ЛохвицяП'ятниця, 24-Лис-2017, 08:51
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 30 з 54«1228293031325354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
aaaaДата: П'ятниця, 29-Лис-2013, 10:51 | Сообщение # 436
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Цікаво. Будівля  "Старої почти" неначе зроблена  з подібної цегли як і будівля тютюнової фабрики  та  Жіночої  гімназії. Що було там? Або  чия то  будівля? 
  З дописом veselgeo згідний. Можна добавити ще  більше  аргументів.
А фотки  історії міста  просто КЛАС . Завдяки всім  дописувачам , я думаю, ми зможемо  по максимуму  реанімувати  історію  нашого міста  і краю. І припіднести  її  нашим  нащадкам.


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: П'ятниця, 29-Лис-2013, 15:48 | Сообщение # 437
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
З дописом veselgeo не згідний. Більшість із вказаних ним аргументів можна тлумачити і в протилежному напрямі. Але засмічувати дані цікаві сторінки форуму історії нашого міста подібними дискусіями не буду.
З повагою до інших учасників.
 
ObersДата: П'ятниця, 29-Лис-2013, 16:20 | Сообщение # 438
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата zakon ()
З дописом veselgeo не згідний. Більшість із вказаних ним аргументів можна тлумачити і в протилежному напрямі. Але засмічувати дані цікаві сторінки форуму історії нашого міста подібними дискусіями не буду. З повагою до інших учасників.



 
veselgeoДата: П'ятниця, 29-Лис-2013, 20:43 | Сообщение # 439
Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 20
Награды: 1
Репутация: 1
Статус: Offline
В сусідній темі "Спілкуання" створив опитавання куди повинна рухатися Україна - в Євросоюз чи Тайожний союз.
http://lohvitsa.org.ua/forum/23-621-1#19659

Дуже цікава мені думка кожного учасника форуму. Бажано прокоментувати ваш вибір.


Сообщение отредактировал veselgeo - П'ятниця, 29-Лис-2013, 20:47
 
zakonДата: П'ятниця, 29-Лис-2013, 21:38 | Сообщение # 440
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Фотографії міста Лохвиця 1914 р. (наступного року цим листівкам буде 100 років) добре відомі всім читачам та учасникам форуму, але в трохи кращій якості, ніж публікувалось раніше. Їх я отримав від іншого колекціонера, Володимира Бабича із Західної України, за що дуже йому вдячний.

Міст через річку Лохвиця:



Пропоную поглянути, якою була зворотня сторона листівок даної серії:

Роздивимось деталі даного фото. Ще раз можна переконатись, що сфотографовано з лівого берега річки:





м. Лохвиця. Центральна вулиця.



На таких фото найцікавіше - деталі. Наприклад, наступний фрагмент підтверджує, що славетний універсальний магазин Іткіної та Радилевського знаходився приблизно на місці нинішнього будинку районного суду, неподалік від Будинку товариства сільських господарів.



Для порівняння - фото універсального магазину:



Будинок на наступному фрагменті ніяк не схожий на той, в якому зараз знаходиться відділ освіти Лохвицької райдержадміністрації, хоча його будівля на тому ж місці і судячи з архітектурних рис - древня. Можна зробити припущення, що цей будинок у війну постраждав і його відбудували дещо інакше.



Дуже хочу знайти фото Благовіщенської церкви м. Лохвиця у первісному вигляді, тобто до часткового її руйнування у 30-х роках, але поки що можна здалеку роздивитися, якою вона була раніше, на наступному фрагменті.



Сообщение отредактировал zakon - Субота, 30-Лис-2013, 23:43
 
veselgeoДата: Неділля, 01-Гр-2013, 18:07 | Сообщение # 441
Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 20
Награды: 1
Репутация: 1
Статус: Offline
Цитата aaaa ()
Цікаво. Будівля  "Старої почти" неначе зроблена  з подібної цегли як і будівля тютюнової фабрики  та  Жіночої  гімназії.
Слушне зауваження. Раніше на кожну цеглину ставили клеймо, по ньому можна було б дізнатися хто виготовляв цю цеглу, в яких роках, звідки завозилася. Цікаво чи хтось зустрічав в Лохвиці таку цеглу. В світі і в Украніні є багато так людей які колекціонують, обмінюються цими цеглинами.


Її можна зустріти навіть під ногами як будівельне сміття, хоча її можна вигідно продати якщо попадеться рідкісне клеймо або просто спрезентувати людям, які їх колекціонують. В Європі її використовують в дизайні інтерєру.

Можна також пошукати черепицю з клеймами
 
zakonДата: Понеділок, 02-Гр-2013, 23:40 | Сообщение # 442
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Будинок повітового з'їзду (побуд. у 1865р.) - фото 1914р.


Будинок повітового з'їзду (нині приміщення краєзнавчого музею) - фото 2011 р.



Лохвицький краєзнавчий музей за ініціативи Голови Лохвицького політвиконкому Луценка Степана Кузьмича засновано в червні 1919 року як археологічний музей на базі колекції міського реального училища. До 1920 р. приміщення музею було разташоване на першому поверху Будинку товариства сільських господарів. Потім його оселею став будинок Мартосів, що знаходився між Народним будинком (приміщення театру) та Реальним училищем. Саме перед входом у музей у 1922 р. було відкрито пам'ятник Григорію Сковороді, з нагоди 200-річчя від дня народження славетного українського мандрівного мислителя, просвітителя і поета музею було присвоєно його ім'я.  В 30-х роках музей знаходився в приміщенні Собору Різдва Богородиці, а коли той зруйнували, музей перевели до приміщення Благовіщенської церкви (1936-1941 р.р.).
Після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників у 1943 р. музей було розміщено у будівлі колишнього районного суду (на розі Кирпоноса та Перемоги). Потім деякий час музей мешкав у будівлі знайомого лохвичанам "Сьомого" магазину (на розі Шевченка та Чапаєва). З 1948 і до сьогодні музей розташовано у будинку повітового з'їзду.
Першим директором музею був Тимофій Якович Крестінський (1919-1937 р.р.). В різні роки співробітниками музею були Михайло Ренський, Рівіна Авакумівна Павлова, колишній офіцер Червоної Армії Нагиба, Петро Андрійович Гребінник (саме він автор усіх фото Лохвиці 1960-х років, опублікованих мною вище). Директорами музею були В.С. Шульга, М.А. Лазоренко, П.С. Кочетков, Ф.А. Сидоренко, Тамара Яківна Буланенко, Сергій Васильович Лесик, сьогодні даний заклад очолює - Віктор Володимирович Кудряшов.


Сообщение отредактировал zakon - Вівторок, 03-Гр-2013, 10:15
 
ObersДата: Четвер, 05-Гр-2013, 15:07 | Сообщение # 443
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


 
zakonДата: Четвер, 05-Гр-2013, 22:00 | Сообщение # 444
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Obers
Особливо дана фотографія сподобалась, її можна назвати так:  "Лохвиця. Панорама історичного центру міста".



Сообщение отредактировал zakon - Четвер, 05-Гр-2013, 22:16
 
aaaaДата: Четвер, 05-Гр-2013, 22:19 | Сообщение # 445
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
А точныше - Засулиця.

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Неділля, 08-Гр-2013, 21:18 | Сообщение # 446
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Сьогодні пропоную прочитати декілька сторінок газети "Лохвицкое слово" та ознайомитись з  цікавими публікаціями.










 
aaaaДата: Неділля, 08-Гр-2013, 22:55 | Сообщение # 447
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Клас.Клас.Клаааас !!!

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Четвер, 12-Гр-2013, 23:50 | Сообщение # 448
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline


Листівка №1 серіїї "Уходящая Лохвица":



Розглянемо деталі:





Реклама даного магазину в газеті "Лохвицкое слово":



Дуже хотілося б зберегти історію нашого міста для сьогоднішніх лохвичан та їх нащадків. Тому рекомендую всім зацікавленим читачам даного форуму та учасникам даної теми копіювати цікаві матеріали, а то і повністю сторінки форуму собі на комп'ютер. На сьогодні, без сумніву скажу, даний форум - найбільш цікавий і насичений архівними матеріалами інтернет-ресурс. А ще скільки всього цікавого не опубліковано.
Справа в тому, надійності в роботі даного та допоміжних сайтів немає, сьогодні працює, а завтра - ні, тим більше, що ситуація  в державі та і у світі схожа на те, що ми знову живемо в "уходящій" Лохвиці. Тому і сучасні фотографії міста не менш цікаві і потрібні в даному плані історії. В наступному році буде 100 років відомим нам листівкам, велика вдячність їх авторам за таке творіння, завдяки чому сьогодні ми можемо заглянути в минуле.

Далі буде...

Додано (12-Гр-2013, 18:50)
---------------------------------------------



Добродійність і теплота душі людської завжди, в усі часи і епохи були притаманні людям. Саме завдяки цим рисам характеру нашого земляка, купця другої гільдії Михайла Дмитровича Варди і стало можливим відкриття школи для обездолених дітей в м. Лохвиця.



24 квітня 1901 року Микола Дмитрович Варда звернувся до Центрального опікунства з листом, в якому повідомляв, що його брат Михайло Варда вирішив пожертвувати ділянку землі з 13 десятин з будинком та іншими будівлями на ній для відкриття в м. Лохвиця Полтавської губернії спеціальної школи для глухонімих дітей. У листі говорилось, що він і його брат бажають, щоб "... в школі глухонімих дітей навчали необхідних наукових предметів, усної мови неодмінно з мімікою, як допоміжним засобом до усної мови, майстерств, на які існує попит в сільському побуті і городництві...", щоб  "... учителями були особи, що добре знають міміку, оскільки ми, колишні вихованці Петербурзького училища глухонімих (з 11 братів і сестер М.Д. Варди 7 було глухонімих), з досвіду добре знаємо, як тяжко вивчити та засвоїти усну мову без міміки, на що витрачається багато часу на шкоду іншим заняттям".
Діставши згоду на відкриття школи, Михайло Дмитрович почав переобладнувати під класи будинки, придбав також і необхідні меблі.



14 листопада 1901 року школа (знаходилась по вул. Шиянській (нинішній Тесленка) відкрила двері для перших своїх учнів: трьох хлопчиків і однієї дівчинки. Першою вчителькою стала Олександра Василівна Луніна. Курс навчання в цій школі був шестирічним. Навчальні предмети вивчались в обсязі народних училищ. Викладалися такі предмети, як читання, письмо, арифметика, короткі відомості з історії, географії, природознавства і Закон Божий.



Кількість учнів з кожним роком зростала. Так, в 1903р. їх було вже 12, в 1906 - 20, а в 1911 році налічувалось - 26 учнів.



Велика увага в школі приділялась професійно-трудовій підготовці вихованців. Спочатку за браком коштів і вказівок для ведення будь-якого ремесла хлопчики разом з дівчатками займались рукоділлям. Здебільшого вони шили білизну і сукні, штопали, латали тощо. Весною працювали на городі та в дворі. Життя в школі починалось о 5 годині ранку. Вихованці самі влаштували при школі розсадник, висаджували і вирощували кошикову лозу.



Багато уваги приділялося роботі учнів у майстернях. Вихователі всіма силами прагнули дати дітям якомога ширші знання і професійні навички, щоб полегшити їх життя, підготувати до самостійної дороги. Широко практикувалося кошиков'язальне ремесло, плетіння кошиків з рогози. Кошикова майстерня відкрита 1 серпня 1905 року, працювала досить успішно і від реалізації виробів давала значні прибутки школі.
У 1907 році було відкрито шевську майстерню. Ці дві майстерні школи для глухонімих не раз експонували свої вироби на різних виставках, дістаючи, як правило, високу оцінку.



Так у 1909 році на Полтавській сільськогосподарській виставці, а в 1910 році на художньо-промисловій губернській виставці в Катеринославі вони були нагороджені срібними і бронзовими медалями і похвальним листом. В звіті школи за 1912 рік пишеться: "Особенно сапожная мастерская приобрела большие симпатии не только городского, но и у уездного населения. Заказы исполняются по очереди в виду их наплыва и выполняютя с наивозможной акуратностью".



У шкільні майстерні приймалися і чуючі діти віком не менш як 12 років. Навчання тривало 3 роки. В цій незвичайній школі виховувались діти  з Харківської і Курської губерній, Кобеляцького, Роменського, Зіньківського, Миргородського, Прилуцького, Гадяцького, Полтавського повітів. Для дітей Лохвицького повіту, згідно з волею засновника і опікуна школи Михайла Дмитровича Варди, навчання було безкоштовним, за учнів інших повітів виплачувались школі стипендії із відповідних земств.

Школа глухонімих м. Лохвиця (фото приблизно 1902-1904 р.р.). В центрі - Михайло Дмитрович Варда, поруч його сестра.



В лютому 1904 року за благодійні справи засновника і опікуна школи М.Д. Варду було нагороджено імператорським орденом Саятої Анни третього ступеня. А от рік 1905 залишиву житті школи глибокий лід скорботи. 18 лютого помер Михайло Дмитрович Варда. "Имя покойного, как основателя школы, останется неизгладимым в ее истории и память о нем, как о добром, отзывчивом человеке навсегда сохранитя в сердцах знавших его людей" ("Звіт про діяльність Лохвицької школи глухонімих. 1905р. "). Ця сумна подія порушила звичайне життя школи. І лише після того, як опікуном цього закладу став Микола Дмитрович Варда - гідний наступник свого брата, віддана благодійній справі людина, життя закладу ввійшло в попереднє русло.Аж до буремних днів революції 1917 року школа продовжувала діяти.

Школа глухонімих у Лохвиці 1914 рік.  На фото сидять: учитель Перетятько, настоятель Благовіщенської церкви отець Андрій Підгорний, ймовірно сестра М.Д. Варди, попечитель та організатор школи Микола Дмитрович Варда, завід. справами школи Микола Федорович Білявський (деякий час був міським головою) .



Використано матеріали Лохвицького краєзнавчого музею та газети "Зоря" №61, 1991 р.


Додано (12-Гр-2013, 21:50)
---------------------------------------------
Декілька якісних фотографій міста Лохвиця в 1914 році (з приватних колекцій).

Листівка №4 серії "Уходящая Лохвица" - Собор Різдва Пресвятої Богородиці.



Фрагмент огорожі Собору:



Вхід до Собору та його дзвінниця (навіть дзвін видно):



Таким був центральний купол Собору.



Листівка №12 серії "Уходящая Лохвица" - Кам'яний ряд.



Власник магазину "С.И. Варда", одним із продуктів, як виявляється, були алкогольні напої - видно напис "Виноторговля".



Можна побачити, що власником сусіднього магазину був "А.Ф. Біълявскій". Можливо брат міського голови поч. 1900-х р.р. Миколи Федоровича Білявського.



Сообщение отредактировал zakon - Вівторок, 17-Гр-2013, 23:28
 
serg_koДата: Неділля, 15-Гр-2013, 00:35 | Сообщение # 449
Рядовий
Группа: Пользователи
Сообщений: 7
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Коли у Лохвиці побудовані мости Грицький та Яхницький?
Шановні, який саме міст зображено на цій світлині?

 
aaaaДата: Неділля, 15-Гр-2013, 10:21 | Сообщение # 450
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Це Прилуцький.(Івахницький)

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 30 з 54«1228293031325354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017