ЛохвицяЧетвер, 23-Лис-2017, 21:26
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 2 з 2«12
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers, zakon 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Туристична Лохвиччина (Чи потрiбно розвивати туризм в нашому районi?)
Туристична Лохвиччина
mikhailДата: Четвер, 26-Лис-2009, 23:05 | Сообщение # 16
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 157
Награды: 3
Репутация: 7
Статус: Offline
ЦІКАВО ТУТ

911

Сообщение отредактировал mikhail - Четвер, 26-Лис-2009, 23:05
 
ZARAZAДата: Четвер, 26-Лис-2009, 23:11 | Сообщение # 17
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 162
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Quote
ЦІКАВО ТУТ. Особливо це biggrin
Quote
1919 - Троцкий посетил город на своём бронепоезде и написал написал заметку в газету Правда
цікаво як він їхав ?. happy
Quote
В 1941 - Сентябрь. На город наступают танковые группы Гудериана и вязнут в грязи
ну змінилося мало. happy ^_^ happy ^_^


Сообщение отредактировал ZARAZA - Четвер, 26-Лис-2009, 23:18
 
tolik286Дата: Четвер, 26-Лис-2009, 23:26 | Сообщение # 18
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 648
Награды: 3
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote
На древнеславянском языке - "лохве" значит лосось

А шо тут лососі колись водились? Ужос!

Додано (26-Лис-2009, 22:26)
---------------------------------------------

Quote (ZARAZA)
цікаво як він їхав ?.

Через поле, шо тут не ясно.
 
KonstruktorДата: Понеділок, 30-Лис-2009, 15:30 | Сообщение # 19
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 42
Награды: 0
Репутация: 1
Статус: Offline
1
Quote
1320 г. - Первое письменное упоминание о населённом пункте. Расположен на реке Лохвица (правый приток Сулы), в 12 км от железнодорожной станции Сула (на линии Ромодан - Бахмач)
1320 г. Як вам розвиток на такі роки???? happy


BANZAI

Сообщение отредактировал Konstruktor - Понеділок, 30-Лис-2009, 15:31
 
tolik286Дата: Неділля, 06-Гр-2009, 23:54 | Сообщение # 20
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 648
Награды: 3
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote (Konstruktor)
1320 г. Як вам розвиток на такі роки????

Там же після речення крапка стоїть. Так шо всьо правільно проффесор.
 
KonstruktorДата: Понеділок, 07-Гр-2009, 16:43 | Сообщение # 21
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 42
Награды: 0
Репутация: 1
Статус: Offline
tolik286, да ви ленгвист wink

BANZAI
 
aaaaДата: Неділля, 06-Січ-2013, 16:44 | Сообщение # 22
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Лохвиччина має дуже приваблива тему. ! "Посульське порубіжжя х-хіі ст.". Одинаки знають про те, що Посулля , за Київської Русі ,було порубіжжям (кордоном) з кочовими племенами Половців.

Додано (16-Гр-2012, 14:46)
---------------------------------------------
Наш древній край Посулля. Лохвиччина через призму тисячоліття.
Земля Переяславщини. Про її розміри можемо судити із звісток з кінця XI і на початку ХП ст. (перед новою колонізацією погранича, що не могла скорше розвинутись як від 1103 р.). Бачимо з них, що та реставрована колонізація опанувала щонайменше побережжя Сули (Ромен, Снятин, Горошин, Воін), а в дійсноті і перейшла її.
На початку нашої ери Полтавщина входила до земель розселення стародавніх східнослов'янських племен. Унаслідок археологічних досліджень знайдені залишки їх поселень та пам'яток матеріальної культури. Проте на території області зустрічаються сліди перебування не слов'янських народів.
За часів Київської Русі територія Полтавщини входила до складу Переяславської землі, яка пізніше стала князівством. Вона була заселена племенами сіверян і полян. За великого князя Володимира Святославовича (980-1015) на території краю розпочалося будівництво низки фортець, які склали Посульську оборонну лінію. У давньоруських літописах ХІ-ХІІІ століть згадуються: Хорол, Говтва, Ромен, Глинськ , Римов,(в районі с.Свиридівка) Синець (Сенча),Снітин, Лубно, Горошин, Пісочин, Пирятин, Луком'є
При кінцї X в., за Володимира більшість Переяславщини уважала ся страченою під печенїзьким натиском. Хоч сказано там про будову кріпостей по р. Сулї, але заразом ставлено їх по Деснї, Трубежу і Остру, так що посульські кріпости або мали служити якимись сторожевими пунктами, або тут мова йде про верхню Сулу, що мала боронити лїнїї Остра і Десни від полудневого сходу. Очевидна бо річ, що як би середнє та нижнє Посулє не було ослаблене, було добре залюднене й укріплене, то само по собі могло б виставати на оборону, й не було б по що укріпляти берегів Трубежа чи Десни. Оповіданнє про заснованнє Переяслава зa Володимира зовсїм підтверджує таке розуміннє, даючи добру ілюстрацію до тодїшніх колонїзаційних обставин: Печенїги собі маршерують „отъ Сулы”, наче на тій Сулї й не чутно тих кріпостей, а Володимир „поиде противу имъ”, і стрів їх раптом на Трубежі, „на бродї, де тепер Переяслав”! Очевидно, останки руської кольонїзації тільки й бренїли ще тут, між Трубежом, Днїпром та Остром.
Син Володимира Мономаха Ярополк займав переяславський стіл з 1113 по 1132 р. Головним у його діяльності в Переяславі було зміцнення кордонів своєї землі. 1116 р. він захопив смоленське місто Друцьк, полонив його жителів і переселив їх на порубіжну Сулу, де збудував для них фортецю Жовнін.
1125 p., довідавшись про смерть грізного Мономаха, на Переяславську землю знову напали половці. Вони дійшли до Баруча і Бронькняжа, сподіваючись на зраду переяславських «поганих», але зазнали невдачі. У битві на Сулі переяславські полки, керовані Ярополком, здобули блискучу перемогу: «часть ихъ (половців) избиша, а часть ихъ истопе в реке».
В останній чверті XII ст. посилився половецький натиск на Русь, зупинити який можна було тільки спільними зусиллями всіх руських князівств. Організатором антиполовецької боротьби, як вже зазначалося, виступив Святослав Всеволодович; його підтримали і всі південноруські князі. Вони здійснювали воєнні походи у Степ як під проводом київського князя, так і самостійно. 1183 р. у похід проти половців виступили дружини новгород-сіверського князя Ігоря і переяславського Володимира, але спільно довести його до кінця не зуміли. У поході князі посварилися, і Володимир Глібович повернувся назад. У наступному році переяславський князь узяв участь у новому воєнному поході проти половців, організованому Святославом Всеволодовичем. Він очолив передовий полк, який складався з 2100 переяславців і берендеїв, і в першому ж бою завдав нищівної поразки половцям. На р. Орелі Святослав довершив розгром кочовиків; до рук переможців потрапило понад 7 тис. полонених, серед них — грізний половецький хан Кобяк.
У відповідь на це половці, об'єднавши свої сили і зібравши величезне військо на чолі з ханом Кончаком, у 1184 р. напали на Посульську оборонну лінію. Назустріч половцям виступили київські князі Святослав і Рюрик, а також переяславський Володимир Глібович, який уже встиг зарекомендувати себе в походах проти половців обережним і досвідченим полководцем. На р. Хоролі загін Володимира Глібовича зненацька напав на половецький табір і примусив Кончака відступити.
Після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря небезпека для Переяславської землі значно посилилась. У 1185 р. Кончак напав на Посулля, захопив усі прикордонні міста і підійшов до Переяслава. Володимир Глібович організував оборону міста. Бій не вщухав цілий день. Надвечір половці прорвали укріплення посаду, загрожуючи безпосередньо острогу. Тоді невеликий загін переяславців здійснив відчайдушну вилазку і разом з переяславським ополченням зав'язав бій під стінами міста. Удар героїчних захисників міста виявився настільки несподіваним і сильним, що половці змушені були зняти облогу Переяслава і відступити у Степ. По дорозі вони захопили переяславське місто Римов (десь поблизу Свиридівки) і піддали його страшному спустошенню. «Се у Римъ кричать подъ саблями половецкими, а Володимиръ подъ ранами», — говорить про ці трагічні події автор «Слова о полку Ігоревім».
Деякі поетичні згадки з другої пол. XII в. вказують одначе далї на Посулє як на властиве переяславське пограниче. „Кончак знищив Сулу” (снесе Сулу) каже поетичний уривок в Галицько-волинській лїтописи 22); „по Роси й по Сулї подїлили городи” каже про Половцїв (може про Кончака і Гзу) Слово о полку Ігоревім 23). Сї натяки трудно инакше зрозуміти, як про пограниче переяславське: область Сули була таким же пограничем Переяславщини, як пограниче Роси — Київщини, а з першого з них довідуємось, що в останнїй чверти XII в. погранична (посульська) кольонїзація коли не знищена, то знову сильно ослаблена була серед нових інтензивних половецьких нападів.
Можна здогадувати ся, що в будованню пограничних замків переяславські князї також бачили оден з способів оборони. Знаємо се про Володимира, що він будував таку оборонну лїнїю по Сулї, а з усякою правдоподібністю мусимо такі заходи припускати й для пізнїйших часів, хоч би по анальоґії з Київською землею. Дїйсно, почавши від XVI-XVIII в. відомі нам численні городища, що тодї стояли порожні, значить, були останками міст і замків давнїйших. Вони стоять по р. Ворсклї, Пслу, Сулї, Удаю, Удам, Донцю і закривають Переяславщину від полудня й полудневого сходу, та дїйсно в части можуть бути останками оборонних лїнїй XI-XII в. 35).
Про иньші міста Переяславщини маємо переважно самі голї ймення (про посемські городи не кажу — про них була мова при Чернигівщинї). Переважна більшість переяслаяських городів мала, певно, значіннє лише оборонних замків, виставлених з огляду на небезпечні обставини землї і звичайно більш нїчим себе не заявила. Можна згадати з них Римів, чи Рими, прославлені своєю траґічною обороною по нещасливім походї Ігоря Сьвятославича 27). Синець на Сулї може бути одним городом з Синельцем, митрополичим городом, де по словам пізнїйшої компіляції митр. Никита мав замкнути до вязницї „злого єретика Дмитра” 28). Починаючи з весни 1239р. південноруські землі, зазнали страхітливого удару від монголо-татарських полчищ. Не уникло загрози й Переяславське князівство, ставши першим бар’єром на шляху ворожого вторгнення.

Додано (06-Січ-2013, 14:44)
---------------------------------------------
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області. e-mail: eco15@pi.net.ua

№ п/п Назва об’єкта Категорія Площа
(га) Місцезнаходження заповідного об’єкту Підприємства, організації, установи - землекористувачі або землевласники, у віданні яких знаходяться заповідні об’єкти Постанова, рішення, згідно якої створено чи оголошено даний об’єкт

6 Середньосуль-ський Гідрологіч-ний 2243 Лохвицький р-н, заплава р.Сули поблизу
с.Гиряві Ісківці, с.Лука. с.Млини Гирявоісковецька с/р-959,3га, Лучанська с/р – 122,3 га, Свиридівська с/р – 392,4 га, Харківецька с/р- 400,8 га, Лохвицький міжлісгосп - 368,2 га Указ Президента України від 20.08.96р. №715/96

12. Лохвицький район (об’єктів - 11, площа – 794,81 га)
1 Дуб черешчатий Пам’ятка природи ботанічна 0, 01/1 с. Яхники, територія лікарні Яхниківська с/р, дільнича лікарня Рішення облвиконкому № 555 від 24. 12. 70.
2 Урочище "Шумейкове" Пам’ятка природи ботанічна 17 с. Дрюківщина Ісковецька с/р Рішення облвиконкому № 329 від 22. 07. 69.
3 Сосновий парк " - 50 м. Лохвиця Лохвицьке управління житлово-комунального господарства Рішення облвиконкому № 555 від 24. 12. 70.
4 Дуб черешчатий - " - 0, 05/1 м. Лохвиця , територія ветлабораторії Лохвицька міська рада, ветбаклабораторія Рішення облвиконкому № 75 від 14. 03. 89.
5 Дуб черешчатий - " - 0, 05/1 с. Криниця Лохвицьке управління житлово-комунального господарства Рішення облвиконкому № 75 від 14. 03. 89.
6 Дубовий гай - " - 1, 0/36 м. Лохвиця, навпроти ветбаклабораторії Лохвицьке управління житлово-комунального господарства Рішення облвиконкому № 75 від 14. 03. 89.
7 Романиха Заказник ландшафт-ний 12,1 с. Романиха Яхниківська с/р Рішення обл. ради від 23.03.05
8 Балка Поповиця Заказник ботанічний 50,4 між селами Луценки та Бербениці Луценківська с/р Рішення обл. ради від 23.03.05
9 Панський маєток Заказник ландшафт-ний 62 с. Свиридівна
(південно-східні околиці) Лохвицький держагролісгосп Рішення обл. ради від 06.09.07
10 Артополот Заказник гідрологіч
ний 507,4 між селами Піски, Пісочки та Гаєвщина, охоплюючи долини р.Сули та її лівої притоки – р. Артополот Пісківська с/ р/ – 449,9 га,
Лохвицький держагролісгосп – 57,5 га Рішення обл. ради від 06.09.07
11 Урочище Крупське Заказник лісовий 94,8 околиці сіл Свиридівка та Ячники,
Лохвицьке лісництво, кв.11 вид. 22-37, кв.12 вид. 3,5-28 ДП “Пирятинське лісове господарство” Рішення обл. ради від 06.09.07


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Неділля, 06-Січ-2013, 16:47
 
elipolДата: Понеділок, 07-Січ-2013, 13:23 | Сообщение # 23
Підполковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 115
Награды: 0
Репутация: 1
Статус: Offline
Урочище Крупське.
Колись у дитинтстві нас водили туди на екскурсію з піонертабору (Лука).
Запам'яталася трава по пояс, в якій могло водитися все, що завгодно і краєвид лісу, із-за якого в будь-який момент могла показатися голова "уявного динозавра".
Там була дика місцина.
Була, тому, що коли я вдруге попав туди через кілька років, то побачив, прямо посеред яру, замість трави величезні купи грунту і півтораметрову трубу газопроводу.
Весь краєвид було спаплюжено.


Олександр
 
aaaaДата: Середа, 16-Січ-2013, 18:50 | Сообщение # 24
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Можливо є сенс в обєднанні небайдужих до матінки Природи ,та зберегти Земний Рай нашого краю.Невже ми всі люцефери, що лише жрем та руйнуємо.

Додано (16-Січ-2013, 16:50)
---------------------------------------------
Рік 2013.


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."


Сообщение отредактировал aaaa - Понеділок, 07-Січ-2013, 14:16
 
Форум міста Лохвиця » Населені пункти » Лохвиця » Туристична Лохвиччина (Чи потрiбно розвивати туризм в нашому районi?)
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017