Млини - Сторінка 50 - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 11-Гр-2016, 05:07
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 50 з 54«1248495051525354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Млини (Населення 644 особи. Площа 2,912 км². 3 км від Лохвиці.)
Млини
aaaaДата: Субота, 11-Січ-2014, 20:46 | Сообщение # 736
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
С. Млини зі сторони  гори  Лазірки . Зима. В січні 2014 року.

Прикрепления: 4572481.jpg(176Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Субота, 11-Січ-2014, 20:47
 
ObersДата: Неділля, 16-Бер-2014, 13:31 | Сообщение # 737
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline




Обіцяв хлопцям фото й відео - свою обіцянку виконую. Вітання!  smile


 
ObersДата: Понеділок, 17-Бер-2014, 15:42 | Сообщение # 738
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Житель села Млини Лохвицького району Анатолій Карабаза – один із тих, хто виконував «інтернаціональний обов’язок» в Афганістані. Через 32 роки він із гіркотою згадує безглузду війну, подекуди додаючи в розповідь невеселого гумору.



Майже щороку Анатолій Карабаза отримує грамоти за служіння своєму народу в мирний час
Фото Олега ДОЛЕНКА


Після повернення зі служби, де Анатолій Карабаза мав військову професію водія, він продовжує працювати за кермом. Разом із дружиною Наталією Василівною виховав сина й доньку. У колі сім’ї та друзів, як і більшість «афганців», загадувати війну не любить. І лише раз на кілька років дає уроки мужності учням місцевої школи та спілкується з журналістами. Майже щороку отримує грамоту чи нагрудний знак за патріотичне виховання молоді, збереження традицій захисників Вітчизни і наслідування бойового братства, служіння своєму народу в мирний час.

Службу розпочав у місті Хорозі в прикордонному загоні у Гірськобадакшанській області Таджицької Радянської Соціалістичної Республіки, що межує з Афганістаном, ¬– пригадує Анатолій Олексійович. – Це гори Памір. Загін розташовувався на найбільш високогірній ділянці кордону з Афганістаном. Одразу потрапив служити на 16-ту прикордонну заставу Харгуш, що в перекладі з таджицької означає «заєць». Звідти невдовзі наш загін перевели на іншу комендатуру, де я був особистим водієм начальника особливого відділу. А в лютому 1982 року був направлений на територію Афганістану, де провів наступні шість місяців.

– Яке завдання виконувала ваша частина?

Я служив на гірському перевалі, який стеріг ущелину. Нас було 60 чоловік, перекривали стежку, що йшла з території Афганістану до нашого кордону в районі 1-ї комендатури. Поряд розташовувався кишлак (назва сільського поселення в Середній Азії. – Авт.) Мадут. Потрібно було не пропускати по стежці в ущелині банди. Вдень було все спокійно, тим паче місця, де могли йти бандити, були заміновані. Але вночі з’являлися лазутчики, які обходили заміновані стежки. У лютому на території Афганістану починають відкриватися перевали. Тоді ними до радянського кордону переходили душмани. Вони несли наркотики, везли боєприпаси, нападали на наші кишлаки, підривали й мінували дороги. Несли загрозу для мирних жителів як на афганській, так і на нашій прикордонній території Таджикистану.

– Учасники Афганської війни часто згадують, що наших солдатів полягло б набагато менше, якби їх мінімально підготували до війни в горах. Чи допомогла Вам попередня прикордонна служба?

Нас, солдатів, кинули без будь-якої спеціальної підготовки. Хоча можна було сформувати десантно-штурмові групи, загони підвищеної готовності тощо. Я мав військову професію водія, але потрапив у чужу країну як абсолютно непідготовлений десантник. Після того, як нас спустили з вертольотів, ми вирили окопи й сиділи 6 місяців, практично не вилазячи звідти. Не мали ані наметів, ані казарм. Вдень іде дощ, вночі замерзає. Під час нічного чергування на посту обмерзали. Але за 6 місяців я ні разу не хворів – певно цьому сприяв стресовий стан психіки.

– Також кажуть, що нашим було б легше, аби мали відповідну зброю…

Душмани, як правило, пересувалися вночі. Підривалися на мінах, потрапляли під наші кулі. Щоночі нас також обстрілювали. Вранці знаходили вбитих, і наших – більше. Основна зброя – автомат Калашникова і гранати. Важкої техніки не було зовсім.

Щотижня якесь із наших відділень потрапляло під обстріл. Душмани були озброєні рушницями «англійський бур» на зразок «трьохлінійки», з оптичним прицілом. Влучали на відстані трьох кілометрів. Ми кожен носили по два мішки-«цинки» з патронами, повний рюкзак гранат. Душман ходив із п’ятьма патронами, але їх вистачало – всі вони були призначені потрапити в ціль. Тобто щодня один душман вбивав по п’ять чоловік. Наші автомати АК і АКМС стріляли так, що куля вбивала лиш на відстані до 250 метрів. Тому ми були, як мішені, в горах
.

– Чи правдиво цю війну зображують у фільмах?

Це зовсім різні речі. Душмани насправді ніколи не ходили «ланцюжком», врозсип, як показано у фільмі «Дев’ята рота» – йшли і стріляли. Вони з’являлися з-за каменів, наче з-під землі, й так само щезали. Це люди, яких було дуже важко передбачити. Мало коли кидали своїх вбитих і поранених, хіба що, коли потрапляли у мінне поле. Тому нам було дуже важко порахувати, скільки вбили. Про кількість жертв взагалі не маю права говорити. Одразу після повернення давали розписку про нерозголошення протягом 5 років. Знаю одне: що з 60 чоловік, із якими я охороняв ущелину, додому повернулися 25. Долю решти досі не знаю. Декому писав листи, але не одержав жодної відповіді.

– Як проходили будні?

Бувало, по тижню лежали в окопі. Тільки по їжу виходили. До речі, про нас чомусь забули щодо їжі. Одразу, коли висадили з вертольота, дали сухі пайки на два тижні. А потім залишили на півроку. Довелося харчуватися тим, що добували самі. Полювали на куріпок. Але, якщо куля попадає в куріпку, її розриває на шматочки. Користувались моїм «винаходом» (посміхається): виймали кулю з патрона, висипали з гільзи половину пороху і вставляли кулю назад. Тоді її сила була слабшою, але куріпка діставалась мисливцю цілою.

– Якими були стосунки з місцевим населенням?

Поряд із нами перевал нібито охороняли 25 афганців – сарбози. Це були бійці афганської армії, які називали себе революціонерами, були одягнуті в радянську форму, мали нашу зброю – пістолети-кулемети Шпагіна, основну радянську зброю Великої Вітчизняної. Сарбози вдень воювали за нас, а вночі йшли у кишлак і з кишлака воювали проти нас. Так про них наші говорили: «днём – красный флаг, ночью – белый флаг».

У найближчому кишлаку, як і в більшості йому подібних, панував феодальний лад. У людей був бай (великий землевласник у Середній Азії. – Авт.), який приходив і давав борошна, сірників, цукру, солі. В обмін йому різали баранів, давали шкури, і він ішов собі. Тим людям було однаково, хто при владі в країні, адже у них був бай. Ми багато допомагали простим людям – давали борошно, сіль. Але вони казали: «У нас є своє». Вдень усі мирні, «перевдягаються» у нещасних, а вночі усі – душмани, брали автомати і стріляли по нас, причому в потилицю. Коли вночі нас обстрілювали з кишлака, то й ми стріляли по кишлаку
.

Записав Олег ДОЛЕНКО


 
ObersДата: П'ятниця, 09-Тр-2014, 10:52 | Сообщение # 739
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
На лохвицькій вулиці Леніна зіткнулися жителі Млинів і Вовківського.

23 квітня о 17-00 в Лохвиці по вулиці Леніна рухався автомобіль ВАЗ-21063, під керуванням водія 1990 р. н., мешканця с. Вовківського Лохвицького району. Той, за попередніми даними, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «МЕРСЕДЕС-Бенц Е220», під керуванням водія 1961 р. н., мешканця с. Млинів Лохвицького району. Внаслідок ДТП водій автомобіля ВАЗ-21063 отримав забій грудної клітки, забій лівої гомілки, пасажир автомобіля ВАЗ-21063, жителька Лохвицького району 1990 р. н., отримала перелом кісток носа. Обоє доставлені до Лохвицької ЦРЛ.

"Лохвицький Край"


 
ObersДата: П'ятниця, 16-Тр-2014, 14:56 | Сообщение # 740
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Байк-фест Млини-2014 



Запрошуємо старих та нових друзів на Байк-фест Млини-2014, який відбудеться 8-10 серпня на березі р.Сула.

Ми гостинно зустрінемо Вас... і т. д..

Додаткова інформація ближче до числа. 


Олександр Омельченко
Организатор
099-357-41-81


Олександр Власенко
Организатор
099-745-69-82


Вячеслав Шкляревський
Организатор
066-824-84-97

Місцезнаходження: Лохвиця

Початок: 8 серпня о 10:00

Закінчення: 10 серпня о 23:55 

https://vk.com/event70168060


 
ObersДата: Середа, 04-Чер-2014, 13:16 | Сообщение # 741
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Дорожньо-транспортна пригода трапилася 3 червня, близько 9-ої години 30 хвилин в селі Млини, Лохвицького району. 


Рухаючись у напрямку міста Ромни, автомобіль ВАЗ-21099, під керуванням 49-річного мешканця Сумської області, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху і скоїв зіткнення з автомобілем DAF 95XF з напівпричепом, під керуванням 52-річного жителя Сумщини


Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21099 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Троє пасажирів цього ж автомобіля 20-ти, 19-ти та 37-и років з різними тілесними ушкодженнями доставлені до Лохвицької центральної районної лікарні

За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. 



 
ObersДата: Понеділок, 11-Серп-2014, 18:22 | Сообщение # 742
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Байк-фест "Млини-2014"
В Млинах розпочався вже традиційний щорічний мото-фестиваль. 
На розкішному березі Сули знову збираються старі та нові друзі, любителі мотоциклів, рок-музики та активного відпочинку.
 


Літо, сонце, річка, що потрібно ще? Гуркіт мотоциклів! Ось воно щастя!!! «МОТО-ВОЛОЦЮГИ» чекали цього цілий рік і всі хто був минулого року на березі мальовничої річки Сули, напевно також. 

А тепер до діла – 8 серпня 2014 року знов повториться свято, точніше воно не повториться, а відбудеться знову і набагато цікавіше. В п’ятницю прибули, сюди-туди, поїли-похарчувалися чим бог послав, а бог на цей час буде з нами. Гуркіт двигунів і гуркіт рок-н-ролу сприяє перетравленню ухи з екологічно чистої риби. Але спокій тільки сниться. Рок концерт, запальна атмосфера посиденьки біля вогнища під гитару і суцільні однодумці. По бажанню чи по стану здоров’я відпочинок. 

Ранок суботи - прокинулися або і не лягали і почалося зубочищення, снідання і шикування колони, сіли і поїхали на урочище Шумейкове де нас хотіли здолати, але не здолали. В саму спеку десь годині о 15.00 колона прибуває на базу і тут починається головне. Вам цікаво? Буде не просто цікаво, а дуже цікаво. Конкурси? Будуть! Гарантуємо призи які Вас приємно здивують. Рок-н-ролл не вимикається. Хочете індивідуальний сувенір? Не питання! І це все на фоні нескінченного гуркоту двигунів і рок-н-ролу. Потім настає сумний день, неділя. День не прощань - «допобачень», і до наступного року. Байкери голодними не були і не будуть. Млин борошна намеле всім і до борошна. 

П Р О Г Р А М А 

П’ятниця
  • Початок байк-фесту Млини 2014. 

  • Концертна програма (Джагер м. Лохвиця, «лю:DAY» м. Пирятин, «Діодний мост» м. Лохвиця). Дискотека в стилі Рок, Панк-рок, Драм-н-бейс. 

  • Пісні біля вогнища. Відбій.
 

Субота
  • Підйом, сніданок. 

  • Шикування колони. Виїзд колони до урочище Шумейкове. 

  • Прибуття колони. Обід. 

  • Початок конкурсної програми. 

  • Концертна програма (Сюзанна Елпі м. Київ, «Ремісія» м. Зіньків, «BEAST» (АРІЯ cover band) м.Запоріжжя). Дискотека в стилі Рок, Панк-рок, Драм-н-бейс.

Неділя
  • Підйом, сніданок. Закінчення байк-фесту 2014.

Місце проведення фесту - м. Лохвиця, траса Київ-Суми , на виїзді з міста будуть покажчики. GPS координаты 50 20'41.1"N 33 18'06'8"E 

Реєстрація водіїв – 120 грн., сюди входить: значок, наклейка, браслет на руку, їжа на шару (п’ятниця, субота (сніданок і вечеря), неділя). Реєстрація пасажирів чоловічої статі – 50 грн. Для водіїв прекрасної статі реєстраційний пакет традиційно безкоштовний. Вхід дівчатам вільний, всім іншим 50 грн. з носа. 



 
ObersДата: П'ятниця, 15-Серп-2014, 18:08 | Сообщение # 743
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Байк-фест Млини-2014 

Літо, сонце, річка, що потрібно ще? Гуркіт мотоциклів! Ось воно щастя!!! «МОТО-ВОЛОЦЮГИ» чекали цього цілий рік і всі хто був минулого року на березі мальовничої річки Сули, напевно також.

https://vk.com/event70168060


 
zakonДата: Неділля, 14-Вер-2014, 23:20 | Сообщение # 744
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Земська школа в с. Млини:







Написано, що це земська школа в с. Млини, але вона коротша на два вікна, тому є сумнів, що це справді в Млинах.



Сообщение отредактировал zakon - Неділля, 14-Вер-2014, 23:25
 
aaaaДата: Понеділок, 15-Вер-2014, 08:13 | Сообщение # 745
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Права частина "нової" двома  вікнами , розмірами , різниться . Можливо  добудова ?

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
ObersДата: Понеділок, 15-Вер-2014, 14:53 | Сообщение # 746
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
zakon, вона була добудована - там дуже добре видно з правого боку, на стіні, архітекурну цегляну "ліпнину". Це насправді вона. Дуже-дуже дякуємо!

 
ObersДата: Понеділок, 15-Вер-2014, 14:54 | Сообщение # 747
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата aaaa ()
Права частина "нової" двома  вікнами , розмірами , різниться . Можливо  добудова ?

так, перед тими двома "новими" вікнами чітко видно межу старої будівлі.


 
aaaaДата: П'ятниця, 03-Жов-2014, 21:34 | Сообщение # 748
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
$

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
ObersДата: П'ятниця, 10-Жов-2014, 16:12 | Сообщение # 749
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Як відбувався збір 5-ї партії гуманітарної допомоги від жителів Лохвиччини для наших солдатів і хто особливо відзначився у цій справі, ми розповіли в попередньому номері. Цього разу – про її доставку, яка розпочалася із завантаження КАМАЗу 5 вересня.


Ексклюзивні прапори, виготовлені для 93-ї ОМБР саме небайдужими активістами з Лохвиччини.
Фото Олени Задорожної.

– Особливо щедрою цього разу були громада Пісківської сільради, голова якої Григорій Пройдак навіть допомагав вантажити продукти, – каже керівник приймальні Людмила Луценко. – Не відставала і громада Безсал на чолі з Олександром Дігтярем (звідти приїхали ще й вантажники), сіл Свиридівки, Токарів, Луценок, підприємець Анатолій Онасенко з Червонозаводського, колектив Лохвицького районного відділу освіти, який зібрав 2 тис. грн. і закупив те, що ми замовили. Взагалі ж дуже активні громади усіх сіл і міст району, за що подяка їх головам. До вантажу додали зібране Лохвицькою міськрадою у Центрі дитячої та юнацької творчості.

Традиційно вантажівку надавала агрофірма «Райз-Максимко», але цього разу вона виділила 250 л пального. Власним КАМАЗом безкоштовно повіз гуманітарну допомогу гадячанин Андрій Грицай. Сотні кілометрів за кермом він їхав сам, не взявши напарника. За вантажівкою в мікроавтобусі вирушили також волонтери Володимир Рязанов, Олена Задорожна, Євген Жванко. Приєднався і народний депутат Тарас Кутовий, який на власні очі побачив, як проходить так зване перемир’я, поспілкувався з солдатами.

– Приємно бачити бойовий дух наших хлопців, – відзначає Тарас Вікторович. – 93-тя бригада в котлі під Іловайськом понесла великі втрати, доля як мінімум 150 осіб і досі лишається невідомою. Є поранені в Київському госпіталі. Попри це, їм не позичати впевненості у перемозі.

Також частина вантажу, яку зібрали небайдужі громадяни, була передана на потреби Кіровоградського 42 батальойну територіальної оборони, де служать також лохвичани.

– Цього разу ми знову привезли більшу частину допомоги 93-й бригаді, де багато бійців із Полтавщини й Лохвиччини, – щойно повернувшись, ділиться враженнями Володимир Рязанов. – Крім харчів, це 2 бензопили, 10 наметів, 4 рулони ізопаку – теплоізолюючого матеріалу на зразок того, з якого роблять каремати. Плюс теплий одяг, шкарпетки, ковдри, станки для гоління та багато іншого. Також відвідали і привезли машину харчів у 42 бригаду, що в Краматорську. Там служить Сергій Осадченко із села Млинів.

Вклоняюся низько усім, хто надав допомогу. Кожному міському й сільському голові, кожному Громадянину. Це навіть досить бідні люди, хто міг би продати вирощені овочі й купити щось необхідне для себе, але вони віддають і останнє. Наші люди – унікальні, Лохвиччина лідирує за підтримкою воїнів. Вони дякують не дише за матеріальну підтримку. Наче малі діти, раділи солдати 93-ї бригади стягові й шевронам, які виготовили волонтери і привезла Олена Задорожна. Також – дискам із піснями про Україну.

Володимир Володимирович зізнається, що були цього разу складності з врученням посилок адресно, бо задля безпеки солдати вимикають мобільники, знайти їх дуже важко.

Цікава історія трапилася із приладом, який дозволяє бачити супротивника у темряві – тепловізором. Для солдата Ігоря Паська, який служить із самісінького початку АТО, його придбала громада рідного села Бодакви. Оскільки коштував прилад із радіусом бачення 950 метрів більше 50 тис. грн. (зараз близько 80), скидалися усі підприємства і установи села, всі односельці. Цінний прилад відправили у відділення «Нової пошти» до Бердянська. Але одержати його Ігор був не в змозі, бо його частина знаходилася під обстрілом. Отримавши повідомлення, що посилка надійшла, односельцям повідомив, що прилад отримав, аби не хвилювалися. Термін зберігання посилок у «Новій пошті» – місяць. Коли він вичерпався, Ігор таки зміг прийти для одержання. Але посилку не знайшли. Дізнавшись про це, Олена Задорожна, помічник-консультант Тараса Кутового, підняла на ноги інших волонтерів. Вони пояснили ситуацію керівниці «Нової пошти» Інні Поперечнюк, і їй вдалося відшукати посилку з тепловізором. 8 вересня Володимир Володимирович нарешті вручив прилад Ігорю Паську, який саме був у відпустці. Всі учасники пригоди дуже вдячні Інні Степанівні.

– Я говорив із воїнами, цікавився, які їхні настрої стосовно перемир’я, – з гордістю каже Володимир Володимирович. – Усі відповіли, що настрій бойовий і заради миру вони не хочуть розмінюватися незалежністю України. Адже як можна йти на поступ, коли полягло вже стільки людей? Невже за те вони віддали життя, щоб схилитися перед «російським братом», який обіймає так міцно, що ось-ось задушить? У ніч перемир’я нам довелося ночувати за 20 км від Донецька. Якщо ввечері стріляли мало, то із 3 години ночі до 7 ранку росіяни просто поливали наших вогнем. Наші кажуть, що документи про перемир’я підписували з нашими самозванці, які насправді не контролюють ситуацію. Бійці розповіли, що для перемоги катастрофічно не вистачає важкої зброї, бронебійних куль для автоматів, касок. А ще розвіяли міф, нібито «Правий сектор» добре воює лише на словах. Насправді в бою ці сміливі хлопці йдуть до останнього, не жаліючи себе, наче камікадзе.

Через 2 дні після відправки приймальня знову була завалена продуктами та речами. Їх привезла громада села Токарів. На цьому ж тижні закуплена партія касок.



 
ObersДата: Вівторок, 16-Гр-2014, 13:08 | Сообщение # 750
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Млиняни маскують українських воїнів
Нині волонтерською діяльністю охоплені майже всі свідомі українці від вихованців дитсадків до пенсіонерів.


Один із популярних і важливих напрямків їх діяльності – плетіння маскувальних сіток, які допоможуть сховати від ворога людей і техніку серед снігів. Колектив учнів і вчителів Млинівської школи долучився до справи.

– Підприємець Олексій Галич закупив нам рибальські сітки, які обплітаємо білими стрічками, – каже директор Валентина Бобир. – А ще наші учні провели благодійний ярмарок, виручені на якому більше 500 грн. (сума значна, якщо врахувати, що в школі навчається 37 учнів) використаємо на підтримку українських воїнів.



 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Млини (Населення 644 особи. Площа 2,912 км². 3 км від Лохвиці.)
Сторінка 50 з 54«1248495051525354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2016