Христанівські блоги - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяВівторок, 06-Гр-2016, 15:05
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Христанівські блоги
Христанівські блоги
СансейДата: Вівторок, 12-Лис-2013, 01:12 | Сообщение # 1
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 3
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Даю посилання на блоги людей, що переїхали в Христанівку з великих міст і зараз облаштовують своє життя там.

http://stuka-kavacakovych.blogspot.com/

http://hrystanivka.blogspot.com/

http://christaniwka.blogspot.com/
 
ObersДата: Вівторок, 12-Лис-2013, 13:05 | Сообщение # 2
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Сансей,  один з блогів читав раніше. "По-моему, це круто" - цитата з одного з блогів, а мені навіть і нічого більше добавити...Круто!

 
СансейДата: Четвер, 21-Лис-2013, 10:35 | Сообщение # 3
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 3
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Сансей, газети пишуть про Христанівку і переселенців http://2000.net.ua/weekend/kievljane/94966
 
ObersДата: Четвер, 21-Лис-2013, 16:17 | Сообщение # 4
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата Сансей ()
газети пишуть про Христанівку і переселенців http://2000.net.ua/weekend/kievljane/94966

http://lohvitsa.org.ua/news....21-1477 
С Борщаговки в Христановку за звездами  - ми теж пишемо...  wink smile


 
СансейДата: Понеділок, 24-Бер-2014, 18:23 | Сообщение # 5
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 3
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
https://www.facebook.com/pages....?ref=hl
 
ObersДата: Вівторок, 18-Серп-2015, 16:39 | Сообщение # 6
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Іноземці їдуть на лохвицький хутір… полоти город і рубати дрова



Більше схоже на хутір, село Христанівка на Лохвиччині кілька років тому стало неймовірно популярним серед мандрівників, котрі їдуть сюди мало не з усього світу


Від Лохвиці до Христанівки близько 15 кілометрів. Але знайти її в реальності набагато складніше, ніж на карті. Дорогою немає жодного вказівного знаку. Місцевий водій їде навмання, час від часу телефонуючи колегам, аби уточнити напрямок. Каже, вік прожив у Лохвиці, а про це село навіть не чув. Більшу частину шляху їдемо грунтовою дорогою між кукурудзяними полями. З полів машина виринає в раю:  на пагорбах, що височіють над мережею ставків, пасуться вівці. За водоймами простяглися майже безмежні простори боліт та лісів, поміж якими звивається Сула. Місцеві кажуть, тут непогано ловиться риба, а в хащах за річкою повно дичини.

– Дикі кабани і кози точно є, – запевняє пан Микола – господар першої від поля хати. Чоловік вийшов до нас, побачивши нетутешніх з фотоапаратом, запропонував допомогу. Каже, що й сам не місцевий – не так давно перебралися з родиною із Дніпропетровщини, але в селі знає майже усіх, адже дворів тут трохи більше сотні. – Переїхали сюди в пошуках кращої долі. Тут природа красива. Край багатий. Місцеві звідси виїжджають, бо роботи немає, продають хати городянам. Зараз масово люди почали переселятися з великих міст ось у такі села.
Пан Микола працює у сфері геології техніком-фізиком. Зараз роботи немає. Живе за зароблені, які організація виплачує ще за минулий рік. Тим часом  займається господарством. Вирощує фрукти та овочі, тримає домашніх птахів та худобу. У селі один-єдиний магазин. Купують те, що сюди завозять, а чого не вистачає – за тим їдуть до Лохвиці.


Орест Олійник

– Дуже не покатаєшся, автобус приїздить два рази на тиждень: у середу та неділю. Хто має авто – їздить за продуктами своїм ходом, – розповідає чоловік.

Розваги тут кожен влаштовує собі сам. На дверях невеличкого приміщення сільського клубу  висить замок, місцеві навіть не пригадують, коли тут щось відбувалося.Далі  вулицею від пана Миколи живе родина пана Андрія – перебралися із Запоріжжя. У Христанівці почали займатися вирощуванням рідкісних сортів ягід та квітів. Інший зустрічний – пан Олександр – із Полтави, про себе розповідати нічого не захотів, зате направив до місцевої «зірки» – переселенця Ореста Олійника.

Господу новоспеченого селянина ми знаходимо без проблем. Чоловік просить нас почекати кілька хвилин, бо спить дитина. Виходить до нас із двома хлоп’ятами: старшому Енею – 3,5 роки, а Уласові скоро виповниться тільки рік. Чоловік близько півроку тому взяв на себе усі обов’язки по догляду і вихованню дітей, доки дружина проходить лікування.

– Нашій мамі поставили діагноз – рак. Українські лікарі винесли вирок. Сказали, щоб ми готувались до похорону. Люди допомогли нам зібрати копійку, і ми відправили нашу маму лікуватися за кордон. Уже іде на поправку. Скоро чекаємо додому. Поки справляємось, але вже скучили дуже, – зізнається Орест.

Вони з дружиною Яриною називають себе дауншифтерами.

Термін «дауншифтінг» означає життєву філософію «життя заради себе», «відмови від чужих цілей». Дауншифтерами називають себе люди, схильні відмовлятися від прагнення до пропагованих суспільством загальноприйнятих благ, на зразок постійного збільшення матеріального капіталу, кар’єрного зростання тощо.


Сільський клуб 

Столичні дауншифтери мріють про культурний центр

Олійники перебралися до Христанівки з Києва три роки тому – фактично одразу після народження старшого сина.

– Коли народився Енейчик, і ми посиділи з ним ціле літо в квартирі на Борщагівці, зрозуміли, що треба щось вирішувати, бо це для дитини пекло: довкола асфальт, а під тими деревами поодинокими або собачка, або кіт нагидили. Відправив дружину на відпочинок у село до подруги. Вона повернулася задоволеною. Почали шукати хатку в селі.

Куди перебратися, шукали за допомогою електронних карт. Перевагу віддавали маленьким селам. Орест каже, що не хотіли, щоб була хата на хаті та багато сусідів. Прагнули затишку, спокою, тиші і простору. Але й зовсім глухі села теж не розглядали, бо для роботи потрібен Інтернет. Коли знайшли Христанівку, закохалися в неї з першого погляду.

– Ми з дружиною називаємо це село Піднебесна Христанівка. Це наш бренд, так би мовити. Ви погляньте, яке тут небо. Здається, його можна торкнутись рукою. Я обожнюю гори, а моя дружина любить простір, тут ми обоє маємо те, про що мріяли.

Олійники придбали в селі будинок за 30 тисяч гривень. Вважають, що це нормальна ціна для хати, де є фактично все, що треба для життя родині.  Провели Інтернет, переробили газове опалення під обігрів дровами. Економія значна і в хаті тепло, ділиться господар. 

Американський мільйонер вирішив питання з сантехнікою, побачивши звичайний деревяний туалет

Буквально одразу родина придбала в Христанівці ще два будинки з дворами, що були поруч із їхнім. За усе заплатили ще 16 тисяч гривень. Після того, як до села заїхало кілька родин із міст та почали вкладати кошти у розвиток населеного пункту, місцеві жителі утричі підняли ціни на будинки, каже Орест. Якщо три роки тому в Христанівці можна було знайти хату за 6 тисяч гривень, то тепер така мазанка коштує усі сорок.
У одному з будинків протягом всього літа минулого року жили туристи­волонтери з різних куточків світу: німці, американці, голандці. Вони у вільний час допомагали Олійникам по господарству, які надали їм за це житло та харчування.

-Серед цих волонтерів у нас два місяці жив американець Джон, який нам грядку полов, годував худобу, косив у дворі, рубав дрова. І від того всього був дико щасливим. Потім приїжджав американський мільйонер Бен, він спадкоємець однієї з великих сантехнічних мереж Америки, але поки батько очолює компанію, син мандрує світом і вивчає особливості сантехніки по усьому світу і в селах зокрема. Ми його познайомили з класичним деревяним сільським туалетом. То він нам у волонтерському будиночку зробив усю сантехніку. Ми йому лише  матеріали купили.  Іноземцям тут подобається, бо це все справжнє, людям набридла штучність, – вважає Орест Олійник.

У третьому будиночку переселенці мріють відкрити філію культурного­мистецького закладу з центром у Лохвиці. Хочуть, щоб місцеві діти мали гідний розвиток.

– Ми вже придбали кінопроектор, закупили літературу. Тут неодмінно має бути дитяча бібліотека. Хай на нас не ображаються місцеві вчителі, але рівень знань у цих школярів просто відсутній. Школу в самій Христанівці закрили, тепер хочуть закрити найближчу у Васильках. Я вважаю – це правильно. Якщо дитина в 13 років рідною мовою читає по складам, а про англійську я вже просто мовчу, то для чого така школа. До Лохвиці автобусом 20 хвилин. Нехай возять цих дітей.

Крім культурно-мистецького центру, Олійники планують відкрити в селі дитячу туристично-спортивну базу відпочинку. Хочуть, аби діти вчилися кататися на ковзанах, лижах і навіть літати на парапланах та дельтапланах. Державної підтримки принципово не просять, бо це швидше перешкода, ніж допомога.

– Природа тут створила всі належні умови. Решту доробимо ми. І це реально. Хочемо, щоб сюди приїздили дітки з вадами розвитку. Житло є, харчування кожен організує собі сам.  Ми маємо худобу і птицю, маємо продукцію з власної землі – з голоду тут ніхто не пропаде.

У Олійників майже гектар землі коло двору, вирощують усю необхідну городину. Хоча раніше навіть поняття про все це не мали. Орест – львів’янин з двома вищими освітами – інженерною та медичною, зараз працює журналістом та пише фантастику. Ярина – киянка, у столиці працювала культурологом, на її рахунку організація таких відомих дійств, як фестиваль «Молодість» та «Гоголь-фест». До сільського господарства, каже Орест, вони обоє були дотичними винятково через теоретичні знання.

– Єдиний мій досвід сільського господарства – це робота на порталі органічного землеробства. Але на практиці нам зараз це дуже подобається. Класно, коли твоя дитина їсть справжню морквину чи яблуко. Коли твоя курка знесла тобі яйце, або коза дала молока. Село дає нам ту гармонію з природою, котрої так бракувало у великому місті. 

У Христанівці побували Олена Буряк і Тарас Завітайло
www.gazeta-ptk.org.ua
lohvitsa.org.ua


 
ObersДата: Субота, 05-Бер-2016, 13:18 | Сообщение # 7
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Cleaning in the Old School

 Family Life in Rural Ukraine



Primary School in Khrystanivka was built in 1914 in so called "Ukrainian Style". It is not in use since 1995.
Broken windows, doors, walls. But it still holds its beauty and feels like a very comfortable space for public events and learning of all kind. Today we cleaned one of the rooms and are going to continue.

Music: Monk Turner&Fascinoma - Start Again (Creative Commons)


 
urvishДата: Понеділок, 31-Жов-2016, 16:07 | Сообщение # 8
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
Награды: 0
Репутация: 1
Статус: Offline
Толока 4 червня

Толока заради відродження Христанівської школи,
збудованої за проектом Опанаса Сластьона
в унікальному стилі «український архітектурний модерн»




4 червня о 15.00 місцеві активісти, спільно з Васильківською сільською радою, спільнотоюШколи Лохвицького Земства та Видавництвом Старого Лева запрошують на толоку – прибирання столітньої школи, яка уже понад 20 років стоїть занедбана: немає ні вікон, ні дверей.

Оксана Олійник на чолі ініціативної групи, в яку входять люди різноманітних спеціальностей (культуролог, філософ, дизайнер, програміст, журналіст, соціолог, соціальний педагог, активісти з інших ініціатив, тощо), прагне створити в цьому приміщенні культурно-освітній центр, який працюватиме як на благо місцевої громади, так і у всеукраїнському масштабі. Тут планують проводити заняття для дітей, лекції фахівців практичного спрямування для дорослих, концерти, виставки та кінопокази. «Моя мрія – створити на неповторних полтавських кручах центр, у який приїздитимуть дорослі та діти з усього світу. Щоб обмінюватися знаннями, мати можливість глибокого занурення в освітній та мисленнєвий процес, насолоджуватися простором та незіпсованою красою моєї «піднебесної Христанівки». Адже я вірю, що коли люди зустрічаються – народжуються ідеї, взаєморозуміння та можливість плідної взаємодії», - говорить активістка, культуролог за освітою. Три роки тому, разом із чоловіком, і тепер уже двома дітьми вона переїхала в Христанівку з Києва.

Школа розташована на мальовничих кручах над річкою Сулою, у селі Христанівка, Лохвицького району, Полтавської області. Збудована в 1914 році і спорожніла в 1995, ця школа є однією із півсотні шкіл, що збереглися на Полтавщині. Вона збудована за проектом художника О. Сластьона, який розробив споруди, які «відповідали б народному смаку і набули рис національної своєрідності» (як закликала в той час письменниця Олена Пчілка). Серед характерних рис – великі двері та вікна шестикутної форми, які в народні називали «шевченковими».

Ольга Герасим’юк, журналістка, ведуча телевізійних програм, яка вперше завітала в це невелике село в рамках ініціативи Школи Лохвицького Земства разом із її однодумцем,Максимом Івановим, підтримала місцевих активістів. 23 травня вона писала на своїй сторінці в Фейсбук: «Ось що Оксана Олійник витворяє в Сластіоновій школі в Христанівці. 4 червня вона теж оголосила там толоку! І ще ніхто не знає, що ми їдемо туди теж - з сюрпризами-людьми, що везуть сюрпризи. Це буде найвеселіше 4 червня з усіх можливих!».

Серед сюрпризів заходу – за сприяння Видавництва Старого Лева на толоку завітають дитячі письменники. Підтвердила свою участь авторка дитячої новинки “Слон на ім`я Ґудзик”, переможниця конкурсу Книга року BBC, письменниця Леся Воронина.

Також на запрошення наших однодумців обіцяє приїхати і письменник та видавець Сергій Пантюк.
Спільнота Школи Лохвицького Земства займається фотодокументацією шкіл, що вціліли. Крім того, до проекту вдалося залучити фахових науковців – архітектора Івана Бикова та його команду. Фахівці нині почали виготовляти проектну документацію, необхідну для надання школам статусу архітектурних пам’яток. «На даний момент ми знайшли, сфотографували і нанесли на карту 43 школи. В процесі пошуків ми зустріли (і продовжуємо зустрічати) небайдужих до цих шедеврів людей. Вадим Назаренко почав заповнювати школами Вікіпедію. Іван Биков готує облікові картки, для того, щоб оформити статус пам’яток. Олена Задорожна допомагає доносити інформацію до держслужбовців. Микола Лисенко вішає таблички з попередженнями на закинутих школах свого Чорнухинського району. Ніна В’язовська - активістка, працювала в цих школах. Олег Ковган добився того, щоб приміщення школи в Харсіках взяла на баланс сільська рада. Марина Франчук готує прес-матеріали. Оксана Олійник працює над грунтовним проектом, який цілком може стати новою концепцією, яка здатна вдихнути життя в занедбані школи», - розповідає Максим Іванов.

На запрошення Ольги Герасим’юк до проекту долучився Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий, який надає організаційну та адміністративну підтримку. «Наша мета - збереження того, що вціліло. В ідеалі - відновлення. Присвоєння цим школам статусу пам'ятника архітектури національного значення», - вказано на фейсбук-сторінці спільноти, яка займається збереженням шкіл.

Місцева громада пригощатиме запашною “христанівською кашею”, спеченим у місцевій печі хлібом, налисниками, пастілою та свіжим молоком від корів, що пасуться на диких травах Христанівського ландшафтного заказника.

Додано (31-Жов-2016, 16:07)
---------------------------------------------
З останніх новин https://youtu.be/1rqKlRJh0x4

 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Христанівські блоги
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2016