Історія міста - Сторінка 41 - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 11-Гр-2016, 11:00
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 41 з 53«1239404142435253»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
zakonДата: Середа, 29-Жов-2014, 14:40 | Сообщение # 601
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата aaaa ()
В 90 році з його підвалів різноробочі вивезли ... на смітник цілий архів фотографій

Як не шкода визнавати, але для Лохвиці характерний такий рівень культури. Знищувати свою історичну та культурну спадщину  тут, судячи з усього, завжди було популярно. Було 6 православних храмів, залишився лише один і то чудом уцілів.
Синагога - який чудовий архітектурний витвір, впевнений, що і акустика там була хороша. Зробили в даному приміщенні  інгубатор, а зараз взагалі в напівзруйнованому стані.
Народний будинок (театр) - знищили за одну ніч.
Будинок Товариства сільських господарів (зараз райбібліотека) уцілів напевно тільки завдяки тому, що там тривалий час був Райком КП б(У), зараз в жалюгідному вигляді, невже хоч побілити так складно, зробити хоча б косметичну реставрацію.
Ні фотографій, ні історичних матеріалів по Лохвиці практично не знайдеш, все по крупицям збирається, саме цікаве по історії міста знаходиться  не в Лохвиці, а в інших містах, а дещо і в іншій країні.

Додано (27-Жов-2014, 09:10)
---------------------------------------------
Пам'ятники Сталіну та Калініну, що були у м. Лохвиця, особливої культурної цінності  не несли, але все таки це історія міста, тому цікаво побачити, як вони виглядали:

Пам'ятник Й. Сталіну з'явився у м. Лохвиця у 1944 році, був встановлений на центральній вулиці, на протилежній стороні від тодішнього пам'ятника Леніну (там де зараз
Будинок побуту). Скоріше за все даний пам'ятник був "трофейним", автор скульптури - невідомий.

 

Фото справа - в день смерті Й. Сталіна - 5 березня 1953 р.

Після розвінчання М.С. Хрущовим культу особи Сталіна, віра в непогрішимість "вождя" захиталася. Його набальзамоване тіло було винесене із мавзолею, зникали з карти країни одіозні назви, а пам'ятник у Лохвиці все ще стояв. Та через деякий час дійшла черга і до цього залізобетонного ідола. Кінець його був безславний. Листопадової ночі 1961 року робітники Лохвицької ремонтно-будівельної дільниці, яких спеціально вивели на роботу у другу зміну, накинули кам'яному вождю троса на шию і машиною звалили з постаменту додолу, після чого завантажили в кузов і вивезли у невідомому напрямку. На ранок від пам'ятника не було й сліду - розібрали і цегляний постамент.

У 1949 році на центальній площі міста було споруджено пам'ятник ще одному діячу ВКП(б) і СРСР - "всесоюзному старості" - М.І. Калініну. Передумови цієї події достовірно невідомі. Навесні 1933 року голова ВЦВК М.І. Калінін зі своїм українським колегою Г.І. Петровським побував на Лохвиччині.



Пам'ятник М.І. Калініну у м. Лохвиця був відкритий 30 жовтня 1949 року. Це було бронзове погруддя висотою 1 м на цегляному ступінчастому постаменті заввишки 4,5 м. Автором вказаний скульптор - І.П. Кавалерідзе. Пам'ятник був знесений близько 1968 року під час будівництва адміністративного будинку для райкому КПУ і районного виконавчого кломітету. Останнім часом бронзове погруддя радянського діяча зберігалося у фойє кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка.

За матеріалами книги С.В. Лесика "Лохвиця: віки і факти"

Додано (27-Жов-2014, 10:23)
---------------------------------------------
Цитата aaaa ()
Класична кладка
Не зрозуміло тільки, чому кладка в тому первинному вигляді збереглася лише внизу, над фундаментом. Можливо через те, що вище цегла вигоріла на сонці. На вул. Пролетарській є будинок неймовірно схожий на даний, там такі ж архітектурні елементи, така ж кладка.





До речі, візерунок тієї "класичної" кладки краще зберігся саме на тій стороні, що завжди в затінку:



Я неодноразово наголошував, що не втрачаючи часу, необхідно методично фотографувати древні споруди м. Лохвиця, адже їх інтенсивно спотворюють сучасними ремонтами. Особливо при нинішніх цінах на газ. Ось приклад, попереднє фото і дане, різниця між датою зйомки - два місяці: серпень і жовтень 2014 р., а вже частину дерев'яних вікон замінили на євровікна.







До речі, даний будинок раніше був на розі вул. Поліцейської та Спаської, а потім, коли побудували "ресторан" - перегородили вихід з вул. Поліцейської на Прилуцьку.

Додано (27-Жов-2014, 11:23)
---------------------------------------------
Цитата aaaa ()
Цей будинок чимось повязаний з фабрикою Дунаєвського
Так, цей  будинок на вул. Спаській також старовинний, та сьогодні його не впізнати. Його значно перебудували, та змінилась місцевість навколо нього.





На даній фотографії 1935 року також видно дану будівлю.



Додано (29-Жов-2014, 12:40)
---------------------------------------------
Отримав якісний скан листівки з видом еврейської синагоги у м. Лохвиця. Шкода, що дана листівка була не з перших випусків, які вражали своєю деталізацією. Але все таки добре, що хоч у такому форматі ми можемо побачити, як виглядав цей чудовий архітектурний витвір на поч. ХХ ст (фото близько 1913-1914 років).



Біля синагоги:



На задньому плані видно Тютюнову фабрику Є.Х. Дунаєвського.



Купол до наших днів не зберігся, тому його можна трохи роздивитися хоча б на фото.



Сообщение отредактировал zakon - Середа, 29-Жов-2014, 14:42
 
aaaaДата: Середа, 29-Жов-2014, 21:26 | Сообщение # 602
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
cry

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
aaaaДата: Середа, 29-Жов-2014, 21:34 | Сообщение # 603
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Ще кадр: на "старій  Автостанції"

Прикрепления: 2061441.jpg(85Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
aaaaДата: Середа, 29-Жов-2014, 21:40 | Сообщение # 604
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Наш  автопарк 16037

Прикрепления: 1362981.jpg(106Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Понеділок, 03-Лис-2014, 19:10 | Сообщение # 605
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата aaaa ()
Наш автопарк 16037
Це раніше він мав такий номер, а в останні часи номер автопарку був №15342.

Цитата aaaa ()
Ще кадр: на "старій Автостанції"

Водія на обох фото звуть Іван Васильович ...

Додано (03-Лис-2014, 17:10)
---------------------------------------------
На днях в мою колекцію було додано копію листівки з видом м. Лохвиця у високій якості - №6 "Лохвиця. Повітова земська управа" .  Таким надбанням маю обов'язково поділитися з читачами та учасниками форуму "Історія міста Лохвиця":

Повітова земська управа, як виявлено, знаходилась на вул. Лубенській по сусідству із Повітовим з'їздом (будинок сучасного Лохвицького краєзнавчого музею). У роки Великої Вітчизняної війни будинок Повітової земської управи було зруйновано, а на тому місці виросли нові будинки, та навіть з'явилась вулиця (пров. Шевченка).

Фото 1913-14 р.р.







1935 р.



Так виглядає сьогодні те місце, де була Лохвицька повітова земська управа. Спеціально перезняв дане місце (див. стор. 40), оскільки влітку листя сильно заважало, а зараз будівлі видно добре.



Сообщение отредактировал zakon - Понеділок, 03-Лис-2014, 19:48
 
aaaaДата: Понеділок, 03-Лис-2014, 20:29 | Сообщение # 606
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
cry Спасибі.

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
aaaaДата: Вівторок, 04-Лис-2014, 09:02 | Сообщение # 607
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Витоки незалежності України. 1990 рік. Віче Народного  Руху  за перебудову.


Прикрепления: 8408924.jpg(87Kb) · 4735504.jpg(60Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
aaaaДата: Вівторок, 04-Лис-2014, 09:09 | Сообщение # 608
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Віче в місті Лохвиця. Збір піписів в підтримку  незалежності  України 1990 рік.Сидить представник Лохвицького НРУ Грабідченко  Микола.


Додано (04-Лис-2014, 07:09)
---------------------------------------------
Народна Толока  1990 рік . Гуляй Поле .Представники лохвиччини серед  козаків :  Лунич Анатолій, Степаненко Леонід , Ємаков Юрій.



Курган Козацької  Слави ,Гуляй Поле. 1990 рік.Члени лохвицького  осередку Народного  Руху України :  Ємаков Юрій ,Лунич Анатолій, Бубир Анатолій, Степаненко Леонід.

Прикрепления: 1824073.jpg(87Kb) · 7445974.jpg(92Kb) · 3889816.jpg(46Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Вівторок, 04-Лис-2014, 19:42
 
zakonДата: Вівторок, 04-Лис-2014, 11:55 | Сообщение # 609
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата aaaa ()
Віче в місті Лохвиця. Збір піписів в підтримку незалежності України 1990 рік.

Неймовірно круті і цінні фото! Дуже дякую!

Додано (04-Лис-2014, 09:55)
---------------------------------------------
Успенська церква, побуд 1818 року в с. Піски Лохвицького р-ну ( а тоді ще повіту). Фото поч. ХХ ст.







Сообщение отредактировал zakon - Вівторок, 04-Лис-2014, 12:00
 
aaaaДата: Вівторок, 11-Лис-2014, 18:29 | Сообщение # 610
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Хотілось  поділитись деякими  фотографіями  м.Ромен. Можливо  наша  Покровська церква  виглядала ,так.

А це  Сула.1907 рік



А це міст  через р.Сула.



А це  вже  Млин
Прикрепления: 8864345.jpg(35Kb) · 6242463.jpg(48Kb) · 9703685.jpg(58Kb) · 7721676.jpg(31Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: П'ятниця, 14-Лис-2014, 20:26 | Сообщение # 611
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата zakon ()
Хотілось поділитись деякими фотографіями м.Ромен. Можливо наша Покровська церква виглядала ,так.
Беззаперечно чудові фото, але хотілось би подібні знайти по м. Лохвиця. У Лохвиці теж було що фотографувати. Роменчани, як видно, бережуть свою історію, а історію м. Лохвиця доводиться відновлювати по крупицях.

На Вашому фото Свято-Покровська церква, збудована 1764–1770 у м. Ромни останнім кошовим Запорізької Січі Петром Калнишевським та Давидом Чорним, про що свідчив різьблений напис на одвірку західних дверей. Логічно подумати, що вона має бути більш схожа на Соборну церкву у м. Лохвиця, яку було збудовано також на кошти П. Калнишевського у 1763-1771 р.р..
До речі, ту Покровську дерев'яну церкву із м. Ромни, що на фото, було потім перевезено в Полтаву і вона збудована була у дворі Консисторії. Зараз в Полтаві на тому місці військовий госпіталь.

http://orthodox-romny.at.ua/index/svjato_pokrovska_cerkva_m_romni/0-37

Додано (14-Лис-2014, 14:28)
---------------------------------------------
Осінь у цьому році видидась на рідкість теплою та сонячною. По такому випадку не можна було не використати нагоду пройтись із фотоапапаратом по цікавих історичних об'єктах м. Лохвиця.

У далекому 1884 році на розі вулиць Лубенської та Жуківської (зараз Шевченка та Кірова відповідно) району Велика Приліпка м. Лохвиця була споруджена Миколаївська церква. Старовинні карти показують, що ніяких важливих будівель до цього тут не було, а попередня  дерев'яна Миколаївська церква (розібрана у 1883 році) знаходилась приблизно на місці стадіону сучасного Медичного училища.

До сьогодні збереглась кам'яна огорожа Миколаївської церкви, яка і зараз дивує своїми кованими елементами:







Дуже шкода, що історичних свідчень про дану споруду мало. Знищена вона була з приходом радянської влади. Одним із добре відомих настоятелів Миколаївської церкви був Іосиф Клепачевський, у випуску районної газети
"Зоря" 90-х років є стаття йому присвячена, там навіть цитують спогади про Клепачевського старожителів м .Лохвиця:
"... Нащадки лохвицького священника Іосифа Клепачевського, колишнього настоятеля Миколаївської церкви нині живуть в Америці... Виявляється кілька років тому пані Софія зі своєю донькою Лідією приїжджали у Лохвицю, щоб вклонитися землі, на якій жив їх дід і прадід - Іосиф Клепачевський.
Бував тут і один з чотирьох її синів - Юрій. З того місця, де колись на церковному кладовищі було поховано Іосифа (нині це територія дитячого садка №2 "Орлятко") гості набрали землі, щоб далеко за океаном обладнати могилку, до якої можна було б прийти, пом'янути, помолитися і за нього.
Софія і Лідія ладні були обнімати кожного зі своїх земляків, з великою насолодою слухали місцеву говірку - мову їх пращурів, охоче спілкувалися з усіма саме українською. І дуже цікавилися найменшими подробицями про їхнього діда-прадіда Іосифа.



Його пам'ятають у Лохвиці, здебільшого, правда, по розповідях, бо помер отець Іосиф певно ще до революції. Добрим служителем віри був і добрим господарем храму, вимогливим вчителем церковної школи.

Катерина Макарівна Сергієнко, вчителька-пенсіонерка з Лохвиці, зберегла у пам'яті деякі деталі розповідей своєї покійної матері, яка була ученицею отця Іосифа: діти любили і поважали цього вимогливого вчителя.
Розповідають, тих школярів, кого залишав після уроків щось доучувати, отець спочатку водив обідати до себе додому. Живих нині їх лишилося одиниці. Вчилася у нього, наприклад, і її тітка, нині мешканка Харкова.
Як і Меланія Дмитрівна Заславець, 90-річна лохвичанка з вул. Кірова:
- Бодай так жити нікому і не діждать. Як тяжко робити довелося!.. Тепер вже так ніхто не робить, як нам випало, особливо після війни... В Бога я завжди вірила. А до церкви не ходжу - не дійду вже, не вистою. Любила співати і досі пісні знаю. І молитви пам'ятаю.
- Ті, що батюшка Іосиф учив?
- А ті ж, ті. І Закон Божий знаю. Все, що раніше було, пам'ятаю добре. Це тепер: поклала і забула - роки ж які, - бабуся переводить дух, бо й говорити багато їй вже важкувато.
Вона пам'ятає, що в Клепачевських було чимало худоби, що були робітники, які допомагали доглядати господарство. Їм, дітям, що бігали через двір священника, за диво були кролики - тварини, як на тоді, не досить поширені.
У сім'ї росли син Володимир і донька Наталія. Отець Іосиф останні роки свої хворів. Поовали його, як водиться, на церковному кладовищі. Коли і куди перенесено ті захоронення, бабуся Мелашка не знає. А на похорогі вона
була, як всі учні школи . Було їй років десять тоді (близько 1917-1918 років Іосиф Клепачевський присутній на фото викладачів Реального училища).
Відтоді минули десятиліття. Непрості, суперечливі. ред них - роки піднесення і занепаду духу і віри, кривавих війн, страшних голодоморів, одностайної покірності і страхів, забуття і зневіри, якогось матеріального благополуччя і неприродної байдужості до всього, що за парканом власної садиби і за межею власних  інтересів..."


Матеріали із "Адрес-календаря..." 1898 року:





Матеріали із "Пам'ятної книги..." 1915 року:







Матеріали із "Пам'ятної книги..." 1916 року:






 
Клировая книжка Полтавской епархии 1902 г.





Таким чином, можна логічно подумати, що Іосиф Клепачевський був настоятелем Миколаївської церкви у м. Лохвиця з моменту її будівництва у 1884 році і як мінімум до 1917 року (33 роки).

Додано (14-Лис-2014, 18:26)
---------------------------------------------
Декілька фотографій, зроблених у м. Лохвиця в дореволюційний період:

Дане фото зроблено у дворі (скоріше за все) тодішнього Будинку повітового дворянства (фрагмент на задньому плані). Підпис даного фото дещо суперечливий, адже фото датоване 1897 р., але як тоді вони могли сфотографуватись біля Будинку повітового дворянства, спорудженого у 1910 році. Потрібний більш гибокий аналіз інформації на фото, щоб визначити час, коли воно було зроблене.



Дивитись фотографію повністю:

Для порівнння з попереднім фото - Будинок повітового дворянства:



Дуже схоже, що наступне фото зроблено у дворі Будинку Товариства Сільських Господарів (зараз районна бібліотека):



Подивитись фотографію детально:


Сообщение отредактировал zakon - П'ятниця, 21-Лис-2014, 12:52
 
aaaaДата: Понеділок, 17-Лис-2014, 22:16 | Сообщение # 612
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
"Будівля Лохвицької школи №3 найстаріша зі шкіл у місті – збудована у 1914 року німцем на ім’я Єрцель. Колись у цьому приміщенні було земське училище, згодом – технікум
харчової промисловості. А з 1932 року споруду передали для навчання
школярів". "Новини  міста"  пост за 16.11.14р.головна сторінка.


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Середа, 19-Лис-2014, 23:36 | Сообщение # 613
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
aaaa,
Дякую за історичну інформацію про третю школу, тут дещо описано про історію даної будівлі та закладу. Тільки там я написав Мала Приліпка, а потрібно було - Велика Приліпка, можливо пан Obers, чи хто з адмінів внесе корегування в той 574-й пост.
Цікаво, чи в третій школі немає історичних архівних фото. У другій школі точно є, коли був юбілей другої школи (40-років від того, як вони перейшли в нинішню будівлю), вони експонували цікаві фото, наприклад це:



Але ніяк не виділю часу, щоб відвідати рідну другу школу, та запитати відносно архівних фото.

Додано (19-Лис-2014, 21:36)
---------------------------------------------
м. Лохвиця. Будинок, в якому жив І.О. Дунаєвський.



 

Якщо вірити книзі "Звід пам'яток історії та культури України. Полтавська область. Лохвицький район, 2012р.", то будинок споруджено у 1912 році (тобто Дунаєвський тут жив з 1912 до 1919 року). В цій же книзі написано, що він був одноповерховий, дерев'яний, а у 1964 році його обкладено цеглою.

Поглянемо на будинок детальніше. Вхідна кімната зліва добудована пізніше, ніж основна частина будинку.


Очевидно, що і вхід справа також будувався пізніше.



А от центральна частина і димар мають елементи як мінімум довоєнної, а то і дореволюційної архітектури:





Висновок можна зробити такий, що можливо в книзі описується не той будинок. Але ж меморіальна дошка висить на цьому. Як він міг бути дерев'яним і практично одразу обкладений цеглою (кладка то дореволюційна). У 1964 році таку кладку на фасаді не зробили б, отже якщо стіни перекладались, то частково. А у самій меморіальній дошці написано, що Дунаєвський тут же і народився (у 1900 році).
Дуже багато нерозгаданих питань, як все було насправді.

А ось цей будинок, що знаходиться поруч більше підходить під опис у книзі:



Так що історію Лохвиці ще досліждувати та досліджувати, щоб знайти достовірну інформацію.

Сообщение отредактировал zakon - Вівторок, 18-Лис-2014, 14:13
 
aaaaДата: Четвер, 20-Лис-2014, 09:09 | Сообщение # 614
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
hands Підмічено  вірно.

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
clapsДата: Четвер, 20-Лис-2014, 10:37 | Сообщение # 615
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 155
Награды: 2
Репутация: 2
Статус: Offline
Цитата aaaa ()
Висновок можна зробити такий, що можливо в книзі описується не той будинок.
так в якому будинку тоді жив Дунаєвський?


...серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує її ходою.
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 41 з 53«1239404142435253»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2016