Григорій Шамрицький:«Сільському господарству України потрібні державна підтримка й регулювання цін» - 1 Вересня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 04-Гр-2016, 13:17
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Вересень » 1 » Григорій Шамрицький:«Сільському господарству України потрібні державна підтримка й регулювання цін»
    09:32
    Григорій Шамрицький:«Сільському господарству України потрібні державна підтримка й регулювання цін»
    Молодий керівник невеликого аграрного підприємства, розташованого на Лохвиччині, має славу доброго господаря. Він говорить, що в сільське господарство його привели не обставини чи бажання — у ньому народився й виріс. На основі спостережень та власного досвіду фермер пропонує шляхи ефективного розвитку аграрного сектору нашої держави.


    Григорію, попри молодий вік, Ви вже тривалий час займаєтеся аграрним бізнесом. Що Вас привело у цю сферу, з чого починали?
    У аграрному секторі я працюю вісім років, і це не враховуючи п’ятирічного періоду навчання, який дав важливі практичні знання. Оскільки ріс я в родині, де нас було восьмеро дітей, змалечку був привчений до праці. З 9 років був повноцінним працівником у родині, яка обробляла більше 1 га землі, виполювала 2–4 га буряку в місцевих фермерів, щоб заробити трохи грошей і цукор. Тримали корів, свиней, гусей, курей. Коли підріс, допомагав пасти худобу старшим хлопцям із Западинців. Тому можна сказати, що в аграрній сфері від народження (посміхається).
    Попри те, що агросектор називають одним із локомотивів просування України на світовому ринку, тут вистачає проблем. Якими, на Вашу думку, є три основних? Які шляхи їх подолання бачите?
    Не вважаю себе великим аналітиком, але як фермер і керівник підприємства певні проблеми бачу. Перша – не рівні умови господарювання для різних за розмірами сільгоспвиробників. Треба або підтримувати менших, або давати більше навантаження потужнішим. Йдеться про доступні кредити, нехай навіть не про 2–3% річних, як у Європі, але хоча б про ставку 5–7%. Тваринництво потребує підтримки і дотацій, механізму державного регулювання цін.
    Друга – це безлад у земельній галузі. Я вже 2 роки займаюся земельними питаннями й за цей час тричі змінювалися деякі умови надання ділянок, є великі проблеми з кадастром, зі статусом земель і так далі. На сьогодні ці питання в фокусі на найвищому рівні, зокрема парламентський «аграрний» ко­
    мітет, де головує наш депутат Тарас Кутовий, є нині майданчиком для напрацювання рішень щодо подальшої долі мораторію на продаж земель.
    Третя проблема – екологічні проблеми і якість продукції. Ніде правди діти – вона має бути кращою. Варто піднімати питання виробництва екологічно чистої продукції, механізму дотацій і преференцій для тих, хто вніс у землю лише перегній, не застосовує аміак, важкі гербіциди і отримує екологічно чисте м’ясо й молоко.

    Насущне і болюче питання – робота на селі. Наскільки агросектор здатний дати робочі місця, а з іншого боку — чи вистачає вам кваліфікованих робітників? Поділіться досвідом на прикладі свого господарства.
    В українського аграрного сектору при проведенні відповідних реформ є можливість забезпечити робочими місцями третину населення. А з таким великим людським ресурсом і правильним підходом наша продукція може прогодувати декілька країн. Наприклад, Данія годує 15 млн чоловік, маючи 5 млн населення. У нас є працелюбні люди й родючі ґрунти – потрібно тільки правильно організувати роботу сільського господарства. У селі Вовківському проживає 176 чоловік, а в господарстві працює 28, тобто третина дорослого працездатного населення. Якби в кожному населеному пункті була така ферма! За добу з неї відправляється на молокозавод 1 700 – 2 000 л молока. Тобто забезпечуємо достатнім об’ємом кілька сіл. Наші працівники мають необхідну кваліфікацію, хто не вмів – навчився на виробництві. Колектив маленький, тому одна людина іноді задіяна на 2–4 посадах.
    Що для Вас значить земля? Яким має бути поводження з цим ресурсом?
    Це наше головне багатство. В Україні маємо 9% чорноземів усього світу, завдяки чому вона має не поступатися за розвитком Данії чи Фінляндії, де поля знаходяться буквально в камінні. Вважаю, бездумне виснаження землі з метою отримання швидких прибутків неприпустиме.
    Поза основною роботою Ви приділяєте увагу спорту. Розкажіть про співпрацю з місцевими спортсменами. Чому цей аспект суспільного життя виявився в зоні Вашої уваги?
    Наше підприємство опікується командою лохвицьких футболістів 2000–2001 р.н. Півтора роки тому з проханням про допомогу звернувся тренер Лохвицької ДЮСШ Олександр Харченко. Пояснив, що юнаки не мають можливості їздити на змагання. Ми обрали команду, де грають амбітні хлопці, налаштовані на результат. Вирішили взяти на себе транспортні витрати на поїздки. Харчуються хлопці тим, що беруть із дому, грають у куплених батьками бутсах. Але плануємо забезпечити їх формою. Саме футбол мені близький, бо це найпопулярніший вид спорту, в шкільні роки я грав на рівні районних змагань.
    І на продовження теми, якщо ми вже заговорили про підростаюче покоління. Судячи з того, що Ви повернулися до рідного краю, своє життя Ви пов’язуєте з ним. Чи є умови для розвитку і становлення дітлахів? Чого не вистачає для того, щоб дитинство юних лохвичан було більш насиченим і вони не відставали від своїх однолітків у мегаполісах?
    - Я 4 місяці працював у Англії, 3 роки – у Фінляндії. Але повернувся в Україну, адже іншої країни для мого життя й життя моїх дітей не бачу, сюди тягнуся серцем. Хоча за кордоном мав пристойну зарплату, нормальний графік роботи, повний соціальний пакет. Там хороші дороги, позитивне ставлення… Але душа тягне сюди. Умови для розвитку і становлення дітей в Україні є. Зроблю все, щоб мої діти стали патріотами, мали активну громадянську позицію, не боялися приймати рішення й нести відповідальність за їх наслідки. Щоб дитинство було більш насиченим, потрібно нам, батькам, керівникам підприємств, підприємцям, владі приділяти більше уваги тому, до чого тягнеться молодь. І дати їм те, чого саме вони потребують. Було б добре, якби кожне підприємство взялося підтримувати якусь спортивну секцію чи команду. Це не такі великі кошти для фермера, але б це був великий стимул для місцевих дітей.

    Переглядів: 179 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Вересень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    282930
    Copyright Лохвиця © 2016