ЛохвицяП'ятниця, 24-Лис-2017, 10:19
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 51 з 54«12495051525354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
zakonДата: Понеділок, 28-Вер-2015, 16:32 | Сообщение # 751
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
м. Лохвиця. Благовіщенська церква (побуд 1800 р.).  Фото - поч. квітня 2015 р.

 
ObersДата: Середа, 30-Вер-2015, 14:26 | Сообщение # 752
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
"Лікарня повинна обслуговувати щонайменше 150 тисяч людей"

Дати більшу свободу областям зараз ризиковано, – вважає Ігор Коліушко із Центру політико-правових реформ. Нещодавно в мережі з'явилася карта поділу України на повіти на основі його розробок. Коліушко каже, межі повітів там поки що приблизні, однак принцип нового адміністративно-територіального поділу країни має бути саме такий

Ігор КОЛІУШКО, 49 років, експерт із публічного права, голова правління Центру політико-правових реформ. Викладає на кафедрі державно-правових наук факультету правничих наук Національного університету ”Києво-Могилянська Академія”. Народився в Лохвиці Полтавської області. Має дві вищі освіти. 1989-го закінчив фізичний факультет Львівського університету імені Франка, а 2000 року – юридичний. З 1994-го по 2002-й був народним депутатом, потім – радником президента Віктора Ющенка. Автор понад 50 наукових та аналітичних публікацій з проблематики публічного права. Брав участь у низці робочих груп із розробки законопроектів з правової політики. Зараз консультує народних депутатів та Конституційну комісію щодо законопроектів і змін до Основного закону. Хобі – художня література, туризм, гірські лижі, вело­прогулянки. Дружина – лікар-стоматолог  



gazeta.ua


 
zakonДата: Четвер, 08-Жов-2015, 23:43 | Сообщение # 753
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Демонстрація в центрі м. Лохвиця. Найбільш ймовірно, що дана демонстрація присвячена присвячена 45-й річниці революції 1917 року і фото зроблено 7 листопада 1962 року.



Додано (08-Жов-2015, 09:14)
---------------------------------------------
Видавцями добре всім відомих дореволюційних листівок з видами м. Лохвиця були представники єврейської громади міщанка Д.Л. Іткіна та купець А.Л. Радилевський. Вони були співвласниками універсального аптекарського магазину у м. Лохвиця, в якому і продавались ці листівки.




Переглянути зображення детально:


Переглянути зображення детально:

Мало хто знає повні імена цих людей, які зробили таку велику справу для збереження історії м. Лохвиця. Дореволюційні довідники в більшості також дають лише їх ініціали. Та ось в одній із книг таки вдалось зустріти повні імена власників універсального магазину. Це були Двейра Лейбівна Іткіна та Абрам Лазаревич Радилевський.



Довідники вказують, що у 1903-1907 роках Іткіна була єдиною власницею даного магазину, а вже з 1908 року Радилевський почав числитись її компаньоном-співвласником.

Додано (08-Жов-2015, 21:05)
---------------------------------------------
м. Лохвиця. Один із дореволюційних будинків на вул. Соборній (Гоголя). На поч. ХХ. ст. він належав єврейській громаді.



Збільшити зображення:

Додано (08-Жов-2015, 23:43)
---------------------------------------------
Неймовірний фільм. Всім рекомендую до перегляду, особливо тим, хто хоч трохи практично досліджував історію рідного краю.



Сообщение отредактировал zakon - Четвер, 08-Жов-2015, 09:29
 
ObersДата: П'ятниця, 09-Жов-2015, 16:37 | Сообщение # 754
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата zakon ()
Неймовірний фільм. Всім рекомендую до перегляду, особливо тим, хто хоч трохи практично досліджував історію рідного краю.

Чудовий фільм, геніальний фото-художник Прокудін-Горський, молодець Парфьонов. І ви молодець...

http://rufabula.com/articles/2014/06/27/she-was-beautiful

И всё-таки она была прекрасна

В ночь с 12 на 13 июня мне довелось увидеть фильм Леонида Парфёнова «Цвет нации». Я скажу сразу и прямо: Парфёнов создал свой шедевр.
Название фильма намеренно двусмысленное. Суть в том, что героем фильма является Сергей Михайлович Прокудин-Горский (1863-1944) — русский европеец, всемирно признанный пионер русской цветной фотографии (всем известен его фотопортрет Льва Толстого). Благодаря ему до нас в потрясающем, недостижимом и поныне, качестве дошел цвет дореволюционной России. На фотографиях Прокудина-Горского мы видим ТУ Россию — Россию Чехова и Блока, Шаляпина и Дягилева, Россию Серебряного века — в цвете, что само по себе бесценно. Прокудин-Горский донёс до нас визуальный цвет ТОЙ нации. И в то же время сам он принадлежал к духовному и культурному цвету ТОЙ нации. Нации, которой больше нет — вот главный смысловой посыл фильма Парфёнова...

...Кульминация фильма — на реке Шексне, что на Вологодчине. Парфёнов «накладывает» фотографию Крохинской церкви, сделанную Прокудиным-Горским, на нынешний апокалипсический пейзаж: руина посреди мёртвой водной глади. Вот она, непреодолимая дистанция, отделяющая нас от ТОЙ России. Которая всё-таки была прекрасна — настолько, насколько уродлива Россия советская и нынешняя, неосоветская...

Prokudin-Gorskiĭ, Sergeĭ Mikhaĭlovich,--1863-1944

http://www.loc.gov/pictures/item/prk2000000288/
http://www.loc.gov/pictures/item/prk2000002523/
http://www.loc.gov/pictures/item/prk2000000284/
http://www.loc.gov/pictures/item/prk2000000285/
http://www.loc.gov/pictures/item/prk2000000286/
http://www.loc.gov/pictures/item/prk2000000287/













https://vk.com/wall222215551?q=прокудин 

У це важко повірити, але цим світлинам більше 100 років!

Унікальні кольорові фото України, зроблені в 1904 році

Фотограф Сергій Прокудін-Горський (1863-1944) розробив унікальний підхід до фотографування, завдяки якому йому вдалося перетворювати чорно-білі фото в кольорові. 

Технологія, використовувана Прокудін-Горським на початку минулого століття, досить проста: на фотопластину послідовно робилися три фото: через червоне, зелене і синє скло. Далі негатив вставлявся в спеціальний проектор з трьома об’єктивами, оснащеними червоним, зеленим і синім світлофільтрами, які проектували одне кольорове зображення на екран.

Завдяки цьому зараз ми можемо бачити унікальні фото України 1904 року в кольорі. Сьогодні частина негативів Прокудіна-Горського знаходиться в США в колекції Бібліотеки Конгресу.

На відміну від популярних зараз “розмальованих” старих фото, знімки Горського були кольоровими від самого початку. І саме тому вони виглядають надзвичайно реалістично – здається, що фото зробили цього тижня. І лише потім розумієш, що знімкам уже близько сотні років! 

https://vk.com/wall-24483285_752808


 
zakonДата: Четвер, 15-Жов-2015, 21:53 | Сообщение # 755
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
м. Лохвиця. Працівники Кременчуцького домобудівного комбінату Я.В.Кузь, М.П. Щербань, М.П. Прохицький, О.Є. Ісаков на будівництві 45-квартирного житлового будинку. Фото листопад-грудень 1982 року. Даний будинок зводився для майбутніх працівників газокомпресорної станції ГКС №33 (знаходиться біля с. Вишневе) газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород. Будинок здали в експлуатацію влітку 1983 року (на той момент це була друга п'ятиповерхівка у Лохвиці), а першу чергу магістрального газопроводу закінчили у кінці грудня 1983 року.



Так виглядає майже той самий краєвид через 33 роки. Фото - жовтень 2015 р.



м. Лохвиця. 45-квартирний панельний будинок, споруджений у 1982-1983 р.р. Зараз йому 32 роки. Фото - квітень 2015 р.



Додано (15-Жов-2015, 21:53)
---------------------------------------------
Карта Лохвицького повіту (перша половина ХІХ ст.)



с. Венслави в ті часи назизавлось "Венеславці", а село Риги на карті відсутні.







Сучасне с. Лучка називалось "Лучки".



Фрагменти карти в більшому розмірі:







Прикрепления: 3015079.jpg(238Kb) · 6285535.jpg(286Kb) · 6544947.jpg(267Kb) · 8224284.jpg(244Kb) · 6353062.jpg(288Kb)


Сообщение отредактировал zakon - П'ятниця, 16-Жов-2015, 08:56
 
zakonДата: Вівторок, 20-Жов-2015, 16:43 | Сообщение # 756
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline




Більше фрагментів карт у прикріплених файлах:

Додано (20-Жов-2015, 16:22)
---------------------------------------------
м. Лохвиця. "За мостом" - так зараз кажуть, а раніше даний район міста називали Слобода, або Слобідка. Ще в більш давні часи - це було так зване Спаське передмістя, оскільки містом вважалась територія Лохвицької фортеці. І навіть зараз серед жителів даного району побутує фраза "сходити в місто (в город)", причому ніхто один одному не розповідає, де ж той "город", де він починається, але всі прекрасно розуміють, яка територія вважається 'городом', а яка ні. А Спаським дане передмістя називалось від того, що його жителі ходили на територію фортеці до Спаської церкви (як найближчої, оскільки Покровську вперше побудували в першій половині XVIII століття (найперша згадка про неї у 1740 році), а Спаська вже існувала в кінці XVII століття (є згадки про неї за 1686 р.) і скоріше за все заснована ще раніше.

Район "Слобода" м. Лохвиця.  Фото - грудень 2013 р.



м. Лохвиця. Район Слобідка станом на 1852 рік.



Переглянути карту детально:
Прикрепления: 1871539.jpg(327Kb) · 2369264.jpg(345Kb) · 2065365.jpg(345Kb) · 0005623.jpg(287Kb) · 1100795.jpg(326Kb)


Сообщение отредактировал zakon - Четвер, 22-Жов-2015, 23:17
 
aaaaДата: Субота, 24-Жов-2015, 18:45 | Сообщение # 757
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
up respect hands

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Неділля, 25-Жов-2015, 18:56 | Сообщение # 758
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Звертаю увагу, що саме зараз кінець жовтня - початок листопада - золотий час для того щоб пофотографувати місто, зафіксувати його історію для майбутніх поколінь.

м. Лохвиця. Будівля кінотеатру (побуд. 1959 року). Фото - кінець жовтня 2010 року. Автор фото - В.І. Лебідка.



Багато хто у Лохвиці шкодує за тим, що будівля не використовується, поступово занепадає, згадують, як колись ходили сюди у кіно. Та щось не чути, щоб хтось згадував про те, що тут стояла прекрасна козацька Спаська церква (споруджена у 1786 р. - зруйнована після війни 1941-45 років), ця церква успішно вистояла півтори століття, та не витримала ріішень "мудрої" радянської влади.



м. Лохвиця. Будинок колишньої поліцейської управи (побуд.на поч. ХХ ст.). Фото - кінець жовтня 2010 року. Автор фото - В.І. Лебідка.



Сообщение отредактировал zakon - Неділля, 25-Жов-2015, 21:35
 
aaaaДата: Понеділок, 26-Жов-2015, 22:17 | Сообщение # 759
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
up hands bye

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Четвер, 05-Лис-2015, 09:59 | Сообщение # 760
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
м.Лохвиця. Будівля колишньої єврейської синагоги (побуд. на поч. ХХ ст.). Фото - кінець жовтня 2015 р.



м. Лохвиця. Район "Кавказ". Дореволюційна будівля, за окремими свідченнями в ті часи тут було розміщене арештне приміщення. Фото - кінець жовтня 2015 р.



А от фото фасадної сторони вже так просто не зробиш, адже будинок Лохвицької районної лабораторії ветеринарної медицини тепер огороджено парканом із металевого профілю. Я ще встиг сфотографувати фасадний вид зі стареньким дерев'яним парканом (і так було на порядок красивіше). Фото зроблено 26 квітня 2014 р. Наче скільки того часу пройшло, а вже історія:





Тому не припиняю наголошувати - робіть фото міста (особливо історичних районів, вулиць, будівель), з часом їх цінність лише зростатиме. У Лохвиці набагато більше цікавого, ніж може здаватись на перший погляд, навіть якщо ти все життя тут прожив.

Додано (02-Лис-2015, 16:29)
---------------------------------------------
м. Лохвиця. Мітинг біля будинку райкому КП(б)У на вул. Перемоги з приводу відправки молоді на цілину.
***
На стіні "райкому" висить оголошення "... Воскресенье. Все на выборы в верховный совет СССР!" - ці вибори були призначені на 14 березня 1954 р. Так що на фото орієнтовно кінець лютого-початок березня 1954 року.



Переглянути зображення детально:

м. Лохвиця. Вул. Перемоги (фото 1950-х років).



Додано (05-Лис-2015, 09:59)
---------------------------------------------
План частини м. Лохвиця 1914 р. з приводу внесення в межі міста земельну ділянку К.І. Отрок-Говорухи.  Розроблений, скоріше за все, на основі плану виконаному в 1890-х- на поч. 1900-х років, Спасо-Преображенська церква показана помилково, вона знаходилась на квартал вище.



Переглянути карту в повному розмірі:


Сообщение отредактировал zakon - Четвер, 05-Лис-2015, 14:29
 
ObersДата: Вівторок, 10-Лис-2015, 12:49 | Сообщение # 761
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Децентралізація: Полтавщина має багатовіковий досвід самоврядування і подавала приклад


Богодарівка

Останнім часом усе частіше можна почути розмови про децентралізацію в Україні, тобто про зростання ролі органів місцевого самоврядування в управлінні своїми громадами, районами, областями. Для України – це не новий досвід, адже в минулі часи місцеве самоврядування відігравало важливу роль у розвитку українських земель і, зокрема, нинішньої Полтавщини

ЧАСИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ


Білогорілка

Як вважають дослідники, початок місцевого самоврядування виходить з територіальної сусідської общини слов’ян, яка самостійно вирішувала свої справи. За часів Київської Русі існувало так зване громадівське самоврядування. Як правило, в основі такого самоврядування лежала територіальна ознака і переважали міські та сільські громади (остання мала назву верв). Такі громади жили за нормами звичаєвого права, а більшість питань вирішувалися на зборах, які мали назву віче.

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО


Гільці

З XIV в українських містах починає запроваджуватися магдебурзьке (німецьке) право. Перший документ про надання «німецького» права датується 1339 р. У кінці XV ст. магдебурзьке право отримав Київ. На території нинішньої Полтавщини першими магдебурзьке право отримали міста, які належали князівському роду Вишневецьких – Лубни (1591 р.) та Пирятин (1592 р.). У 1644 р. «німецьке право» отримала Лохвиця (хоча не всі історики з цим погоджуються). Полтава отримала Магдебурзьке право лише за правління гетьмана К. Розумовського в 1752 р.


Полтавське губернське земство,
нині Полтавський Краєзнавчий музей


Магдебурзьке право – це право міста на самоуправління, вивільнення його від урядової адміністрації. Міщани створювали громаду, яка мала власні органи управління, зокрема управу і суд. Управу очолювали виборні бурмістри (в Україні є багато носіїв прізвища Бурмистренко – вочевидь посада дала назву прізвищу) та райці. Суд здійснювали війт та лавники. Бурмистр обирався райцями. Саме бурмістр разом із радою керував містом. Лавники (члени суду) обиралися на все життя. Війт призначався королем (згодом гетьманом або російським царем). Магдебурзьке право надавало майнові повноваження містам, які володіли нерухомим майном, запроваджували податки і самі ними розпоряджалися.

Після повстання під проводом Богдана Хмельницького частина українських земель виокремилися в державне утворення – Гетьманщину. Магдебурзьке право зберегли лише найбільші і найважливіші міста, зокрема і Гадяч (який деякий час був гетьманською резиденцією). Решта ж міст на  території нинішньої Полтавщини мали обмежену автономію і мусили рахуватися із козацькими полковниками та сотниками. Лубни, Пирятин та Лохвиця мусили поступитися своїми правами на користь сотенних та полкових канцелярій. Такі міста мали статус ратушних. На Полтавщині такими були вже згадані Лубни, Лохвиця, Пирятин, Миргород, Чорнухи, Сенча та ін. Обсяг прав на самоуправління ратушних міст визначався їхнім економічним та демографічним потенціалом.


Печатка Чорнухинської ратуші (18 ст)

Управління та судочинство в ратушних містах здійснювалося одночасно і козацькою старшиною (сотником та городовим отаманом), і міськими урядниками. Так, у 1687 р. в Пирятині до місцевого суду входили сотник Григорій Додока, городовий отаман Тимофій Куриленко, війт Стефан Левченко та бурмистри МаркСтефанович і Стефан Іванович. У 1712 р. «чорнухинський уряд», який розглядав майнові справи, складався із сотника Лавріна Христича, городового отамана Романа Грушки, війта Дмитра Романенка та бурмистрів Андрія Яценка та Павла Манченка.

Міста, що мали самоврядування (навіть обмежене), володіли земельними угіддями, прибутки з яких йшли на утримання магістрату чи ратуші. Бюджет органів місцевого самоврядування формувався в основному за рахунок різних податків та мит (збори з мостів («мостове») та перевозів; мито із привезеного купцями краму, податки з ремісників, збори з лазень, млинів, прибутки від продажу горілки у шинках, що належали магістрату чи ратуші).

Наприкінці XVIII ст. російський уряд ліквідував автономію Гетьманщини. У 1785 р. на Лівобережжі та Слобожанщині російський уряд почав створювати нові органи місцевого самоврядування – міські думи. Це мало дати початок уніфікації форм організації суспільного життя в Російській імперії, куди входила на той час Полтавщина. Проте остаточно Магдебурзьке право в Україні скасували лише в 1834 р. (найдовше воно зберігалося в Києві).

ЗЕМСТВА


Млини

Однією із важливих сторінок в історії місцевого самоврядування на Полтавщині були земства. Їх створили в Російській імперії (не на всій території) у 1864 р.

Унаслідок земської реформи було утворено губернські і повітові земські збори та управи. Земські збори за колом своїх обов’язків нагадували такий собі місцевий парламент, а управа – місцевий уряд. Людей, яких обирали до земств, називали гласними. Вони обиралися на 3 роки.

Бюджет таких органів самоврядування формувався за рахунок різних податків та зборів (збори з нерухомого майна: земельних угідь, житлових будинків, торгових та промислових приміщень; видача різних дозволів та патентів (на торгівлю, зокрема алкоголем тощо). Збори з нерухомого майна (податок за землю і т.п.) складали майже 70% від усіх надходжень до бюджету земства.


Кізілівка

У віданні земств перебували утримання доріг, будівництво і утримання шкіл та лікарень, піклування про розвиток місцевого господарства, ведення статистики і т.п.

Земства, які функціонували на Полтавщині (повітові та губернське) залишили по собі добру славу, особливо це стосується питань освіти та медицини.

Найкращим прикладом є Лохвицьке повітове земство. Так, у 1912 р. воно доручило відомому архітектору та художнику Опанасу Сластіону зробити проекти для 83 шкіл повіту (тодішній Лохвицький повіт включав нинішні Чорнухинський та Лохвицький райони). На жаль, через початок І Світової війни у 1914 р. всі проекти втілити в життя не вдалося, але більшість із запланованих шкіл таки збудували. Школи було побудовано у стилі, який отримав назву «український модерн». Проект був настільки успішним, що за зразком Лохвицького повіту, аналогічні школи почали будувати на Київщині, Херсонщині та Кубані. І до сьогодні багато приміщень шкіл служать для навчання дітей. Деякі приміщення земських шкіл використовуються як сільради, церкви і т.п.

Земства, як органи місцевого самоврядування зникли, а пам’ять про них залишилася. Маємо надію, що нинішні ради (районні та обласні) не кануть у Лету, а залишать своєю діяльністю добру пам’ять у нащадків…

Вадим НАЗАРЕНКО
www.gazeta-ptk.org.ua


 
i491801Дата: Вівторок, 10-Лис-2015, 16:38 | Сообщение # 762
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Цитата zakon ()
Більше фрагментів карт у прикріплених файлах:
Підкажіть будь ласка, з якого джерела ваші мапи (чорно-білі) і план кольоровий?

Я займаюся пошуком артефактів старовини з металошукачем, таке собі хобі. Можливо комусь буде цікаво подивитися на старі карти і не тільки по Лохвиці на цьому сайті http://freemap.com.ua/poltavskaya-oblast/loxviczkij-rajon Мапи різні, в більшості звичайно вони цікаві для тих хто займається пошукому, але і по історії в певній мірі тут можна багато що почерпнути.
 
zakonДата: Понеділок, 30-Лис-2015, 17:01 | Сообщение # 763
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата i491801 ()
Підкажіть будь ласка, з якого джерела ваші мапи (чорно-білі) і план кольоровий?
Чорно-білі карти я взяв у одного чоловіка в Харкові. В нього були тільки копії, де оригінал він не знає. А кольоровий план зберігається в Російському державному історичному архіві (м. Санкт-Петербург).

Додано (13-Лис-2015, 21:10)
---------------------------------------------
Пропоную ознайомитись із ще двома цікавими планами м. Лохвиця. На них зображено фактичний план вулиць міста станом на першу половину ХІХ ст. (по другій карті схоже, що вона 1803 р.) , а зверху існуючого нанесено план перепланування міста Лохвиця. Вже в 1850-х роках центральна частина міста була реконструйована та мала нову прямокутну сітку вулиць, яка з незначними змінами дійшла і до наших днів, а от трохи далі в сторону периферії перепланувати не встигли.



Подібні карти слід вивчати дуже детально , вони можуть дуже багато чого розповісти. Наприклад, що міська ратуша була біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, а училище в першій половині ХІХ ст. знаходилось на місці сучасної райдерадміністрації. Також тут чітко видно контури земляного валу колишньої Лохвицької фортеці.



Переглянути карту детально:

Додано (30-Лис-2015, 17:01)
---------------------------------------------
План м. Лохвиця зроблений в період між 1781 і 1796 р.р (період, коли Лохвиця була повітовим містом у складі Чернігівського намісництва).

Дана карта при детальному вивченні може дуже багато розповісти про історію м. Лохвиця. На даному плані поверх існуючої забудови нанесено прозорими лініями план реконструкції вулиць міста, який так і не реалізували. Чітко видно межі валів Лохвицької фортеці, показано назви струмків, які текли через Лохвицю, ці назви ми сьогодні вже не пам'ятаємо - потік Старець (притока Сулиці), потік Луциха (притока р. Лохвиця), ручай Івахницький (про нього згадують у довіднику "Полтавщина"). Показано церкви м. Лохвиця, на той момент їх було - 5 (Соборна Різдва Пресвятої Богородиці, Благовіщенська, Миколаївська (біля нинішнього Медучилища), Спасо-Преображенська, Покровська), відсутня Іванівська (кладовищенська) - її збудували аж у XIX столітті. А Соборна церква - саме та, яку збудував Петро Калнишевський, вона (дерев'яна) згоріла у 1797 році від удару блискавки, а нову кам'яну (фотографії якої нам відомі) спорудили вже в 1800-1806 роках.
Як бачимо - історію м. Лохвиця вивчати завжди цікаво, і якщо хтось скаже, що він все знає про своє місто, той точно невіглас, адже скільки ще недослідженого - непочатий край.



Завантажити карту в повному розмірі:


Сообщение отредактировал zakon - Понеділок, 30-Лис-2015, 17:06
 
aaaaДата: Вівторок, 08-Гр-2015, 20:27 | Сообщение # 764
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
up respect king

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Понеділок, 14-Гр-2015, 21:51 | Сообщение # 765
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
План перепланування міста Лохвиця кінця XVIII століття.

Опис ллану розміщений в правій частині зображення можна прочитати, але з певними пробілами. Пам'ятаю, минулого року пан Анатолій викладав на форумі рукописний документ кінця ХІХ ст. і його було "розшифровано". Тому звертаюсь до читачів, хто вміє, прохання "розшифрувати" текст на даному плані міста.



Завантажити в повному розмірі:

Додано (14-Гр-2015, 21:51)
---------------------------------------------
Місто Лохвиця. Пам'ятник Г.С. Сковороді (скоріше за все фото зроблено в 20-х роках ХХ століття).



Сообщение отредактировал zakon - Понеділок, 14-Гр-2015, 13:27
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 51 з 54«12495051525354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017