Історія міста - Сторінка 3 - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 11-Гр-2016, 01:21
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 3 з 53«123455253»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 14:58 | Сообщение # 31
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote (Yanushevich)
Сколько чеченцев убил?


Много?

Quote (Yanushevich)
За то, чтобы Чечня была под российской пятой...


Он - солдат, а не политик.

Quote (Yanushevich)
Герой России, говорите...


Да, герой России, Российской Федерации. Наш земляк, похоронен в Лохвице.

Также мы гордимся и Героями СССР. Или просто помним, если не гордимся...или не помним, что страшнее всего...

Quote (Yanushevich)
За Российскую империю воевал...


Это каким-то образом умаляет Подвиг Героя?

Прикрепления: 8689898.jpg(23Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 27-Лис-2012, 15:01
 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 15:18 | Сообщение # 32
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline






http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=7633

Quote
Севостьянов Сергей Фёдорович
[04.05.1914]

род. 4.5.1914 в г.Лохвица ныне Полтавской обл. в семье крестьянина.

Украинец. Член КПСС с 1939.

Окончил 7 классов. Работал в колхозе. В Советской Армии с 1937. В 1941 окончил военно-политическое училище.

На фронте в Великую Отечественную войну с авг. 1941. В 1942 окончил курсы командиров полков.

Командир 211-го гвардейского стрелкового полка (73-я гвардейская стрелковая дивизия, 7-я гвардейская армия, Степной фронт) гвардии майор Севостьянов отличился в период форсирования Днепра. В ночь на 25.9.1943 полк на подручных средствах переправился через реку в р-не с.Бородаевка (Верхнеднепровский р-н Днепропетровской обл.), овладел небольшим плацдармом на правом берегу и удерживал его до 28 сент. 1943, обеспечив тем самым переправу других частей дивизии.

Звание Героя Советского Союза присвоено 26.10.1943.

После войны продолжал службу в армии. В 1948 окончил Военную академию им. М.В.Фрунзе, в 1958 — ВАК при Военной академии Генштаба. С 1970 генерал-лейтенант Севостьянов — в запасе. Живёт в г.Тамбов.

Награжден орденом Ленина, Красного Знамени, 2 орденами Отечественной войны 1 ст., 2 орденами Красной Звезды, медалями.
http://www.az-libr.ru/index.shtml?Persons&H52/bafcf9bf/index


Quote
Севостьянов Сергей Федорович

Севостьянов Сергей Федорович родился в 1914 году в Лохвице а семье крестьянина.

После окончания школы в 1932 году работал в колхозе имени Котовского бригадиром полеводческой бригады. В 1937 году был призван в армию. Учился в Высшем военно-политическом училище имени Ленина. Воевал против фашистских захватчиков на Брянском, Западном, Юго-Западном, Южном, Донском, Сталинградском, Степном, 2-м Украинском фронтах.

За решительные и успешные действия во время форсирования Днепра, за отличное руководство боем по закреплению плацдарма на правом берегу реки и проявленные при этом личное мужество и отвагу Указом Президиума Верховного Совета СССР от 26 октября 1943 года командиру 211-го гвардейского стрелкового полка 73-й гвардейской Сталинградской стрелковой дивизии гвардии майору С. Ф. Севастьянову присвоено звание Героя Советского Союза.

Награжден орденами Ленина, Красного Знамени, Отечественной войны I степени, двумя орденами Красной Звезды.



В 1948 году кавалер Золотой Звезды окончил военную академию имени Фрунзе и продолжал служить в Вооруженных Силах СССР до 1970 года. После выхода в отставку проживал в Полтаве.
http://poltavahistory.org.ua/heroes_txt/sevostyanov_r.htm
Прикрепления: 3598707.jpg(228Kb) · 9128128.jpg(53Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 27-Лис-2012, 15:28
 
aaaaДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 15:56 | Сообщение # 33
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Так , був час . Коли кожен обирав свій шлях. В шкільні роки ,Паша ,коли його знав ,був нормальним хлопцем таким як і ми. Військово обраний шлях закинув його в Чечню. Після його загибелі доля його сімї незавидна.Батьків нема. Росія відмітила надгріббям , а сімя ... "жена" ,забула .Памятають лише однокласники ,завдяки клопотанням яких було перейменвано його іменем Лохвицьку школу №2.

Додано (27-Лис-2012, 13:56)
---------------------------------------------
P.S. Розпочата сторінка це по суті видатні люди Лохвиччини ,а не - Історія міста
Історія все те ,що стосується безпосередньо розвитку самого міста у розрізі віків.

P.S.Пане Yanushevich ,ви читали історію Яшників , а не могли б нам розкрити історію Свиридівки. Адже вона не менш древня, а ніж Лохвиця. Ми знаємо про Червоні Кургани, що можливо в тих місцях був дрвній Ромен. Можливо є ще якась інформація за дане село.


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Вівторок, 27-Лис-2012, 16:01
 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 17:19 | Сообщение # 34
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote (aaaa)
P.S. Розпочата сторінка це по суті видатні люди Лохвиччини ,а не - Історія міста


А якщо так : перед нами постає сама пані Історія, в лицях і персоналіях наших видатних земляків© ;-)

Справа в тому, на мій погляд, що маса тем які не наповнені змістом менш цікаві (мяко кажучи) ніж одна, в котрій зібрано все можливе (і неможливе також))), що стосується самого предмету і все що стосується дотемно, якщо хочете "білятемно", цього ж предмету. Тобто я вирішив, що не варто відкривати окрему тему, задля перечислити декілька десятків персоналій, тим паче, що пані тата вже розпочала з розповіді про художника-монументаліста Михайла Дмитренка саме тут...

То ж якщо вирішимо окремо - значить окремо, а як ні то ні ))), я хоч так хоч інакше підтримаю : хочу аби ПАМЯТАЛИ !

smile




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 27-Лис-2012, 18:09
 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 17:21 | Сообщение # 35
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Лохвица - Лохвиця
На древнеславянском языке - "лохве" значит лосось

Украина, Полтавская область, райцентр
http://www.pseudology.org/goroda/Lokhvitsa.htm

1320 - Первое письменное упоминание о населённом пункте. Расположен на реке Лохвица (правый приток Сулы), в 12 км от железнодорожной станции Сула (на линии Ромодан - Бахмач)
1350 - Местечко Лохвица вошло в состав огромных владений рода Вишневецких
1644 - Получил герб, который изображал городские ворота с башнями на них, и начал жизнь строить по Магдебургскому праву
1648 - Гарнизон козацкой сотни из Миргорода
1652 - Здесь родился известный самозванец Царевич Симеон
1654 - Переяславская Рада навеки воссоединила Россию и Украину
1658 - Гарнизон козацкой сотни из Лубен
1659 - В Лохвице запорожцы достали-таки гетмана-предателя Выговского
1675 - В городе проживал Гетман Правобережной Украины (1669-74) Михаил Степанович Ханенко

1709 - 05 ноября. Изгнание шведов и Мазепы. Руководит Пётр I - утверждает Пушкин
1782 - 04 июня. Вместе с другими городами Черниговского наместничества Лохвица получила новый герб: "В золотом поле градския врата, а на них три остроконечные башни с голубыми флюгерами"

1803 - Почмейстером города назначен дед Николая Гоголя по материнской линии - Иван Матвеевич Косяровский
1824 - С Лохвицами связан славный род Чичибабиных
1865 - Новый проект герба: "В золотом щите червленые с золотыми швами открытые городские ворота с 2 бойницами, увенчанные 3 шпицами с лазурными флюгерами" - не утверждён
1861 - 19 февраля\03 марта. Манифест об отмене крепостного права
1866 - В Лохвице родился мещанин Степан Александрович Волохов - народоволец. Вместе с Александром Ульяновым готовил покушение на царя Александра III
1869 - Родилась Мирра Лохвицкая-Жибер
1872 - Май. Родилась Надежда Лохвицкая-Бучинская, известная по именем Тэффи
1873 - Здесь родился Анатолий Авдеевич Дивильковский - публицист, критик. Ученый секретарь Агитпропа Госиздата
1877 - 04 мая. Здесь родился протоерей Комарецкий Николай Ананьевич - депутат III Гос. Думы от Полтавской губернии
1885 - Здесь родился Нестор Теофанович Городовенко - выдающийся хормейстер, педагог, основатель и многолетний руководитель прославленной капеллы «Думка» (1919-1937)
1890 - Здесь проживал и умер известный сионист раввин Шимон Моше Дискин (1872-1930), автор «Мидраш Шимони» и активный участник сионистского движения
1894 - Открылось движение поездов на ветвях Лохвица-Гадяч
1895 - В городе родилась известная писательница - Нина Фёдорова Нина (Антонина Ивановна Подгорина)
1895 - Здесь родилась переводчица с немецкого, шведского, нидерландского, английского, польского Антонина Федоровна Рязановская. Умерла в 1993 году в Сан-Франциско

1900 - 18\30 января. Здесь родился Исаак Дунаевский
1900 - 03 мая. Здесь родился известный артист Федор Михайлович Никитин
1908 - 09 ноября. Здесь родился украинский художник-монументалист, график, историк искусства Михаил Дмитренко
1908 - Здесь родился выдающийся скульптор Г. Пивоваров (1908-1942)
1911 - Лохвицкий уезд выпустил почтовую марку-гигант. Размер 31 1/2 на 46 мм
1916 - Здесь проживал член поместного собора - директор реального училища Георгий Климентьевич Деев
1919 - Троцкий посетил город на своём бронепоезде и написал написал заметку в газету Правда

1921 - Здесь целый год оттачивает своё мастерство Огольцов Сергей Иванович - начальник и уполномоченный губЧК - губотдела ГПУ - будущий министр Госбезопасности СССР
1922 - Скульптор Иван Кавалеридзе установил памятник Григорию Сковороде
1924 - 26 мая. Здесь родился Сергей Иванович Шаповалов

1938 - Здесь в детском доме грустил Анатолий Ангел - сын репрессированных

1941 - Сентябрь. На город наступают танковые группы Гудериана и вязнут в грязи
1941 - 12 сентября. В небе на городом погибла лётчица Екатерина Ивановна Зеленко - единственная лётчица-участница финской фойны
1941 - 13 Сентября. Танковые группы Гудериана и Клейста соединились в Лохвице
1941 - 14 сентября. В здании местной школы провёл ночь генерал Гудериан
1941 - Сентябрь. В окрестностях города погиб Герой Советского Союза - Михаил Петрович Кирпонос
1941 - 26 сентября. Гудериан завершил окружение бойцов Красной армии завершено. Стихли последние бои в районе города
1941 - В окрестностях города погиб Михаил Алексеевич Бурмистенко - второй секретарь при Первом секретаре ЦК КПУ(б) Украины - Хрущёве

1942 - Август. В Лохвице генерал Власов из советских военнопленных армян формирует батальоны Армянского легиона

1943 - 13 сенября. Части Красной армии освободили город от окупантов

1945 - 09 мая. Победа

1972 - Пищекомбинат, кирпичный завод, швейная фабрика. Плодоягодный совхоз имени Мичурина делает вина. 11,700 жителей. Медицинское училище. Краеведческий музей имени Г.С. Сковороды
1972 - Скульптор Иван Кавалеридзе установил бронзовую копию памятника Григорию Сковороде взамен разрушенного во время войны




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 27-Лис-2012, 17:24
 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 17:34 | Сообщение # 36
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.

Лохвица
уездн. г. Полтавской губ., на низменных берегах pp. Лохвицы и Сулицы, в 165 вер. от губ. города и в 12 вер. от железной дороги. Как незначительное поселение Л. упоминается в 1320 г.
http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/62440/Лохвица
http://gatchina3000.ru/brockha....815.htm


 
YanushevichДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 17:44 | Сообщение # 37
Генерал-полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 1005
Награды: 5
Репутация: 4
Статус: Offline
Quote (aaaa)
P.S.Пане Yanushevich ,ви читали історію Яшників , а не могли б нам розкрити історію Свиридівки. Адже вона не менш древня, а ніж Лохвиця. Ми знаємо про Червоні Кургани, що можливо в тих місцях був дрвній Ромен. Можливо є ще якась інформація за дане село.


Див.:
http://sviridovka.blogspot.ru/


Уважаемые хохлы! Разорвите с советско-совковым прошлым и перестаньте сосать русскую сиську!
 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 17:48 | Сообщение # 38
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Штеппа Константин Тодосиевич

3 (15) декабря 1896 - 19 ноября 1958 г.
Историк, медиевист, этнограф, профессор (с 1927), декан исторического факультета КДУ (1934 - 1941), ректор Киевского университета (1941 - 1942)


3 декабря 1896 г. Родился в г. Лохвица Полтавской губернии в семье священника.

1915 г. Учился в Полтавской духовной семинарии, закончив которую, поступил на историко-филологический факультет Петроградского университета.

1919-1920 гг. Был участником гражданской войны, воевал сначала в составе Добровольческой армии Военных Сил Юга России генерала Деникина, а позже - в русской армии барона Врангеля.

1920-1921 гг. Учительствовал в красноармейской школе г. Ромны, которая называлась Военно-инженерной дистанцией.

1922 г. По окончании Нежинского института народного образования, был зачислен аспирантом вновь созданной Научно-исследовательской кафедры истории культуры и языка при Нежинском ИНО по секции античной культуры.

1924 г. Защитил презентационный труд (прообраз нынешней кандидатской диссертации) на тему "Учения о демонах в античной и христианской литературе в эпоху зарождения христианства".

Осень 1927 г. Защитил докторскую диссертацию на тему "Очерки по истории античной и христианской демонологии (К вопросу о происхождении христианства)".

1926-1928 гг. Был деканом факультета социального воспитания Нежинского ИНО.

1930 г. Работал преподавателем Института профессионального образования, который образовался в результате очередной насильственной реорганизации бывшего университета Св. Владимира.

С 1 февраля 1930 г. Назначен заместителем председателя Комиссии для исследований по истории Ближнего Востока и Византии (КДИБВВ).

13 февраля - 21 ноября 1934 г. Переведен во вновь созданный Историко-археологический институт, где возглавил сектор истории Запада и Востока.

1934-1941 гг. Был (с перерывами) деканом исторического факультета Киевского университета, членом Киевгорсовета.

18 марта 1938 г. Арестован органами ГПУ УССР.

1938-1939 гг. Находился под следствием органов ГПУ УССР по обвинению в украинском буржуазном национализме и связях с иностранной разведкой. Через шесть месяцев заключения начал давать свидетельства и признал себя виновным. "Сознался", что участники националистической организации планировали восстание в Киеве во главе с Любченко и Хвылей, а в перспективе - убийство Сталина. Себе отводил роль руководителя террористической группы в КГУ и Киевском педагогическом институте.

1939 г. После освобождения вернулся к работе в Киевском университете.

1941-1942 гг. Назначен ректором реанимированного Киевского университета в оккупированном немцами Киеве.

1943 г. Покинул Киев вместе с немцами.

1950-1952 гг. Преподавал русский язык и литературу в школе. В то же время работал в Институте изучения истории и культуры СССР (Мюнхен).

С 1952 г. Проживал в США, сотрудничал с Американской комиссией по освобождению, радиостанцией "Свобода", возобновил исследовательскую работу.

19 ноября 1958 г. Умер в Нью-Йорке, где и похоронен на кладбище монастыря Новодиево.


Источник информации: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. - Київ : Либідь, 2006. - С. 223-226.

http://univ.kiev.ua/ru/geninf/history-rectors/shteppa/
http://www.univ.kiev.ua/ua/geninf/history-rectors/shteppa/

РЕЦЕНЗІЇ, ДИСКУСІЇ,
ПОВІДОМЛЕННЯ
Сергій ЗОЗУЛЯ
(Київ–Ніжин)
Що ми знаємо про історика Костя Штеппу?
Рец. на: Верба І.В., Самофалов М.О. Історик Кость Ште-
ппа: людина, вчений, педагог / Центр пам’яткознавства
НАН України і УТОПІК. – К., 2010. – 195 с.
http://dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace....uence=1

ШТЕППА, Константин Феодосьевич
ШТЕППА, Константин Феодосьевич
(Shteppa; псевд. Громов, Годин, Лагодин и др.)

(1896-1958)
Византинист, востоковед. Род. в г. Лохвицы Полтавской губ., в семье православного священника. Учился в Полтавской ДС (1910-14), на ИФФ СПбУ (у М.И.Ростовцева). Участник гражд. войны на стороне белых. В 1919 арестован, в 1920 тяжело ранен, взят в плен при отступлении армии Врангеля у Перекопа. После войны завершил образование в Нежинском ист.-фил. ин-те; с 1922 преп., с 1927 проф. этого ин-та. Защитил докт. дисс., с 1930 зав. каф. истории древнего мира и средних веков Киев. ун-та, одновременно снс АН УССР. В 1931 назначен предс. Комиссии по истории Византии АН УССР. В февр. 1938 арестован, до сент. 1939 находился в киевской тюрьме НКВД. Освобожден без предъявления обвинения. Отказался эвакуироваться перед приходом фашистов. Во время оккупации Киева зав. отделом народного образования, ректор ун-та, гл. ред. ряда оккупационных газет. Впоследствие жил в Берлине, где ред. русский журнал для остербайтеров "На досуге"; библиотекарь кардинала фон Галена. В 1947-49 активно сотр. в журналах "Грани" и "Посев". В 1950 учредитель и сотр. Мюнхенского ин-та по изучению истории и культуры СССР. С 1952 в США, обозреватель радиостанции "Свобода".
Соч.: Russian Historians and the Soviet State. New Brunswick, N.J.: Rutgers Univ. Press, 1962
Лит.: ХХ век - История одной семьи / Под редакцией А.В.Попова. М., 2003. (Материалы к истории русской политической эмиграции. Вып. 7); Украинский исторический журнал. 1999. № 3/4;
Арх.: Bakhmeteff Archive of Russian and East European History and Culture, Columbia University; ГАРФ. Ф. 10082.


Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов - жертв политического террора в советский период (1917-1991). — С.-Пб.: Петербургское Востоковедение. Я. В. Васильков, М. Ю. Сорокина. 2003.

http://vostokoved.academic.ru/662....81%D1%8 C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 04-Гр-2012, 13:59
 
aaaaДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 17:56 | Сообщение # 39
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Obers
Додано (02-Жов-2012, 11:16)
---------------------------------------------
Спадок Петра Калнишевського
Про долю унікальної мистецької пам’ятки з Полтавщини
Георгій ШИБАНОВ, заслужений діяч мистецтв України, спеціально для «Дня»

ЛОХВИЦЯ. СОБОР РІЗДВА БОГОРОДИЦІ. СВІТЛИНА ПОЧ. ХХ ст.

Серед численних культових споруд, які зводив своїм коштом в Україні останній легендарний кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський (1690—1803), соборна церква Різдва Богородиці у Лохвиці (1763—1771), що на Полтавщині, посідає особливе місце. В її будівництво він вклав майже 10 тисяч рублів. Сума на той час величезна.

Великі кошти виділив кошовий і на будівництво Покровської церкви у Ромнах, котру тут звели майже одночасно з лохвицькою. Її було перенесено на початку ХХ століття у Полтаву. Ця перлина української дерев’яної архітектури доби бароко загинула під час минулої війни, у 1943 році.

Лохвицька пам’ятка нам надзвичайно цікава й тим, що в особистому архіві П.Калнишевського є досить об’ємна справа (230 аркушів), з котрої детально довідуємося про хід будівництва церкви у Лохвиці: скільки на це пішло грошей, хто був будівничим, оздоблював інтер’єр храму високомистецьким різьбленням і малярськими роботами.

Чому ж так опікувався будівництвом церкви у Лохвиці П. Калнишевський? Дослідник роменської старовини Ф.Сахно у 70-х роках минулого століття намагався простежити родинні зв’язки кошового отамана. В одній із своїх публікацій він доводив, що його нащадки пов’язані з вихідцями з Правобережної України, котра була тоді у володінні Речі Посполитої, й переселилися на початку ХVIII століття на Гетьманщину. Окремі дослідники з приводу цього роблять припущення, що сам П.Калнишевський походить із шляхти. На це вказують і документи його соловецького ув’язнення, де він значиться «польським дворянином». Тож родичі П.Калнишевського розселилися на Роменщині й Лохвиччині. Підтвердженням цьому є й небувалий розмах його меценатської діяльності у цих краях.

Узагалі, тісними були зв’язки Калнишевського із лубенською полковою старшиною і лохвицькими сотниками, серед яких були знані на Гетьманщині О. Маркевич, Й. Борисенко, І. Стефанович, В. Нельговський та ін. Саме від кума — лохвичанина М. Яновського — Калнишевський довідався про смерть свого племінника Й. Калнишевського, якого він свого часу призначив полковником Кодацької паланки.

Калнишевський не раз відвідував Лохвицю. В історичних документах зафіксовано, що 1766 року він гостював у місцевого протопопа К. Кривецького. Через деякий час до нього зверталася вдова цього священика з проханням допомогти у ремонті церковної дзвіниці в селі Западинці, що поряд з Лохвицею.

Після того як 1748 року згоріла церква Різдва Богородиці у Лохвиці, місцева козацька громада звернулася саме до П. Калнишевського з проханням посприяти у будівництві нового храму. Як засвідчило листування з приводу зведення храму, воно тривало вісім років. Для цього він запросив кращих майстрів з Гетьманщини. Будівництво спочатку очолював І. Бродацький, з яким Калнишевський уклав контракт. Проте він раптово помер, і далі будувати церкву довелося вправному місцевому зодчему І. Лукашу...

...В архівній справі про будівництво соборної церкви у Лохвиці є книга всіх видатків на нього. Так, на зведення храму пішло 504 дуби, за які заплатили 405 рублів. Якщо у першій половині ХVIII століття з майстрами в основному розплачувалися натурою (зерном, медом, воском тощо), то наприкінці століття платили грішми...

...Насамкінець хотілося б повести мову про таке. Значна частина вулиць і провулків Лохвиці, овіяної козацькою славою, мають імена вождів революції, діячів комуністичного руху, громадян іноземних держав. А чому б не увічнити пам’ять легендарного кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського у назві вулиці чи майдану міста? Він давно заслужив цього своїм багатостраждальним і добродійним життям.

Тож хай і ця публікація стане ще одним нагадуванням лохвичанам про зроблене для рідного краю й України їхнім великим земляком.

http://www.day.kiev.ua/271107

Пане "Obers " будь любезним , встав будь ласка фото І.Калнишевського та церкви збудованої за його підтримки.


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Вівторок, 27-Лис-2012, 20:22
 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 18:04 | Сообщение # 40
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote (Yanushevich)


Знаю, що Ви не спілкуєтесь з "такими" як я, але все рівно...

Натхненням для моєї теми про Млини значною мірою був саме цей блог про Свиридівку.




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 27-Лис-2012, 18:04
 
rootДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 18:40 | Сообщение # 41
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline
Прикрепления: 2706884.jpg(53Kb)


 
aaaaДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 20:21 | Сообщение # 42
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Root - дякую .Лише б зробив би підпис що вона збудована з натхнення П.Калнишевського.

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
YanushevichДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 20:24 | Сообщение # 43
Генерал-полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 1005
Награды: 5
Репутация: 4
Статус: Offline
Quote (Obers)
Да, герой России, Российской Федерации. Наш земляк, похоронен в Лохвице.

Также мы гордимся и Героями СССР. Или просто помним, если не гордимся...или не помним, что страшнее всего...


Факт гибели за иностранную державу (кстати, за РФ, а не за СССР) в империалистической войне этой державы не делает человека героем. Можно еще поехать в Сирию или в Боливию, там погибнуть в каких-нибудь боевых столкновениях... и по этой причине стать героем, что ли?

Где Лохвица, а где чеченское село Аргишты?


Уважаемые хохлы! Разорвите с советско-совковым прошлым и перестаньте сосать русскую сиську!
 
aaaaДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 20:39 | Сообщение # 44
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Пане Yanushevich, розмістіть будь ласка Ваші безцінні історичні матеріли на нашому форумі .Свиридівка.
Це важливо для Лохвичан. Щоб вони розуміли, що вони нащадки достойних дідів своїх. Млини ,Яшники,Свиридівка.... можливо ,ще зявляться історичні твердині Лохвиччини. За Вашу працю Велике Спасибі.


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Вівторок, 27-Лис-2012, 20:42
 
ObersДата: Вівторок, 27-Лис-2012, 23:01 | Сообщение # 45
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote (aaaa)
Памятають лише однокласники ,завдяки клопотанням яких було перейменвано його іменем Лохвицьку школу №2.


Quote (Yanushevich)
Факт гибели за иностранную державу (кстати, за РФ, а не за СССР) в империалистической войне этой державы не делает человека героем. Можно еще поехать в Сирию или в Боливию, там погибнуть в каких-нибудь боевых столкновениях... и по этой причине стать героем, что ли?

Где Лохвица, а где чеченское село Аргишты?


Он воно що...

Мотив изложения материала, вообще то, был целью напомнить о талантливых, известных, исторических и иных других выдающихся личностях наших земляках, лохвичанах, или людях непосредственно связанных каким то образом с нашим краем. В этом ракурсе речь не идёт о героях Украины или даже героях украинцах, а о прежде всего собственно Личностях, так или иначе связанных с Лохвицей. Героизм, солдатский, в этом ряду будет одним из главенствующих критериев. И даже если герой окажедся гренадёром немецкой армии, мы о нём вспомним, просто, чтобы помнить, уж извините за тавтологию...

Где Лохвица, а где чеченское село Аргишты? Где Украина, а где Ичкерия? А где Лохвица и воин-герой Гапоненко? Вот они, рядом - его могила в родной земле. Вот школа которой присвоено его имя, а вот строки его памяти. Нашего земляка, солдата, погибшего на чужой войне, Героя этой войны. У Вас иное мнение? Отлично, лично я ничего не имею против, имеете право на мнение.




Сообщение отредактировал Obers - Середа, 28-Лис-2012, 13:25
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 3 з 53«123455253»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2016