де починається зрада?

Якщо ви просто проводите багато часу з тою людиною чисто по-дружньому або по роботі, але без ніяких натяків на інші стосунки - це зрада?

Якщо ви обоє розумієте, що вам цікаво разом, але не бажаєте ускладнювати ситуацію і відповідно "тримаєте дистанцію" - це зрада?

Якщо ви деколи фізично наближаєтесь одне до одного ближче, ніж заведено поміж друзями, але не більше того - це зрада?

Якщо ви випадково (а може, і не зовсім випадково ) поцілували ту людину трохи більш як по-дружньому - це зрада?

Якщо між вами щирі та відкриті стосунки (тобто ви можете з цією людиною обговорити все, включно з проблемами вашого офіційного сімейного статусу), але ці стосунки не включають статеві стосунки - це зрада?

Якщо одним із складників таких стосунків є статеві стосунки, то на мою думку, це безперечно зрада. А ось всі інші варіанти, де статеві
стосунки відсутні - як їх класифікувати?

У суспільстві сформований певний стереотип, за яким чоловіки - бездушні зрадники, а жінки - бідні та постраждалі від чоловічої «природної хтивості» хранительки домашнього вогника. Чи дійсно жінки переживають зраду важче від чоловіків? Дані досліджень свідчать, що це не так, руйнуючи тим самим один із найулюбленіших «жіночих» міфів.

Просто чоловіки та жінки по-різному ставляться до різних видів зради. Зрада може бути сексуальною або психологічною. Психологічну зраду часто називають «духовною». Йдеться про виникнення закоханості в іншу людину без усіляких сексуальних проявів.

Виявляється, жінки набагато спокійніше, порівняно з чоловіками, ставляться до випадкового сексу з іншим партнером. Для них набагато серйознішою є саме психологічна зрада. Чоловіки ж дуже болісно сприймають саме сексуальну зраду, часто просто не розглядаючи духовну як таку, що варта уваги. Логіка приблизно наступна: «якщо не було сексу - не було зради». Отже, чоловіки страждають сильніше, коли в їхньої партнерки сексуальний зв'язок з іншим, а жінки - коли постійний партнер закохується в іншу жінку.

Різною є і поведінка чоловіків і жінок після виявлення зради «другої половини». Чоловіки, як правило, припиняють стежити за своєю зовнішністю. Жінки ж в такому випадку часто втрачають бажання працювати.

Незважаючи на безліч трагічних історій, якими сповнені глянцеві журнали, про «покидька, який кинув родину», жінки частіше виступають ініціаторами розриву тривалих стосунків, говорять дослідники. І немає значення, хто кохав сильніше, - чоловік чи жінка. У випадку, коли їх кидають, чоловіки болісніше переживають розрив, ніж жінки.

Та чоловіки значно швидше «приходять до тями» після розриву стосунків, незважаючи на глибокі емоційні переживання. У випадку розлучення представники сильної статі частіше знаходять собі нових дружин, ніж жінки - нових чоловіків. Проте такий стан речей може просто бути пов'язаним із тим, що в чоловіків більший вибір.

Неверных жен не бывает. Бывают неверно выбранные...

(Сир. XXV, 28,29)