Художник Юрій Юрченко починав із радянських лозунгів та мозаїки на зупинках - 26 Червня 2014 - Лохвиця
-
ЛохвицяВівторок, 06-Гр-2016, 22:53
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2014 » Червень » 26 » Художник Юрій Юрченко починав із радянських лозунгів та мозаїки на зупинках
    17:11
    Художник Юрій Юрченко починав із радянських лозунгів та мозаїки на зупинках
    Митець із села Білогорілки Лохвицького району Юрій Юрченко відображає у своїх картинах і віршах українську національну ідею, повернення до історичних коренів та релігії предків-оріан. Його роботи є в численних приватних колекціях, у тому числі й за кордоном, а одне з його полотен придбав співучий ректор Михайло Поплавський.


    Юрій Юрченко зі своєю картиною,
    де зображений центр Лохвиці на початку ХХ ст. у центрі Лохвиці 2013 року
    Фото Олега ДОЛЕНКА

    За місяць роботи без вихідних художник міг заробити більше 1000 радянських карбованців

    Цей знімок у мене зберігся на старому пошарпаному слайді, оце його вдалося роздрукувати, – перекладає Юрій Іванович із руки в руку пачку фотографій, на яких він зафіксований у різному віці, з різними людьми і у різних місцях. – Він зроблений 1984 року за три кілометри від села Михайликів у Миргородському районі. Те місце на узвишші дивовижне, обвівається всіма вітрами, а неподалік у полі – велике одиноке дерево. Хотів би зараз його побачити.

    У 1984 році чоловік працював художником у Полтавському художньому комбінаті. З двома друзями оформляв серію автобусних зупинок.

    Одну із зупинок можна порівняти з Софією Київською. Вона викладена із різнобарвних кахликів 20 х 20 мм. Коли сонце сходить, стіни переливається золотом і змінюють кольори, бо при кожному куті падіння променів утворюється свій відтінок, – веде далі Юрченко.

    Художники працювали близько місяця від сходу до заходу сонця. За радянськими мірками отримали колосальну платню – по 1101 карбованцеві. Потім місяців зо два довелося сидіти на «голодному пайку», отримуючи мінімальну радянську зарплату, бо план комбінату перевищувати не можна. Мозаїка з 80-х збереглася й досі на багатьох зупинках Полтавщини.

    Картини і вірші у телепатичному сні навіяли предки

    Оця робота задумувалася років десять тому, – показує Юрій Юрченко картину «Країнці: Знайдений Рай», намальовану на полотні розміром близько 1 х 2 м. – Довгий час вона лежала в ескізах. Потім мені приснилося, що я потрапив у перші українські племена, пишу про них картину. Мене уві сні підвели до вождя і попросили показати роботу та віддати її давнім українцям. Кажуть: «Це належить нашому народу». Це було щось на зразок телепатії у часі. Після того сну я років на 5 закинув роботу, а потім уже по-серйозному взявся за неї. Мені ніби почало допомагати щось надприродне. Тільки зобразив орачів, древлян та інших – у голову сам собою прийшов вірш «Славень першоукраїнців». За ним – цілий цикл віршів про життя предків.

    Юрій Іванович тлумачить буквально кожен мазок картини, яка є вже третьою у циклі. В ній зовсім немає чорного кольору, вона має нести тільки світлу енергію, адже сюжет – повернення українців до земного раю, який існує й зараз, але наші сучасники не хочуть його бачити.

    Українству треба до коренів своїх повертатися, – переходить на шепіт. – Сам люблю свою рідну віру. Вона мене наснажує. До християнства ставлюсь терпимо, як до матеріальної субстанції, пишу навіть картини з його тематикою. Хоча цю релігію прищепили до нашого велета-дуба – і вийшов вінегрет. А нам стали нав’язувати, що ми – раби. Раджу почитати книгу «Мага Віра» Лева Силенка – Пророка, який повернув нашому народу вірування (У оселі художника портрет Лева Силенка його роботи висить на найпочеснішому місці, у рушниках. – Авт.). Описана ним віра потрібна нашому народу як промінь світла, як ковток води. Не розумію, навіщо нам, народу у якого є такі витоки, прославляти бога ізраїльського народу. Мене цікавить історія, духовна культура Ізраїлю, але чим наші культурні надбання гірші? Наш народ, який має 10-тисячолітню історію, цурається свого коріння і приймає чуже.

    Одну з кращих картин купив Михайло Поплавський

    Юрій Іванович нині живе у рідному селі Білогорілці. Його дуже любить, часто змальовує, описує легенди з його минувшини, використовує його образи у поетичних і прозових творах, пригадує неймовірно красиві казкові сюжети з дитинства. Тут п’ять років працював завклубом, одружився й розлучився, останні 10 років – самотній. Займається сільським побутом. Заробляє на життя переважно обробітком городу й утриманням худоби. Хоча біля хати проходить газова труба, опалює житло дровами. Багато малює. Раніше їздив у Крим, до міста Феодосії. Там малював портрети відпочиваючих. У Лохвицькому краєзнавчому музеї – три роботи Юрченка: портрети двох «афганців» і Олександра Марінеско, офіцера-підводника, особистого ворога Гітлера. Цього року картина «Країнці: Знайдений Рай» виставлялася з успіхом у Полтавському краєзнавчому музеї. Одну з кращих його робіт, картину «Онуки твої, Україно», купив за 4,5 тисячі доларів Михайло Поплавський. Картину «Неймовірний птах України» купили для Українського дому в Австралії.

    Однак про свої досягнення та успіхи митець розповідає зі скромністю, неохоче. Можливо, тому й не нажив поки що багатства природним талантом і наполегливою працею.

    Переглядів: 256 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Червень 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    30
    Copyright Лохвиця © 2016