Доброго дня. Іподром в Млинах існує, в вигляді "іподрома", а саме грунтового кола довжиною біля кілометру (чи більше) на якому тренуються й змагаються коні. Кінних змагань в Млинах не було вже років з 15, якщо память не зраджує в останнє це трапилось в 1997 році. А от тренують коней й досі, правда лише тих скоріш за все, що мають "власників", я так розумію (деякі коні, я чув, належать людям, зокрема з Росії). Насправді іподром в Млинах зараз відрізняється від того яким був раніш відсутністю "Трибуни" для "високих гостей", лавочок для гостей менш "високих" (не кажучи про освітлення-ще до середини 90-хх прямо в лісі біля трибуни була працююча електрична резетка) та самих кінних змагань, без яких, вочевидь, іподром перестає бути власне іподромом. Саме ж коло іподрому існує, воно оновлюється кожного року і його добре видно на гуугл-мапі (правіше коло іподрому, лівіше на фото будівлі конюшні, вони є на фото які нижче):

http://wikimapia.org/#lat=50.394813&lon=33.3154392&z=17&l=37&m=b

З кіньми ситуація теж трішечки інша : коней стало набагато менше, і скоріше за все їх племінні якості стали нижчі - в часи СРСР Млинівський конезавод був власником рисаків, коней-рекордсменів ("орловці" й "українці"), преможців всесоюзних, республіканських, міжнародних змагань. Більшу частину їх було вивезено на далекий схід союзу ще при "коммі", наче на змагання, а там їх сліди загубились - ходили чутки, що за немалі гроші породистих рисаків купили японці (в Млини на конезавод приїзжало багато іноземців, японців зокрема, німців). Так було загублено для Лохвиччини більшу частину елітних коней елітних порід.

Але я не згоден, що коні в Млинах не доглянуті. Їх справді набагато менше (в дитинстві я памятаю табуни по сотні голів, ми, міська малеча, були в захваті від подібного видовища - сотні коней на волі це вражаюче, коли вони біжать всім табуном тобі назустріч, а потім тянуть свої морди, щоб ти їх почухав и погладив, то серце спочатку вилітало з грудей зі страху, а потім від захвату, уууухххххххх. Зараз розплачусь від спогадів ))))). Але коні в досить пристойних умовах, наскільки це побачив я, не голодують і не бідують

І лише одну кобилку, що я бачив, можна віднести до описаного шановною пані Велецька жаху- то старенька й хвора на ноги конячка (здається вони в неї були поломані),

але ж вона жива (не забита на мясо), нагодована. На задньому плані фото водонапірна башта (очевидно що вода є) й будівля для зберігання кормів. Я насправді найменше волію "прикрасити" ситуцію. Але в той же час розумію, що мабуть це дуже не простий насправді труд - розводити коней. За Радянського Союзу цією справою хворів колишній, нині покійний, Голова Гиряво-Іськівецького колгоспу Герой СРСР Юрченко. Колгосп, до якого входили й Млини, був одним з найбагатших в Союзі і мав змогу дотувати затратну скоріше за все справу. Я насправді навпаки дивуюсь, що конезавод, чи скоріше тепер "конюшня", в Млинах до цих пір існує. Будівля-конюшня, трохи облізла, але не вражає своїм виглядом (згадайте розвалені корівники й свинарники по колгоспам лохвичини, а то ж справа легша й прибуткова, а де вони?). Карусель для тренування одна вже й розібрана, але друга працює. Загорожі цілі й в доброму стані. Про догляд за кіньми : вони здались мені накормленими , здоровими й активними навіть в літню спеку. На доказ викладу декілька фото, а висновки зробите самі. А краще збирайтесь та їдьте в Млини - село чудове, а місцевість де живуть коні й розташований іподром біля самого лісу, там чудесні краєвиди навіть взимку, і для пішої чи вело- прогулянки кращого місьця просто не існує!

Додано (18-Бер-2011, 10:24)
---------------------------------------------
дякую за відповідь, обовязково заїду ) Влітку ми бачили коней з якимись незрозумілими довгими шпичаками з внутрішніх сторін передніх ніг, і майже всіх з дуже потрісканими недоглянутими копитами, але думаю, що то були далеко не всі коні, можливо ті, чиї фото ви виклали, утримуються десь в іншій загорожі. Хочеться вірити, що за ними добре дбають. Я б сама допомогла, коли б можна було )