ЛохвицяВівторок, 12-Гр-2017, 22:56
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
Форма входу

Реклама Google
Меню сайту
Обговорюють
  • Реклама


    Статистика
    Гость,
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » 2015 » Серпень » 18 » 100 ДНІВ: ЛОХВИЦЯ
    16:11
    100 ДНІВ: ЛОХВИЦЯ
    Ми продовжуємо публікації в проекті «100 днів», присвяченому кадровим змінам в органах місцевого самоврядування і запрошуємо до розмови про діяльність на своїх відповідальних посадах голів районних адміністрацій. Сто днів на посаді — така символічна дата стала приводом нашої зустрічі з головою Лохвицької РДА Володимиром Рязановим.


    Володимир Рязанов з шевроном тилового управління 93-ої бригади,
    макет якого створили завдяки лохвицьким волонтерам

    Володимира Володимировича добре знають жителі краю, адже до призначення на цю посаду він був громадським і політичним активістом, працював помічником народного депутата Тараса Кутового, активно займався волонтерською допомогою українським воїнам. Керуючись думкою, що відпочинок – це зміна роду занять, Володимир Рязанов, разом з командою однодумців, тиждень займався будівництвом фортифікаційних споруд на Сході.

    Із якими труднощами Вам довелося зіштовхнутися в роботі за перші 100 днів, а що навпаки — допомагає рухатися вперед?

    Здебільшого все добре. Як і на будь-якій роботі, вистачає перешкод, але долаємо їх, завдячуючи тому, що я не сам, а є команда. Порозуміння є не лише між членами команди, а й із керівниками підприємств, господарств району. Звичайно, будь-який керівник показав би «вищий пілотаж», якби в нього було вдосталь коштів. Зараз маємо скупий бюджет, його «їсть» індексація, інфляція. Але ми ще й непогано тримаємося, хоча б і хотілося краще.

    Які найактуальніші проблеми Лохвиччини на даний час ви б виокремили?

    Звичайно, найперше – це безробіття. Було б у нас удосталь роботи – не було б соціальної напруги. Наприклад, у Червонозаводському давно не працює спиртзавод, кілька років – цукровий. Друга – низькі ціни на сільськогосподарську продукцію, зокрема на молоко. На селянах, які тільки з молока й живуть, заробляють посередники, завод, реалізатори. А селяни не заробляють нічогісінько. Третя – наче змовилися підприємства нафтогазового комплексу, які раніше суттєвіше підтримували соціальну сферу, бюджет району. Пояснення у них, звичайно, є: збільшилися рентна плата. Але ж вона вся іде до державного бюджету. Ця проблема існує давно – 100% рентної плати відходить до державного бюджету. Аби нам вдалося її вирішити, щоб на місцях залишалося 5–10%, інші проблеми вирішувалися б автоматично. Ми б ці кошти направили на створення якихось підприємств, наприклад, із ремонту доріг. Сформували б кілька бригад, запустили б асфальтовий завод, закупили б необхідну техніку, почали б ремонтувати. Або можна було б шляхом співфінансування запустити завод із переробки сміття. Або створити виробництво палива з того, що росте під ногами…

    Що вдалося зробити за ці 100 днів, або що знаходиться на етапі реалізації?

    Чесно кажучи, постійно доводиться вирішувати дрібні поточні проблеми. Хвалитися тут особливо нічим, це як у домогосподарки: постійно крутиться по дому, постійно працює з ранку до вечора: готує, пере, прибирає, прасує… А її роботи не видно. Хоча варто зупинитися – одразу стає зрозуміла важливість цієї праці.
    Наша команда по максимуму попрацювала над тим, щоб громади змогли об’єднатися й отримувати в майбутньому кошти із Фонду регіонального розвитку.
    У планах – «затягнути» в район 2,5 млн грн., відремонтувати дорогу в Пісках. Хоча поки що маємо різні відписки. Вдалося домовитися з нафтогазовим комплексом про виділення 200 тис. грн., які підуть на ремонт доріг у Сенчі, 150 тис. грн. – на ремонт доріг у Лохвиці.
    Разом із радником Олексієм Івановичем Маляренком працюємо над наповненням нашого бюджету через наф­тогазовий комплекс. Ми написали листи­звернення до всіх народних депутатів від нашої області, підняли цілу хвилю, усі голови РДА і районних рад Полтавської області написали відповідні звернення за нашим шаблоном. Там кожен написав, які проблеми існують у його районі, де видобувають вуглеводні, при цьому описали те, як погіршується екологічний стан, виникають захворювання, знищуються дороги, а громада нічого не отримує. Тому вбачаємо єдиний шлях – щоб на місцях залишалися 10% від рентної плати. Такі ж звернення депутатам направлені від Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Івано­Франківської, Львівської областей. Розуміємо, що зусиллями одного депутата, обраного по нашому округу, це питання не вирішити, бо воно системне, і головне зараз показати Верховній Раді, що ми з колегами з інших куточків України хочемо одного і того самого. І просимо згуртуватися законотворців над вирішенням цього питання. Керівникам видобувних підприємств теж вигідно, щоб ми не ходили до них із торбиною випрошувати гроші, як то було раніше. Ми переконані, що коли ці 10% ітимуть нам напряму, а не в Київ, тоді й їм буде легше планувати свій бюджет, і це буде потужний внесок підприємств у розвиток тих території, де вони працюють.


    Як продовжується волонтерська робота в період Вашого перебування на посаді?

    Волонтерство трошки притихло, але не лише через мою зайнятість іншою роботою. Діяльність «Жіночого батальйону», який виготовляв борщові концентрати, ми вирішили тимчасово призупинити. Запаси овочів навесні закінчилися. Зараз люди обробляють свої городи, а восени повернуться до виготовлення сухих борщів. Але волонтери-швачки виготовляють форми. Підприємство «Інвесттеплоцентр» виділило 25 320 грн. на матеріали. Вслід за ПТУ потроху (20–30 комплектів на місяць) форми шитимуть і на швейній фабриці. Їх адресно розсилатимемо нашим хлопцям. Також допомагаємо бійцям, які повернулися, і сім’ям тих, хто воює, дровами. Нам назустріч пішли й допомагають у цьому напрямку лісові господарства. У Костянтинівку ми відправили 40 м3 дошки-шальовки для укріплення окопів і бліндажів. Зараз шукаємо кошти для виготовлення станків під крупнокаліберні кулемети. Так сталося, що керівники військових частин, де зберігалися кулемети, кудись поділи важке залізяччя – можливо, навіть поздавали на брухт. А тепер кулемети непридатні для стрільби – не на табуретки ж їх ставити! Колишній військовий комісар Микола Литвиненко знайшов креслення. До директора приладобудівного заводу Рафаела Мазманяна і керівника газокомпресорної станції Олександра Подкопаєва ми звернулися з проханням виготовити станки на базі підприємств, вони погодилися. Найближчим часом закупимо метал і почнеться робота.
    Також працюємо над обладнанням блокпосту в селі Млинах. Під нього буде обладнаний пост ДАІ на роздоріжжі. Пост уже пофарбований, підключили електрику. Хочемо віднайти кошти й купити обладнання для відеонагляду.
    Перед поїздкою в Артемівськ підготували машину гуманітарної допомоги, яку передали хлопцям у 93­тю бригаду. Традиційно зібрали все у громадській приймальні Тараса Кутового під керівництвом Людмили Луценко. Заповнили машину продуктами й речами, зібраними жителями і підприємствами 10- ох сільрад, свіжим хлібом із Червонозаводського, цукром від ТОВ «Сенча». Пальним поділилися Яблунівський промисел і Червонозаводський елеватор. Усе це своїм бусом доправив Євген Жванко.
    Наголошую, наша волонтерська діяльність не є інструментом піару, але ми вважаємо за необхідне звітувати про зроблене перед людьми. Це запорука довіри один до одного. На жаль, як би ти не повівся в цій ситуації, завжди знайдуться невдоволені. Одним бракує інформації, що і як ти робиш, інші закидають те, що «справжні волонтери роблять все мовчки». Ми не можемо дозволити собі розкоші мовчати про свої дії, бо наголошую, громада повинна знати, куди і кому ми допомагаємо. Інше питання — що зробили для фронту ті, хто закидає іншим якісь звинувачення? Ми завжди відкриті і раді бачити нових активних людей у нашій команді, які можуть чимось допомогти, не залежно від того, які переконання мають ті люди. Я не маю права когось судити, на те у кожного є совість і гідність.


    Як проходить на Лохвиччині мобілізація? За­даю це питання Вам, оскільки на нього відмовилися давати розлогу відповідь у військкоматі й порадили звернутися у РДА.

    Під час 5-ї хвилі у нас виникали проблеми, тому що деякі керівники підприємств та сільські й міські голови, чесно кажучи, саботували цей процес. Здається, що вони подумали, мовляв, це проблема Президента, військового комісара чи голови РДА. А насправді це проблема всіх нас. Можливо, приміром, сільський голова думає, що добре чинить, не вручаючи комусь зі своїх людей повістки. Але я б порадив йому поїхати на передову і поспілкуватися з хлопцями, які там уже рік і більше. Під час нещодавньої поїздки до Артемівська солдати розповіли мені: «Ми давно вже повинні звільнитися, але оскільки ніким нас замінити, не знаємо, коли й повернемось». А по очах видно, наскільки вони втомлені і розчаровані тим, що мають лишатися понад норму на позиціях. Виходить: «Одним тут не вручимо повісток, а інші нехай гниють там – така їхня доля, «попали». Ротація необхідна для посилення нашої держави, щоб зміцнити її кордони.
    Внаслідок нашої взаємодії з сільрадами, підприємствами, шоста хвиля мобілізації проходить краще. Ми досягли порозуміння через діалог, а не примус, провели роз’яснювальну роботу, робимо уточнення, щоб тут залишилися працівники, без яких не зможе працювати ціле підприємство.
    Повертаючись із будівництва окопів, ми заїхали до 93-ї механізованої бригади, де воюють наші вже старі друзі. Розповіли, що армія зараз зовсім не така, якою була рік тому. Солдати «повгризалися» в землю, наробили окопів і бліндажів. Кажуть, російська армія не має шансів зігнати їх із рубежів – хіба що із застосуванням забороненої зброї. Усі досягнення завдяки тому, що постійно відбувається мобілізація, є ротація. Солдати отримують вишкіл, худо-бідно відбувається поповнення новітньою зброєю, армія в цілому посилюється. Від цього змінюється риторика Росії, квазідержав – вони поводяться менш нахабно. Якщо не буде подальшої мобілізації, нинішні наші захисники втомляться ще більше. Тобто не здійснювати її – значить здавати країну. Отже, треба довести справу до логічного завершення, обороняючись, стаючи сильнішими.


    Які відгуки Ви чуєте про свою роботу?

    Нехай люди самі це скажуть – не беруся робити узагальнень сам про себе.

    Які побажання маєте до мешканців Лохвиччини?

    Звертаюся до кожного: якщо хочете позитивних змін, не чекайте, що хтось прийде і наведе порядок. Будьте активними, беріть участь у цих позитивних зрушеннях самі. Починайте з найменшого – наприклад, із наведення ладу біля власних осель. Об’їжджаючи район із просвітницькою програмою щодо об’єднання громад, мало де бачили справжній порядок. А там, де був – наведений без сторонніх коштів. Люди самі зробили все, закотивши рукава. Так, наприклад, вчинили жителі Вирішального, де повсюди чистота, у громадських приміщеннях пофарбовано, поклеєні шпалери. Працював над цим, подаючи всім приклад, і колектив сільради на чолі з Ганною Циб. Активності бажаю й на виборах – висувайте і обирайте достойних голів і депутатів.

    Переглядів: 348 | Додав: Obers | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 1
    0
    1  
    Лохвицький край
    9 серпня о 15:14 · 

    ЗАЯВА ЛОХВИЦЬКОГО «МАЙДАНА» З ПРИВОДУ СТА ДНІВ
    РОБОТИ ГОЛОВИ РДА В.В.РЯЗАНОВА

    Минуло сто днів перебування на посаді, Голови Лохвицької РДА Володимира Рязанова. Хочемо нагадати, що після Революції Гідності, лохвиччиною продовжували керувати «ригіонали» на чолі з Шияном, ставлячи неймовірні перепони по призначенню нової влади з представників «Майдану», боячись кримінальної відповідальності за свої діяння! В той період Володимир Рязанов вийшов з Ради Майдана, в слід за виключеним з її лав Демчуком. З цієї не до кінця щирої та не конкретної позиції, щодо реальних змін в нашому районі, його кандидатуру на найвищу державну посаду «Майдан» – не підтримав!
    Але, якби там не було, Президент, не без активного втручання Народного Депутата Тараса Кутового – призначив Володимира Рязанова Головою Лохвицької Державної Адміністрації. Після призначення на посаду Рязанова, з ним зустрілися представники «Майдану», лідер лохвицьких свободівців Микола Голінко та голова громадської люстраційної Комісії Віталій Карножицький. Громадські лідери, тоді наголосили на актуальних проблемах району, обговорили та запропонували свої пропозиції, щодо кадрової політики, нагадали, що на той момент було не виконане рішення районної ради «про недовіру всім начальникам відділів» та не розпочато процес люстрації.
    Тож, з тих подій минуло вже сто днів і час робити перші підсумки та висновки, чи все таки Володимир Рязанов «почув голос майдану», чи ні? Розпочнемо з перших кадрових рішень. Про звільнення прибиральниці, ми всі знаємо, а про призначення заступниці Папірненко хотілося б поговорити більш детально. Чесно кажучи воно призвело до шоку та не розуміння. За які такі заслуги, під час Революції Гідності, окрім примусового виводу працівників відділу освіти, на люстраційне Віче, що проводив «Майдан» та «пронизливої» промови на захист свого начальника регіонала Момота, який до речі, проявив мужність, мав честь і совість не тримався за крісло та написав заяву на звільнення, вона ні чим більше не запам’яталася, хіба що позицією проти виділення землі для будівництва храму УПЦ КП в Червонозаводському, коли свого часу була заступником мера. Звичайно, цю ситуацію, трохи розбавило призначення гарного господарника, людини з досвідом першого заступника, аполітичного професіонала Завгороднього. Дійсно в районі накопилося стільки побутових проблем, окрім поламаних машин автопарку РДА, що їх треба комусь «розгрібати» та вирішувати. Сьогодні «Майдан» висловлює своє незадоволення та обурення щодо призначення О. Маляренка позаштатним радником Голови РДА Володимира Рязанова. Ця особа відома поїздкою на сепаратиський («сєвєродонецький») з’їзд під час «Помаранчевої революції». Незрозуміло про яке очищення влади може йти мова, якщо в районі відбуваються такі призначення. Хочемо нагадати, що свого часу колишній член Ради Майдану В. Демчук запропонував включити пана Маляренка до складу Ради, та за результатами відкритого голосування всі члени Ради «Майдану» одноголосно проголосували «проти», окрім, звісно, Демчука та Рязанова. Також, за цей період, під чіткі вказівки Ольги Папірненко був призначений начальник відділу культури та туризму, не помічений на жодному «майданівському» віче та який не відрізняється щирою проукраїнською позицією – пан Марченко. Нагадаємо, що саме цей відділ очолював одіозний регіонал, який «прославив» наш район на всю країну, зі сцени «антимайдана» в прямому ефірі в Києві – Чавдар. На нашу думку, пропозиція лохвицького «Майдана» призначити на цю насаду, людину більш патріотичнішу та відданішу ідеалам «Революції гідності», в цій ситуації було б доречніша!
    Ответ: Наступна ситуація, болюча тема для нового Голови – це ЛЮСТРАЦІЯ! За цей період, задумайтесь, жоден посадовець в Лохвицькому районі не був люстрований, відповідно до Закону України «Про очищення влади», окрім хіба що самого уповноваженого за люстрацію Якова Сінаюка. В районі що немає чи не було регіоналів, які своїми діями чи бездіяльністю, призвели до узурпації влади бандою Януковича, яка призвела до війни, та назавжди відправила кращих синів держави на той світ? Нагадуємо, що в районі була створена Комісія з розслідування зловживань та корупційних дій високопосадовців Лохвицького району, до складу якої увійшли представники «Майдану» та депутати районної ради. За час роботи Комісії напрацьована велика кількість відповідних матеріалів, які чекають конкретних рішень та кримінальних справ, але в зв’язку з тим, що наш район довгий час був без очільника влади ці матеріали припали пилюкою. Сьогодні ми вже маємо і очільника району, але «віз і нині там». Складається враження що він забуксував назавжди в регіоналівському багні.
    На сьогоднішній день продовжують, попри люстрацію, рішення Районної Ради, займати керівні посади начальники відділів РДА, Територіального центру та перебувати на державній службі посадовці, які не просто з примусу їздили на «антимайдан», а і збирали та організовували поїздки з району так званих «тітушок»!
    При голові РДА функціонує громадська рада. Керують нею такі собі пан Чекмез та пані Параскевич, але, чомусь жодного майданівця там не має.

    Виникає ще одне гостре питання до Голови РДА Володимира Рязанова, чому в районі відбувається бездіяльність щодо виконання декомунізаційного пакету Законів? Які Лохвиччина має напрацювання щодо перейменовування вулиць, селищ, сіл, міст та знищення комуністичної символіки?
    Тепер, щодо прозорості та публічного перебування Володимира Рязанова на посаді. За цей період окрім однієї статті в газеті «Події та коментарі», до речі в якій він засуджує майданівців та вигороджує регіонала Шияна, здається, більше і немає в районі проблем які слід піднімати у ЗМІ. Він жодного разу не скликав прес-конференцію, жодного разу публічно не зустрівся з громадськими активістами, не піднімав публічно важливих питань та не давав на них відповідей! Навіть Заславець-регіонал, який би він не був, у перший рік звітувався перед місцевими ЗМІ (звичайно, інша справа зміст цього звіту). Діючому голові РДА Лохвицького району святим місцем повинна стати площа біля пам’ятника Шевченку (де було проведено перше громадське віче на підтримку євромайдану), саме там, і сьогодні повинен звітувати голова РДА про зроблену роботу в районі, повинен відбуватися діалог з громадськістю та виявляти проблеми жителів району.
    На підставі вище викладеного, Лохвицький «Майдан», просить вважати цю заяву офіційним зверненням до Голови Полтавської ОДА Валерія Головка та Президента України Петра Порошенка, про подальшу доцільність перебування Володимира Рязанова на посаді Голови Лохвицької РДА!

    Слава Україні!Інформаційний відділ Лохвицької районної
    громадської Організації ВО «МАЙДАН»

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Прогноз погоди
    Лохвиця 
    Пошук
    Міні-чат
    Календар
    «  Серпень 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31
    Copyright Лохвиця © 2017