ЛохвицяЧетвер, 21-Вер-2017, 19:06
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 31 з 54«1229303132335354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
serg_koДата: Неділля, 15-Гр-2013, 18:57 | Сообщение # 451
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 7
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
aaaa
Дякую. У Лохвиці було лише два мости чи ще були й інші? Наприклад, у Млинах, за переказами, до війни було аж три мости через Сулу.
 
zakonДата: Вівторок, 17-Гр-2013, 21:00 | Сообщение # 452
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата
Це Прилуцький.(Івахницький)
Не можу погодитись із паном Анатолієм (aaaa). Заново збудований міст на даній фотографії - Грицький.



Хоч як би фото здалеку не нагадувало знайомий нам міст через р. Лохвиця по вул Прилуцькій (Перемоги), але деталі підтверджують протилежне. Як відомо, вул. Прилуцька в даному районі йде прямо, то що ж це за дерева і поворот практично недалеко від закінчення моста.



Пропоную розглянути й інші деталі даної відомої фотографії.



Діти гуляють на новому мосту в м. Лохвиця (1932 р.).



Сообщение отредактировал zakon - Вівторок, 17-Гр-2013, 21:03
 
aaaaДата: Вівторок, 17-Гр-2013, 21:48 | Сообщение # 453
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Пане  Zakon ,при детальному огляді , місцевість  не відповідає ні  одному з місць розміщення лохвицьких  мостів.Я нині  це  признаю.По проекту конструкцій , я памятаю старий міст, він  іднетичний  Прилуцькому. Будівель ,з правої сторони прилуцького, як і грицького мосту,так  близько  до річки, просто не могло  бути. З ліва також. Грицький  був  набагато  коротшим.Тому можна припустити що  це фото зовсім не Лохвиця.

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Вівторок, 17-Гр-2013, 21:52
 
zakonДата: Вівторок, 17-Гр-2013, 22:34 | Сообщение # 454
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
aaaa,
Я околиці Грицького мосту так добре не пам'ятаю, тому на 100 % стверджувати,  що це саме він не можу.
Потрібно провести порівняння фотографії і даної місцевості по факту, але я у Лохвиці буваю досить рідко, тому хіба що в Новому Році  зможу провести подібне дослідження.

Мости на карті м. Лохвиця 1852 р. Вже тоді їх було, як мінімум два.






В наш час через р. Лохвиця - 4 мости (правда з них 2 пішохідні). Жителі вул. Воровського можуть потрапити в центр міста через Сосновий парк.

Найкоротша дорога в Сосновий парк із центру.



Сообщение отредактировал zakon - Середа, 18-Гр-2013, 10:57
 
aaaaДата: Середа, 18-Гр-2013, 19:45 | Сообщение # 455
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
"Прилуцький міст через  річку  Лохвиця. 2013 р.

Прикрепления: 3303686.jpg(256Kb) · 7661210.jpg(280Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
serg_koДата: Середа, 18-Гр-2013, 21:45 | Сообщение # 456
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 7
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
aaaazakon,  дякую!!! Цікаво як тема про мости розвинулась. Фото - чудові!
Може хтось ще й Грицький сфотографує?

Цитата
В наш час через р. Лохвиця - 4 мости (правда з них 2 пішохідні).

Я пам'ятаю ще один місток через р. Лохвиця (через старе русло), він знаходиться біля Соснового парку, якщо заходити від вул. Чкалова.

 
aaaaДата: Середа, 18-Гр-2013, 22:11 | Сообщение # 457
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Новий  недороблений."Грицький міст"
Прикрепления: 8968215.jpg(303Kb) · 0841776.jpg(200Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Середа, 18-Гр-2013, 22:12
 
zakonДата: Середа, 18-Гр-2013, 23:25 | Сообщение # 458
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
aaaa, класні фотографіїї, ввійдуть в історію міста. Колись у 2114 р. такі, як ми, будуть розглядати їх і досліджувати. Тільки поставте їх рівно, будь-ласка.

А чому недороблений Грицький міст?

Я у себе знайшов фото 1996 року з видом на міст через р. Лохвиця. Правда зображення не дуже чітке вийшло, знімалось ще на фотоплівку.



Сообщение отредактировал zakon - Середа, 18-Гр-2013, 23:34
 
aaaaДата: Четвер, 19-Гр-2013, 15:22 | Сообщение # 459
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Його напевно  ніхто не дороблював  , не  було  душі . А дороги , як такої , від мосту  до Великої Приліпки  ніхто й рбити  не  збирається.

Прикрепления: 6449912.jpg(166Kb)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Четвер, 19-Гр-2013, 15:25
 
ObersДата: Четвер, 19-Гр-2013, 16:23 | Сообщение # 460
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата serg_ko ()
У Лохвиці було лише два мости чи ще були й інші? Наприклад, у Млинах, за переказами, до війни було аж три мости через Сулу.


Колись в Млинах було 4 (чотири) водяні Млини. Кожен Млин стояв на окремій греблі, які, вочевидь, одночасно слугували й мостами. Документально підтвержується, що в середині XIX сторіччя в Млинах на Сулі були греблі, що в свою чергу підтверджує тезу про водяні млини, які були побудовані ще на початку ХVII cт. (з цього часу картографічно задокументовано село Млин/и, назва котрого походить від старовинних занять населеня) , або навіть значно раніше, і довгий час функціонували в районі села.

3 (три) мости про які Ви говорите, були "живими" ще довго по війні, аж до 1958 року, поки не проклали нову трасу на Суми на місці старої бруківки, й звели новий мост. Ще тоді біля них було видно кремезні дубові деревяні палі, які вочевидь слугували "фундаментами" тих млинів поряд з якими зводились мости/греблі - це інформація від живих очевидців, щойно звонив свойому дядьку в Кіровоград, він історик за фахом, родом з Млинів, працював в Лохвиці вчителем свого часу, 30-хх рр народження.

Всі три мости були розташовані вверх по течії, один за одним поряд с сучасним бетонним мостом. Залишки одного з них ми можемо побачити і сьогодні, особливо влітку, коли Сула міліє :



 
ObersДата: Четвер, 19-Гр-2013, 22:03 | Сообщение # 461
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Віталій ХАНКО
ДОСЛІДЖУЮЧИ СТОРІНКИ КУЛЬТУРИ
До 60-річчя від дня народження мистецтвознавця,
музикознавця і заслуженого діяча
мистецтв України Георгія Шибанова

http://archive.nbuv.gov.ua/portal....nko.pdf
http://mari.kiev.ua/!_VAK....nko.pdf


Творчі здобутки й ужинки відомого в Україні діяча культури включають
публіцистичні, мистецтвознавчі й музикознавчі праці. Перші два фахових за-
хоплення, так би мовити, супроводжують нашого ювіляра впродовж його плід-
ного й невтомного життя. У царині музикознавства він активно працює останні
два десятиріччя. П’ять років тому був виданий покажчик Георгія Шибанова,
в якому було зафіксовано 310 опублікованих праць [1], на сьогодні їх кількість
сягає до 500. Красномовне свідчення плідної й потужної праці!

Георгій Шибанов — постать неординарна і своєрідна на ниві культури
Полтавщини кінця ХХ — початку ХХІ ст. В його численних публікаціях, розвід-
ках й статтях на культурницьку і мистецьку тематики струменить думка, пре-
валюють знання й естетичні міркування, викладені доступною літературною
мовою. Вони читаються легко й невимушено як загалом, так і фахівцями.
Як мистецтвознавець він не пише сухо чи ускладненим науковим стилем, а як
журналіст — не викладає поверхово і без розуміння суті явища.

Ще з дитинства юного Георгія приваблювала минувшина. Як допитливий
хлопчина, він любив розпитувати старших людей про історію Лохвиці, старо-
світські будинки й пам’ятники, талановитих людей. Згодом це вилилося у кра-
єзнавчі матеріали, пов’язані з мистецтвом, уславленими пам’ятками, їх охоро-
ною й значення для суспільства. Оперті на міцну основу наукових пошуків, вони
захоплюють читачів доступним викладом, ясною мовою. Тут ми маємо ту непо-
вторність, що дослідницький дух в його працях, так би мовити, підкріплений
просвітницьким струменем. Власне, любов до слова, музики й образотворчого
мистецтва, закладені в дитинстві, дали позитивні наслідки в зрілі роки.

Важкі повоєнні роки для малого Георгія запам’яталися проживанням
у різних містах України, то в Золотоноші (де він народився 1949 р.), то в Полта-
ві, то в Лохвиці. Власне у давньому Лохвицькому регіоні, що межує з багатими
на культурні традиції такими містами, як Гадяч, Лубни, Пирятин, Прилуки
і Ромни, пройшло дитинство й роки становлення. Фаховий вишкіл здобув
у Київському державному художньому інституті на мистецтвознавчому фа-
культеті. Його педагогами і наставниками були відомі й добре знані в Україні
професори й доценти П. Білецький, Ю. Асєєв, Л. Міляєва, Л. Владич, Г. Юхи-
мець, Ю. Бєлічко та інші.



 
ObersДата: П'ятниця, 20-Гр-2013, 12:34 | Сообщение # 462
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Ю.М. Бажал
М.І. Туган-Барановський:біографічний нарис
http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/2445/1/Bazhal_Tuhan-Baranovs'kyy.pdf
Доктор політичної економії, професор, перший академік
соціально-економічного відділу Української Академії наук
Михайло Іванович Туган-Барановський /1865-1919/ являє собою
історичну постать, яка примножує славу українського народу.
Всесвітньо визнаний вчений-економіст, він стояв у витоків
української державності та української науки. Такі люди у всіх
країнах стають наріжним камінням національної самосвідомості
та національної гідності. Вони входять в шкільні підручники
ланкою історичної памЛяті народу, стають вічно живим
джерелом його національного відтворення в нових прийдешніх
поколіннях. Мати у своєму "генетичному коді" таку особистість,
як Михайло Іванович Туган-Барановський, вважали би за честь
будь-які народи світу.


   
   
  

Економіст світового виміру — Михайло Туган-Барановський



Туган-Барановський Михайло(20 січня (8 січня ст.с.) 1865, Солонім, Харківщина — 21 січня 1919, Одеса) — перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон’юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Доктор економіки (1899).

Солідарність інтересів — ось духовна основа кооперації.
Михайло Туган-Барановський
Якщо людина навчиться управляти собою, їй не складе труднощів управляти і державою.
Конфуцій
http://www.parafia.org.ua/bibliot....novskyj  



ЛОХВИЧЧИНА І ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ 
http://gromada-lv.at.ua/index/0-40


 
ObersДата: П'ятниця, 20-Гр-2013, 13:20 | Сообщение # 463
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Lokhvytsia [Лохвиця; Loxvycja]. Map: III-14. A town (2011 pop 11,965) on the Lokhvytsia River and a raion center in Poltavaoblast. It is first mentioned in historical documents in 1320. In 1628 it was granted town status, and belonged to the Vyshnevetskyfamily. Lokhvytsia played an important role in the Cossack and popular uprisings of the 1630s. During the Cossack-Polish War in 1648–9 and in 1658–1781 Lokhvytsia was a company center in the Cossack Hetman state. In 1802–1923 it was a county center inPoltava gubernia. Today it has a sewing factory and a food-processing plant, the Lokhvytsia Sugar Refining Complex. Near Lokhvytsia archeologists have found several burial sites of the Cherniakhiv culture (2nd–5th century), a settlement of the Romen-Borshcheveculture (8th–10th century), and a medieval Kyivan Rus’ fortress which belonged to Pereiaslav principality.

[This article originally appeared in the Encyclopedia of Ukraine, vol. 3 (1993).]
http://www.encyclopediaofukraine.com/next.as....er=7811




Hamaliia [Гамалія]. Name of several family lines, probably of different origin, extending back to the Cossack period. Mykhailo was the founder of one such line. In 1649 he was registered as a Cossack of Cherkasy company and in 1662 was appointed colonel of Cherkasy regiment by Hetman Yakym Somko. His sons, Hryhorii and Andrii, were prominent Cossack officers. The latter served, at first, as captain of Lokhvytsia company and then, under Hetman Ivan Mazepa, as general osaul (1689–94). Andrii's son Mykhailo (d ca 1724) served as captain of Lokhvytsia company (1690–3), general standard-bearer (1701–4), acting colonel of the Poltava regiment(1705), and general osaul (1707–9). Because of his close ties with Mazepa, after the hetman's defeat he was forced to reside in Moscow until 1715. His brother, Antin (d 1728), was Mazepa's general osaul. In 1712 Antin was exiled to Siberia and then forced to live in Moscow until his death. Ivan (b 17 December 1699, d 21 March 1766), nephew of Mykhailo and Antin, served in various capacities under Hetman Danylo Apostol, and took part in campaigns against Poland and Turkey. In 1750 he became acting colonel of the Myrhorod regiment, and in 1762 general judge. Platon Hamaliia (b 28 November 1766, d 21 July 1817), the son of Yakiv, was a seaman and a scholar. A graduate of the Kyivan Mohyla Academy and the Naval Academy, he served in the imperial navy and saw action against the Swedes. He began to lecture on naval theory and practice in 1793 and wrote several books on the subject. In 1808 he was elected full member of the Imperial Academy of Sciences.
Oleksander Ohloblyn

[This article originally appeared in the Encyclopedia of Ukraine, vol. 2 (1988).]
http://www.encyclopediaofukraine.com/display....iia.htm 




Kavaleridze, Ivan [Кавалерідзе, Іван], b 26 April 1887 at Ladanskyi khutir near Romny, Kharkiv gubernia, d 3 December 1978 in Kyiv. Sculptor, film director, dramatist, and screenwriter. He studied art at the Kyiv Art School(1907–9), the Saint Petersburg Academy of Arts (1909–10), and with N. Aronson in Paris (1910–11). His sculptures include busts of famous people such as F. Chaliapin (1909), and over 100 monuments in various cities of Ukraine: eg, the monument to Princess Olha in Kyiv (1911), which was destroyed in 1934; the Taras Shevchenko monuments in Kyiv (1918), Romny (1918), Poltava (1925), and Sumy (1926); and the Hryhorii Skovoroda monuments inLokhvytsia (1922) and Kyiv (1977). In the 1920s his work was influenced by cubism. His group compositions—Bohdan Khmelnytsky Sends the Kobza Players into the Villages (1954), A. Buchma in the Role of M. Zadorozhny (1954), and Prometheus (1962)—are somewhat stylized.
In 1928 he became interested in filmmaking. He scripted and directed a number of innovative historical films marked by stylization and monumentalism: Zlyva (The Downpour, 1929), Perekop (1930), Koliïvshchyna (1933), and Prometei(Prometheus, 1936). Accused of ‘nationalist deviation’ and formalism, he was forced to turn to popular themes and a simplified style. He adapted the operas: Mykola Lysenko’s Natalka Poltavka (Natalka from Poltava, 1936) and Semen Hulak-Artemovsky’s Zaporozhets’ za Dunaiem (Zaporozhian Cossack beyond the Danube, 1938) for film. After theSecond World War he directed the films Hryhorii Skovoroda (1960) and Poviia (The Strumpet, 1961) based on Panas Myrny's novel.
A retrospective exhibit of his sculptures was held in 1962. He wrote several heroic dramasVotaniv mech (Wotan's Sword, 1966), Perekop (1967), and Persha borozna (The First Furrow, 1969).

BIBLIOGRAPHY
Nimenko, A. Kavaleridze—skul’ptor (Kyiv 1967)
Zinych, S.; Kapel’horods’ka, N. Ivan Kavaleridze (Kyiv 1971)
Valerian Revutsky
[This article originally appeared in the Encyclopedia of Ukraine, vol. 2 (1988).]
http://www.encyclopediaofukraine.com/display....van.htm 




Krychevsky, Vasyl H. [Кричевський, Василь Григорович; Kryčevs’kyj, Vasyl’ Hryhorovych], b 12 January 1873 in Vorozhba, Lebedyn countyKharkiv gubernia, d 15 November 1952 in Caracas, Venezuela. Outstanding art scholar, architect, painter, graphic artist, set designer, and a master of applied and decorative art; brother of Fedir Krychevsky. He received little formal education. Interested deeply in Ukrainian folklore and art history, he auditedMykola Sumtsov's, Dmytro Bahalii's, and Egor Redin's classes at Kharkiv University. Working as an independent architect and artist, he achieved a national reputation by the time of the outbreak of the First World War. During the revolutionary period he was a founder and the first president of the Ukrainian State Academy of Arts. In the 1920s he taught at the Kyiv Institute of Plastic Arts and the Kyiv Architectural Institute. In 1927 he taught for a year at the Odesa Art School, and then served in the architectural department of the Kyiv State Art Institute until 1941. Moving to Lviv in 1943, he was appointed rector of a new Ukrainian art school, the Higher Art Studio. After the war he lived briefly in Paris before immigrating in 1947 to South America.
Krychevsky first achieved public recognition in 1903 by winning the architectural competition to build the Poltava Zemstvo Building (now the Poltava Regional Studies Museum). His design of the building inaugurated a new style based on the traditions of Ukrainian folk architecture, and set a new trend among young architects in Ukraine. He continued to work in this style, using it for a number of public and private buildings and monuments such as thePeople's Home in Lokhvytsia (1904); the residences of D. Myloradovych (1905), I. Shchitkivsky (1907), andMykhailo Hrushevsky (1908–9); the Shevchenko Memorial Museum in Kaniv (1931–4) (see Kaniv Museum-Preserve); and monuments to M. Myloradovych (1908), Mykhailo Kotsiubynsky (1928), Danylo Zabolotny (1932), and Hrushevsky (1935). This distinctive Ukrainian style marked his interior designs for private homes and exhibition halls...

...BIBLIOGRAPHY
Pavlovs’kyi, V. Vasyl’ Hryhorovych Krychevs’kyi. Zhyttia i tvorchist’ (New York 1974)
Ruban-Kravchenko, Valentyna. Krychevs’ki i ukraïns’ka khudozhnia kul’tura XX stolittia: Vasyl’ Krychevs’kyi (Kyiv 2004)
Sviatoslav Hordynsky, Vadym Pavlovsky
[This article was updated in 2013.]
http://www.encyclopediaofukraine.com/display....ylH.htm


Martos. A family of Cossack starshyna in the Poltava region. Its Lubny branch originated with the Lokhvytsia Cossack Vasyl in the 17th century. His sons were Martyn (d 1708), a captain of Lokhvytsia company (1693–8) and a judge of Lubny regiment (1698–1706), and Pavlo (d 1745), a captain of Lokhvytsia company (1699–1708, 1710–20) and quartermaster (1712–37) and acting colonel (1728–30) of Lubny regiment, who was imprisoned in 1708–9 for siding with Hetman Ivan Mazepaagainst Peter I. Later an Andrii Martos was osaul of Lubny regiment (1772–81), and Petro Martos (b 1809), a noble with estates in Lokhvytsia and Lubny counties, paid for the publication of Taras Shevchenko's Kobzar in 1840 (Shevchenko dedicated his poem ‘Tarasova nich’ [Taras's Night] to him). The Pryluky branch of the Martos family originated with Petro, an otaman of Ichnia company (1756). His son was the sculptor Ivan P. Martos, and his grandson was the historian Oleksii Martos. Other members of the branch included the government official Ivan R. Martos and the political leader Borys Martos.

[This article originally appeared in the Encyclopedia of Ukraine, vol. 3 (1993).]
http://www.encyclopediaofukraine.com/display....tos.htm




 
ObersДата: П'ятниця, 20-Гр-2013, 14:05 | Сообщение # 464
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Сергій Павленко
Оточення Гетьмана Мазепи:
СОРАТНИКИ та ПРИБІЧНИКИ
 

РОГАЧЕВСЬКИЙ ІВАН






http://foltranslit.appspot.com/files/pavlenko2.pdf  

Отець Рогачевський, лохвицький протоієрей
РОГАЧЕВСЬКИЙ ІВАН

 
У своїй праці «Києво-Могилянська академія в іменах» О.Ф.Задорожна , зокрема, зазначає, що  у Лохвиці був відомий рід священиків Рогачевських, які служили в Богоявленській церкві.      

Очевидно, що пізніший прихильник гетьмана Івана Мазепи Іван Рогачевський після закінчення в кінці XVIII ст. Києво-Могилянської колегії продовжив батькову справу. Він був заарештований у 1709 р. як лохвицький протопоп...
http://gromada-lv.at.ua/news....8-19-99


 
zakonДата: П'ятниця, 20-Гр-2013, 16:00 | Сообщение # 465
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Цитата
у Лохвиці був відомий рід священиків Рогачевських, які служили в Богоявленській церкві.
      
Починаючи з XIX ст. в  м. Лохвиця  згадуються наступні церкви: Соборна Різдва Богородиці, Благовіщенська, Спасо-Преображенська, Миколаївська, Іоанно-Предтеченська, Покровська. 
В ЦДІА я переглядав Клірову книгу м. Лохвиця 1779 р., серед переліку лохвицьких храмів там не було Благовіщенської, зате згадувалась Богоявленська. Тоді я не придав цьому великої уваги, але зараз зустрів ще одну згадку про існування Богоявленської церкви у м. Лохвиця у XVIII ст. Моє припущення, що вона була саме на місці існуючої Благовіщенської. Можливо, коли розібрали Богоявленську церкву (або вона згоріла), а на її місці побудували нову, то назвали її на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 31 з 54«1229303132335354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017