ЛохвицяСереда, 22-Лис-2017, 19:18
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 48 з 54«1246474849505354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
aaaaДата: Субота, 28-Бер-2015, 22:39 | Сообщение # 706
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
замість  фото проектує IMMAG.  А НА ГОЛОВНІЙ  КАРТИНКА 1 ,  2 ? ЩО  РОБЛЮ  НЕ ТАК?

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Субота, 28-Бер-2015, 22:42
 
zakonДата: Субота, 28-Бер-2015, 23:28 | Сообщение # 707
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата aaaa ()
замість фото проектує IMMAG. А НА ГОЛОВНІЙ КАРТИНКА 1 , 2 ? ЩО РОБЛЮ НЕ ТАК?
Внизу під полем, де пишеться повідомлення є підпис "прикріпити файл". Праворуч від підпису натискаєте "вибрати". Вибираєте зображення у себе на комп'ютері потім натискаєте "вставити в редактор". Після написання повідомлення натискаєте "додати відповідь".
Може у Вас фотографія має завеликий розмір, тому не додається на форум?


Сообщение отредактировал zakon - Субота, 28-Бер-2015, 23:29
 
aaaaДата: Неділля, 29-Бер-2015, 15:23 | Сообщение # 708
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline


Могила рядового  партизана  розстріляного німецькими  окупантами. Такими  злиднями ми  шануємо  память ГЕРОЯМ.
Прикрепления: 4037263.jpg(347Kb) · 2221503.jpg(530Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: П'ятниця, 03-Кв-2015, 09:21 | Сообщение # 709
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
На нашому форумі чомусь досі мало опубліковано інформації щодо історії Лохвицького педагогічного училища, яке в свій час відігравало важливу роль в житті міста та регіону.  Тому сьогодні розповідь буде саме про нього...

Лохвицьке педучилище. Фото 50-х -поч. 60-х років.



У кінці липня 1931 року Лохвицький технікум радянського будівництва за розпорядженням Народного Комісаріату Освіти  та на підставі постанови РНК був реорганізований у педагогічний технікум, який почав працювати з 1 вересня 1931 року.
Перший випуск Лохвицького педтехнікуму було відзначено 25 червня 1932 року. Першими  даний навчальний заклад закінчили: Коган Давид, Коган Мусій, Грейс Марко Наумович, Донець Євген, Полтавець Іван і ряд інших. З 15 серпня всіх молодих випускників направлено на роботу учителями у І-IV класах, окремі працювали учителями-предметниками у V-VIII класах. Всі одержали призначення у тодішню Харківську область. Студент-випускник Коган Давид був залишений працювати викладачем у Лохвицькому педтехнікумі.
Першим директором Лохвицького педагогічного технікуму був Гармаш Євтихій Іванович. А з жовтня 1931 року на посаду директора призначили Ковтуна Миколу Наумовича, молодого, але досить здібного педагога. Та вже навесні 1932 року Ковтуна М.Н. призвали до лав Червоної Армії, а обов'язки директора став виконувати Іщенко Еммануїл Климович, який працював завучем.
З вересня 1932 року директором педтехнікуму призначили Скачка Олександра Олексійовича, а з жовтня 1933 року - Рєзніка П.П.
Вже у вересні 1934 року знову новий директор - Консевич П.
Важко зараз сказати, чому так часто змінювали директорів. Головне, що навчальний процес не припинявся. Незважаючи на складне становище в країні, студенти педтехнікуму намагалися добре вчитися. Проживали студенти в гуртожитку, де були лише дерев'яні тапчани (ліжка), столики і стільці. Все інше вони привозили своє.

Студенти Лохвицького педтехнікуму допомагають у колгоспі.



Надто слабкою була на той час навчально-матеріальна база. Мало наочних посібників, один підручник бібліотека видавала на 5-7 чоловік. Доводилося ретельно конспектувати лекції викладачів. Не вистачало зошитів.
В позаурочний час багато працювали в колгоспах та на інших громадських роботах.
У 1931-32 р.р. студенти педтехнікуму посадили в Лохвиці міський парк (на місці Торгової площі перед Кам'яними рядами та Собором Різдва Пресвятої Богородиці), а через рік засадили деревами два яри по дорозі до села Млини.
У 1937 році педтехнікум перейменували у педшколу. Одночасно були змінені навчвльні плани й програми. В учбовому корпусі тоді розміщалося 9 навчальних груп. Школа мала чотири корпуси гуртожитків, в яких розміщувалося до 70% студентів. Всі викладачі, які мали в цьому потребу жили при педшколі. Школа вела допоміжне господарство, продукти з якого йшли на харчування студентів.
До 1939 року випускники педшколи призначались переважно в Харківську, Полтавську, Дніпропетровську області та на Донбас. А з 1939 року основна маса випускників направлялась на роботу в західні області України.
1941 рік. Ніколи ніхто не забуде того чорного та страшного дня - 22 червня. На фронт пішли добровольцями викладачі і студенти педшколи.
Як тільки у 1943 році Лохвиччину було звільнено від німецько-фашистських загарбників, Наркомат освіти видав наказ на відновлення роботи педшколи, яка з 1 січня 1945 року згідно з постановою МО УРСР стала називатися педагогічним училищем. Та повернемось у вересень 1943 року. Директором педшколи призначається Федорко П.В.
Навіть на попелищі виростає трава, на уламках будинків мостять гнізда птахи. Так після виснажливої війнм люди відбудовували місто з руїн.
У винятково тяжких умовах доводилось відновлювати навчально-виховну роботу. Основний корпус виявився непридатним до навчання, а відбудовувати його не було можливості. Обладнали класні кімнати у будинку, де до війни знаходився гуртожиток. Вікна позакладали цеглою, залишивши по одній-дві шибці в кожному. Матеріальна база була повністю знищена. Близько 20 парт позичили в уцілілих школах району. А потрібно було мати хоча б 45 парт. Викладачі і студенти спилювали тополі, пиляли їх на дошки, а потім робили столи і ослони. Студенти розшукували літературу, підручники у знайомих, у колишніх випускників і користувалися ними. Зошитів також не мали. Писали на газетах та на обгортковому папері.

У дворі Лохвицького педагогічного училища (фото не пізніше сер. 1960-х р.р.).



У червні 1944 року педшкола зробила перший випуск після трирічної перерви. Випущено 30 молодих вчителів початкової школи.
У 1945 році директором педучилища призначають Василя Миколайовича Трушевського.



Саме він став ініціатором відбудови основного корпусу педучилища.
Майже 10 років очолював педагогічний колектив Василь Миколайович. Він доклав багато зусиль, проявив велику енергію, організаторські здібності у створенні навчально-матеріальної бази училища.
У 1947 р. термін навчання в педучилищі встановлюється чотири роки.



Переглянути фото у повному розмірі:



Переглянути фото у повному розмірі:



Переглянути фото у повному розмірі:

Лохвицьке педагогічне училище, 4 спецкурс, 1954 р.



Переглянути фото у повному розмірі:

Хор випускників 4-х курсів Лохвицького педагогічного училища, 1950 р.



Лохвицьке педагогічне училище. Фото зроблено не пізніше 1957 року.



Для порівняння фото майже з того самого ракурсу. Липень 2014 р.



Далі буде...

Додано (02-Кв-2015, 09:32)
---------------------------------------------
Про Лохвицьке педагогічне училище (продовження)...

У 1955 році, коли було розформовано Гадяцьке педучилище, частину його студентів та викладачів було переведено до Лохвицького педучилища. Того ж року, після смерті В.М. Трушевського, директором педучилища призначається Семко Петро Борисович, який працював на цій посаді до 1958 року. Це один із найдосвідченіших директорів. Він займався педагогічними дослідженнями, мав 12 наукових праць і не випадково його перевели в МО УРСР на посаду редактора республіканського журналу "Українська мова в школі".





Переглянути фото в повному розмірі:

З 1958 року Лохвицьке педучилище нерозривно пов'язане із життям та роботою Петра Карповича Бойка, заслуженого вчителя УРСР. Він очолював педколектив з 1958 до 1969 року, а після переведення училища до Кременчука аж до 1987 року.

(комент. авт. -  мені він тут схожий на Юрія Яковлєва в "Іронії долі..." Див. фото:).

Людина розумна, хороший організатор, здібний керівник. Він знав про кожного члена колективу все: в яких умовах живе, що хвилює, чого бракує, який клімат у сім'ї.
Студенти Лохвицького педучилища зуміли в 1967 році досягти найвищих успіхів у навчанні - близько 80% вчилися на "4" і "5".

Фото Лохвицького педучилища (середина 60-х років):



Переглянути фото в повному розмірі:



Колоритною особистістю в 60-х роках в педучилищі вважали викладача української мови - Яременка Івана Івановича. Він автор ряду наукових статей, "Збірника вправ з української мови для студентів педучилищ" ( у співавторстві з викладачем Кульменком І.П., автор "Програми з української мови для педучилищ".

                              



На фото Яременко І.І. та Кухар В.П.



Переглянути фото в повному розмірі:

У 60- х роках педучилище підтримувало досить тісні зв'язки з Ленінградським педучилищем №2, з Кагульським педучилищем (Молдова) та багатьма іншими.
Колективи художньої самодіяльності брали участь в оглядах. Так в республіканському огляді в 1967 році 15 студентів отримали дипломи І-ІІ ступенів.
У 1967-1968 навчальному році в училищі працювали шкільний і дошкільний відділи. Навчалося 555 студентів. На шкільному - 465 осіб, на дошкільному - 90 осіб.

Студенти Лохвицького педучилища на Першотравневій демострації:



Переглянути зображення детально:

Учасники співочого гуртка Лохвицького педучилища:





Зустріч з героєм Радянського Союзу І. Г. Романенком:



Порівняйте вікна на попередньому фото і на даному. Можливо, приблизно тут відбувалась зустріч із І.Г. Романенком.



У 1969 році за ініціативи директора Петра Карповича Бойка Лохвицьке педагогічне училище було переведено до Кременчука.
За час існування у м. Лохвиця педагогічне училище дало освіту багатьом талановитим людям.  Так, наприклад Півторак Григорій Петрович -  відомий вчений-мовознавець, член Національної Академії Наук України, у 1954 році закінчив Лохвицьке педагогічне училище.









Студентами та викладачами Лохвицького педагогічного училища в 60-х роках було самостійно видано такі книги з історії училища та історії м. Лохвиця.





Зустріч випускників Лохвицького педучилища випуску 1950 року. м. Лохвиця, 1980 р.



Лохвицьке педучилище.
Архівне фото.



Додано
(03-Кв-2015, 07:21)
---------------------------------------------
Гадячани значно краще зберегли свою історію, ніж жителі м. Лохвиця. Неймовірно цікава та велика підбірка фотографій Гадяча початку ХХ ст.






http://hadiach-rajon-vlada.org.ua/index.p....ij-kraj
Прикрепления: 6341190.jpg(125Kb)


Сообщение отредактировал zakon - Неділля, 05-Кв-2015, 22:17
 
aaaaДата: П'ятниця, 03-Кв-2015, 13:27 | Сообщение # 710
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
hello book hands

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Понеділок, 06-Кв-2015, 15:21 | Сообщение # 711
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Продовжимо фотодослідження древніх споруд м. Лохвиця. Не так багато збереглось будівель кін. ХІХ - поч. ХХ ст. (створених до періоду рядянського занепаду), але частину з них ще можна побачити в районах міста Велика та Мала Приліпка. Відомо, що дані райони вже були активно заселені у XVIII столітті, а виникли ще раніше.

Район Велика Приліпка. На вул. Низовій (Воровського).


Район Мала Приліпка. На вул. Стародубській (Паризької Комуни).



Район Мала Приліпка.



Район Мала Приліпка.



На вул. Івахницькій (Жовтневій). За переказами в цьому будинку жив священник Покровської церкви м. Лохвиця.



Сообщение отредактировал zakon - Понеділок, 06-Кв-2015, 15:45
 
ObersДата: Вівторок, 07-Кв-2015, 13:01 | Сообщение # 712
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата zakon ()
До речі, храм у Вороньках дуже схожий на Михайлівську церкву у с. Свиридівка, побудовану у 1779 році



Церква Різдва Богородиці (1733 р.) у с. Вороньків  Переяславського повіту. (нині Бориспільського р-ну
Київської обл.). Зовнішній вигляд з півдня. Світлина Г. Павлуцького, поч. ХХ ст.
Таранушенко С. А.
Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України.


 
ObersДата: Вівторок, 07-Кв-2015, 13:15 | Сообщение # 713
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Преображенська церква (1786 р.) у м. Лохвиця Лохвицького повіту (нині Полтавської обл.).
Зовнішній вигляд з південного заходу. Світлина М. Філянського , поч. ХХ ст.
Таранушенко С. А.
Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України.



Преображенська церква (1786 р.) у м. Лохвиця Лохвицького повіту (нині Полтавської обл.).
Фрагмент іконостасу. Світлина С. Таранушенка, 1920-ті рр.



Преображенська церква (1786 р.) у м. Лохвиця Лохвицького повіту (нині Полтавської обл.).
Інтер’єр, фрагмент іконостаса. Світлина С. Таранушенка, 1920-ті рр.



Преображенська церква (1786 р.) у м. Лохвиця Лохвицького повіту (нині Полтавської обл.).
Інтер’єр, іконостас. Світлина С. Таранушенка, 1920-ті рр.

Таранушенко С. А.
Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України.
Повна редакція / Стефан Таранушенко; переднє слово С. І. Білокінь;
передм., наук. ред., додатки В. В. Вечерський; упоряд., прим. О. О. Савчук.
— Харків : Видавець Савчук О. О., 2014. — 864 с.; 1033 іл.
Серія "Слобожанський світ". Випуск 8.


 
zakonДата: Середа, 08-Кв-2015, 12:17 | Сообщение # 714
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата Obers ()
Преображенська церква (1786 р.) у м. Лохвиця Лохвицького повіту (нині Полтавської обл.).Зовнішній вигляд з південного заходу. Світлина М. Філянського , поч. ХХ ст.

Велика подяка за надані матеріали! У мене є книга Таранушенка 1976 р., але там про храми лохвиччини тільки згадується, жодних фотографій не було. А тут справжній скарб, а не фотографії.

hands

Додано (07-Кв-2015, 15:29)
---------------------------------------------
Ймовірно те, що на фото М. Філянського Спасо-Преображенська церква м. Лохвиця ще до реконструкції, оскільки дуже багато відмінностей порівняно з тими фотографіями, що нам відомі:

   





Додано (08-Кв-2015, 09:46)
---------------------------------------------
Цитата Obers ()
Преображенська церква (1786 р.) у м. Лохвиця Лохвицького повіту (нині Полтавської обл.).Зовнішній вигляд з південного заходу. Світлина М. Філянського , поч. ХХ ст.

Стаття "Старинная церковь в г. Лохвица" у журналі "Київська старина" за липень-серпень 1904 року. Без сумніву, що ця стаття про Спасо-Прображенську церкву, оскільки станом на 1904 рік у. м. Лохвиця  інших храмів, побудованих у XVIII ст., не було. Не думаю, щоб М. Г. Філянський так часто приїджав до Лохвиці, тому можна припустити, що його світлина Спасо-Преображенської церкви, яку ми побачили, зроблена у 1904 р. (під час його подорожі Лівобережною Україною з метою вивчення історичних пам’яток народної архітектури та інших старожитностей). Також у статті говориться, що храм планували перебудувати. Очевидно перебудову таки зробили, а це і є відповідь на те, чому є багато відмінностей на світлині М. Філянського і на світлинах більш пізніх років.



Додано (08-Кв-2015, 10:17)
---------------------------------------------
Біографія Миколи Григоровича Філянського



http://histpol.pl.ua/ru....id=3288


Сообщение отредактировал zakon - Середа, 08-Кв-2015, 12:21
 
ObersДата: Середа, 08-Кв-2015, 15:20 | Сообщение # 715
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Запланував в найближчому часі створити, або на Фейсбуці, або ще десь (на кшалт http://mlinu.blogspot.com/2013/11/blog-post.html ), паралельну цій тему, куди здублюю найцікавішу інформацію зібрану тут - майже всю, насправді унікальну, безумно цікаву і до нестями цінну.

 
zakonДата: Середа, 08-Кв-2015, 15:37 | Сообщение # 716
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата Obers ()
Запланував в найближчому часі створити, або на Фейсбуці, або ще десь (на кшалт http://mlinu.blogspot.com/2013/11/blog-post.html ), паралельну цій тему, куди здублюю найцікавішу інформацію зібрану тут - майже всю, насправді унікальну, безумно цікаву і до нестями цінну.
Краще на Facebook, там зручно дописувати всім відвідувачам. Там хтось уже починав сторінку про м. Лохвиця, але вона давно не оновлюється.
Хоча публікації на blogspot.com будуть знаходитись через пошуковик, а це плюс.


Сообщение отредактировал zakon - Середа, 08-Кв-2015, 16:25
 
ObersДата: Середа, 08-Кв-2015, 15:37 | Сообщение # 717
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Библиографическое описание Россия. Полное географическое описание нашего отечества : Настольная и дорожная книга для русских людей : [В 19-ти т.] / Под ред. В. П. Семенова и под общ. руководством П. П. Семенова, вице-пред. Русского геогр. о-ва и проф. В. И. Ламанского, пред. Отд-ния этнографии Русского геогр. о-ва ; Предисл. Вениамин Семенов. - СПб. : А. Ф. Девриен, 1899-1914. - 11 т. - С 5-го т. подзаголовок: под ред. В. П. Семенова-Тян-Шанского и под общ. руководством П. П. Семенова Тян-Шанского и В. И. Ламанского Т. 4, 8, 10-13, 15, 17 не выходили.Т. 7 : Малороссия : [Полтавская и Черниговская губ.] / Сост. Б. Г. Карпов, А. Я. Пора-Леонович, Ф. А. Виноградов [и др.]. - 1903. - X, 518 с. : ил.; 5 л. ил., карт.
Тип изданиякнижное издание (5004)
ЗаглавиеТ. 7 : Малороссия (1)
Сведения, относящиеся к заглавию[Полтавская и Черниговская губ.]
Сведения об ответственности
Сост. Б. Г. Карпов, А. Я. Пора-Леонович, Ф. А. Виноградов [и др.]
Год издания1903 (68)
Физическая характеристика X, 518 с. : ил.; 5 л. ил., карт.
Родительское издание

Россия. Полное географическое описание нашего отечества : Настольная и дорожная книга для русских людей : [В 19-ти т.]. - СПб., 1899-1914.

Источник в библиотеке

Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Настольная и дорожная книга для русских людей. Семенов В.П.. 1899


 
zakonДата: Середа, 08-Кв-2015, 16:21 | Сообщение # 718
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Дякую, пане Obers! Цю книгу взагалі цікаво повністю почитати (вона в мене є в друкованому варіанті). Про Лохвицю там дуже мало, зате дуже цікава інформація про північно-східні регіони України станом на поч. ХХ ст.

Сообщение отредактировал zakon - Середа, 08-Кв-2015, 16:32
 
ObersДата: Середа, 08-Кв-2015, 16:33 | Сообщение # 719
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата zakon ()
Краще на Facebook, там зручно дописувати всім відвідувачам. Там хтось уже починав сторінку про м. Лохвиця, але вона давно не оновлюється.


Значить на facebook - він мені набагато звичніший, то ж буде всім зручніше. Ага, так, я бачив там "лохвицьку" сторінку - так часто буває, що починає хтось робити, а наповнити не вистачає натхнення. А от у Чорнущан є там відмінна сторінка, я останній час її часто відвідую і знайшов там деякого матеріалу і для нашого сайту. До речі, є цікава "лохвицька" сторінка і на ВКонтакті, але вона цікава змістом, який не стосується, майже, Лохвиці.
smile

Цитата zakon ()
Дякую, пане Obers! Цю книгу взагалі цікаво повністю почитати (вона в мене є в друкованому варіанті). Про Лохвицю там дуже мало, зате дуже цікава інформація про північно-східні регіони України станом на поч. ХХ ст.

Так, дуже цікава! Природа, населення, ремесла, "лоґістика" - тут є майже все : народні обряди, народна "нравствєность", народні їжа, одежа, архітектура, етнотипи, мова, культура, народи, ну чого тільки немає!


 
zakonДата: Середа, 22-Кв-2015, 13:29 | Сообщение # 720
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Серія фотографій м. Лохвиця "золотого періоду" Радянського Союзу. Дані фото зроблено приблизно в 1968-1971 р.р. Задумка даних фотографій була показати кращі споруди м. Лохвиця, а насправді продемонструвала ту недолугість у будівницві під час СРСР, відсутність смаку та безликість. На сьогодні переважна більшість лохвичан старшого віку пам'ятають Лохвицю кін. 60-х - 80-х років. На жаль, їм невідомо, яким було місто до радянської епохи, скільки всього знищили за 70 років, натомість чогось цінного практично нічого не створили.

Тож розпочнемо:

Фото кінця 60-х поч. 70-х років. На той час тут розміщувався Районний комітет комуністичної партії (більшовиків) України РК КП(б)У.



Дана будівля побудована у 1907 році як Будинок Товариства сільських господарів  і в початковому вигляді була набагато кращою.

Фото 1910 року. Порівняно із даною світлиною поч. ХХ ст., будівля на фото в 60-х роках вже  виглядає повною убогістю.





Фото поч. 70-х років. Будівництво мосту через р. Лохвиця. Добру справу зробили звісно, але пройшло 40 років і той міст вже у жалюгідному стані, тобто якість будівництва далека від бажаного.



м. Лохвиця. Гастроном. Фото орієнтовно 1969-1970 р.р. Невже не можна його було побудувати якость естетично, а так безлика коробка в центрі міста. До речі, і з плиткою вони зекономили, обкладено тільки фасад (хоча це традиція при будівництві у Лохвиці в ті роки).



Так виглядає дана будівля сьогодні. Фото кін. жовтня 2014 року.



м. Лохвиця. Готель "Україна" та ресторан. Фото кін 60-х - поч. 70-х років. "Гарно" побудовано, що тут говорити.



А так виглядають той самий готель і ресторан у м. Лохвиця за часи "ні на що не здатної" Незалежної України. Фото кін. жовтня 2013 року.



м. Лохвиця. Кінотеатр ім. Тараса Шевченка. Побуд. у 1959 році. Тут ще є якість риси гарної архітектури. В мене таке враження, що десь до середини 60-х років при Радянському союзі ще будували більш-менш естетичні будівлі, оскільки люди, що будували, виросли ще на поч. ХХ століття, коли було поняття  про красу архітектурних об'єктів.



Але ж кінотеатр побудували на тому місці, де знаходилась Спасо-Преображенська церква (1786 року), унікальна пам'ятка архітектури, яку радянська влада розграбувала та зруйнувала. Невже не могли знайти більш підходящого місця для кінотеатру, ніж на місці храму.
Хіба може зрівнятись кінотеатр з тим, що тут будували майже два століття до того:

Спасо-Преображенська церква у м. Лохвиця (побуд. 1786 р.):





Клуб на цегельному заводі. Фото кін. 60-х років. Тоді сюди дивитися телевізор ходила вся округа, бо на той час(60-і) це диво і недосяжна мрія. А висока вежа для антени, бо сигнал приходив з Чернігова, аж доки не поставили ретранслятор у Красногорівці.
Телевізор, як крок цивілізаці, то добре, але ж сам клуб побудовано по типовому проекту, яких напевно тисячі побудовано одинакових по Союзу. Якщо це клуб, заклад культури, то він має виглядати відповідно.



Фото кін. 60-х - поч. 70-х років. На той час тут була розміщена Лохвицька середня школа №1. На даному фото більше схоже на якусь в'язницю, а не на школу, хоча це просто таке фото.



Але ж будівля побудована у 1910 році, ще до СРСР, тому і будувалась на віки, якісно, тому і до наших днів збереглась практично в ідеальному стані. Фото кін. жовтня 2014 р.



Народний будинок (театр) у м. Лохвиця. Фото кін. 60-х -поч. 70-х років. Це було улюблене місце відпочинку лохвичан, свого роду візитна картка міста. Театр був побудований у 1901 році і, як тоді водилось, будувався якісно, пережив дві війни, та не пережив тупої радянської влади, бо за вказівкою місцевого партійного керівництва даний театр було розібрано у 1976 році.



м. Лохвиця. Райпобуткомбінат. Фото кін.60-х - поч. 70-х років. "Хай живе ленінізм!" - написано на будівлі. І цим все сказано, що тут ще можна коментувати.



м. Лохвиця. Пам'ятник Г.С. Сковороди. Це напевно найкраще, що створили у м. Лохвиця за часи радянської влади. Пам"ятник створено скульптором І.П. Кавалерідзе у 1922 році за ініціативи голови Лохвицького виконкому С.К. Луценка.

Фото кін. 60-х - поч. 70-х років.




Фото жовтень 2014 р.



Один із цехів Лохвицької швейної фабрики. Фото кін. 60-х поч. 70-х років. Ця будівля має елементи архітектурної краси та хоч якоїсь довершеності.  Думаю, причиною цього є те, що вона будувалась в ранні роки радянської влади, коли ще не перевелись нормальні архітектори та будівельники.



Ця убогість створена у Лохвиці у кінці 60-х поч. 70-х років. Будівлі самі за себе говорять.

м. Лохвиця. Райунівермаг. Що коровники, що універмаги видно з одного проекту передирали.



Такий вигляд будівля має зараз. Фото - лютий 2015 р.



м. Лохвиця. Будинок Рад. Фото кін. 1969 - поч. 1970 року.



Будинок Рад у Лохвиці побудовано по типовому проекту, тобто таких самих можна знайти і в інших населених пунктах. Іншими словами, це один із яскравих прикладів деградації будівельної справи в часи СРСР .

Ось, наприклад у Чорнухах мається ідентичний Будинок райдерадміністрації. Мало того, навіть клумби сплановано так само, як і у Лохвиці. Дореволюційні архітектори просто посмялися б з того, що творили в "золоті роки" СРСР.



м. Лохвиця. Будинок зв'язку. Фото кін. 60-х - поч. 70-х років. Якість будівництва традиційно низька, тому довговічність даної будівлі під сумнівом.



Пам'ятник М.І. Калініну у м. Лохвиця. Пам'ятник М.І. Калініну у м. Лохвиця був відкритий 30 жовтня 1949 року. Це було бронзове погруддя висотою 1 м на цегляному ступінчастому постаменті заввишки 4,5 м. Автором вказаний скульптор - І.П. Кавалерідзе. Пам'ятник був знесений близько 1968 року під час будівництва адміністративного будинку для райкому КПУ і районного виконавчого кломітету. В принципі, непоганий пам'ятник був як для часів СРСР.



Ось в таких традиціях  безликості, одноманітності виростали люди в часи СРСР. Тепер же в часи Незалежності Україні ще багато часу потрібно для переосмислення людьми культурних цінностей, перевиховання в плані ініціативності, творчого підходу до буденних питань.

Додано (22-Кв-2015, 11:29)
---------------------------------------------
Пропоную декілька нових фото з історії Лохвицького педагогічного училища. Дані фото люб'язно надала колишня випускниця даного навчального закладу - Любов Пічугіна із м. Лубни.

Студенти Лохвицького педучилища на фестивалі молоді. Київ, 1957 рік.



Переглянути фото в повному розмірі:

Учасники художньої самодіяльності Лохвицького педучилища, 1956 рік.



Переглянути фото в повному розмірі:

Студенти педучилища м. Лохвиця на сільськогосподарських роботах у колгоспі (фото - орієнтовно 1956 р.)



Переглянути фото в повному розмірі:

Лохвицьке педучилище. Третій курс. Фото - 1957рік.



Переглянути фото у повному розмірі:


Сообщение отредактировал zakon - Четвер, 23-Кв-2015, 13:52
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 48 з 54«1246474849505354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017