21-річний хлопець три тижні ночував між кіосками в Лохвиці - 6 Квітня 2015 - Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 11-Гр-2016, 10:57
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Квітень » 6 » 21-річний хлопець три тижні ночував між кіосками в Лохвиці
    22:13
    21-річний хлопець три тижні ночував між кіосками в Лохвиці
    Костянтин приїхав до Лохвиці з Кіровоградської області на запрошення сестри.
    Але після сварки з нею поневірявся на міській автостанції Лохвиці й базарі, доки міліціонери не допомогли повернутись додому.



    У цьому закутку між кіосками біля входу до критого ринку в Лохвиці
    Костянтин спав з безпритульними собаками

    Як розповіли працівники автостанції та продавці ринку, Костянтина почали помічати з середини лютого. Нічим не примітний молодий чоловік куняв на стільці в кутку зали очікування. Спочатку на нього не звертали уваги, потім почали розпитувати. Виявилося, що він інвалід через вади розумового розвитку і просто не знає, куди подітися.

    Хлопець трохи дивний, видно, що у нього вади, – каже працівниця автостанції, не бажаючи представитись. – Але в цілому дуже позитивний, усім допомогти пропонував. Якби з дитинства жив у нормальній сім’ї, отримав хороше виховання, то й непомітно було б, що з ним щось не так. Коли автостанція закривалася о 19 годині, йшов спати між «вагончиками», а кругом нього – собаки – з ними тепліше. Казав, пробував спати на базарних рундуках – холодно. Так промучився три тижні.

    Цілими днями сидів отут біля мене, – додає Віра Горбатюк, яка біля автостанції торгує з лотка промтоварами. – Хороший такий хлопчик, скромний. Не дурний, але розумово відсталий. Паперові гроші вміє рахувати, а копійки – ні. Читає нормально, але багато слів на вивісках не розуміє. Ледве пояснили йому, наприклад, що ксерокс – це щоб документи передруковувати. Непитущий зовсім, але тут почав курити.

    Добрі люди годували, зігрівали чаєм і допомогли знайти сестру

    Віра Горбатюк розповідає, що майже всі люди поставилися до хлопця добре і допомагали, чим могли. Вона навіть хотіла забрати його до себе, але в останній момент передумала – раптом нездорова людина щось накоїть.

    Люди, дізнавшись, у яку халепу хлопець потрапив, гроші давали охоче, переважно по кілька гривень, – каже Віра Кирилівна. –Той пиріжків дасть, той хлібину, той сала шмат принесе спеціально. Одна жінка віддала хлібину, собі додому куплену, бо рано вранці магазини ще закриті були. Інша жінка, почувши історію Костянтина, одразу побігла в супермаркет, принесла звідти пакет їжі: хліба, ковбаси, цукерок «Корівка». Хоча не схожа на заможну людину. Той був дуже вдячний, хотів дізнатися її ім’я, казав, що віддячить, як розбагатіє і повернеться в Лохвицю жити.

    Згодом у Костянтина з’явилися запаси їжі та одягу, які тримав у камерах схову. В перші дні перебування в Лохвиці він мав і мобільний телефон, але продав, щойно опинився на вулиці, бо не мав за що їсти, а з милосердними містянами ще не познайомився.

    Однак по­доброму ставилися до Костянтина не всі. Якось п’яна компанія його добряче відлупцювала і посадила в калюжу.

    На базарі деякі нехороші люди намагалися Костю оббрехати, ніби він злодій, – зітхає Віра Кирилівна. – Хоча насправді нічого чужого він не брав, і мухи не скривдив. Одна тут ходила, все випрошувала в Кості цигарок, навіть недопалки, мабуть і гроші в нього видурювала. Він їх ховати не вмів, усі разом діставав із кишені. Так я ту пройдисвітку проганяла.

    Сирота з багатодітної родини

    Костю від народження віддали до Великобагачанського дитбудинку, – переповідає Валентина Кролівець, яка торгує поруч пиріжками. – Мати пиячила, мала 6 дітей, всі, мабуть, від різних чоловіків. Залишилась бабуся, але вона казала: «Не знаю, то мій внук, чи не мій». Сестри Кості тут мешкають: одна – в Лохвиці, друга – у Ригах, третя – у Яхниках. Щойно закінчив дитбудинківську школу, взяли у прийомну сім’ю. Там про нього дбали, як про трьох інших дітей. Казав, що хата там велика, як наша автостанція, велике господарство, є корови, свині: «Я біля того господарства порався, все робити вмію, тільки косить ніяк не навчуся. А так картоплю вибираю, свиней годую, корів пасу».

    Ще Костянтин говорив співрозмовницям, що хворіє на енурез, а з жінкою з Кіровоградщини, яку називає мамою, має одну проблему: нібито на його ім’я набрали кредитів.

    Якось троє хлопців, мабуть, учні ПТУ, чекали автобуса до Червоно­заводського, – додає працівниця автостанції. – Я подумала, що чіпляються, хотіла заступитися, а придивилася: один Кості яблуко простягає. Вони розпитали його про родичів. Один, почувши, що є сестра в Яхниках, одразу зателефонував знайомому звідти. Сестру дійсно знайшли, а вона заявила: «Він мені і на … не потрібен!». Але дала номер сестри Катерини, яка живе на «Фінському». Костя розповів, що Катерина гукала до себе постійно. Мабуть, через те, що пенсію як інвалід отримує. Але вирішив приїхати, доїхав до Миргорода. Звідти сестра забрала на таксі. У неї побув недовго, чомусь не вжились, так він і опинився на лохвицькій автостанції. Днів за три сестра з’явилася: «На тобі квиток, їдь і не сором мене». Начебто вирядила, але через день Костя знову тут з’явився. Нам Катерина розповіла, що Костю в себе не витримала, бо не слухався, весь час ходив кудись, тинявся, приходив то ввечері, то під ранок. З автостанції Костя дійшов до іншої сестри в село Риги. З розповіді ми зрозуміли, що сім’я там неблагополучна, всі чимось хворіють. Там йому дали… штани, які викинув, ні разу не вдягнувши.

    Ми спробували поспілкуватись з однією з сестер лохвицького псевдобезхатченка і вирушили до «Фінського» селища. Коридори гуртожитку в тимчасовому «фінському» будиночку, які збудували на початку 80­-х, вже давно відслужили своє, обшарпані. Побут – більш, ніж скромний. Катерина – сестра Кості, запрошувала до кімнати, де бавився її 5­-річний син. За півхвилини, коли почали задавати питання, повернулася у кімнату й зачинила двері.

    Дійсно, брат мій, – відповіла скоромовкою. – Він їздив то до Люськи, то до Оксани (скоріше за все, сестер. – Авт.), то до мене. Тоді йому гулять захотілось – то туди, то туди. Він зараз вдома, у прийомній сім’ї, назад поїхав. Там ним опікуються. Просто є такі люди, що їм багато чого не вистачає. Людина не цінить те, що в неї є, розумієте. Сідає на голову, як кажуть, а тоді все втрачає. Начудив. Там сімейне, вибачте, не можу говорити.

    Посадили в автобус і перевірили, чи доїхав

    Три тижні допомагавши хлопцеві харчами, грошима й добрим словом, лохвичанки нарешті зрозуміли, що так далі тривати не може. І, викликавши міліцію, попросили міліціонерів уважно і терпляче поставитись до Костянтина. Правоохоронці дізналися телефонні номери рідних, викликали Катерину до райвідділу, забрали в неї документи і зателефонували прийомній матері Кості. Та сказала, що чекає його, охоче прийме назад. Попросила тільки посадити на автобус. Названій матері ще раз телефонували, щоб впевнитися, чи доїхав. Від’їжджаючи, хлопець переодягнувся у чистий одяг, викинув лахміття, в якому спав із собаками. Обіцяв купити за зібрані лохвичанами гроші гостинців названим родичам.

    Що робити, коли зустрічається безпритульний?

    Усі, хто пізніше дізнався про цей випадок, дивуються, чому добросердечні люди піклувалися про хлопця-­інваліда, але не звернулися нікуди раніше. Жінки кажуть, що в перші дні сподівалися на налагодження стосунків із сестрою. А потім… звикли.

    Із питанням, як краще допомогти людині в подібній ситуації, ми звернулися до начальника відділу праці й соціального захисту населення Лохвицької РДА Наталії Інденко. Наталія Олексіївна порадила першочергово звертатися або в міліцію, або до міської ради, при якій є опікунська рада. Якщо інвалід має опікуна, його повернуть під опіку. Якщо ж людина не має ні де, ні за що жити, її не залишать напризволяще і знайдуть, куди прилаштувати.

    Переглядів: 252 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Имя *:
    Email:
    Подписка:1
    Код *:
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Реклама


    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Квітень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930
    Copyright Лохвиця © 2016