ЛохвицяЧетвер, 19-Жов-2017, 13:57
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 49 з 54«1247484950515354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Млини (Населення 644 особи. Площа 2,912 км². 3 км від Лохвиці.)
Млини
ObersДата: Середа, 09-Жов-2013, 15:55 | Сообщение # 721
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Карти губернiї. Л.Падалка 

Представлену працю було видано у 1914 році як першу спробу визначення масштабів і загальної системи місцевих досліджень у межах губернії за територіальним принципом. Головним об’єктом книги є карта природно-історичних частин Полтавської губернії. Опубліковано пояснення як технічних особливостей карти, її спеціальних позначень, так і її елементів, принципу, за яким їх виокремлено.

Бібліографічний опис:
Падалка, Л. В. Карта территориального разграничения Полтавской губернии в масштабах местных изучений [Электронный ресурс] : с прил. табл. и пояснит. текста / Л. В. Падалка. — Полтава : Изд. Полтав. Ученой Архив. Комис., 1914 (Т-во Печат. Дела). 

elib.nplu.org





Прикрепления: 4239652.jpg(176Kb) · 9249234.jpg(275Kb) · 8905181.png(176Kb)


 
ObersДата: Середа, 09-Жов-2013, 16:47 | Сообщение # 722
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


http://maps.visicom.ua
Прикрепления: 0834597.png(60Kb)


 
zakonДата: Вівторок, 22-Жов-2013, 22:42 | Сообщение # 723
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
У с. Млини  Архістратига Михаїла церква, кам'яна, в одному зв'язку із дерев'яною дзвінницею, холодна, побудована у 1807 р. за сприянням ротмістра Матфея Зубова-Самофала, церковна сторожка - кам'яна...





Джерело: "Клировая книжка Полтавской епархии на 1902 год." с.338-339.





Джерело: "Справочная клировая книга по Полтавской епархии на 1902 год."с. 136-137.
Прикрепления: 6269057.jpg(59Kb) · 0429095.jpg(47Kb) · 3328272.jpg(53Kb) · 7704932.jpg(27Kb)


Сообщение отредактировал zakon - Вівторок, 22-Жов-2013, 22:46
 
ObersДата: Середа, 23-Жов-2013, 13:29 | Сообщение # 724
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата zakon ()
У с. Млини  Архістратига Михаїла церква, кам'яна, в одному зв'язку із дерев'яною дзвінницею, холодна, побудована у 1807 р. за сприянням ротмістра Матфея Зубова-Самофала, церковна сторожка - кам'яна...

Дякую! Вже давно шукав ці книги : http://lohvitsa.org.ua/forum/6-476-17973-16-1367327817 , аж дух перхоплює від захвату й радощі. smile А зображення млинівської Церкви не зустрічали? Бо я лише це фото надибав, а от 100% впевненості, що це вона - не маю.

 
Обіцяв один млинянин, що в нього є фото напівзруйнованої споруди, так що маю сподівання...


 
zakonДата: Четвер, 31-Жов-2013, 23:56 | Сообщение # 725
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
А зображення млинівської Церкви не зустрічали? Бо я лише це фото надибав, а от 100% впевненості, що це вона - не маю.
На жаль фотографії іншої я не бачив. Хоча у виданні  "Полтавіка' є несправжні фото, але може це і справжнє, адже храм був кам'яний і на фото такий же.
Моя мама (1954 р.н.) розповідала, що вона бачила руїни від Михайлівської церкви  с. Млини. Храм був на тому ж місці, де зараз каплиця.
___________________________________________________________________________________________________

1. Сучасна офіційна назва населеного пункту є село Млини.
а) Назва населеного пункту не змінювалась.
б) Ця назва є давньою назвою села. Ця назва є давньою назвою села. В давні часи на річці Сулі були побудовані водяні млини племенем, що називалося сулянами. Ці племена жили подалі від річки, так як річка була повноводна і бурхлива. Внаслідок того, що було побудовано багато водяних млинів, то і село дістало назву Млини.

2. Історія заснування населеного пункту.
а) Спочатку село Млини було невелике. Центр села не переміщувався. Але виникли нові частини населеного пункту в зв'язку із виникненням пожежі та у зв'язку із переселенням хутора Хутірця.
Село Млини має такі назви кутків: Залісся (місцева говірка "Заліся"), Куток, Ісківський (місцева назва "Бедраївка"), Веселий Хутір місцева назва "Котячий" або "Кумицин"), куток Роменський, куток Гадяцький.
б) Хутір Хутірець в 1932 році був переселений в центр села. До населеного пункту належать такі землі: поля Демченкове, Погуляєве, Старостенкове, Хачкове, Богуславське, Пущинського, Церковне, Струганіське, урочище Городище.
в) Назва утора Хутірець зникла.

3. Стан жителів та їх заняття в минулому.
а) В селі Млини нараховувалось 48 козаків та 68 селян-кріпаків. Село було козацьке.
б) За свідченням корінних жителів села Кудері Олександра Єлісеєвича та Мурашка Гервасія Панасовича встановлено, що село в минулому належало поміщикам Петровському, Бушовичу та Мастицькому В..П. в кількості 500 га землі.

За матеріалами Державного архіву Полтавської області.


Сообщение отредактировал zakon - П'ятниця, 01-Лис-2013, 00:07
 
ObersДата: П'ятниця, 01-Лис-2013, 15:50 | Сообщение # 726
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
zakon, красно д я к у ю ! ! ! Особисто від свого імені та від імені моїх млинян!

 
zakonДата: Субота, 02-Лис-2013, 00:14 | Сообщение # 727
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Obers
Цитата
zakon, красно д я к у ю ! ! ! Особисто від свого імені та від імені моїх млинян!
Та мені ж і самому дуже цікаві такі речі і з іншими не шкода поділитися.

Цитата
Обіцяв один млинянин, що в нього є фото напівзруйнованої споруди, так що маю сподівання...
Дуже хотілоя б подивитись ці фото.

У м. Києві в Цетральному державному історичному архіві (ЦДІА), що знаходиться на вул. Солом'янській, я бачив рукописну книгу "Клірові відомості церков, м. Лохвиця" 1779р.  В даній книзі вказано, що у 1778 р. в с. Млини вже була Михайлівська церква. Логічно подумати, що вона була дерев'яна, а потім на її місці у 1807р. вже спорудили кам'яну.
 
ObersДата: Субота, 02-Лис-2013, 15:18 | Сообщение # 728
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата zakon ()
Ця назва є давньою назвою села. Ця назва є давньою назвою села. В давні часи на річці Сулі були побудовані водяні млини племенем, що називалося сулянами. Ці племена жили подалі від річки, так як річка була повноводна і бурхлива. Внаслідок того, що було побудовано багато водяних млинів, то і село дістало назву Млини.

Суличи

иначе называемые в летописях улучи, уличи, угличи, лютичи, лучане — древнеславянское племя, жившее по соседству с северянами, главным образом по р. Суле, откуда и его название. Первоначально С. отделились от антов, жили по р. Суле и потом распространялись южнее и по берегам излучистого поморья (отсюда Улучи, Улутичи). Подчинив себе Поднепровье, Олег хотел покорить и С., но встретил сопротивление, и они были подчинены только при Игоре, при котором под 914 г. в последний раз и упоминаются в летописи. Из городов их известен Пересечен. Ср. Завитневич, "Существовало ли и где славянское племя Суличи" ("Труды VII археологического съезда", т. I).
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон 1890—1907



Прикрепления: 3343653.png(115Kb) · 9640277.png(640Kb) · 7257500.png(619Kb)


 
ObersДата: Субота, 02-Лис-2013, 15:20 | Сообщение # 729
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline



Ср. Завитневич, "Существовало ли и где славянское племя Суличи" ("Труды VII археологического съезда", т. I). pdf
Прикрепления: 3788868.png(638Kb) · 8706353.png(621Kb) · 2639579.png(86Kb)


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 16:52 | Сообщение # 730
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


карта колонізації Полтавської території 17 ст.

Минуле Полтавської землі і її заселення [1914]

http://www.ex.ua/18231347
Прошлое Полтавской территории и ее заселение. Падалка. 1914

З Роботи нашого славного і видатного  земляка Падалки Лева Васильовича :

Минуле Полтавської землі і її заселення [1914]

Прикрепления: 1573490.jpg(183Kb) · 8629515.png(144Kb)


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 17:09 | Сообщение # 731
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Минуле Полтавської землі і її заселення [1914]

http://www.ex.ua/18231347
Прошлое Полтавской территории и ее заселение. Падалка. 1914

З Роботи нашого славного і видатного  земляка Падалки Лева Васильовича :

Минуле Полтавської землі і її заселення [1914]







Прикрепления: 1469360.png(28Kb) · 9083689.png(57Kb) · 7288955.png(43Kb) · 3033290.png(45Kb)


 
zakonДата: П'ятниця, 15-Лис-2013, 22:48 | Сообщение # 732
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Трохи вище обговорювалися підземні ходи в Горошковму лісі поблизу с. Млини. Думаю тут ідеться саме про цю археологічну пам'ятку:


______________________________________________________________________________________________


______________________________________________________________________________________________


________________________________________________________________________________________________

Джерело:  журнал "Советская археолохия" №2, 1988 р.


Додано (14-Лис-2013, 20:42)
---------------------------------------------
Невелика інформація щодо Архангело-Михайлівської церкви у с. Млини.



Церква кам'яна, у одному зв'язку із дзвінницею закладена у 1804 р, закінчено будівництво у 1807 р. Церква знищена на початку 1960-х років (а отже хоч якісь фото обов'язково мали б зберегтись).
На срібній закладній пластині  від 29 вересня 1804 року було вказано, що церкву засновано "... по благословению преосвященного епископа  Сельвестра Полтавского и Переяславского, коштом и старанием господина ротмистра Матвея Зубова-Самохвала и жены его Параскевы Андреевны и прихожан села Млинов...".

Додано (15-Лис-2013, 20:48)
---------------------------------------------
Карта с. Млини (1260х955):



Сообщение отредактировал zakon - П'ятниця, 15-Лис-2013, 00:30
 
ObersДата: П'ятниця, 20-Гр-2013, 11:52 | Сообщение # 733
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Плоди просвіти
Автор: Протоієрей Андрій Власенко.
Фото автора.



У статечному ХІХ столітті премудрий французький будівничий і реставратор Ежен Віолле ле-Дюк запропонував оцінювати кожну націю за її архітектурою та освітою. Втім, задовго до нього того ж висновку дійшли завойовники та окупанти, котрі в першу чергу плюндрували храми та навчальні установи підкорених народів.Тож російський імператор Павло І знав, що робив, коли категорично заборонив будувати в Україні церкви в «малороссійском вкусє». А трохи раніше його матуся Катерина ІІ закрила майже всі українські школи та монастирі, прирікши тотально письменний край на безпам’ятство і звиродніння. На думку «просвічених» монархів, це мали бути останні цвяхи у домовину непокірливих «мазепинців», які щойно втратили рештки автономії у вигляді Січі та гетьманства. А щоб у тій труні ніхто не вовтузився, наступні «царята і царі» (за Тарасом Шевченком) час від часу вдавалися до профілактики на зразок Валуєвського указу про повну заборону української мови…І все йшло начебто за планом, аж раптом імперські підвалини захиталися. 

Модерна Україна

Не минуло й ста років від часів останнього гетьмана, як провіщення Полуботка, Орлика і Шевченка почали справджуватися. Іще перед першою російською революцією домовина України добряче тріснула. І з тієї шпарини на світ Божий, як із яйця-райця, ринули самостійницькі ідеї, не ослаблені, а навпаки — зміцнілі від довгого ув’язнення. Втілювались у життя вони по-різному. Найцікавіше — у дивовижних витворах митців, які суголосно зі світовими тенденціями заходилися творити модерний національний стиль.



Попри розмаїття художніх шляхів, усі погодилися з головним постулатом теоретика і корифея українства Опанаса Сластіона (1855–1933): незнищенна лише та національна культура, чиї основи у кожному наступному поколінні піддають вічно новому трактуванню. Не дивно, що сам Сластіон — видатний етнограф, архітектор, маляр, графік і громадський діяч — найбільше прислужився Вітчизні як Учитель (саме так, із великої літери). Адже згадані покоління фактично заново треба було навчити згаданих основ, а вже потім і їх трактуванню. 

Майстер і Булгаков

Українська ідея як предмет творчого переосмислення отримала буття не лише на папері чи полотні. Можливо, найвагоміше слово у визвольних змаганнях народу — у прямому і непрямому сенсі — сказала архітектура. З легкої руки Сластіона, котрий уперше сформулював засади українського архітектурного модерну, в будівничі подалися не тільки професійні зодчі, а й техніки та інженери, художники і краєзнавці. І тут Опанас Георгійович мимоволі вступив у полеміку з Михайлом Опанасовичем (Булгаковим): не лише рукописи, а й цілі українські бібліотеки та картинні галереї майже дощенту були випалені протягом апокаліптичного ХХ століття. Натомість створені Сластіоном із соратниками архітектурні фортеці вже понад сто років героїчно утримують фронт національного духу.

Найвизначнішою роботою Майстра стала серія земських (початкових) шкіл, зведених у 1910–16 роках у кількох повітах Полтавської губернії. Загалом цих споруд було понад сто (достеменна цифра невідома), причому жоден проект не повторювався! І донині у найглухіших селах, посеред буколічних краєвидів допитливе око з подивом подибує ці непересічні споруди, дуже зрідка доглянуті та ще рідше — сповнені дитячого галасу. Всі вони напрочуд виразні й високохудожні, прикрашені цегляним орнаментом, трапецієвими вікнами та дверима, а подекуди — ще й башточками з високими металевими шпилями. Більшість тих вежок у запалі боротьби з націоналізмом розібрали у радянські часи. Вже у незалежній Україні чимало сластіонових шкіл втратили рами і двері, печі та кахлі, а то й узагалі щезли з лиця землі. А ті, що лишилися, переважно стоять самотою, із сумом задивляючись порожніми «зіницями» у незворушне небо та згадуючи свою завзяту юність…

 

Будівництво століття


На початку 1910 року Полтавське губернське земство оголосило конкурс на «будинок народної школи в українськім стилі». Кому першому спала на думку ця щаслива ідея, сказати важко. Натомість точно відомо, що з відповідним клопотанням до поважної установи зверталася шанована в краї Олена Пчілка, дитяча письменниця і за сумісництвом — мати Лесі Українки.


Найширше будівництво запланували у Лохвицькому повіті, сто років тому втричі більшому, ніж однойменний сучасний район. Не обійшлося без дискусій і затятого спротиву з боку містечкових шовіністів. Проте віддамо належне тодішнім лохвицьким чиновникам: їм так сподобався геніальний витвір Василя Кричевського — славнозвісний нині Будинок земства у Полтаві, де міститься краєзнавчий музей, — що були затверджені саме «патріотичні» проекти Сластіона. Варто скласти подяку і «безіменним героям» — земським технікам, які чимало потрудилися над утіленням задумів видатного митця.

Перші дві школи в стилі українського модерну почали зводити восени 1910 року в селах Млини та Голінка. Наступного року таких спорудили вже 24, а до 1 вересня 1913 року на полтавських просторах виросли ще 27 шкільних «комплектів», як дещо по-канцелярському іменувалися ці романтичні фантазії архітектора.



Цікаво, що виконання робіт доручили не місцевим майстрам. Земська управа уклала угоду з поляком — підприємцем із Любліна, котрий забезпечив будівництво своїми робітниками та матеріалами. Кожен «комплект» включав шкільний будинок на 1, 2, 3 або 4 класи (у деяких із квартирами для вчителів), дерев’яну комору, дубовий погріб, колодязь і паркан навколо шкільної території. Вартість будівництва становила від 6400 до 16 550 карбованців, залежно від кількості класів.

Будували просто і якісно — на віки. Для фундаменту й цоколю використовували камінь і щебінь, дерев’яні стіни (із дубових та соснових колод) обличковували білою або червоною цеглою, а дахи і башти покривали бляхою.Усього за 6 років Сластіонові шедеври прикрасили майже весь Лохвицький повіт (70 відсотків його населених пунктів!), а також частково — Лубенський, Миргородський і Кременчуцький. Є відомості про спорудження таких шкіл і в окремих селах Черкащини, Поділля та Кубані. Й тільки події Першої світової війни з подальшими громадянськими катаклізмами не дозволили охопити будівництвом ширші терени Великої України. 

Автентичні інновації

Сучасні мистецтвознавці розводять руками: принцип серійності, блискуче розроблений Опанасом Сластіоном, набагато випередив архітектурні пошуки свого часу. Головна новація митця — застосовування розмаїтих, але однотипних планувальних рішень, які стали можливими завдяки сміливим конструктивним прийомам  на зразок розсувних перегородок між класами. Однотипність не означала трафаретності: один лише фасад шкільної будівлі був опрацьований у десяти варіантах!



Не було Сластіонові рівних і в стилізації. Тут йому стала у пригоді багаторічна зацікавленість усім культурним спадком України — від Софії Київської до опішнянського куманця. Найхарактерніший приклад у цьому «жанрі» — цілком новаторське оздоблення шкільних стін і віконниць цегляними візерунками у вигляді вишивок і мережива. Звісно, творчо опрацьованих, але міцно прив’язаних до народних, переважно полтавських орнаментів.

Після Сластіонового втручання у сільську забудову «писанка» українського села заграла новими барвами. Ставши в один ряд із «класичними» церквами, стріхами та криницями-журавлями, земські школи напрочуд вдало доповнили той неповторний силует Батьківщини, який, власне, і став для народу символом усього найдорожчого та найріднішого. Більше того: після знищення у 1930–40 роках усіх традиційних дерев’яних храмів Полтавщини (за винятком Спаської церкви у самій Полтаві) школи Сластіона прийняли на свої плечі тягар українського хреста посеред темної ночі богоборчої імперії… І пронесли його аж до омріяної волі. 

Кому спадщину?

За сто років десятки, сотні тисяч дітей випурхнули у немилосердний світ із цих затишних осередків просвіти, де самі стіни навчали юних українців не зрікатися на життєвих дорогах свого роду-племені, не втрачати любові до рідної землі, мови, культури… Хоча жодна із цих стін ніколи не мала будь-якої охоронної таблички — ні в радянські, ні в незалежні часи… Може, статус пам’яток архітектури хоча б трохи уповільнив процес руйнації дивовижних шкіл Опанаса Сластіона. А може, й ні. Бо зараз школи дуже часто вмирають разом із селами, колись багатолюдними, а нині не здатними заповнити й одного маленького класу. Чи не тому так сумовито дивиться на своїх нащадків сам архітектор із забутого всіма надмогильного каменя на миргородському Троїцькому цвинтарі?Та нехай ліпше журяться цариці із царятами, а Опанас Георгійович — «да возрадується»: у його покинутих школах уже відкриваються українські монастирі. 

http://intour.com.ua/n-42/p-8/atc-1201/


 
zakonДата: Неділля, 22-Гр-2013, 00:07 | Сообщение # 734
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
1732 рік Лохвицька сотня

...
Деревне Млинов
Атаман Прокоп Погуляй
Леско Коваленко
Матвей Василченко
Мартин Мартиненко
Андрушко Самохваленко
Максим Паночченко
Омелко Литвиненко
Хвеско Самохвал
Яцко Масюченко
Иван Науменко
Павло Слюсар
Илко Андреенко
Антон Онищенко
Семен Туж
Иван Погуляенко...
 
ObersДата: Понеділок, 30-Гр-2013, 12:42 | Сообщение # 735
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Млиняни на Майдані :











smile


 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Млини (Населення 644 особи. Площа 2,912 км². 3 км від Лохвиці.)
Сторінка 49 з 54«1247484950515354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017