолій би переміг і в наступних боях та потрапив до числа лідерів.

    У другому бою переміг чемпіона Японії

    Володимир Семенович уважно переглядав і аналізував відеозаписи боїв вихованця.

    У першому бою Толя легко переміг канадця Бенуа Порлера, – продовжує Володимир Прядка. – Другий він виграв у японця Ямамото Казуа — лідера японської збірної, який щойно переміг у чемпіонаті Японії. На другий день бився із казахом Володимиром Артюшиним, який був чемпіоном Росії, не раз ставав чемпіоном Європи, входив у вісімку кращих бійців чемпіонату світу. Спочатку Толя виграв, а потім, коли дали додатковий час, пропустив удар у голову. Після цього зміг піднятися й бився далі. У результаті Анатолій дійшов до 1/16 фіналу й увійшов у топ­32. А якби не додатковий час і пропущений удар, мав усі шанси стати призером. Наступний бій у разі виграшу мав би провести з невеликим японцем, якого, найімовірніше, переміг би. Також не на користь спортсменів грає 7­годинна різниця між Японією та Україною. Приміром, росіяни приїжджали за 2 тижні, щоб пожити й адаптуватися. Утім, і цей результат дуже високо оцінили спортсмени й оглядачі, відзначили сміливість Анатолія, який не боявся значно старших і більш відомих бійців-чемпіонів.


    – Другий бій із 21-річним Ямамото Казуа справді був складним, – уточнює Анатолій. – Я й не думав, що супротивник настільки сильний. Так сильно мене ніхто в житті не бив. Потім боліло все тіло, були травми. А на другий день змагань – бій із майже 30-річним казахом. Коли я робив свій «коронний» удар із розворотом, не помітив зустрічного удару в голову.

    Із 5-річного віку мріяв побувати у Японії


    Анатолій Журавель займається карате з 5-річного віку. До клубу кіокушинкай імені Олександра Кріптова привела його мама. Обране бойове мистецтво стало улюбленим зайняттям. До Японії, хоча б у якості глядача змагань, Толя мріяв потрапити з раннього дитинства. Мрія здавалася нереальною. Тоді й гадки не мав, що стане учасником найпрестижніших змагань із кіокушинкай та потрапить до списку кращих.

    Шлях до здійснення мрії вимагав багато праці. Анатолій щодня тренувався вдома, тричі на тиждень – на заняттях під керівництвом сенсея. Лише іноді міг дозволити собі вихідний раз на тиждень, а влітку – по 2 тренування на день. Каже, що коли бачить результат, як удосконалюється володіння прийомами, не помічає втоми.

    Нині Анатолій навчається на 2 курсі Ужгородського національного технічного університету. Спеціальність – інженер з видобутку нафти й газу. Навчається добре, отримує стипендію. Буває, навчання поглинає увесь час, адже пропущені під час поїздок на змагання заняття доводиться відпрацьовувати. І все одно Анатолій тренується і рано вранці, до занять, і увечері, часто жертвуючи повноцінним сном.

    Володар чорного поясу і першого дану має цілу колекцію з десятків медалей, кубків та грамот. Перемоги на змаганнях всеукраїнського рівня він навіть не може порахувати. Найбільше чемпіону запам’ятались змагання 2012 року в м. Кельце (Польща), у м. Ораді (Румунія), де став чемпіоном Європи, і нещодавні змагання у Варшаві, де знову став чемпіоном Європи і фактично виграв путівку до Японії. Системну підтримку лохвицькі кіокушинкай-­каратисти отримують від народного депутата України Тараса Кутового, який постійно опікується спортивним життям свого округу і в міру можливостей допомагає молодим спортсменам.

    Українців вразили японські чистота, працелюбство і технології

    – Анатолію, розкажи, будь ласка, про свою подорож.
    У поїздці все було цікавим. Я уперше подорожував літаком – спочатку 2-­годинний переліт до Стамбула, потім – 12-годинний до Токіо. Там нашу делегацію зустріли, допомогли зареєструватися й оселитися в готелі. Ми були страшенно заморені, але спати не хотілося, адже у Японії була глибока ніч, а в нас – день. Наступного дня багато часу простояли у черзі для реєстрації в якості учасників турніру і гуляли по Токіо, скуштували справжніх суші. Ми звернули увагу на дивовижну чистоту повсюди. Поведінка японців теж нам незвична. Дивує їхнє працелюбство: якщо хтось об 11 вечора повертається з роботи втомлений, це не наслідок форс­мажорних обставин, а норма. Ми побували на станції метро Шибуя, де знаходиться дуже великий і цікавий квартал. Там є дивовижні скульптури, молодіжні заклади, дуже красиві будівлі і найбільше у світі перехрестя, де знімали фільм «Форсаж». Ми на власні очі побачили такі технології і новинки, яких у нас і близько немає. Гаджети, які в нас іще й не продаються, там уже повсюди.
    Прийом був напрочуд гостинним: прекрасний мотель, дуже добре годували – на вибір – шведський стіл, японська чи європейська кухня. Увечері ми ходили по ресторанах, щоб скуштувати фірмових японських страв.
    – Як улаштовані самі змагання, чи багато приходить сторонніх глядачів і вболівальників?
    Чемпіонат проходив у величезному спортивному комплексі гімназії «Метрополітен». На трибунах залу вільних місць не було, адже інтерес місцевих до карате – величезний. На церемонію відкриття турніру всі 164 чоловіки­учасники прийшли в чорних європейських костюмах, білих сорочках і чорних краватках. Усі бої проходили на одному татамі, в перший день, 31 жовтня – до 1/32 фіналу, на другий день, 1 листопада – від 1/16 до фінального поєдинку.
    – Які успіхи трьох інших українських спортсменів?
    Усі пройшли перше коло. А у другому Сергій Гнесь бився з японцем і отримав поразку, Ігор Котляревський вийшов на сильного супротивника також. Олександр Тимець бився з Лукасом Хобіліусом, чемпіоном Литви масою 105 кг і зростом 2 м, проти якого просто не міг нічого вдіяти. Лукас потім став третім на цьому чемпіонаті.

    Викладачі майже ніяк не реагують на успіхи, а одногрупники… скаржаться, бо він частіше їздить додому

    – Анатолію, чи маєш якісь захоплення, окрім карате?
    Серйозних – не маю, бо вважаю, що успіху можна досягти тільки займаючись чимось одним. Якщо сьогодні ввійшов у топ-32, значить треба старатися, щоб завтра виступити ще краще. Закінчив музичну школу, опанував гітару. Полюбляю слухати музику, щоправда, керуюся смаком, а не належністю її до якогось певного стилю. Для тренувань – одна музика, для прогулянки – інша. Граю ж лише класичні твори, які опанував у музичній школі. Добре, якщо людина розвивається гармонійно, інтелектуально й фізично. Спорт ніскільки не заважає добре навчатися, читати розумні книжки.
    – Як твої успіхи сприймають викладачі в університеті, студенти?
    У деканаті не реагують взагалі, бо головне – навчання. А от студенти ставляться не завжди добре, дехто нарікає: «Він надто часто додому їздить, прогулює заняття». Або ж заздрять. Але дехто добре знає, що це за вид спорту, наскільки це важко й складно, тому підтримує. Особливо підтримує мене вузівський тренер­-викладач фізичного виховання. Довіряє мені для самостійних тренувань спортзал, басейн. Знає, що якщо я пропустив пару з фізкультури, то це означає, що тренувався в інший час. Кілька днів тому лохвицькі каратисти знову повернулися додому з тріумфом. У Польщі, де 27–28 листопада проходив чемпіонат Європи, лохвичани, вибороли ряд чемпіонських титулів, забезпечивши успіх збірної України в цілому. Анатолій Журавель у фіналі бився за звання чемпіона з поляком Матеушем Каптуром. Наш спортсмен впевнено переміг суперника. Після одного із ударів поляк упав, а підвівся лише з допомогою медиків.

    Переглядів: 184 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Грудень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031
    Copyright Лохвиця © 2016