Лохвичани збудували кількасот метрів фортифікаційних споруд на Сході - 28 Липня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяВівторок, 06-Гр-2016, 22:52
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 2
    Гостей: 2
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Липень » 28 » Лохвичани збудували кількасот метрів фортифікаційних споруд на Сході
    14:30
    Лохвичани збудували кількасот метрів фортифікаційних споруд на Сході
    Кожна область відповідає за виділену ділянку будівництва оборонних споруд на так званій лінії розмежування.


    Активісти Лохицького району: робота в розпалі

    Полтавська область має відрізок в Артемівському районі Донецької області. Минулого тижня звідти повернулась бригада пирятинців. На зміну їм приїхали лохвичани. Обидві групи особисто очолювали голови районних державних адміністрацій, які разом із іншими ентузіастами стали до активної роботи.

    Процес зведення укріплень останнім часом значно посилився і пришвидшився.

    Я вважаю, що той, хто хоче допомогти спільній справі, обов’язково знайде можливість долучитись. Інші шукають відмовки, – розмірковує голова Лохвицької районної адміністрації Володимир Рязанов. Коли він почав збирати ініціативну групу, охочих виявилося небагато. Серед тих, хто свідомо зголосився поїхати з очільником району на Схід – лісничі Руслан Кравченко та Олександр Вовк, керуючий ПРАТ «РайзМаксмко» –відділок Безсали Олег Кравченко, директор Сенчанського будинку дитячої та юнацької творчості Сергій Сьомак, головний спеціаліст управління агропромислового розвитку Лохвицької РДА Василь Терещенко і активіст Дмитро Ястреба.

    Підйоми вдосвіта, майже «спартанські» умови проживання, палюче сонце донецького степу і виснажлива фізична праця неподалік від лінії фронту – ніщо не похитнуло командний дух і рішучість. А присутність військових неподалік неабияк стимулює до роботи.

    Бійці одного з підрозділів, який базується в місці проведення робіт, розповіли, що декому за майже рік служби вдалося «вирватися» додому всього на десять діб, а дехто від початку служби і досі не бачив родину. Хлопцям бракує навіть волонтерської уваги. Розуміють, що люди втомилися, ресурси обмежені, але відчувається, що їм не вистачає уваги від тих, хто залишається на мирній території.

    Малюночки нам пересилали востаннє ще коли холодно було, а зараз чомусь взагалі ніхто не провідує, – ділиться один із бійців. – Щодо забезпечення – все більш­менш: не шикуємо, але й не голодуємо. Нам казали хлопці з іншої бригади, що мусять ледь не з дому все привезти.

    Реальна ситуація стає зрозумілою, коли бійці починають готувати обід. Справді, у них є запас тушківки, а служба забезпечення нещодавно передала овочів. Але вже майже нічого не лишилося, навіть цибулі з часником, окрім того, що привезли з домівок. Кажуть, так через те, що бувають затримки. Але принаймні воду привозять щодня – хлопці запасають її у пластикові пляшки.

    Чоловіки, що зайняті на будівництві, хоч і мають виснажливий робочий день, та їм доступний душ і м’яка постіль. Бійці ж позбавлені цих елементарних благ цивілізації – не часто вдається навіть побувати у сусідньому Артемівську, де можна переночувати зі зручностями і нормально помитися.

    Я, наприклад, сплю просто неба, – розповідає смаглявий мінометник, родом з Решетилівського району. – Не можу бути у бліндажі – там вогко. А так облаштував собі місце, накрив целофаном. Вже кілька тижнів так сплю. Мені подобається – природа, свіже повітря. Не люблю тільки коли дощ – моментально вимокаю, як встаю. Тому у зливу лежу, аж поки не буде потреба вставати.

    Часто за фразою «природа, свіже повітря» звучить: «Усе, коли закінчиться війна, з відпочинком на природі покінчено. Тільки квартира, тільки диван!». Втома бійців дуже помітна, а демобілізацію відклали на 2 місяці. Причина – зірвана шоста хвиля мобілізації: охочих служити набралось недостатньо. Зрозуміло, що не кожен зважиться проміняти затишок і комфорт на окоп і обстріли, але ж є інший людський аспект – підтримка тих, хто на Сході забезпечує цей затишок, захищаючи мирні території.

    Хлопці з втомленими очима не дуже добирають слова про своє ставлення до поточного моменту в країні. Ми всі — частини одного цілого – на когось покладено владу, хтось підприємець, а хтось простий робітник. От і серед бійців – історики, перекладачі, теслі, будівельники, які в певний момент стали воїнами, хоча, можливо, не дуже цього хотіли, і, напевно, точно не мріяли. Тому ми сьогодні, не забуваючи хто ми є, йдемо на підмогу цим відважним чоловікам. Може від когось більше користі в мирному житті, ніж на фронті, але ні в якому разі не можна відхрещуватися, мовляв, «війна далеко і взагалі не моя». Так не буває, якщо ти вважаєш цю країну своєю. Тому з нею потрібно ділити і радість, але найперше – біль, – переконаний Володимир Рязанов. – Я багатьох запрошував приєднатися до нашої групи, попрацювати разом, і отримав чимало відмов як-то «це не наша справа, не наш профіль». Але, зрештою, склалася команда, яку не треба переконувати – достатньо просто покликати.

    Війна значно ближче, ніж здається

    Кадровий голод – глобальна проблема для всієї України. Одні животіють, ледве зводячи кінці з кінцями, але реальне бажання щось змінювати має не так багато співвітчизників. Звичка чекати, що хтось «прийде і все зробить», мабуть залишилась від Радянського Союзу, де держава вирішувала, як кому жити, а тих, хто йшов проти системи – репресувала, знищувала і морально, і фізично. Можливо через це спрацьовує феномен «історичної пам’яті»: коли чиясь «надмірна» активність могла становити загрозу існуючому ладу, спрацьовував принцип «не висовуйся» як механізм самозбереження.

    На будівництві на закріплених ділянках працюють також люди з Центру зайнятості. Бувало, що нам доводилось переробляти за ними або будувати незавершені чи покинуті відрізки. Від них ми чули нарікання, що їм затримують виплати за цю роботу, але з іншого боку – за належного контролю за здачею робіт може й штрафувати варто, – додає Володимир Рязанов.

    До речі, гроші не стали головним стимулом до роботи для тих, хто сам зголосився приїхати на будівництво.

    Ми приїхали сюди, бо, в першу чергу, відчуваємо обов’язок перед нашими оборонцями. Ніхто з нас не гребує роботою, працювали пліч-о-пліч. Дуже хотілося, щоб за нами сюди приїхали інші, присвятили трохи свого часу спільній справі. У кожного з нас є свої обов’язки, якими ми пожертвували. Але чим більше людей включиться, тим швидше піде справа і тим легше буде її робити, – резюмує Володимир Рязанов.

    На момент підготовки і виходу публікації до Артемівського району збирались представники Чорнухинської і Гребінківської громад. Роботи вистачить усім, тому районні адміністрації продовжуватимуть закликати усіх охочих приєднуватись до будівництва фортифікаційних споруд.

    Переглядів: 255 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 2
    0  
    1 Obers   (28-Лип-2015 14:47)
    Управлінці з Полтавщини попрацювали на передовій

    Керівники районних адміністрацій та волонтери Пирятина й Миргорода днями повернулися з Артемівська, де сім днів будували для армії захисні споруди по лінії фронту. Про зроблене, побачене на власні очі та потреби бійців нам розповів перший заступник голови Пирятинської районної державної адміністрації Владислав Гуленко:

    «На Сході України укріплюють лінію фронту, чого фактично не мала армія до цього часу. Обласна влада поставила  перед кожним районом задачу відправити на Схід бригади для будівництва цих споруд. На жаль, протягом тривалого часу це питання якось висіло в повітрі. Голова адміністрації Олег Куча став основним ініціатором поїздки. Ми вирішили, що треба подати особистий приклад, інакше все закінчиться, не почавшись. А там ніхто не може чекати.

    Поїхали «збірною» командою разом із миргородськими колегами. З нашого району було шість чоловік і ще п’ять чоловік – з Миргородського. Особисто я їхав, бо це найменше, що можу зробити для бійців, яким потім доведеться дивитися в очі. Подякувати хочу пирятинцям Олегу Солонському, Вячеславу Гільову, Артему Волошину, Олександру Кудрявцеву за співучасть. Місце призначення було специфічним. За оцінками експертів, ситуація в місті така, що 80% місцевого населення – сепаратисти.



    Пирятинсько-миргородський десант передає пост лохвицькому

    Передова була за нами. Снайпери по нас не стріляли – бачили, що ми цивільні. Але вибухи ми чули добре. У п’яти кілометрах від нас бомбили селище. У передостанній вечір за 15 метрів від нас розірвався снаряд. Відчуття жахливі. Кожного разу, коли підіймаєшся з окопу, розумієш, що це може бути останнє, що ти робиш у житті.

    Роботи там дуже багато лишилося, будемо їздити ще, і мабуть, не один раз. Ми щодня  здавали по 100 метрів готового укріплення. Намаглися зробити якомога більше. Це буде захист по всій лінії фронту. Важливо, щоб люди туди їхали добровільно, а не з-під палиці. Помітив такий прикрий факт: ті, кого відправили центри зайнятості, просто просиджували день в окопі. На це було сумно дивитися. Тому чекаємо небайдужих. Це можливість для тих, хто хоче допомогти своїм землякам, армії, але з якихось причин не може воювати.

    Населені пункти розбиті вщент, але… вибірково. Поблизу одного села дуже успішно, наприклад, функціонує завод, куди чомусь не потрапив жоден снаряд.

    Коли виїжджали назад, додому, дуже довго тривав обшук, але приємно, що хлопці добре виконують свою роботу».

    Записала Олена БУРЯК

    0  
    2 Obers   (28-Лип-2015 15:34)
    ДОБРОВОЛЬЦІ З ЛОХВИЧЧИНИ БУДУВАТИМУТЬ ВІЙСЬКОВІ УКРІПЛЕННЯ НА СХОДІ УКРАЇНИ



    17 липня вісім чоловік із Лохвицького району поїхали на Схід України для будівництва інженерних споруд. Очолив бригаду голова районної державної адміністрації Володимир Рязанов. Протягом тижня вони будуть здійснювати роботи з укріплення окопів деревиною у Артемівському районі Донецької області. Для прискорення завершення визначених робіт, працівників забезпечено всім необхідним інструментом та бензопилами.

    http://lohvica.adm-pl.gov.ua/news....krayini

    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Липень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031
    Copyright Лохвиця © 2016