Млини - Сторінка 13 - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяСубота, 03-Гр-2016, 09:50
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 13 з 54«1211121314155354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Млини (Населення 644 особи. Площа 2,912 км². 3 км від Лохвиці.)
Млини
ObersДата: Понеділок, 01-Жов-2012, 17:13 | Сообщение # 181
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Ще одна унікальна книга, для всих Лохвичан цінна, просто безкоштовна, безцінна, їй просто немає ціни...



Название: Реестра всего войска Запорожского после Зборовского договора
с Королём Польским Яном Казимиром составленные 1649 года, октября 16-го дня

Автор: Бодянский О.М.
Издательство: Москва
Год: 1875
Формат: pdf
Размер: 20 Мб

Зборовский мир был подписан 17-18 августа 1649 года между гетманом Богданом Хмельницким и польским королем Яном Казимиром. Основные положения: Войско Запорожское получает контроль над Киевским, Черниговским и Брацлавским воеводствами; реестр казаков увеличивается до 40 тыс.; коронному войску и евреям запрещается находиться на землях, которые контролирует Войско Запорожское; правительственные посты в казацких воеводствах разрешается занимать только казацкой старшине и православной шляхте.
Реестр войска Запорожского издан по подлиннику О.М. Бодянским.

качаємо ТУТ

PDF

Прикрепления: 5985992.jpg(50Kb) · 6810392.jpg(117Kb) · 1338888.jpg(113Kb)


 
ObersДата: Понеділок, 01-Жов-2012, 17:46 | Сообщение # 182
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline




Додано (01-Жов-2012, 15:46)
---------------------------------------------


smile

Прикрепления: 4432869.jpg(19Kb) · 8796323.jpg(137Kb) · 5405265.jpg(132Kb) · 4250140.jpg(34Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Понеділок, 01-Жов-2012, 17:16
 
ObersДата: Понеділок, 01-Жов-2012, 18:00 | Сообщение # 183
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Про Івана-царевича і Кощія Безсмертного



Українська народна казка Полтавщини

Жив собі цар з царицею, і був у них один син Іван-царевич. От коли він виріс, надумав знайти собі гарну дівчину.
Попрощався з батьком і матір’ю, сів на коня і поїхав. Їхав, їхав та й приїхав у далеку сторону, до чужого міста. Бачить, що ведуть чоловіка, у кайдани закутого, і дуже б’ють. Під’їхав Іван-царевич і питає:
— Що це за чоловік, куди ви його ведете і за що б’ють?
А люди відповідають:
— Такий у нас закон. Хто не сплатив податку, того дуже б’ють і кидають у в’язницю.
— А скільки треба платить?
— Десять тисяч рублів.
Івану-царевичу стало жаль того чоловіка. От він витяг гроші, заплатив і поїхав далі. А той чоловік біжить за ним та й гукає:
— Іване-царевичу, візьми мене з собою, я тобі в пригоді стану.
— А як тебе звуть?
— Булат-молодець.
От Іван-царевич погодився його з собою взяти. Узнав Булат-молодець, що Іван-царевич собі дівчину шукає та й каже:
— Є тут недалеко дуже красива царівна у високім замку. Замкнула її зла мачуха на сім замків, і ніхто не може врятувати.
Тут Булат-молодець взяв чарівне зілля, і поїхали вони до високої башти. Замки повідкривали, забрали царівну. Їхали до вечора, зупинилися на ніч. Булат-молодець і каже:
— Будемо по черзі сторожувати.
Серед ночі Іван-царевич розбудив Булата-молодця і сказав, що немає царівни. Булат-молодець відповів, що то Кощій Безсмертний її украв.
Приїхали вони до Кощієвого двору. Тут Булат-молодець сказав Іванові-царевичу, щоб той зняв з руки перстень і віддав служниці. А та вже передасть царівні. Тоді царівна попросила, щоб служниця привела їх. Глянула вона і впізнала Івана-царевича та Булата-молодця. Вони запропонували їй тікати, та вона відповіла, що це небезпечно, бо Кощій їх так не залишить. Тому треба шукати його смерть.
Сіли вони на коні і поїхали смерті шукати. Доїхали до синього моря, до самого берега. Рибалки перевезли їх на острів. Там вони знайшли яйце, в якому була смерть зміїна. Розбили вони його, от і прийшов кінець Кощію.
Забрали царівну і поїхали додому. І став Іван-царевич з нею жити щасливо.


Українські народні казки у 40 книгах
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
51 (4643). Про Івана-Царевича і Кощія Безсмертного. СУС —.

Записала Карабаза Аліна 2008 року.



Аліна Карабаза )))

Оповідач: Споданейко Олена Дмитрівна (1938 року народження), Млини, Лохвицький район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

http://proridne.org/folklor....го.html
Прикрепления: 8658279.jpg(82Kb) · 0114089.png(106Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Понеділок, 01-Жов-2012, 23:01
 
ObersДата: Понеділок, 01-Жов-2012, 18:30 | Сообщение # 184
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Двокомплектна земська школа в с.Млини Лохвицького повіту 1912 р., худ. О. Г. Сластіон.

http://alyoshin.ru/Files/publika/4enelik/4enelik_04.html

Quote
СЛАСТЮН (СЛАСТЬОН) Опанас Георгійович (2.01 1855, м. Бердянськ - 24.09 1933, м. Миргород) - художник-живописець, графік, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавець, архітектор, теоретик УАМ, педагог.

Наступною визначною роботою майстра було створення серії земських шкіл на 1, 2, 3 та 4 класи (1913-1916 pp.). їм також було надано яскравого національно орієнтованого образу, в якому найсильніше виявилися сформульовані ним морфологічні тези. Ці проекти О. Г. Сластіона були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення у Лохвицькому, Чорноухівському та Лубенському повітах. З більш ніж 90 затверджених проектів реалізовано було понад 30. З них найвидатнішими були школи в Западинцях, Бодакві, Пісках, Лупі, Білогородці та ін. Дуже вигідні, економічні і виразні в художньому значенні, вони мали стіни, прикрашені цегляним орнаментом, трапецій-ними вікнами, дахами із заломами та високими шпилями над баштами, які підкреслювали головні входи до шкіл. Приклад побудови цих шкіл викликав низку запозичень і повторень в інших областях, зокрема на Черкащині, Київщині, Миколаївщині, хоча це не набуло ні такого поширення, як на Лохвиччині, ні такого художнього звучання.
http://alyoshin.ru/Files/publika/4enelik/4enelik_13.html#sla
Опанас Георгійович СЛАСТІОН (1855-1933)


Земські школи



...Про невиразність архітектури шкільних будинків у 1905 р. писала Олена Пчілка у журналі "Рідний край", яка висловила побажання, щоб архітектура шкільних споруд відповідала б народному смаку і набула б рис національної своєрідності.

У цей час споруджували вже перші будинки українського архітектурного стилю, зокрема, будинок Полтавського губернського земства і Полтавську школу їм. І. П. Котляревського. У 1910 р. Полтавське земство провело конкурс на розробку проектів будинків шкіл в українському стилі. Влітку того ж року Лохвицька земська управа за ініціативою її голови Терешкевича постановила будувати такі школи. Тоді ж з'явилися противники цього, які заперечували таку можливість, тому у 1910 р. спорудили лише дві школи — в Млинах і Голінці за проектами техніків будівельного відділу Лохвицького земства. У 1911 р. таких будинків спорудили вже 22. У 1912 р. підряднику Й. Малиновському доручили спорудити 27 таких шкіл, але за звітом управи зведено 18. У 1913 р. планували спорудити ще 27 шкіл.

1912 розроблено серію шкільних будинків художником О. Г. Сластіоном, який опрацьовує фасади, вносить в архітектуру поліпшені форми, звертаючи особливу увагу на декоративні прикраси на фасадах з нетесаної цегли у вигляді окремих вставок, лиштв, арабесок і килимових композицій, що надавало архітектурі підкреслено національного характеру. О. Г. Сластіон у своєму записі, призначеному для полтавського художника О. С. Бокія, який у 1929 р. готував монографію про митця, згадував, що Лохвицьке земство замовило йому проекти для 83 будинків одно-, дво- та трикомплектних шкіл, "частину шкіл встигли збудувати, решту — війна не дала".

На думку мистецтвознавця В. М. Ханка, таких шкіл спорудили не менше 140. Тепер налічується 58 шкіл, зокрема, в населених пунктах: Безсали, Бербениці, Білогорілка, Білоусівка, Білоцерківці, Бодаква, Бондарі, Брисі, Бубни, Васильки, Гаївщина, Галяве, Герасимівка, Гільці, Городище, Ждани, Закроїха, Западинці, Засулля, Ісківці, Ковалі, Курінька, Лука, Луценки, Лучки, Млини, Мокіївка, Нове, Пестичівське, Піски, Пісочки, Риги, Рудка, Синяківщина, Скоробагатьки, хутір Сухоносівка, Токарі, Христанівка, Чорнухи, Шмиглі, Яблунівка, Яхники, Яцини та ін.

Школи Лохвицького земства у 1910—1916 рр. в типологічному значенні мали як основу плани, розроблені архітектором Н. Ю. Лєрмонтовим для Ярославського земства, який створив їх на зразках планів фінських архітекторів, через що вони іноді називались "школами фінського типу". Вони повністю підпорядковані вимогам доцільності, яка проявилась у функціональному групуванні приміщень; учбова зона включала вхідний тамбур, роздягальню, рекреацію, класи, кімнату вчителів; житлова зона охоплювала двокімнатну квартиру вчителя з кухнею, хижкою та передпокоєм, поряд влаштовували окреме приміщення для бібліотеки або сторожа. В дво- або трикласних будинках стіни між кімнатами можна було об'єднувати в одну велику залу, де проводили збори або ж святкування...
http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=404
Прикрепления: 3498925.gif(52Kb) · 5553354.jpg(124Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Понеділок, 01-Жов-2012, 23:09
 
ObersДата: Понеділок, 01-Жов-2012, 18:45 | Сообщение # 185
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Прикрепления: 3957677.jpg(177Kb)


 
ObersДата: Понеділок, 01-Жов-2012, 22:56 | Сообщение # 186
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
National Geographic



Фото зроблено в чеському місті Нові Млини,
поруч з міським водозабором. )))
Прикрепления: 0255896.jpg(127Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Понеділок, 01-Жов-2012, 22:58
 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 11:59 | Сообщение # 187
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
ЛУБЕНСКИЙ ПОЛК



Полкова Хоругва

Лубенский полк существовал в 1648-1649, 1658-1782 гг.



Полковой центр - г. Лубны.



Сотенные города (с 1658 г.): Глинск, Городище (с перерывом в 1661-1663 гг.), Горошино (1658-1668, 1730-1782 гг.), Жовнин (1742-1782 гг.), Константиновка (с перерывом конец XVII-начало XVIII ст.), Куренька (с 1737 г.), Лохвица, Лубны, Лукомье (Лукомль, с перерывом в 1661-1663 гг.), Пирятин, Ромны, Сенча, Смила (с перерывом конец XVII- начало XVIII ст.), Снитин (около 1687 г.), Хмелёв (1742-1782 гг.), Чигирин-Диброва (с перерывами в 1661-1663 гг. и в конце XVII-начале XVIII ст.), Чернухи (перерыв конец XVII-начало XVIII ст.), Яблунов (перерыв 1742-1782 гг.).

В Лохвице было три сотни, в Лубнах, Пирятине, Сенче и Чернухах - по две.©



smile
Прикрепления: 6815156.jpg(229Kb) · 8976751.jpg(122Kb) · 5609072.jpg(234Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 02-Жов-2012, 12:22
 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 12:16 | Сообщение # 188
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Трішки приділю увагу самій Лохвиці, щоб дарма не відкривати нову тему :





Земські поштові марки Лохвиці :



Лохвица 1899. Марка с проколом (ранее нанизанная на нитку) - всего 70 таких марок было, сохранилось около 30





1911, Лохвицкий уезд Полтавской губернии

ВОЗНИКНОВЕНИЕ ЗЕМСКОЙ ПОЧТЫ

...А из уездов, где были выпущены почтовые марки, рекордсменами являлись Богородский уезд (выпущено 150 основных номеров), Грязовецкий (122), Полтавский (94), Белозерский (85) и Лохвицкий (75).

Уездные земства, в подавляющем большинстве случаев, выпускали марки только для нужд почтового обращения. В 84 уездах было выпущено менее 10, а еще в 38 уездах - менее 20 почтовых марок.

Но нет правил без исключения. Исключением являются земские почты Полтавского и Лохвицкого уездов Полтавской губернии, где во главе почтового дела стоял известный филателист П. П. Ганько. (Павел Петрович Ганько был председателем губернского земского собрания ) В этих уездах было сделано большое количество выпусков марок, совершенно не оправданное потребностями почтового обращения.

Таким образом, создавались искусственные редкости, а тиражи марок уменьшались, чтобы иметь возможность осуществить новое издание. В Лохвицком уезде среди надпечаток, сделанных в связи с израсходованием запаса мелких номиналов марок, есть и чисто спекулятивные выпуски, например: 5 коп. на 3 коп. – синяя (№ 25). Бесспорно спекулятивную цель имели малотиражные выпуски беззубцовых марок этих уездов. Только ради наживы в Красненском уезде Смоленской губ., были сделаны разновидности юбилейных марок 1912 г. с углами разного цвета и умышленно уничтоженными цифрами в углах (№№ 15 – 21 и 27 – 30). Но это частности, так сказать, темные, хотя и объяснимые, места в истории земской почты...

...В частности, Полтавский, Белозерский, Грязовецкий, Соликамский, Лохвицкий, Красненский (почти все они в списке "рекордсменов") и другие уезды ежегодно выручали от продажи своих марок несколько сот рублей. Чтобы подтвердить это, обратимся к докладам о деятельности земских почт Полтавского и Белозерского уездов. В 1906 году Полтавская уездная управа сообщила земскому собранию, что «по получении новой партии марок они в значительном числе закуплены коллекционерами», а в 1909 году, что «изготовленные юбилейные марки раскупили коллекционеры»...

http://derevnyaanciferovo.narod.ru/28.htm
Прикрепления: 5481473.jpg(129Kb) · 7006257.jpg(126Kb) · 8213562.jpg(103Kb)


 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 12:31 | Сообщение # 189
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Лохвицкий Уезд, Полтавской Губернии 1911 год



Лохвица 1901



Лохвица 1901. Проба в синем цвете



Лохвица 1901. Проба в лилово-роз цвете



Лохвица 1901. Марка MLH
Прикрепления: 0214540.jpg(42Kb) · 3149906.jpg(64Kb) · 6467985.jpg(72Kb) · 9426348.jpg(69Kb) · 5871805.jpg(39Kb)


 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 12:35 | Сообщение # 190
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Лохвица 1901. Марка MLH



Лохвица 1904 1-ое издание. Марка MLH



Лохвица 1904 1-ое издание. Марка MLH



Лохвица 1906 2-ое издание. Трансфер блок 2 типа, MLH



Лохвица 1906 2-ое издание. Марка без зубцов MLH
Прикрепления: 0111665.jpg(39Kb) · 3899909.jpg(39Kb) · 0530451.jpg(37Kb) · 6250370.jpg(83Kb) · 1346793.jpg(38Kb)


 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 15:14 | Сообщение # 191
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Лохвица 1906 2-ое издание. Трансфер блок 2 типа, MLH



Лохвица 1906 2-ое издание. Трансфер блок 2 типа, пара с полным гашением



Млини? )))



Лохвиця в базарний день



Додано (02-Жов-2012, 11:16)
---------------------------------------------


ЛОХВИЦЯ. СОБОР РІЗДВА БОГОРОДИЦІ. СВІТЛИНА ПОЧ. ХХ ст.

Спадок Петра Калнишевського
Про долю унікальної мистецької пам’ятки з Полтавщини
Георгій ШИБАНОВ, заслужений діяч мистецтв України, спеціально для «Дня»




Серед численних культових споруд, які зводив своїм коштом в Україні останній легендарний кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський (1690—1803), соборна церква Різдва Богородиці у Лохвиці (1763—1771), що на Полтавщині, посідає особливе місце. В її будівництво він вклав майже 10 тисяч рублів. Сума на той час величезна.

Великі кошти виділив кошовий і на будівництво Покровської церкви у Ромнах, котру тут звели майже одночасно з лохвицькою. Її було перенесено на початку ХХ століття у Полтаву. Ця перлина української дерев’яної архітектури доби бароко загинула під час минулої війни, у 1943 році.

Лохвицька пам’ятка нам надзвичайно цікава й тим, що в особистому архіві П.Калнишевського є досить об’ємна справа (230 аркушів), з котрої детально довідуємося про хід будівництва церкви у Лохвиці: скільки на це пішло грошей, хто був будівничим, оздоблював інтер’єр храму високомистецьким різьбленням і малярськими роботами.

Чому ж так опікувався будівництвом церкви у Лохвиці П. Калнишевський? Дослідник роменської старовини Ф.Сахно у 70-х роках минулого століття намагався простежити родинні зв’язки кошового отамана. В одній із своїх публікацій він доводив, що його нащадки пов’язані з вихідцями з Правобережної України, котра була тоді у володінні Речі Посполитої, й переселилися на початку ХVIII століття на Гетьманщину. Окремі дослідники з приводу цього роблять припущення, що сам П.Калнишевський походить із шляхти. На це вказують і документи його соловецького ув’язнення, де він значиться «польським дворянином». Тож родичі П.Калнишевського розселилися на Роменщині й Лохвиччині. Підтвердженням цьому є й небувалий розмах його меценатської діяльності у цих краях.

Узагалі, тісними були зв’язки Калнишевського із лубенською полковою старшиною і лохвицькими сотниками, серед яких були знані на Гетьманщині О. Маркевич, Й. Борисенко, І. Стефанович, В. Нельговський та ін. Саме від кума — лохвичанина М. Яновського — Калнишевський довідався про смерть свого племінника Й. Калнишевського, якого він свого часу призначив полковником Кодацької паланки.

Калнишевський не раз відвідував Лохвицю. В історичних документах зафіксовано, що 1766 року він гостював у місцевого протопопа К. Кривецького. Через деякий час до нього зверталася вдова цього священика з проханням допомогти у ремонті церковної дзвіниці в селі Западинці, що поряд з Лохвицею.

Після того як 1748 року згоріла церква Різдва Богородиці у Лохвиці, місцева козацька громада звернулася саме до П. Калнишевського з проханням посприяти у будівництві нового храму. Як засвідчило листування з приводу зведення храму, воно тривало вісім років. Для цього він запросив кращих майстрів з Гетьманщини. Будівництво спочатку очолював І. Бродацький, з яким Калнишевський уклав контракт. Проте він раптово помер, і далі будувати церкву довелося вправному місцевому зодчему І. Лукашу...

...В архівній справі про будівництво соборної церкви у Лохвиці є книга всіх видатків на нього. Так, на зведення храму пішло 504 дуби, за які заплатили 405 рублів. Якщо у першій половині ХVIII століття з майстрами в основному розплачувалися натурою (зерном, медом, воском тощо), то наприкінці століття платили грішми...

...Насамкінець хотілося б повести мову про таке. Значна частина вулиць і провулків Лохвиці, овіяної козацькою славою, мають імена вождів революції, діячів комуністичного руху, громадян іноземних держав. А чому б не увічнити пам’ять легендарного кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського у назві вулиці чи майдану міста? Він давно заслужив цього своїм багатостраждальним і добродійним життям.

Тож хай і ця публікація стане ще одним нагадуванням лохвичанам про зроблене для рідного краю й України їхнім великим земляком.


http://www.day.kiev.ua/271107





Quote
...Калнишевського спершу тримають у Москві, а після затвердження вироку перевозять на Соловки. У 1776 році державного злочинця приймають в тамтешньому монастирі. Приміщення, де він перебував, було вологим, і в дощ вода мов крізь решето потрапляла до каземату. Терпляче витримуючи ці атрибути тюремного комфорту, кошовий все ж змушений був поскаржитися архімандритові, що від надмірної вологи одяг на ньому вже давно зотлів. Лише в жовтні 1779 р. йому дозволили власним коштом найняти робітників для полагодження даху. Лише тричі на рік, на Пасху, Преображеніє і Різдво, його виводили з кельї для участі в церковних святах і для обіду в трапезній.

Протягом всього часу ув’язнення Калнишевський був одягнений у козацьке вбрання, в останні роки житя мав на собі китайчатий синій сюртук з оловяними гудзиками в два ряди або червоний кармазин. Завжди розмовляв українською мовою. Поводив він себе смиренно й набожно, чим здобув повагу чернецтва. Та найбільшої шана духовенства досягалася щедрими подарунками монастирю.

Свободу Калнишевський отримав 2 квітня 1801 року після дарованої новим царем Олександром І загальної амністії. Однак Калнишевський, зберігаючи ясну свідомість, “по причине ста десятилетней старости неимения зрения” відмовився від повернення в Україну і зостався доживати віку при Соловецькому монастирі. У 1803-му році він помер у віці 112 (!) років й був похований на Соловках. (У червні цього року там побував і його нащадок). Могила не збереглась...

http://tutbuv.com/?p=124


Додано (02-Жов-2012, 11:31)
---------------------------------------------


Quote
Філософ, увічнений у скульптурі
Про історію створення унікального пам’ятника Григорію Сковороді у Лохвиці
http://www.day.kiev.ua/180284



«Там є справжній театр»
Непровінційне мистецтво Лохвиці
http://www.day.kiev.ua/186519

«Лохвицький Моцарт»
Синагога, церква, театр і перші музичні досліди Ісака Дунаєвського
http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=291452&mainlang=ukr

Родом із Полтавщини...
До 60-річчя народження музикознавця, публіциста, мистецтвознавця Георгія Шибанова
http://www.day.kiev.ua/281445

Він був великим майстром
Iз творчої спадщини Михайла Дмитренка
http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=182565&mainlang=ukr

Богатирські застави над Сулою
http://www.day.kiev.ua/15627/

Родовід Городовенка: версії та факти
http://www.day.kiev.ua/184004/


Додано (02-Жов-2012, 11:38)
---------------------------------------------
...є приходяще і уходяще, і є вічне - Лохвиця !!!


http://kbplug.narod.ru/Lochwiza/Lochwiza.htm

...і якщо ти народився в славному місті Лохвиця то будь гордий, не всім пощастило так як тобі !!!©

Я народився в Києві. Але я гордий, і дуже, тим, що Батьківщина моя - Лохвиччина ! ! !
Прикрепления: 3421968.jpg(88Kb) · 2080023.jpg(105Kb) · 8245979.jpg(30Kb) · 8017876.jpg(45Kb) · 2532932.jpg(130Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Середа, 03-Жов-2012, 11:22
 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 15:16 | Сообщение # 192
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline




ТУТ в повному розмірі.

"Ukraine grand pays de la Russie Rouge avec une partie de la Pologne, Moscovie..."
Pierre Van Der AA, 1710

"Велика країна - Україна та Червона Русь, щр межують з Польщею, Московією, Болгарією, Валахією..."
П'єр ван Дер, 1710

Знову ми бачимо Млини на старовинній карті, на цей раз відомого голандського картографа.
Цікаво, що надпис "Mlyn" знаходиться дещо не на тому місці де мав би бути, але для іноземця не"боплана" )), який ніколи не бував в цій місцевості, це помилка не вирішальна - зате для нас є ще один камінчик, в історичний шлях покладено новий пазл...

1710 рік, Млини на старій карті
Прикрепления: 3391706.jpg(404Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 02-Жов-2012, 15:19
 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 17:08 | Сообщение # 193
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Увага : АМБРОЗІЯ.

У міфології древньої Еллади слово «амброзія» означало буквально «їжа Богів». Зараз ми можемо назвати її - пил ДИЯВОЛА.

Амброзія (Ambrosi ) відноситься до ряду однорічних і багаторічних трав’янистих рослин, рідше напівкущів родини Складноцвітих і налічує 30 видів. Поширена переважно в Америці, деякі види занесені до інших регіонів, зокрема в Європу. В Україні один вид - Амброзія полинолиста (A. artemisiifolia) потрапив з Північної Америки, і вперше був виявлений в 1925 році. Цей вид поширений у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій областях, АР Крим.

http://h.ua/story/218437/#ixzz2896f0WPd

Ще декілька років тому я навіть не мав гадки яка та Амброзія на вигляд. А сьогодні вона МАСОВО росте в Млинах, і ніхто з селян не приділяє ніякої уваги цьому лиху - як кажуть поки грім не гряне... Ворога (а це саме ВОРОГ) потрібно знати в лице. От ми й подивимось на нього, щоб бути попередженими про небезпеку і стати безжальними до цієї страшної рослини :





При клінічних випробуваннях чутливість до основного компоненту (Ra3) виявлена ​​у половини (!) «контактерів» ... Саме пилок амброзії, потрапляючи на слизову оболонку носа, трахей і бронхів, викликає важкі алергічні бронхіти, кон'юнктивіт, нежить, головний біль, підвищення температури аж до нападів астми. Викликати захворювання може навіть мізерна (3-4 порошинки) кількість пилку.













Запамятовуйте і безжально знищуйте Амброзію скрізь де ви її бачите, не лише в селі!

Це саме той випадок коли "лучше перебдеть чем недобдеть" )))
Прикрепления: 1543949.jpg(78Kb) · 1250530.jpg(166Kb) · 9437128.jpg(61Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 02-Жов-2012, 22:09
 
ObersДата: Вівторок, 02-Жов-2012, 18:23 | Сообщение # 194
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


"Унікальний" на всю Україну міст через Сулу ))))





біля в минулому конюшні...
Прикрепления: 1776999.jpg(137Kb) · 9488983.jpg(232Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 02-Жов-2012, 18:39
 
ObersДата: Середа, 03-Жов-2012, 13:08 | Сообщение # 195
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Водяні млини на Пирятинщині в період пізнього середньовіччя



Ігор Головко (Пирятин Полтавської області),
викладач історії Пирятинського ліцею


Серед питань, які стоять перед вітчизняною медієвістикою, особливо нагальним є питання розвитку матеріального виробництва, яке, по суті, являється основою суспільного життя, а тому і всієї дійсної історії. Зрештою, в основі її поділу на епохи – особливості технології виробництва та засобів праці. Успіхи у розвитку продуктивних сил, досягнуті до ХV ст., стали важливою передумовою появи капіталістичного способу виробництва. В ХV – першій половині ХVІІ ст. відбулися нові зрушення: було зроблено ряд технічних винаходів в енергетиці, металургії, військовій справі, засобах пересування. Одночасно з розвитком виробництва зріс об’єм торгівлі в країнах Європи; географічні відкриття завоювали для європейців ринки за океаном. Необхідність збільшення кількості матеріальних благ, всупереч цеховим заборонам, призвела до розширення самого виробництва. В цей час поряд із традиційними ремеслами та промислами з’являється і отримує свій подальший розвиток підприємство нового типу – мануфактура. Відбуваються зміни і в соціальній структурі [2, 102-105].

Виробничим символом Козацької доби в Україні в повній мірі може стати водяний млин.

Млини, які приводилися в рух водяним двигуном, являли собою цілий комплекс промислових закладів – на них не тільки мололи збіжжя, а й дерли просо (круподерні), розпилювали ліс (тартаки): число спеціально обладнаних та покритих навісом верстатів для цієї мети могло бути різним: відомо навіть дев’ять (18 «дужих» пилок) [16, 214], валяли сукно та повсть (валюші). Всередині млинів-валюш на горизонтальному валу розташовувалися кілки, до яких прикріплювалися масивні дерев’яні колоди («баби» або ж «бияки»). Під час обертання валу вони через те, що розміщувалися по спіралі, по черзі піднімалися вверх, а потім падаючи донизу, збивали вовну в спеціальній продовгуватій ступі [16, 215] (Рис. 1). З млинарством були пов’язані папірні, порохівні, рудні, гамарні [1, 238].

Саме млини були джерелом значних прибутків для їх власників чи орендарів. Дуже рано усвідомивши це, козацька старшина, розширюючи свої земельні володіння («зупольное», «неподвижное», «полное», «свободное», «вечное» та «рангове») [15, 195-196], почала дбати і про будівництво млинів на них. Не цуралося цього і духовенство, ба, навіть, голови держави: «І, либонь, усі ті колишні гетьмани тільки про око були щиро зичливі будівничі та опікуни нашої вітчизни, бо таємно й безсовісно, з немалим ущербком вітчизні й пагубою власного свого християнського народу через свої властолюбні привати й ненаситні жадання всі вони намагалися забрати більше води на свої лотоки... [7, Т.2, 371]”.
У 1743 р. в 6 полках на Полтавщині старшина вже володіла 1146 кругами водяних млинів [1, 238]...

...Традиційно млини робилися з дерева (Рис. 4). А їх будівництво потребувало точних розрахунків всіх елементів, логіки конструктивних рішень, високої якості робіт. На Лівобережжі більшість з них будувалася на греблях, хоча інколи частину споруди розташовували на палях, над водою. Механізм млина знаходився всередині будівлі, під дахом; зовні залишалося лише водяне колесо, яке досягало 4 м в діаметрі. До потужного горизонтального валу за допомогою спиць закріплювали два дерев’яних ободи, відстань між якими складала близько 0,5 м. Всередині їх обшивали дошками, а зовні між ободами вставляли перегородки («лопатки»). Утворювалися своєрідні ковші, розташовані один за одним вздовж колеса. Коли вода потрапляла в ківш, вона приводила в дію колесо, а разом з ним і горизонтальний вал. Всередині млина, на валу, закріплювали колесо, яке спеціальними зубцями з’єднувалося з горизонтальною шестернею. Вертикальна вісь від шестерні проходила через отвір в центрі нижнього каменю і намертво прикріплювалася до верхнього: верхній камінь обертався, а нижній залишався нерухомим. Щілина між жорнами визначала якість помелу борошна...

...І хоча до нашого часу не збереглося жодного водяного млина (у ХІХ ст. їх почали витісняти вітряки, які в ХХ ст., в свою чергу, поступилися паровим млинам), пам’ять про перші механізовані підприємства на Пирятинщині збереглася. Так, наприклад, на місцезнаходження Каплинцівських водяних млинів поблизу сіл Каплинці та Кейбалівка, окрім поодиноких паль під берегом річки, вказує гідронім «Млини». Назва «Гатка» довгий час зберігалася за північно-західною околицею Пирятина, де розміщувалася т.з. Переводська гребля (Рис. 3, IV). Сьогодні так називають вже одну з частин міста.
http://kozakbiblio.web-box.ru/naukovo....-pznogo







Записки Императорскаго русскаго географическаго общества, Том 11
Авторы: Императорское русское географическое общество


http://www26.us.archive.org/details/zapiskiimperato30unkngoog



ps\ хоча робота про пирятинську землю, але ж це також наша Полтавщина, Лубенський полк. І процеси які мали місце там мали бути повністю тотожні й на наших землях...
Прикрепления: 4123743.jpg(61Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Середа, 03-Жов-2012, 13:10
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Інші населені пункти » Млини (Населення 644 особи. Площа 2,912 км². 3 км від Лохвиці.)
Сторінка 13 з 54«1211121314155354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2016