ЛохвицяНеділля, 17-Гр-2017, 12:57
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 28 з 54«1226272829305354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
ObersДата: Середа, 06-Лис-2013, 23:43 | Сообщение # 406
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Говорячи про наших місцевих Сіверів та їх "Лохвицьке" походження - це і наше  Посулля, північний захід Полтавщини, і Поворскля/Удай/Псел -  тубільне , севрюцьке/сєверське населення саме тут вижило, схоронилось, будучи захищеним відносно відокремленим "крутим" рельєфом і природою - річковими заплавами на межі степу й лісу, на що у своїй, запропонованій, роботі і вказує нам Л.В.Падалка, акцентуючи на цьому архіважливому моменті нашу увагу :





https://docs.google.com/file....g&pli=1
Прикрепления: 3224854.png(107Kb) · 3117334.png(110Kb) · 1985469.png(120Kb) · 7705228.png(164Kb) · 4310003.png(99Kb)


 
ObersДата: Середа, 06-Лис-2013, 23:47 | Сообщение # 407
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline




Падалка. Прошлое Полтавской территории и ее заселение. 1914.pdf
Прикрепления: 0364227.png(72Kb) · 3609140.png(118Kb) · 0312364.png(77Kb) · 9179633.png(163Kb) · 6267624.png(151Kb)


 
zakonДата: Четвер, 07-Лис-2013, 00:15 | Сообщение # 408
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Obers:
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich
Супер!

Фотографії древнього міста:
Лохвиця. Будинок Отрок-Говорухи (на Соборній площі):


Міст через р. Лохвиця (1932р.):


Лохвиця. Будинок повітового з'їзду (буд. 1865р.) Зараз приміщення краєзнавчого музею:
Прикрепления: 7862039.jpg(122Kb) · 9113163.jpg(88Kb) · 4897361.jpg(127Kb)


Сообщение отредактировал zakon - Четвер, 07-Лис-2013, 00:16
 
aaaaДата: Четвер, 07-Лис-2013, 10:07 | Сообщение # 409
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Zakon  -  Велике  спасибі. Будівля  Отрок-Говорухи - це місце  де нині  зназодиться РОВД, Вони ж його  і зруйнували.

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
zakonДата: Четвер, 07-Лис-2013, 23:00 | Сообщение # 410
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
Декілька сторінок раніше ми обговорювали наступну фотографію:


Я спробував знайти те місце, звідки зроблена фотографія. Прийшов до висновку, що все-таки зі сторони вул. Жовтневої.
Мої фото:
Зі сторони колишнього "ДОСААФ":


Видно, що будинки одразу за мостом.
А тепер фото від вул. Рози Люксембург:

До найближчих будинків справа - далеко.

А тепер для любителів досліджень історії міста кілька давніх фотографій. Цікаво з яких точок вони були зроблені, якщо взяти наш час.
Сінна площа:


Можливо, це там, де зараз Круг?

Роменська вулиця (зараз Леніна):


Я думаю, що сфотографовано від нинішньої музичної школи в сторону центру.  Чи не дзвінницю часом видно вдалині трохи лівіше центру фотографії (якщо так, то якої)?

Лубенська вулиця (зараз Шевченка):



Мій варіант - сфотографовано від "Сьомого" магазину в сторону Києва.
Прикрепления: 6945940.jpg(83Kb) · 6576379.jpg(119Kb) · 6308403.jpg(85Kb)
 
veselgeoДата: П'ятниця, 08-Лис-2013, 01:29 | Сообщение # 411
Сержант
Группа: Пользователи
Сообщений: 20
Награды: 1
Репутация: 1
Статус: Offline
А якого року фото?
 
zakonДата: П'ятниця, 08-Лис-2013, 11:03 | Сообщение # 412
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 315
Награды: 12
Репутация: 4
Статус: Offline
veselgeo,
А якого року фото?

Всі фотографії зроблені приблизно в 1914 р.
Це фотокопії із листівок “Уходящая Лохвица”, що видали лохвицькі підприємці Д.Л.Іткіна та А.Л.Радилевський. Всього листівок було видано до 50 шт., але з них я бачив не більше 20 шт. різних фото.
Одна з найбільших колекція цих листівок у Полтавському краєзнавчому музеї, але як їх взяти звідти, адже вони не експонуються, а зберігаються у фондах.


Сообщение отредактировал zakon - П'ятниця, 08-Лис-2013, 11:44
 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 15:10 | Сообщение # 413
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Из оперсводки № 3 оперативного отдела главного управления рабоче-крестьянской милиции при ОГПУ СССР «По бандитизму, терактам, разбоям и грабежам». 17 января 1933 г.

Архив: ЦА ФСБ России. Ф. 2. Оп. 11. Д. 551. Л. 188—189. Заверенная копия.
Источник:  Голод в СССР 1929-1934 Т. 2 М.: МФД 2012 С. 344-345

17 января 1933 г.

Совершенно секретно

Украина

...Ликвидация группы кулаков-террористов

Киевской облмилицией в с. Гоголево ликвидирована группа кулаков-бандитов, быв. полицейских и гайдамаков, численностью в 6 чел. Группировка занималась агитацией по срыву кампаний по хлебозаготовкам и намечала совершить ряд терактов над активистами села и представителями Киевского горсовета. Произведенным обыском у задержанных обнаружен список сельских активистов и представителей Киевского горсовета, намеченных к убийству...

Террористические акты

В с. Западинцах Лохвицкого р. во время проведения в здании сельсовета собрания кулак Зинченко выстрелом через окно ранил зам. предсельсовета т. Левченко. Покушавшийся скрылся. В с. Юрковке Брацлавского р. выстрелом через окно ранен бывший предсельсовета т. Хвостьев. Задержаны 2 середняка-единоличника. В с. Девочка Переяславского р. выстрелом через окно из охотничьего ружья убит в своей хате член сельсовета Андрияш. Задержаны 3 единоличника-середняка. В здание сельсовета с. Н. Немочинского Затонского р. ворвался единоличник-середняк Неневода и ударами топора нанес тяжелые ранения т. Фигомо (командированному ЦК партии для проведения хлебозаготовок). Преступник задержан. В с. Батрацком Песчанского р. во время заседания сельсовета выстрелом через окно убит предсельсовета т. Гутенко. Задержан зажиточный Асаулов. В с. Обозновка Глобинского р. в квартиру учительницы-активистки Клименко ворвались трое местных крестьян. Связав и избив потерпевшую, грабители забрали 350 руб. денег, носильные вещи и, угрожая убить потерпевшую за проводимую работу по хлебозаготовкам, скрылись. Меры розыска приняты. В с. Шаблиновке Короткого р. во время заседания правления колхоза выстрелом через окно ранен член правления колхоза т. Горбач. Покушавшийся задержан. В с. Печенет во время проведения собрания выстрелом через окно убит уполномоченный по хлебозаготовкам, член ВКП(б) т. Тищенко. Убийца скрылся. В с. Гнилица Зеньковского р. выстрелом из обреза через окно ранен предсельсовета т. Гноевой. Покушавшийся скрылся. В Нехвораще того же района выстрелом через окно убит зам. предсельсовета т. Петренко. Задержаны 3 середняка-единоличника ...

Начальник оперативного отдела ГУРКМ Генкин
http://istmat.info/node/29565


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 15:13 | Сообщение # 414
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Докладная записка ГПУ Украины Г. Г. Ягоде об итогах работы по выселению кулачества в республике. 25 марта 1930 г.

Архив: ЦА ФСБ РФ. Ф. 2. Оп. 8. Д. 232. Л. 344 а—356. Подлинник.
Источник:  Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Документы и материалы Том 2. ноябрь 1929 — декабрь 1930. Москва РОССПЭН 2000. Стр. 336-342.

№ 133

г. Харьков

Выселение кулацких хозяйств из районов сплошной коллективизации на Украине было начато 18 февраля 1930 г. и закончено через291* дней — 10 марта 1930 г., точно в срок, согласно намеченному плана...

...Наиболее значительными эксцессами на почве выселения были следующие:

В Артемовском окр., в одном из сел Гришинского района имел место случай противодействия выселению кулаков со стороны толпы, состоявшей из середняков и бедняков, оказавшей сопротивление изъятию нескольких кулацких хозяйств.

В Запорожском окр., в Томаковском районе толпа из 400 чел. требовала возвращения выселенных кулаков.

В Киевском окр., в местечке Борисполь на почве выселения кулачества была массовая волынка, отразившаяся на плановости проведения операции в этом районе.

В Роменском окр. волынки имели место в нескольких селах Лохвицкого и Петровского районов. Инициаторами этих волынок в большинстве являлись женщины, требовавшие немедленного освобождения задержанных кулаков. Одна из этих волынок (с. Бодаква Лохвицкого района) имела массовый характер и охватила до 800 чел.

Своевременно принятыми мерами все эти эксцессы и волынки были устранены и какого-либо серьезного отражения на успешности хода операции не имели...

Зам. председателя ГПУ УССР Карлсон
Начальник СОУ ГПУ УССР Леплевский
http://istmat.info/node/31101


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 15:19 | Сообщение # 415
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Материалы 3-го отделения СО ОГПУ о политическом состоянии интеллигенции и ее антисоветской деятельности. Не позднее конца мая 1930 г.

Архив:  ЦА ФСБ Ф. 2. Оп. 8. Пор. 435. Л. 169-241. Подлинник.
Источник:  "Совершенно Секретно": Лубянка Сталину о положении в стране (1922-1934 гг), т.8, ч.2, 1930 г., Москва, 2008 Стр. 1136-1175

Не позднее конца мая 1930 г.

ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА

о политическом состоянии интеллигенции

I. Процессы дифференциации интеллигенции

Небывалое обострение классовой борьбы в стране, какое мы имеем на протяжении двух с лишним последних лет, в значительной степени затронуло и интеллигенцию.

Это находит свое выражение в резких процессах ее дифференциации...

...УКРАИНСКАЯ ИНТЕЛЛИГЕНЦИЯ

В результате нашей работы среди украинской, как городской, так и сельской интеллигенции, за истекшие два года органами ОГПУ вскрыт и ликвидирован целый ряд контрреволюционных организаций и группировок, в которых интеллигенция принимала самое активное участие, а сплошь и рядом возглавляла такие организации и группировки.

Наибольшего внимания заслуживают:

1) «Спилка Вызволения Украины»— контрреволюционная организация украинских интеллигентов-шовинистов, возглавляемая академиком ВУАН С.А.Ефремовым. В организацию входили и активно работали профессора, учителя, писатели, кооператоры, прочие научные работники и студенты.
Организация СВУ по сути своей являлась всеукраинской контрреволюционной организацией и объединяла в себе все элементы украинской контрреволюции и в качестве своей основной и конечной цели ставила свержение советской власти и создание буржуазной украинской народно-демократической республики.
Организация разбивалась на кружки: литературный, кооперативный, медицинский и пр., которые возглавлялись членами президиума СВУ. Так, например, медицинский кружок возглавлял профессор Киевского медицинского института Черняховский, кооперативный кружок возглавлял лектор Киевского кооперативного института Болозович.

СВУ имел свои филиалы во всех крупных центрах Украины (Харьков, Полтава, Одесса и др.), возглавляемые также интеллигентами. Так, например, филиал СВУ в Полтаве возглавлял профессор Щепотьев, Днепропетровский филиал возглавлял профессор Ефремов П. А. (брат академика С.А.Ефремова), Одесский филиал возглавлял профессор Слабченко и т. д.

Ряд ранее ликвидированных нами организаций (Мужичя партия Доленко, организация Болозовича и др.) оказались филиалами СВУ.

Ее влияние на националистические элементы украинской интеллигенции было чрезвычайно велико. Она являлась руководящим и идейным центром этих элементов.

2) Группировка украинских хлеборобов-демократов, возглавляемая профессором Дидусенко. В качестве основной своей задачи ставила свержение советской власти и ориентировалась на Украинскую народную республику во главе с Гетманом.

3) Антисоветская группировка профессора Щепотьева в Полтаве. В группу входили правые украинские научные работники. Основной задачей группы был захват культурных учреждений Полтавы и свои руки. Конечная цель — свержение советской власти и установление буржуазно-демократической республики. Как оказалось впоследствии, группа Щепотьева являлась полтавским филиалом СВУ.

4) Шовинистическая группировка молодежи в Лохвицком районе Роменского округа под названием «Молодое братство Украины». Организатором и руководителем группировки является учитель местной трудшколы. Участники группировки вели шовинистическую агитацию, руководствуясь в своей практической деятельности лозунгом: «Классов и классовой борьбы не существует»...

...Май 1930 [г.] Подпись
http://istmat.info/node/27045


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 15:51 | Сообщение # 416
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Народна війна 1917-1932. Путівник до експозиції



Роман Круцик

Дане видання є путівником до музейної експозиції «Народна війна». В ньому вміщено текстовий опис 24–х розділів експозиції. Крім документів та фотографій з експозиції, у путівнику подається ряд раніше невідомих документів.

Сама музейна експозиція «Народна війна» — це результат більш як дворічної праці науковців Київського «Меморіалу». Впродовж 2008–2009 рр. автори працювали в державних та галузевих архівах СБУ 18–ти областей України. Опрацьовано понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ. В експозиції використано велика кількість фотодокументів, багато з яких представлені вперше.

За виявленими архівними матеріалами авторами вперше виведені статистичні дані про кількість селянських збройних повстань у всіх тогочасних дев’яти губерніях та в цілому по Україні, кількість відомих та невідомих повстанських загонів, підпільних антибільшовицьких організацій і їх осередків, антибільшовицьких загонів самооборони та стихійних виступів селян проти комуністичної окупаційної влади.

Представлена музейна експозиція «Народна війна» є першою спільною працею новоствореного «Громадського інституту історичної пам’яті» і товариства «Меморіал». Автори не претендують на абсолютну точність поданої статистики. Вона є явно заниженою, але відповідає опрацьованим архівним документам. Дослідження та пошук нових матеріалів триває.

Путівник та експозиція можуть бути корисними для істориків, краєзнавців, викладачів, дослідників українського визвольного руху, студентської і шкільної молоді та всіх, хто цікавиться історією України.





http://chtyvo.org.ua/authors....ozytsii
http://shron.chtyvo.org.ua/Krutsyk....]
http://www.narodnaviyna.org.ua/images....]
Прикрепления: 9680859.png(106Kb) · 4237037.png(192Kb) · 6015520.png(241Kb)


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 15:55 | Сообщение # 417
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline





http://chtyvo.org.ua/authors....ozytsii
http://shron.chtyvo.org.ua/Krutsyk....]
http://www.narodnaviyna.org.ua/images....]

************************************

Закликаю кожного українця: «Ніколи не забувай про Голодомор, нікому не здавайся й нічого не пробачай!...»
Про трагедію суцільного Голодомору й спротив українців на Полтавщині в роки від 1921-го по 1933-ій  до 1947-го.


Відомий український правозахисник Валентин Мороз зазначав: «...Взагалі національне почуття і національні майбутні події – це щось таке, що найменше піддається проґнозуванню. Національне все в підсвідомості. Те, що ми маємо зверху, реалізується в соціяльній площині, в площині буденного життя, яке ми вже сприймаємо не як національне, як щось таке, що не є національним фактором. Тому завжди найбільші несподіванки є саме у вибуху національности... У національних питаннях, в питаннях майбутніх національних вибухів виграє той, хто є оптимістом, хто вірить у ту підсвідому національну стихію, в ту субстанцію, яка є українською і ніякою іншою в вашій душі. І вона завжди ті верхні структури, які накинуті окупантом поламає. Яким способом поламає, це трудно сказати наперед. Але що це буде зроблене, я в тому не маю жодного сумніву. Знаю, що це буде питання часу, а не принципу...»...

...Вже наприкінці 1920 року т.зв. українські большевики розпочали впровадження в життя жорстоткого плану своїх московських зверхників щодо організації Голоду.  У своєму наказі від 6 грудня того року один з большевицьких продкомісарів москвин Кузнєцов зазначав, що «протягом поточого грудня місяця заготівля всіх видів продуктів повинна бути доведена до максимума... В продовольчій роботі повинні брати участь всі президії волкомнезамів та сількомнезамів... Комісія викликає всіх громадян, на яких припадає накладка, переглядає повістки... Комісії зобов’язані весь час слідкувати за ходом вивозу хліба, сіна та соломи із сіл...».

Вживались репресивні заходи й до тих, хто відмовлявся служити большевикам або самовільно залишили службу. Так, 22 лютого 1922 року голова Лохвицького повітвиконкому С.Нелепа видав вказівку своїм підлеглим у Чорнухам, аби «при допомозі і сприянні волміліції заарештувати по одному заложнику з кожного двору, де є дезертир, і всіх заарештованих направити в розпорядження начальника Лохвицького бупру т.Несмачного, де вони й утримуватимуться аж до явки дезертирів в повітвійськомат» («Український історичний журнал», ч.2, 1992, с.101).

Влітку 1921 року на Полтавщині, як по всій Україні,  розпочався перехід від продрозкладки до продовольчого податку, який селяни були змушені платити натурою, тобто хлібом...

...Большевицький лідер на Україні поляк Станіслав Косіор підписав 24 лютого 1930 року інструктивний лист низовим органам большевицької партії щодо колективізації «всієї України - до осені 1930 року».

Для цього було створено навіть спеціальний орган під назвою Укрколгоспцентр. Ось теза із повідомлення інструкторів того таки сумнозвісного Укрколгоспцентру про хід колективізації, організації, обліку й оплату праці в колгоспах від травня 1930 року, в якій зокрема зазначається, «...колективізація в Лохвицькому р-ні на 28 березня 1930 р. була розвинута на 66%, а в сучасний момент є 22%... Посівна кампанія в колгоспах проходить спільно й поки що задовільно. В колгоспах, головним чином під час посівної кампанії не вистачає тяглової і робочої сили, й тому посіви по деяких колгоспах затягуються на 2-3 дні, а то й більше..» («Колективізація і голод на Україні. 1929-1933: Збірник документів і матеріалів», - К., 1992, с.213).

Поступово на всю Україну й на Полтавщину, зокрема, насувався страшенний за своїми наслідками Великий Голод. Так, в доповідній записці харківського обкому КП(б)У «Про надзвичайно напружене продовольче становище в окремих районах області» від червня 1932 року наголошувалося, що «...із загальної кількості районів області аналогічні випадки з більшою чи меншою ступінню голоду встановлені в таких районах (не перераховуючи конкретних фактів): Лохвицький – 15» випадків, тобто найбільша (!!) кількість із усіх перечислених в цій страшній за своїм змістом записці 10 районів тодішньої Харківської області (О.П. – переклад з російської мій, цит. по «Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів», - К.,1990, с.192). Але большевицькі бузувіри й не думали хоч якимось чином послабляти тиск й вперто  продовжували «закручування гайок», як  вони казали. За невиконання большевицького плану хлібозаготівель в багатьох районах Полтавщини згідно з постановою РНК УСРР і ЦК КП(б)У «Про відновлення заводу промтоварів на село» від 15 грудня 1932 року опинилися за межами дії цієї постанови, отже фактично у большевицькій блокаді  - селянам не завозились вкрай необхідні речі повсякденного вжитку  - сіль, мило, сірники...

...В пошуках хліба селяни-українці йшли до великих міст, а то й через кордон, до своїх єдинокровних братів у Західній Україні, але більшість тихо вмирала у селах та хуторах Полтавщини. Всюди панував страх голодної смерти, який породжував безнадію, однак полтавські селяни чинили опір большевицьким репресіям та беззаконню.  Боролися як могли... Масова смертність у нашому краї поставила під загрозу можливість проведення большевиками весняно-польових робіт наступного року. Скільки вимерло людей, наразі встановити неможливо, бо всі документи про облік померлих під час Голодомору 1932-33 років були вилучені і, ймовірно, знищені з органів ЗАГС та сільських рад уповноваженими райкомів, райвиконкомів та співробітниками УНКВС, можна лише провести порівняльний аналіз на підставі двох переписів народонаселення 17 грудня 1926-го та 17 січня 1939 року.

Ось, наприклад, питома вага населення у Лохвицькому районі в 1939 році у порівнянні з 1926 роком (якщо брати кількість наслення у нашому районі у 1926 році за 100 відсотків) складала – міське населення – 114,7, сільське – 88,5, все по району – 92,8, отже скорочення населення за період з 1926-го по 1939 рік складало у районі – 18,8 %, приросту населення навіть мінімального взагалі не спостерігалось (ДАПО. – Ф.П.-3938. - Оп.1. – Спр.108, арк.14-57). Деякі хутори на Полтавщині, де мешкали переважно одноосібники, а в селах – цілі кутки й вулиці та хліборобські родини – зникали назавжди  з лиця землі. Мерців навіть не хоронили, а якщо й хоронили, - то в братських могилах, не ставлячи жодного хреста чи якогось знаку...

...Вимирали не портроху й не тільки та не скільки бідняки, але здебільшого так звані середняки та заможні селяни, які не вступали в колгоспи, този чи комнезами. Вимирали цілими сім’ями, та де - селами й хуторами.  До Москви 10 червня 1932 року було направлено листа під грифом «цілком таємно», в якому без жодних евфемізмів вживалось поняття голод, як відомо, заборонене в офіційних публікаціях. Той же таки Гр.Петровський писав: «...У роботі з засівної кампанії в районах Прилуцькому, Лохвицькому, Варвинському, Чорнухинському, Пирятинському і Мало-Дівицькому я став, так би мовити, обличчям до села, та це, звичайно,  не означає, що до цього часу ми, українські комуністи, не знали, що в нас діється на селі (хоча нас тепер і звинувачують у відірваності від села). Ми знали, що у хлібозаготівлях у нас буде суворий тиск і горшки будуть биті. Як на мене, заходившись виконувати 510 млн. пудів хлібозаготівлі на Україні, ЦК КП(б)У завинив у тому, що він заперечень не зробив...  Однак ми знали, що виконання хлібозаготівель на Україні було нелегке, але, що я тепер побачив на селі, говорить за те, що в цій справі дуже переборщили в нас, перестаралися. Я був у багатьох селах цих районів і всюди бачив, що добряча частина населення охоплена голодом. Небагато, але є пухлі з голоду, головним чином, бідняків і навіть середняки. Вживають такі сурогати, що далі нема куди, та й сурогатів цих часом нема. На великих зборах по селах мене, звісно, лають за всі заставки, тітки плачуть, а трапляється й дядьки. Іноді критика становища, що склалося, заходить дуже глибоко і широко – навіщо створили штучний голод, адже в нас був урожай; навіщо засівматеріал забирали – цього не було навіть за старого режиму; чому українцям треба у тяжких умовах їхати по хліб у нехлібні краї, а не привозять хліб сюди тощо. Важко за таких умов давати пояснення... Зараз на грунті голоду по селах розвиваються масові крадіжки, здебільшого птиці – крадуть курей, качок, забирають решки картоплі, ріжуть вночі телят і корів та з’їдають їх.... Крали та їли не тільки домашню птицю та худобу, але й котів та собак, подекуди навіть були випадки людоїдства…». (Підкреслення в листі Гр.Петровського мої – О.П.)

Але кривавий пік жахливого Голоду був  в 1933-ому, який «доповнили» новими невинними жертвами большевицькі експерименти з колективізацією та масові репресії. Свідок тих подій, полтавський  краєзнавець Іван Яровий із села Степук у своїй статті  п.н. «Терор голодом» писав, що, коли пишеш про страшні події Голодомору 1932-1933 років на Полтавщині, «…то вириваєш частину своєї душі. Перед очима постає в уяві картина померлої бабусі Василини, умираючого меншого рідного брата Гриші, печальний похорон дідуся Рафона... Тільки той, хто вижив у страшні роки голоду, в кого і зараз шелестять на губах «лип’яники», хто їв бруньки липи, «кашку» цвіту клена, дудки дикої моркви, не осудить мене за печальну розповідь на сторінках газети...». Краєзнавець писав, що згідно з повідомлення італійського консула в Харкові щодоби вмирало біля 25000 осіб, а весною 1933 року смертність стала масовою, органи ҐПУ повсюди реєстрували випадки трупоїдства і людоїдства...


повністю читаємо тут :

http://gromada-lv.at.ua/news....-12-238
http://ukrpohliad.org/nationa....go.html
http://holodomor33.org.ua/zaklyka....obachaj
http://golodomor.in.ua/content....D1%96ch
http://nbnews.com.ua/ru/blogs/104769/
http://www.poltava.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/025922/

Олександр Панченко, доктор права Українського Вільного Університету (Мюнхен), -  адвокат з міста Лохвиці Полтавської області
Прикрепления: 6383526.png(81Kb) · 2125550.png(138Kb) · 4019186.png(144Kb) · 7525465.png(79Kb)


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 16:04 | Сообщение # 418
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Прикрепления: 7637127.png(212Kb)


 
ObersДата: Четвер, 14-Лис-2013, 16:14 | Сообщение # 419
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
"Тріумф і трагедія капітана Маринеска"



Віктор ШПАК

Навіть у сторічний ювілей легендарного підводника чимало сторінок його біографії  ще маловідомі…

Торпедування німецького суперлайнера «Вільгельм Густлов» радянським підводним човном «С-13» під командуванням Олександра Маринеска, визнане фахівцями «атакою століття». А в рідній країні героя упродовж десятиріч про це знали одиниці. На офіційному рівні живу легенду вважали ледь не «одеським босяком», котрий невідомо яким чином потрапив на флот. Натомість іноземні злостивці, навіть із держав колишньої антигітлерівської коаліції, сумнівалися, що «Вільгельм Густлов» був «законною військовою ціллю». Мовляв, корабель евакуйовував із Данціга (нинішнього Гданська) жінок, дітей, поранених, а тому торпедна атака такого судна — акт варварства…

Босяк чи щирий українець?

Так само затято, як колись радянські адмірали відхрещувалися від заслуженої слави героя-підводника, їхні нинішні російські спадкоємці воліють не згадувати про українське походження капітана «С-13». Інформація про родовід Маринеска зазвичай обмежується двома фактами: він — одесит, а його батько — румунський матрос. Далі вже спрацьовує стереотип: отож мати майбутнього підводника напевне була портовою пасією моряка з іноземного судна.

Та насправді батьки Олександра Маринеска познайомилися 1911 року на Полтавщині, куди колишнього кочегара з румунського військового корабля закинула лиха доля. За сімейними переказами, молодий матрос не стерпів знущань офіцера і дав йому відсіч. А щоб не поплатитись життям, довелося тікати світ за очі.

Майстровитий хлопець припав до душі українській дівчині з тихого містечка Лохвиця, куди, навіть уже після переселення в Одесу, родина Маринесків охоче їздила в гості. Причому глава сім'ї не лише змінив своє румунське ім'я на Іван, а й відчув себе щирим українцем та виховав такими своїх дітей.

Недаремно дослідник біографії легендарного підводника Олександр Крон, який знав Олександра Маринеска особисто, писав, що він «вважав себе українцем. Не тільки тому, що жив в Україні, навчався в українській школі і рідною мовою вважав українську. Він сприймав як свою українську історію й непогано її знав. Любив співати українські пісні і співав добре, співав у Ленінграді, Кронштадті і на Ханко...

http://ukurier.gov.ua/uk....rineska 





Прикрепления: 3473573.png(205Kb) · 2457141.jpg(231Kb) · 3930969.jpg(151Kb) · 1314688.jpg(249Kb)


 
ObersДата: Неділля, 17-Лис-2013, 02:07 | Сообщение # 420
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Скарби на Полтавщині.

Відомо понад 200 речових, монетно-речових та монетних скарбів з території Полтавщини. Найважливіші з них:
Речовий скарб крем'яних пластин доби енеоліту, знайдений в 1928 р. у с. Старому Орлику (тепер с. Радянське Кобеляцького району), неподалік ярмаркового майдану. Зберігається в Історичному музеї України.

У районі цього ж села, неподалік Кабакових хуторів у 1915 р. у ліпному горщику виявлено скарб бронзових знарядь зрубної культури (16—15 ст. до н. е.), що складався з шести серпів та сокир-кельтів. Зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї.

Івахнівський скарб срібних прикрас 8—9 ст. (роменської культури) з с. Яхників (тепер Лохвицького району) виявлений у 1905 р. Він складався з трьох шийних гривен, 2 фібул, ланцюжків та інших виробів. Зберігається у Історичному музеї (Москва).

Скарб срібних прикрас рубежу 10—11 ст. знайдено у 1905 р. під час прокладання водогону в Полтаві, на Соборному майдані (на території городища роменської культури). У його складі — 12 скроневих кілець, 8 браслетів та шийна гривна. Експонується у Полтавському краєзнавчому музеї.

На початку 60-х рр. 20 ст. на пл. Кірова в Лубнах, у підземному ході 17 ст. виявлений монетно-речовий скарб. Він складався зі срібних позолочених коряків московського виробництва, пояса зі срібними позолоченими пластинами з емалями, виготовленого у Львові, намиста і, використаних як прикраси, золотих червінців Росії, монет Речі Посполитої 1-ї половини 17 ст. Зберігається у Лубенському краєзнавчому музеї.

У 1958 р. виявлений скарб початку 18 ст. у смт Диканьці. Він містився у маленькому глечику і складався з разка скляного і коралового намиста, срібних ґудзиків до сорочки та пряжки паска, понад 10 срібних польських та російських монет 1623—1713 рр. Зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї.

Скарб, захований у 1920 р., був знайдений у 1983 р. у с. Ковалівці (тепер Шишацького р-ну). У його складі понад 40 срібних речей: свічники, ложки, ножі кінця 19 ст. Зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї.

Скарб срібних і золотих виробів 19 — початку 20 ст. (вага за З0 кг) виявлений під час прокладання теплотраси в 1984 р. у Кременчуці. Кілька столових наборів срібного російського посуду, японські срібні чарки, уламки та цілі золоті і срібні прикраси, колекційні монети надійшли до Державного сховища (Москва).

Лукищинський скарб монет знайдено у кружальному горщику на поселенні черняхівської культури (3—4 ст.), в урочищі Біля Спінжарки. Виявлений у 1942 р. на лівому березі р. Ворскли, біля с. Лукищини Полтавського району. У його складі понад 1000 денаріїв римських імператорів 1—2 ст. 934 монети зберігаються у Полтавському краєзнавчому музеї.

Скарби з римськими денаріями виявлені у 1911 р. у с. Нехворощі (тепер Новосанжарського району) — 300 монет, у 1957 р. — у с. Крячківці Пирятинського району — 38 монет, у 1967 р. — у с. Труханівці Котелевського р-ну — З0 монет. Частина монет зберігається у Полтавському та Пирятинському краєзнавчих музеях.

У 1893 р. у Полтаві виявлено скарб срібних арабських дирхемів — 300 монет; понад 40 з них передано у Полтавський краєзнавчий музей.
Великий скарб монет знайдено у 1983 р. на правому березі р. Псла, в урочищі Старе, поблизу с. Запсілля Великобагачанськокого району. В кружальному горщику містилося 2164 монети держав Центральної та Західної Європи 16—17 ст., зі срібла та білону. Захований після 1656 р. Зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї.

Джерело:
Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 868-869


histpol.pl.ua


 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 28 з 54«1226272829305354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017