День кутка Гудзюрини відсвяткували вперше після 50-річної перерви - 28 Вересня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяСубота, 03-Гр-2016, 09:49
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Вересень » 28 » День кутка Гудзюрини відсвяткували вперше після 50-річної перерви
    12:37
    День кутка Гудзюрини відсвяткували вперше після 50-річної перерви
    14 серпня мешканці трьох вулиць Лохвиці влаштували народні гуляння. Згуртувавшись, вирішили зробити свято традиційним і разом долати проблеми кутка.


    На святі кутка дорога править за сцену, а луки – за партер

    Гудзюриною більшість лохвичан називають мало не половину частини міста, розташованої на лівому березі Сухої Лохвиці. Самі ж місцеві мешканці пояснюють, що в давнину так називали п’ять дворів на околиці, які знаходяться ніби в гузирі (Гузир – частина мішка, де він зав’язується. – Авт.). Зараз це відрізок вулиці 8 Березня. Тепер у вузькому значенні Гудзюриною називають три вулиці – Партизанську, Червону і 8 Березня. А в широкому – ще з десяток вулиць.

    Раніше – на Трійцю, тепер – на Маковія.

    Основними організаторками стали діти й молодь із кутка: Ганна Сонцева, Світлана Середіна, Настя Москаленко, Дарія Царинна, Наталія Гречка, Оксана Гасяк, Богдан Цись і Артем Ткаченко.


    День кутка проводиться вперше після перерви довжиною кілька десятків років, – каже Ганна Сонцева. – Моя мама розповідала, що років 50 тому на Трійцю на Гудзюрині ставили на вигоні вільху, прикрашали її і проводили біля дерева святкові гуляння. Задумали ми свято спочатку для дітей, які влітку занудилися й не знають, куди себе подіти. Доручили старшим із них підготувати сценарій – вони з азартом почали подавати власні ідеї та шукати щось цікаве в Інтернеті. На свято ми запросили не лише мешканців кутка, прийшли люди навіть із віддалених вулиць Лохвиці. Організаторів і акторів набралося до 20, гостей – більше 50. Саме цей день обрали через те, що у день релігійного свята всі вільні від домашньої роботи. І в дітлахів канікули.

    На лузі край останніх хат гудзюряни облаштували сцену та лави для глядачів, подбали про освітлення й підсилення звуку. Почалося свято з концертної програми. Самодіяльні актори написали й виконали частівки, герої яких – найколоритніші мешканці кутка. Приміром, тьотя Ніна «добру дуже вдачу має і про всіх навкруг все знає, і кравець, і продавець, і у всяких справах спец», Ігорьок «всі дерева попиляє та й несе до хати», а від відомого мисливця «так тікають птахи й звірі, щоб ніколи не знайшов». Звучали народні й естрадні пісні, вірші, гуморески, проходив танцювальний флеш-моб.

    Найвеселіше було під час конкурсів, які нагадували весільні. Приміром, «чарівний» бриль «вгадував думки» того, над чиєю головою знаходився, і вони звучали з динаміків у вигляді майстерно підібраних пісень. Глядачі не просто підтримали акторів криками й оплесками, а в один голос заявили, що цю програму одразу можна виставляти на великій сцені – і вона збиратиме аншлаги.

    Потім для дітей улаштували «солодкий стіл» і дискотеку. Для дорослих – фуршет. Коли на вогнищі зварився величезний казан польової каші, а всі гості позносили що мали, він перетворився на веселе застілля, яке тривало до третьої години ночі.

    В’ячеслав Демчук обіцяє асфальт із 2011 року

    У офіційних документах написано, нібито дорога по Партизанській укрита асфальтом, – показують на нерівну дорогу, посипану щебенем, Ганна Сонцева, Свіцтлана Середіна і Дарія Царинна. – Але він є лише на кількох метрах на початку. Кажуть, у 80-х були виділені гроші на асфальтування всієї вулиці, дорожники відзвітувалися, нібито все зробили. 2011 року приїжджав міський голова В’ячеслав Демчук і казав, щоб не переживали, мовляв, буде асфальт. Але й досі чекаємо. Цей щебінь насипаний здебільшого стараннями наших сусідів. У мокрі сезони він не рятує. Доводиться стрибати і грузнути між калюжами, ще й корови накладають «коржиків» там, де можна було б ступити.

    Околиця наша настільки віддалена, що навіть Інтернет не всім підключають. Кажуть, що наша вулиця проблемна, подача сигналу сюди погана.

    Інша велика проблема – корови. Вони для господарів – наче священні тварини. Ні в якому разі не можна їх бити, ганяти. Наче й добре, що справжнє молоко можна купити в сусідів. Є навіть сім’я, яка тримає шестеро корів і завдяки цьому існує, ніде офіційно не працюючи. Але пастухи не надто пильнують, коли череда йде повз двори, і тварини загиджують дорогу, навіть дитячі пісочниці. От на вулиці Комсомольській «мер», вислухавши подібні скарги, порадив, щоб кожен прибирав після своєї корови. І подіяло! Господарі по черзі прибирають вулицю. А в нас через корів навіть довелося зробити технічну перерву свята, щоб пропустити череду.

    Дітям нашим ніде гратися. Хочемо зробити ігровий майданчик. Думаємо, якщо зробимо більшу частину власними силами, міська рада допоможе. Так було на інших вулицях, де міський голова знаходив спонсорів, щоб подарували огорожу, лави, частину гойдалок.

    Ще одна проблема – часто через дим нічим дихати. Багато жителів Гудзюрини вважають, що рештки рослин треба спалювати, а не перегноювати на добриво. От і зараз ми кашляємо, з неба попіл сиплеться, бо хтось зібрав урожай і підпалив бадилля.

    Втім, дівчата більше гордяться своїм кутком, ніж критикують. Кажуть, тут живуть працьовиті люди різних професій і дуже важко відшукати неробу чи п’яницю. Багато людей талановитих, прославлених. Тутешні діти так тягнуться до прекрасного, що ходять до музичної школи, хоча пішки дорога в одну сторону займає не менше години.

    Парубки з окремих частин Гудзюрини влаштовували бійки

    Отож, у широкому значенні слова Гудзюрина – один із найстаріших і найбільший куток Лохвиці. Крім трьох згаданих, до нього відносять вулиці Паризької Комуни (колишню Стародубівську), Крупської, Марінеско, Молодіжну, Пролетарську. А в давнину це були окремі маленькі кутки: Кисілівка, Корхівка, Захарченківка, Бондарівка та інші. Край Гудзюрини раніше був Дичководський сад, де вирощували яблуні, груші, сливи, смородину, полуниці. Біля його контори зараз знаходиться інкубаторна станція.

    Старожили розповідають, що раніше хлопці та парубки з цих кутків частенько сварилися, влаштовували бійки. Якщо хлопець проводив із танців дівчину з сусіднього кутка – його могли добряче побити. Тому друзям доводилося ходити назирці, якщо таке траплялося. Однак «розбірки» траплялися й між старшокласниками та колишніми учнями трьох лохвицьких шкіл. Тоді дрібні усобиці забувалися і сусідні кутки боролися з ворожою на певний час школою.

    Чимало видатних людей жили і живуть на Гудзюрині. Наприклад, на вулиці Пролетарській залишився будинок нині покійного керівника Лохвицького спиртокомбінату, Юсківського хлібоприймального пункту, депутата Верховної Ради і представника Президента в Лохвицькому районі Бориса Передерія. Бувши при владі, піклувався він і про найближчих земляків. Завдяки його клопотанню по вулиці Партизанській у 80-х провели газ. Вже три роки, як пішов із життя Іван Шевченко – ветеран Афганської війни, автор чималого поетичного доробку, який на даний час публікувався лише фрагментарно в періодиці та видраний поки що лише друзями у саморобній книжці мізерним тиражем. Вихідець із Гудзюрини Іван Діброва, народжений 1936 року, – доктор технічних наук, професор, Заслужений металург Росії, автор більше 40 праць. Володимир Іванович Логінов – нині пенсіонер із активною громадянською позицією. Це видатний учитель математики, який дуже багато зробив також для розвитку спорту. З 1976 по 1984 роки був директором Лохвицької школи №2, де запровадив численні прогресивні інновації. Мешкають на Гудзюрині художник і різьбяр по дереву Володимир Дробченко, майстер плетіння з лози Григорій Захарченко. А найбільшою популярністю користується майстер Микола Кириченко, який ремонтує побутову техніку. Холодильники до нього везуть із усіх усюд.

    Переглядів: 167 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Вересень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    282930
    Copyright Лохвиця © 2016