Група: Пользователи
Повідомлення: 384
| Дехто з великих політиків, прийнявши позу людини, яка з гідністю виконує свій патріотичний обов’язок, всюди, де це тільки можливо, заявляє, що ринок – це не базар. Не базар – і баста! А я, пересічний, думав, що двічі на тиждень ходжу на базар. Лише зараз зрозумів, що глибоко (чи не глибоко) помилявся. Дійсно, по середах та п’ятницях я ходив на ринок, що працює в моєму селищі саме в ці дні. Вибачте за тавтологію, але я нарешті таки зрозумів, що ринок та базар поняття дійсно різнопланові: на базарі я, як покупець, маю право торгуватися, а ринок таке право у мене відібрав, відвівши мені роль покірного платника і за товар, і за послуги доступними на даний час гривнями. Воно, може, й правильно, що знищене право торгуватися – ще одна точка виникнення інфляції зникла. Та чому ж тоді всі поводирі наші говорять про зростання інфляції на продуктовому ринку. Про те, чому наголос робиться саме на "продуктовому", то все ясно, як посеред білого сонячного дня: продукти потрібні всім щоденно, а якщо з "ящика" трохи на цю тему побідкатися, поспівчувати "пересічним", то вони, може, ще хоч раз та виберуть чи то в депутати, чи то в президенти… А ще кажуть, що в розгортанні та роздмухуванні інфляції винен Уряд. Так – той самий, який повинен боротися з тією ж таки інфляцією ринковими засобами, а не адміністративними, той самий уряд, якому не надане право турбуватися про пересічних, бо то, бачите-но, вже буде передвиборною агітацією… Але ж ми Уряду не вибираємо, правда? Ніхто не запитує, а чи є в Уряду не адміністративний, а отой самий економічний засіб. Пошукаймо? Всі заводи і труби, фабрики й ринки, та інше, в руках… ні, не Господніх… - в приватній власності. Цебто, господарюють приватники, а їхнім гаслом є одне – прибуток, "чистоган". А де його взяти? Доріжка одна – відібрати надлишкові (?) грошики у пересічних громадян, бо їх мільйони. А нашу легенду знаєте: з миру по нитці – голому сорочка. То ж що реально може вдіяти Уряд, не маючи свого виробництва, не маючи права втручатися у господарську діяльність приватників, не маючи права встановлювати ціни хоча б на товари першої необхідності, насамкінець – не маючи змоги надбати ефективної кількості продукції до так званого державного резерву? Пам’ятаєте, з цього резерву Президент, як Оонівський спостерігач, рекомендує Уряду робити ін’єкції, щоби "збивати ціни". Шановні, та поки пройдуть тендерні закупівлі, поки товари знайдуть свого продавця (приватники ж не стануть торгувати дешевою продукцією, а в держави торгових точок – кіт наплакав)... Спритні власники товару, скупивши його у виробника по мінімальним цінам, встигнуть обібрати пересічних до ниточки, а потім ще й продати ("змилостивившись" над державою) і резерв – звісно ж, з вигодою для своєї кишені. Громіздкість системи "боротьби" з інфляцією, з необґрунтованим підвищенням цін (тобто, коли товар продається у декілька раз дорожче за закупівельну ціну), наявна структура Ринку (тобто, коли в Україну правила східного Базару принесені в кабінети й офіси київських спекулянтів) ніколи не приведе до зникнення пересічних як класу через зростання добробуту. Вони можуть зникнути й мають на це право в глупомонетарній системі лише через завоювання своєї території на цвинтарях… можливо, лише тут їм заправила бізнесу на смерті зменшать ціну. P.S. 1. А взагалі-то скажу наперед – а для чого нам, пересічним і непересічним такий Уряд, який позбавлений права в потрібний момент, особливо, коли є реальна небезпека для України, стукнути кулаком по зовсім не ринковому столі нашої спекулятивної економіки? P.S. 2. Ви ж зрозуміли, що кількість грошей у пересічних, аж ніяк не впливає на виникнення інфляції, як такої. Бо торгу поміж продавцем і покупцем на ринках немає, а торг між виробником і перекупником проходить в офісах столиці, де перекупник диктує свої ціни і виробнику і… Державі.
Життя - гра.
Задумана хреново, але графіка - шалена!
|
