ЛохвицяСереда, 22-Лис-2017, 19:31
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 18 з 54«1216171819205354»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Історія міста
rootДата: Середа, 05-Бер-2008, 11:02 | Сообщение # 1
Адмін
Группа: Администраторы
Сообщений: 464
Награды: 4
Репутация: 16
Статус: Offline

ЛОХВИЦЯ

Лохвиця — старовинне місто, центр Лохвицького району Полтавської області. Розташоване на річці Лохвиці (права притока р. Сули, басейн Дніпра) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула. Відстань до столиці м. Києва — 220 км, до обласного центру м. Полтави — 175 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці складає близько 13 тис. жителів.
Історія

Точний час заснування міста невідомий. За часів Київської Русі входила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посудьської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У "Книге большому чертежу" (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержало магдебурзьке право і герб, що зображував міські ворота з баштами на них.

Герб російського періоду затверджений 4 липня 1782р. на основі старого герба: білокам’яна фортечна брама з трьома вежами і блакитними флюгерами на золотому тлі французького щита.

Герб Лохвиці російського періоду затверджений 4 липня 1782р

В 1648-1658 роках, Лохвиця — сотенне місто Миргородського, пізніше Лубенського (1658-1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького брала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу. В місті знаходилася гетьманська казна.

Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781-1796), заштатне місто Малоросійської (1796-1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802-1923).

У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариства декабристів. У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.

Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, учбові ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.

10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929-1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932-1933 років.

У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили бизько 400 жителів міста, 536 чол. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті знаходився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії М.Ф. Ватутіним.

В Лохвиці в різний час видавалися наступні газети: "Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи" (1903-1905), "Лохвицкий вестник" (1913-1914), "Лохвицкое слово" (1912-1918), "Провесінь" (1918), "Робітник" (1919), "Известия" (1919), "Вісті" (1920-1923), "В соціалістичний наступ" (1930-1937), "Більшовицька трибуна" (1937-1941,1943), "Лохвицьке слово" (1941-1942), "Вісті Лохвиччини" (1942-1943), "Зоря Лохвиччини" (1943-1944), "Зоря" (з 1944),"Лохвицький вісник" (1990-1991), "Добридень" (з 1997 р.).


 
ObersДата: Вівторок, 14-Тр-2013, 12:36 | Сообщение # 256
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
ХРИСТИЯНСЬКА РЕЛІГІЯ І ЦЕРКВА на Полтавщині


...Тотальне вилучення церковних коштовностей на Полтавщині тривало протягом весни­літа 1922. У Полтаві до вилучення цінностей приступили 23 квіт., у Ромнах – 16 трав., у Зінькові – 1 черв., у Гадячі – 7 черв. 1922. Коштовне майно передбачалося вилучити протягом місяця. Якщо взяти до уваги необхідність його доставки у центр, закупівлю та транспортування хліба, ін. продовольства за умов ущент зруйнованого залізничного транспорту, то стає очевидним, що тотальне вилучення золота й срібла не могло врятувати голодуючих Поволжя. Думка про те, що допомога голодуючим не була головною у кампанії, підтверджується директивою політбюро ЦК РКП(б) від 20.03.1922, що забороняла замість коштовностей вносити їх вартість грошима чи продовольством.

Дії влади духовенство і віруючі зустріли без ентузіазму, але відвертої ворожості не виявляли. При проведенні антицерковної кампанії у Полтавській губ. було порушено тільки 3 кримінальні справи: 1) звинувачення двох селян в агітації проти вилучення коштовностей; 2) звинувачення шістьох священиків у приховуванні та знищенні інвентарних книг; 3) звинувачення священика Василія (Зеленцова) в опорі владі. Священик був заарештований і засуджений. Його «справа» набула хрестоматійного значен-ня, увійшовши до низки пропагандистських книг і брошур про «контрреволюційну сутність» духовенства.

Частина священиків та віруючих пропонувала взамін цінностей пожертвування грошима чи продовольством. Так, збори Троїцької громади запропонували загальним зборам парафій міста проект резолюції, в якій зазначалось, що централізована закупівля хліба за вилучені коштовності за кордоном надто довга справа. Тому для допомоги голодуючим необхідно запропонувати церковні реліквії для викупу віруючим за хліб та цінності домашнього вжитку. «Якщо уряд погодиться на таку продажу православних релігійних цінностей місцевому православному населенню, – підкреслювалось у резолюції, – то уряд отримає хліб для голодуючих значно швидше, ніж при продажі цінностей за кордоном, а з іншого боку, зникне привід для непорозумінь між урядом і православним населенням, яке, викупивши власні святині, поступить з ними згідно зі своєю вірою». Збори парафіяльних громад Полтави прийняли цю резолюцію. Але уряд залишався байдужим до подібних звернень віруючих.

Деякі священики навіть стримували парафіян, які бажали відстояти цінності у храмах. Звичайно, дрібні сутички траплялися нерідко. Наприклад, у Преображенській церкві м. Полтава членів комісії оточив натовп збуджених віруючих, які торгували на базарі. Але завдяки тактовній поведінці членів комісії робота з вилучення коштовностей не припинялась і завершилася у той же день. Віруючі вчинили опір також у двох церквах м. Лохвиця, с.с. Вовчик та В’язівок Лубенського пов...
http://history-poltava.org.ua/?p=6794
Прикрепления: 1050018.gif(149Kb)


 
ObersДата: Середа, 15-Тр-2013, 12:13 | Сообщение # 257
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Раніше ми згадували про книгу видану зовсім нещодавно, яка повністю присвячена Лохвицькому району.
Мені пощастило вже і потримати її в руках   і поспілкуватись з співавтором книги.
Навіть нашвидкоруч перефотографував декілька сторінок.

Ось вони :




Прикрепления: 9890384.jpg(208Kb) · 8760471.jpg(233Kb) · 3448863.jpg(145Kb) · 5240605.jpg(223Kb) · 3567480.jpg(273Kb)


 
ObersДата: Середа, 15-Тр-2013, 12:24 | Сообщение # 258
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline






Прикрепления: 8169406.jpg(288Kb) · 4231393.jpg(358Kb) · 0304728.jpg(343Kb) · 0282841.jpg(331Kb)


 
ObersДата: Середа, 15-Тр-2013, 12:34 | Сообщение # 259
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline








Прикрепления: 5570992.jpg(285Kb) · 4621197.jpg(301Kb) · 5491821.jpg(303Kb) · 7871149.jpg(334Kb) · 4493570.jpg(294Kb)


 
aaaaДата: Середа, 15-Тр-2013, 15:26 | Сообщение # 260
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
v hands

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
ObersДата: Неділля, 19-Тр-2013, 15:30 | Сообщение # 261
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
У ПЕРШОМУ ПАРАДІ ПЕРЕМОГИ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ 73 ПОЛТАВЦЯ



У параді Перемоги 24 червня 1945 року в Москві взяло участь 73 полтавця

Перший парад Перемоги відбувся в Москві 24-ого червня 1945 року. У параді узяли участь військовослужбовці з усіх куточків Радянського Союзу. Серед них були і полтавці. Для участі в історичному параді вибирали найдостойніших солдатів і офіцерів, тому без зайвої скромності можна сказати, що ми можемо пишатись нашими земляками, які заслужили таку честь.

Щоб дізнатись імена полтавців, які крокували Червоною площею у червні 1945 року, ми звернулись у Держархів Полтавської області.

Список полтавців учасників параду Перемоги у Москві 26.06.1945 року (список складено станом на 10.04.1985 р.):

Авраменко Іван Павлович 1921 р.н., с. Саранчівка Зіньківського району

Аксельрод Юрій Іссерович 1922 р.н., м. Полтава

Андумін Борис Миколайович 1923 р.н., м. Полтава

Антонов Георгій Олексійович 1925 р.н., м. Полтава

Бондаренко Савва Григорович 1908 р.н., с. Сиренки Глобинського району

Бондар Іван Максимович 1920 р.н., с. Рублівка Котелевського району

Блажко Микола Михайлович 1921 р.н., с. Шилівка Зіньківського району

Борисенков Олександр Федорович 1924 р.н., м. Полтава

Борзило Валентин Григорович 1909 р.н., смт Решетилівка

Бурсала Олександр Микитович 1921 р.н., смт Карлівка

Воробйов Іван Констянтинович 1919 р.н., м.Кременчук

Васильцов Володимир Іванович 1922 р.н., м. Лохвиця

Вільховик Микита Андрійович 1914 р.н., с. Сенча Лохвицького району

Глущенко Леонтій Петрович 1914 р.н., м. Полтава

Ганжа Іван Іванович 1914 р.н., с. Святилівка Глобинського району

Довгошей Іван Петрович 1918 р.н., с. Вороньки Чорнухинського району

Деревянко Василь Максимович 1921 р.н., с. Вороньки Чорнухинського району

Дородній Максим Петрович 1915 р.н., м. Полтава

Єщенко Олексій Степанович 1922 р.н., м. Полтава

Жадовець Михайло Тихонович 1917 р.н., м. Гребінка

Житченко Петро Петрович 1919 р.н., с. Устивиця Великобачанського району

Замараєв Віктор Федорович 1919 р.н., м. Полтава

Захарченко Микола Федосович 1921 р.н., м. Кременчук

Знайко Микола Іванович 1908 р.н., с. Єрківці Хорольського району

Іщук Борис Петрович 1921 р.н., м.Полтава

Кислий Володимир Дмитрович 1925 р.н., м. Лубни

Кись Андрій Семенович 1922 р.н., м. Полтава

Куделін Віктор Олександрович 1924 р.н., м. Полтава

Куриленко Семен Федотович 1916 р.н., м. Миргород

Кулешов Василь Григорович 1926 р.н., смт Нові Санжари

Конюхов Сергій Семенович 1921 р.н., м. Кременчук

Кизь Василь Дмитрович 1922 р.н., смт. Семенівка

Кобзий Микола Іванович 1920 р.н., с. Березова Лука Гадяцького району

Лепський Євген Миколайович 1918 р.н., м. Полтава

Макаров Василь Антонович 1922 р.н., м. Кременчук

Матвієнко Андрій Васильович 1916 р.н., с. Великий Поділ Семенівського району

Магденко Степан Тимофійович 1915 р.н., с. Горошино Семенівського району

Матяш Юхим Матвійович 1921 р.н., с. Шилівка Зінківського району

Мерзенюк Олександр Петрович 1914 р.н., с. Слобода Петрівка Гребінківського району

Недбайло Михайло Пантелеймонович 1925 р.н., с. Засулля Лубенського району

Олійник Петро Микитович 1912 р.н., м. Лубни

Остапенко Петро Федорович 1914 р.н., с. Новачиха хорольського району

Полушкін Володимир Семенович 1923 м. Полтава

Полонський Василь Савич 1911 р.н., м. Полтава

Павленко Федір Дмитрович 1923 р.н., м. Полтава

Перепелиця Іван Сергійович 1922 р.н., м. Полтава

Полуюфта Олексій Архипович 1914 р.н., м. Полтава

Пищелка Лука Андрійович 1920 р.н., с. Шевченко Глобинського району

Походун Михайло Іванович 1923 р.н., с. Більськ Котелевського району

Репало Павло Сергійович 1919 р.н., м. Полтава

Романченко Іван Юхимович 1923 р.н., м. Полтава

Рубель Михайло Якович 1918 р.н., с. Жовтневе Решетилівського району

Розумний Григорій Іванович 1912 р.н., с. Олександрівка Глобинського району

Селянкой Іван Григорович 1923 р.н., м. Полтава

Соценко Андрій Васильович 1918 р.н., с. Великі Кринки Глобинського району

Салов Василь Степанович 1920 р.н., с. Мгар Лубенського району

Смирнов Василь Михайлович 1921 р.н., с. Солониця Лубенського району

Сапач Микола Миколайович 1918 р.н., м. Зіньків

Скрипаль Павло Юхимович 1921 р.н., с. Бірки Зіньківського району

Таранов Іван Йосипович 1919 р.н., м. Кременчук

Тисменецький Петро Харитонович 1924 р.н., м. Полтава

Тесленко Євген Андрійович 1923 р.н., смт Решетилівка

Фаткін Сергій Степанович 1918 р.н., м. Кременчук

Хильчук Василь Никифорович 1921 р.н., м. Глобино

Хвостик Леонід Олександрович 1925 р.н., с.Білики Кобеляцького району

Цибін Микола Іванович 1911 р.н., м. Полтава

Чумаченко Филип Якович 1920 р.н., м. Лохвица

Швець Семен Якович 1915 р.н., с. Святилівка Глобинського району

Щербина Петро Кондратович 1923 р.н., с. Василівка Семенівського району

Ющенко Максим Євтіхійович 1915 р.н., с. Безсали Лохвицького району

Яковенко Андрій Андрійович 1921 р.н., с. Красногорівка Великобагачанського району

Яременко Василь Мефодійович 1924 р.н., с. Корніївка, Гребінківського району

Березін Анатолій Федорович 1922 р.н., м. Полтава


Загалом, у параді Перемоги 24 червня 1945 року у Москві взяли участь 22 жителя Полтави та 51 мешканець області.

Прикрепления: 0979634.jpg(84Kb)


 
ObersДата: Неділля, 19-Тр-2013, 16:02 | Сообщение # 262
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Масик Володимир  /  Пам`ятник Григорію Сковороді в Лохвиці. (Скульптор І. Кавалерідзе)  /  1971
Прикрепления: 5897965.jpg(547Kb)


 
ObersДата: Середа, 29-Тр-2013, 01:17 | Сообщение # 263
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Дмитро Соловей, Голгота України. Частина 1: Московсько-большевицький окупаційний терор в УРСР між першою і другою світовою війною, Вінніпеґ: Український голос, 1953, сс. 288
Solovey Dmytro, The Golgotha of Ukraine. Part I: The Moscow-Bolshevik Occupation Terror in Ukrainian SSR Between First and Second World War. Winnipeg: Ukrainian Voice, 1953.


ЗМІСТ

Від автора [стор. 10] ...


...14. Повстанські організації в УСРР [130]
а) Факти збройної повстанської боротьби з окупантами після 1921 р. (1. Група отамана Орла 1922 р.; 2. Організація Іванова — "Сини обижених батьків"; 3. Повстання Галаки на Чернігівщині; 4. Повстанська організація С. Несукая на Чернігівщині року 1924; 5. Повстанський загін Дерещука на Гуманщині; 6. Повстання у Драбовому на Полтавщині; 7. Повстання сел Голо-Пристанського району на Херсонщині року 1930; 8. Селянське повстання на Поділлі року 1930; 9. Повстання на Чернігівщині року 1930, організоване Рябченком; 10. Жіночі заворушення під час "колективізації"; 11. Повстання голодних в 1932-1933 рр.; 12. Інші відомості про повстання) [130]
б) Повстанські організації в УСРР, спровоковані агентурою окупантів для виявлення і винищення опозиційних елементів (1. Наслідки провокації агента ГПУ-НКВД, що про них згадує О. Бужанський; 2. "Повстанська організація" в селі Халепцях 1929 р.; 3. Кривава провокації на Роменщині, Лубенщині й Лохвиччині року 1930; 4. "Повстанська організація" 1930-1931 рр. "від Лубень до Полтави"; 5. "Повстанська організація" Петра Блохи з 73 осіб; 6. Повстанська організація ОУНД) [142]...

Прикрепления: 7192861.png(403Kb) · 8139148.png(387Kb)


 
ObersДата: Середа, 29-Тр-2013, 01:44 | Сообщение # 264
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том X. Розділ II. Стор. 4.]

Попередня     ТОМ X     Розділ II     Наступна

...Після від'їзду Хитрово рушив до Лохвиці, і туди на нього пустився Гуляницький за ордонансом Виговського і прибув туди на третім тижні посту (7-14 березня ст. ст.), але нічого не мігши зробити 18 (28) березня відступив на Глинськ і дальше до дому — і при цім повороті пушкарівці виїхавши з Лохвиці, наробили йому не мало шкоди (180). Вказівки різного сучасного листування з цим погоджуються 4), а ось маленька ілюстрація до тих настроїв козацької маси, в яких переходили ці операції: В перших днях квітня до московського посланця Байбакова приходили в Зінькові два козаки ніженського полку: оповідали йому що пять хоругов (сотень?) їх полку, переконавшися в зраді Виговського, хотіли перейти до Пушкаря, але довідавшися про це Виговський (фактично мабуть Гуляницький) велів вирубати ці збунтовані сотні, і їх тільки 50 чоловіка, кинувши родини і доми втекло до пушкарівців 5).

Таким чином з кінцем березня вся східня Полтавщина (по діагоналі Переволочна-Лохвиця) об'єдналися з Запоріжжям в повстанню “черні” против старшини. Величко в яскравих виразах віддає пам'ять старшинських кругів про цей рух. Пушкар, готовлячися на війну з Виговським і його однодумцями “зібрав собі з винників, броварників, пастухів, наймитів людських полк піхотний, назвавши його дейнеками. Полк цей мало мав в собі товариства з добрим христіанським сумлінням і оружієм до війни приличним, а то тільки з рогатинами, косами, кіями, і з серцями схильними до убийства і грабування людського майна” (180).

Страшна загроза вставала перед владущою верствою Гетьманщини і перед українською буржуазією взагалі. Такі епізоди як погром полтавською голотою гадяцьких маєтків Хмельницьких — при чім арештованих нею урядників услужно прийняли до своїх в'язниць пограничні московські воєводи. Кріваві події на Лохвиччині — де вирізано немилосердно, злобно, злорадно родину Боклевських — швагрів Виговського з усім домом, і трупи вкинено на смітник, не давши ховати — підіймали перед очима козацької старшини привиди різні польського панства, тільки тепер об'єктами злоби і завзяття, цієї української черні, ставали вони, недавні учасники і провідники цих повстань.

“Православна Русь” — так недавно солідарна в боротьбі з лядською тиранією, виразно поляризувалась на класових признаках, і ті що пускалися класовими стежками польських панів і виявляли їх соціально-економічні претензії, мусили рахуватися з повторенням на їх адресу соціальної революції, котру вони так недавно пережили.Гетьманський уряд уважав своїм обов'язком зломити цей грізний рух всякою ціною, і коли козацька маса показувала себе такою невитрівалою в безпосередніх стрічах з агітацією “заводчиків” черні, одиноким рятунком йому представлялась поміч закордонна. Найближче під рукою була власне поміч Орди — що мала за собою традицію, усвячену іменем Богдана Хмельницького.
Примітки
1) Величко, т. I (нов. вид.), с. 179.2) Акты Ю.З.Р. IV, с. 102.3) Акты XI с, 41-2, лист без дати.4) Байбакову оповідають 14 (24) березня на українській границі, що під Лохвицею стоять козаки ніженського, прилуцького і чигринського полку, а лохвичани замкнулися в городі. Акты XV, с. 28. Другого дня в Гадячу казали йому, що полковник ніженський і чернігівський знищили село Будокву і пішли на Глинськ, а прилуцький пішов назад — Акты Ю.З.Р. XV, с. 25.5) Акты Ю.З.Р. XV, с. 35.


 
ObersДата: Середа, 29-Тр-2013, 17:40 | Сообщение # 265
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


 
ObersДата: Середа, 29-Тр-2013, 18:20 | Сообщение # 266
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


До речі, дивує : чомусь ніхто не звертає увагу на очевидну і прикру помилку на стенді "Історична довідка" про Лохвицю, лохвицької "дошки пошани", присвяченій минувщині міста...дуже дивно...

Справа в тому, що Боплан не має жодного відношення до "Книги большому чертежу" - це московська книжка авторства Афанасія Мезенцева, підданого московського царя. А Ґійо́м Левассе́р де Бопла́н служив польскому королю і склав величезної  цінності карти України саме для нього.

Насправді, "Книга большому чертежу" теж безумовно і без перебільшень надзвичайно цінна для нас - там зібрані унікальні відомості про шляхи, ріки, ліси і населені пункти України. В тім числі і про Лохвицю, котра під 1618 р. зазначена там як містечко, що мало укріплення-фортецю...яка на плані Г. де Боплана першої половини XVII ст. зображена у формі багатокутника, на внутрішній території якого знаходиться цитадель чотирикутної форми...

В будь якому випадку історію рідного краю необхідно вивчати і цінувати, цінувати і вивчати! Це моє чітке переконання...  smile
Прикрепления: 7030178.png(594Kb)


 
ObersДата: Четвер, 30-Тр-2013, 18:33 | Сообщение # 267
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Краткая историческая справка

Белогорский район официально образован декретом от 4 января 1926 года и до 13 мая 1935 года назывался Александровским, затем Постановлением Президиума Дальневосточного краевого исполнительного комитета Александровский был переименован в Куйбышевский. Указом Президиума Верховного Совета РСФСР 15 ноября 1957 года переименован в Белогорский район Амурской области.

Первые поселенцы появились на территории Белогорского района в XVIII- XIX веках. В связи с проводимой политикой Столыпина по переселению населения в Сибирь и на Дальний Восток. Кроме украинцев, на дальневосточную территорию ехали поселенцы из Тамбовской, Воронежской и Курской губерний, русские старообрядцы из Забайкалья, искавшие спасения от религиозных преследований. А так же ссыльные поселенцы и каторжане. Это и наложило отпечаток на название многих населенных пунктов. Например, села Лохвицы и Светиловка имели такие же названия, как села в Полтавской губернии, село Белоцерковка - в Киевской губернии. Переселенцы старались назвать свои поселения названиями новых мест проживания, но с добавлением приставки «ново». Так возникли села Новоселитьба и Новоандреевка.

Некоторые села района были названы в честь святых и религиозных праздников – Никольское и Успеновка, царской семьи – Великокнязевка. Село Киселеозерка в 1913 году названо по фамилии первого переселенца Киселева, село Васильевка в честь Василия Серкина. Часть поселений уже в советские времена имела названия, связанные с особенностями местности. Так, в 1929 году было образовано село Дубровка, бывшее отделение совхоза «Амурский», которое получило свое название из-за большой дубовой рощи.

http://www.belraion.ru/oraionehisspravka



http://www.belraion.ru/oraione

smile
Прикрепления: 3029523.jpg(105Kb)


 
ObersДата: Субота, 01-Чер-2013, 16:06 | Сообщение # 268
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Прикрепления: 6430207.png(827Kb) · 7688124.png(1012Kb) · 2489998.png(1071Kb) · 5219836.png(771Kb)


 
ObersДата: Субота, 01-Чер-2013, 16:08 | Сообщение # 269
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Прикрепления: 6260460.png(976Kb) · 2326390.png(1217Kb) · 6605093.png(1046Kb) · 7345308.png(865Kb)


 
ObersДата: Субота, 01-Чер-2013, 16:09 | Сообщение # 270
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Прикрепления: 7869635.png(742Kb) · 1201896.png(830Kb) · 7933798.png(865Kb) · 8110443.png(679Kb)


 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Історія міста (історія рідного міста)
Сторінка 18 з 54«1216171819205354»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017