Цей пейзаж я зафіксував у Лохвицькому парку Перемоги. Всім відома рослина кропива заполонила простір, де у далекому дитинстві я та мої ровесники каталися на гойдалках. Для ностальгічних спогадів від великого і маленького “чортових коліс” не залишилось і шматка металобрухту – все розрізали і здали. Зате вільно росте нетоптана й некошена бугила та лопухи.

Тепер якщо батьки чи вихователька дитсадка задумають вивести дітей на прогулянку до парку, вони (не будь дурними) зможуть скористатись тим, що є. Приміром, зробити конкурс про те, хто з дітей знає більше пісень про ці рослини:

“Кропива ти моя, кропива”

“Лопухи ви мої, лопухи”

“Бугила ти моя, бугила”

“Косив Ясь ... будячину”

Якщо бур’яни не покосять до виходу цієї газети в світ, у них цілком можна буде сховатись від людських очей не лише дітям, що гратимуться у піжмурки, а й Ясю з тією дівчиною, на яку він поглядав.

Якщо ж серйозно, то у нас вистачає дрібних хуліганів, бешкетників, порушників, яких затримує міліція. Звісно, щоб сплатити штрафи, більшість таких громадян коштів не має. Добре було б у Лохвиці налагодити систему заміни покарань суспільно корисною працею. Влаштовуються ж “суботники” для добровольців-умовно ув’язнених! Виховний ефект відчуватиме не вся сім’я, з бюджету якої платиться штраф, приміром, за порушення правил дорожнього руху, а лише порушник. Ще й з користю для свого здоров’я і всього суспільства.

В. Кільдяшев Базар Медіа в Україні 27.05.2009, 21:06