ЛохвицяСереда, 13-Гр-2017, 23:28
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2016 » Жовтень » 28 » Ціна перемог: війна після визволення. 28 жовтня – ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ.
    18:48
    Ціна перемог: війна після визволення. 28 жовтня – ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ.
    У другій половині вересня більшість міст і селищ Полтавщини відсвяткували річниці визволення від німецьких загарбників. У ці дні згадували про військові частини і підрозділи, які визволяли міста і села, говорили про ціну перемоги. Однак мало хто задумується, про те, що сталося у наступні два місяці після відступу німецької армії...


    Одразу після звільнення населених пунктів північно-західної Полтавщини тисячі місцевих чоловіків були негайно мобілізовані і кинуті в бій без належної підготовки. Сотні уродженців Гребінківського, Пирятинського, Лохвицького, Лубенського, Чорнухинського та інших районів області загинули під час боїв при форсуванні Дніпра і розширенні так званого Букринського плацдарму (включав частини територій нинішніх Кагарлицького і Миронівського районів Київської області та Канівського району Черкаської області). Спочатку цей плацдарм являв собою невеличку ділянку 11 км вшир і 6 км вглиб. Саме йому належала головна роль у звільненні Києва.

    Однак звільнити Київ із півдня не вдалося, а кровопролитні бої у вересні-листопаді 1943 р. забрали десятки тисяч життів радянських воїнів. Скільки точно загинуло при форсуванні Дніпра і під час боїв на плацдармі, достеменно встановити не вдасться. Багато потонуло в Дніпрі, інші лежать у безіменних могилах на території, яку затопили водами Канівського водосховища.

    Але про те, що втрати радянських військ були величезними досі свідчать братські могили у двох селах на Київщині – в Балико-Щучинці (Кагарлицький район) і Ходорові (Миронівський район). Це два сусідні села розташовані на правому березі Дніпра. У братській могилі в Балико-Щучинці поховано понад 3 тис. чол., у Ходорові – понад 2 тис. чол.

    За даними «Книги Памяті (Полтавська область)», лише в боях за село Балико-Щучинка загинуло 144 уродженці Лохвицького району, 55 – Пирятинського, 42 – Гадяцького, 14 – Чорнухинського, 11 – Лубенського. У боях за Ходорів загинуло 122 уродженці Лохвицького району, 113 – Гадяцького, 101 – Пирятинського, 59 – Лубенського і 11 – Чорнухинського.

    Майже всі вони були мобілізовані у другій половині вересня 1943 р. і загинули вже у жовтні-листопаді. Воювали у складі саме тих дивізій, які визволяли їхні рідні краї. Були випадки, коли за один день гинули десятки уродженців одного району. Гинули односельці. Так, наприклад, під боїв за Балико-Щучинку загинуло 5 уродженців села Мелехи (Чорнухинський район), по 7 уродженців Бодакви, Жабок і Погарщини (Лохвицький район), по 8 жителів Харківців (Пирятинський район) і Книшівки (Гадяцький район), 13 уродженців Токарів (Лохвицький район). У боях за Ходорів загинуло по 12 уродженців сіл Беребениці (Лохвицький район) та Сари (Гадяцький район), 11 уродженців села Ісківці (Лохвицький район), 9 жителів Теплівки, по 8 уродженців Повстина (Пирятинський район) і Жданів (Лубенський район).

    Для розуміння масштабів втрат наведемо інформацію із документу про безповоротні втрати 337-ї стрілецької дивізії («Лубенської») за 26-27 жовтня 1943 р. На одному із аркушів вказано імена 12 уродженців Полтавщини: Лець Максим Єгорович (Кізілівка, Чорнухинський район, 1913 р.н.), Кулик Андрій Онисимович (Біївці, Лубенський район, 1913 р.н.), Карпенко Феодосій Кузьмич (Хитці, Лубенський район 1912 р.н.), Ївженко Іван Микитович (Ївженки, Пирятинський район, 1924 р.н.), Загорулько Павло Васильович (Пирятин, 1919 р.н.), Макуха Іван Кузьмич, Гадяч, 1915 р.н.), Вівчаренко Іван Петрович (Сухоносівка, Чорнухинський район, 1919 р.н.), Ступка Дмитро Васильович (Біївці, Лубенський район, 1902 р.н.), Кравченко Володимир Федорович (Корніївка, Гребінківський район, 1924 р.н.), Власенко Матвій Васильович (Ціпки, Гадяцький район, 1910 р.н.), Краєвський Андрій Григорович (Плішивець, Гадяцький район, 1919 р.н.), Титаренко Павло Васильович (Плішивець, Гадяцький район, 1916 р.н.).

    Такою була ціна перемог у 1943 р. Так визволяли Київ. Не рахуючись із втратами, кидаючи в бій тисячі щойно мобілізованих, ненавчених солдатів. Села Балико-Щучинка і Ходорів – не єдині на території так званого Букринського плацдарму. Сотні жителів Полтавщини загинули в боях за села Трахтемирів, Великий і Малий Букрин, Григорівку, Луковицю та Зарубинці.

    Переглядів: 221 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Жовтень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31
    Copyright Лохвиця © 2017