ЛохвицяВівторок, 24-Жов-2017, 10:48
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 11 з 49«129101112134849»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers 
Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » Великі древні народи卍Зникнувші цивілізації卐Таємниці історії (хто не пам'ятає своє минуле, той не має майбутнього)
Великі древні народи卍Зникнувші цивілізації卐Таємниці історії
ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 15:29 | Сообщение # 151
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline






 
ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 18:00 | Сообщение # 152
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
ГЕЛОН

Геродот. История. Книга четвертая. Мельпомена



108. Будины – большое и многочисленное племя; у всех их светло-голубые
глаза и рыжие волосы. В их земле находится деревянный город под названием
Гелон. Каждая сторона городской стены длиной в 30 стадий. Городская стена
высокая и вся деревянная. Из дерева построены также дома и святилища73. Ибо
там есть святилища эллинских богов со статуями, алтарями и храмовыми
зданиями из дерева, сооруженными по эллинскому образцу. Каждые три года
будины справляют празднество в честь Диониса и приходят в вакхическое
исступление. Жители Гелона издревле были эллинами. После изгнания из
торговых поселений они осели среди будинов. Говорят они частью на скифском
языке, а частично на эллинском. Однако у будинов другой язык, чем у
гелонов, образ жизни их также иной.

109. Будины – коренные жители страны – кочевники. Это – единственная
народность в этой стране, которая питается сосновыми шишками. Гелоны же,
напротив, занимаются земледелием, садоводством и едят хлеб. По внешнему
виду и цвету кожи они вовсе не похожи на будинов. Впрочем, эллины и будинов
зовут гелонами, хотя и неправильно. Вся земля их покрыта густыми лесами
разной породы. Среди лесной чащи находится огромное озеро, окруженное
болотами и зарослями тростника. В этом озере ловят выдру, бобров и других
зверей с четырехугольной мордой. Мехом этих зверей будины оторачивают
свои шубы, а яички бобров применяют как лечебное средство против болезней
матки.

http://a-nomalia.narod.ru/rrG43.htm

Цитата
Загадочный скифский город Гелон, или О чем не знал Геродот

...«Когда дети выросли, – продолжает Геродот, – мать дала им имена. Одного назвала Агафирсом, другого Гелоном, а младшего Скифом. Затем, помня совет Геракла, она поступила, как велел Геракл. Двое сыновей – Агафирс и Гелон не могли справиться с задачей, и мать изгнала их из страны. Младшему же, Скифу, удалось выполнить задачу, и он остался в стране. От этого Скифа, сына Геракла, произошли все скифские цари». Гелон же, по всей видимости, стал родоначальником племени гелонов.

При описании «страны будинов» Геродот упоминает единственный в Скифии город: «Будины – племя большое и многочисленное; все они светлоглазые и рыжие. В их области выстроен деревянный город; название этого города Гелон. Длина стены с каждой стороны – 30 стадиев; она высокая и целиком из дерева; и дома у них деревянные, и храмы. Там есть храмы эллинских богов, украшенные по-эллински деревянными статуями, алтарями и наосами. И каждые три года они устраивают празднества в честь Диониса и впадают в вакхическое исступление. Ведь гелоны в древности – это эллины, которые покинули гавани и поселились у будинов. И говорят они на языке отчасти скифском, отчасти эллинском».

Историки подразделяют скифов на три ветви: собственно скифы, селившиеся в Причерноморье; агафирсы – жившие в Молдавии и Восточной Румынии; гелоны – обжившие территорию возле рек Ворскла, Псел, Сула. Именно у гелонов к началу VII века до н. э. сложилось раннерабовладельческое государство со столицей. Затем гелоны частично оттеснили на север будинов, проникнув на восток до Донца. Главному царю подчинялись вожди племен, имевшие свои городки-ставки.

Особое внимание «отца истории» к городу Гелону, видимо, было обусловлено не только его уникальностью, но и совершенно необычным для Скифии образом жизни гелонов, во-первых – жизни религиозной, а во-вторых – оседлой. Известно, что там, где Геродот не мог выступить в качестве очевидца, он искал тех, кто посещал ту или иную страну. Впрочем, в другом месте Геродот сам указал своих информаторов о стране будинов и гелонов, вступив с ними в полемику: «Эллины, однако, и будинов называют гелонами, называют неправильно». Возможно, речь идет о рассказах эллинских купцов, которые совершали далекие путешествия из «гавани борисфенитов» и других понтийских портов в сторону Приуралья. Именно от них ученый мог узнать о достопримечательностях далекого заскифского Северо-Востока.

Далее Геродот пишет, что «будины – коренные жители страны – кочевники. Это – единственная народность в этой стране, которая питается сосновыми шишками. Гелоны же, напротив, занимаются земледелием, садоводством и едят хлеб. По внешнему виду и цвету кожи они вовсе не похожи на будинов… Вся земля их покрыта густыми лесами разной породы. Среди лесной чащи находится огромное озеро, окруженное болотами и зарослями тростника. В этом озере ловят выдру, бобров и других зверей с четырехугольной мордой».

Из свидетельств Геродота о главном городе гелонов явствует, что он был окружен высокой деревянной стеной, длина которой с каждой стороны составляла 30 стадиев, то есть порядка 6 км. Исследователи давно уже обратили внимание на исключительно большие размеры этого города, периметр укреплений которого определялся в пределах 22–26 км, и очень сомневались в правдивости этих данных, оглядываясь на пример Вавилона. Но именно это сообщение являлось ключевым в поисках учеными археологического эквивалента геродотову Гелону – городища с укреплениями таких размеров, которые бы более или менее совпадали с указанными «отцом истории». И представьте себе, нашли-таки его в Украине!

В конечном итоге именно большие размеры сыграли определяющую роль в отождествлении Гелона, каким его описывал Геродот, с Бельским городищем на Ворскле в Котелевском и Зиньковском районах Полтавской области и Ахтырском районе Сумской области (в с. Бельск). Действительно, общая протяженность его внешних укреплений – 25,995 км – оказалась весьма близка к длине деревянных стен Гелона. К настоящему времени, после широкомасштабных тридцатилетних исследований Бориса Андреевича Шрамко, руководившего скифо-славянской археологической экспедицией Харьковского университета, есть основание утверждать, что Бельское городище и является городом Гелоном. Эта версия Шрамко подтверждается выдающимися учеными с мировым именем, а также подкрепляется археологическими раскопками. Так что локализация Гелона на Вельском городище приобрела форму аксиомы, хотя время от времени раздаются вполне обоснованные возражения против нее. А такой источник, как «Велесова книга», своими упоминаниями о городе Голунь (возможно, искаженное Гелон), трехстах «городах и селах» вокруг него и его основателях не противоречат выводам Шрамко, а только подтверждает его гипотезу.

А Голунь град був великий і багатий.

І се бо вороги прийшли до нас і зруйнували його і стіни спалили.

І се мусили боронити нашу кріпость і до Русі утримати.


По преданиям, до Гелона дошел персидский царь Дарий и сжег город.

Первые земляные укрепления Вельского городища датируются ранним железным веком (VIII в. до н. э.). Позднее земляные валы досыпались несколько раз и укреплялись деревянными стенами в эпоху скифов (VII–III вв. до н. э.). Общая длина валов составляет 34 км, а общая площадь городища превышает 4021 га. Огромный археологический комплекс включает четыре укрепления – Западное, Восточное, Куземинское и Большое укрепление Вельского городища, курганные некрополи в урочищах Скоробор, Осняги, Марченки, Перещепино и другие многочисленные поселения...

http://historylib.org/history....5

Цитата

Рис. 2. Бельское городище 8 – 4 вв. до н.э. Гелон (? у Геродота)

Гелон – символ высот градостроения Великой Скифии
http://www.trinitas.ru/rus/doc/0211/008a/02111097.htm


Цитата
Задников С.А.
Старший лаборант Музея археологии и этнографии Слободской Украины ХНУ им. В.Н. Каразина

Культовый комплекс раннескифского времени на Бельском городище//Археология и древняя архитектура Левобережной Украины и смежных территорий . - Донецк, 2000. - С.31-32.


В 1991 году на Западном укреплении Бельского городища, при раскопках зольника № 28, было обнаружено наземное культовое помещение (Шрамко И.Б.,1994,с.190). Оно находилось к востоку от центра зольника и занимало площадь около 60мІ. В плане-прямоугольное, ориентированное по линии север-юг. Глиняная обмазка пола, толщиной 3-5мм расположена на глубине 35 см. от уровня современной поверхности. К востоку она понижалось на 15 см., а в восточной и северо-восточной части частично разрушена.

При расчистке были прослежены пятна 11 столбовых ям. Их расположение позволили условно разделить данное святилище на 3 основные зоны: западную, восточную и северную, которые отличались между собой устройством и назначением.
В западной части помещения возвышались остатки жертвенников. Один из них имевший прямоугольную форму, сохранился практически полностью. Остатки второго, вероятно имевшего такую же форму сохранились хуже. Основа жертвенников сделана из глины и обожена. Сверху они побелены.

В восточной части помещения найдены: два бурых черпака и развалы лепной корчаги бурого цвета. Восточная и западная части помещения с каркасно-плетневыми стенами были перекрыты одной крышей. Она была двухскатной или шатровидной. Восточная часть крыши была обмазана глиной. В результате пожара она обрушившись, и перекрыла глиняные сосуды находившиеся на полу.
Северная часть сооружения не имела навеса и стен. Она представляла собой глиняную вымостку, являющуюся продолжением пола помещения. С этой стороны был расположен вход.

Все эти три зоны культовой постройки различались назначением: в западной очевидно происходил сам процесс жертвоприношения, в восточной части стояли сосуды, которые предназначались для культовых целей. В северной части находилась глинобитная площадка, предназначавшиеся, вероятно, для культовых действий под открытым небом.

В 2,5 метрах к юго- востоку от помещения зафиксирован еще один жертвенник. Он отличался от двух предыдущих, найденных в этом сооружении и представлял собой сложное сооружение в основе которой находилась вымостка из камней, крупных обломков керамики и конусов, покрытую слоем глины. Впоследствии из фрагментов вымостки удалось склеить корчагу и крупный горшок. Недалеко от жертвенника найдена глиняная статуэтка бычка (Шрамко И.Б.,1994,с.190). Подобный жертвенник был найден на Глинском городище (Гейко,1999,с.24).

Данное помещение относится ко II этапу существования жилищно-хозяйственных комплексов зольника № 28 и относится к раннескифскому времени.

Точных аналогий этому сооружению не известно. Но по типу сооружения ближе всего находится помещение с жертвенником на поселении Жаботин (Покровская,1962,с.73-76) и на Мотронинском городище (Скорый, Бессонова,1996,с.222-232). Оба они были наземными и имели навес. Внутри помещений находились круглые жертвенники. Считается, что они служили для отправления земледельческих культов. Однако, кроме этих жертвенников в данном помещении, найденном на зольнике № 28 находился прямоугольной формы жертвенник. Это может свидетельствовать о каких-то отличиях в существовавших обрядах.

Прямоугольные жертвенники встречаются при раскопках курганных и погребальных комплексов разных культур. Например, в могильнике Пархай II (Юго-западная Туркмения) в одних камерах встречались прямоугольные, а в других круглые жертвенники (Хлопин,1989,с.128). Прямоугольная яма в кургане скифского времени была зафиксирована В.А.Городцовым. В ней находились ойнохоя, нож и ребро животного. Он считал, что яма вырыта специально для приношений подземным богам (Городцов,1947,с.17).Существовал такой вид жертвенников и на поселениях. Их находят как правило, в культовых местах: зольниках или храмах. Культовое помещение зафиксировано на поселении Богуслав (позднесрубное время) (Мухопад,Ромашко,1992,с.12). Прямоугольное жертвенное место было найдено в Новоселицком зольнике (Тощев,Черняков,1986,с.125), в темносе Ольвии (Русяева,1991,с.123-138), в Крыму (Раевский,1977,с.152). В Передней азии существовали специальные храмы посвященные культу предков с прямоугольными жертвенниками (Дьяконов,1990,с.161).
Наиболее близкую аналогию нашему имеет жертвенник, обнаруженный на поселении позднечернолесского (или раннежаботинского) времени Вишенка 2 (Бойко,1994,с.17-18).

Все эти данные говорят о том, что на поселениях и в погребальных комплексах использовался еще один вид жертвенников – прямоугольный. Если круг символизировал бесконечность, порядок, небесный мир, то прямоугольник наоборот – конечность, хаос, подземный мир. Поэтому, вероятно, этот вид жертвенников использовался для отправления культов, посвященных хтоническому миру и был посвящен так называемому культу предков. Поскольку рядом с наземным сооружением был найден круглый глинобитный жертвенник, то в данном комплексе могли отправляться два разных культа: хтонический и земледельческий.

Задніков С.А.
Старший лаборант Музею археології і етнографії Слобідської України ХНУ ім. В.Н. Каразіна

Культовий комплекс ранньоскіфського часу на Більському городищі//Археология и древняя архитектура Левобережной Украины и смежных территорий . - Донецк, 2000. - С.31-32.


У 1991 році на Західному укріпленні Більського городища, при розкопках зольника № 28, було виявлене наземне культове приміщення (Шрамко І.Б.,1994,с.190). Воно знаходилося на схід від центру зольника і займало площу близбко 60 м2.

Zadnikov S.A.
Senior laboratory assistant of Museum of archaeology and ethnography of Slobodskoy Ukraine, Kharkov national university of V.N.Karazina


Cult complex of early Scythian time on Belsk hillfort //Археология and ancient architecture of Left-bank Ukraine and contiguous territories . it is Donetsk, 2000. - С.31-32.

In 1991 on the Western fortification of the Belsk hillfort, at excavations of ash-pit № 28, was found out the ground cult apartment. It was to the east of center of ash-pit and occupied an area near 60м.


 
ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 18:10 | Сообщение # 153
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Загадкове місто Гелон: Троя в Україні.



Ще за давніх часів вчені світу безуспішно намагалися розгадати дві найцікавіші загадки історії, що вважалися майже легендами. Одну з них - чи існувала давньогрецька Троя, про яку повідав людям Гомер у своїй епічній поемі "Іліада", удалося розгадати тільки в сімдесятих роках XIX століття німецькому археологові Генріху Шліману. Це стало тоді відкриттям століття. Розкопавши Трою, Г. Шліман допоміг розкрити нові сторінки історії древнього світу. Друга загадка - про загадкове місто Гелон, що знаходилося в Скифіі.
http://mestectvo.com/istoriya-ukraini/zbirkist/225-troyaukr.html
http://mestectvo.com/istoriy....start=1



Цитата
Більске городище - центр
Гелоно-будинської держави
http://www.okhtyrka.net/index.php?option=content&task=view&id=1487
http://www.okhtyrka.net/content/view/1509/106/


 
ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 18:40 | Сообщение # 154
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Про знищення найбільшої в Україні охоронюваної
археологічної території "Більське городище".


На даний час вже знищено 14 об’єктів археологічної пам’ятки національного значення загальною прощаю - 89,1 Га та Велике Більське Озеро -16 Га.

Більське Городище - Найбільша охоронювана археологічна територія України...

http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=2867


Цитата
БОЛЬШИЕ ГОРОДИЩА ЛЕСОСТЕПНОЙ СКИФИИВ.
Ю. МУРЗИН (Киев), Р. РОЛЛЕ (Гамбург)


http://www.kurgan.kiev.ua/Skiftown.html


Овсий Величко

Легендарный город Гелон на Полтавщине.



На Полтавщине, возможно, наиболее полно сохранилась книга древней истории наших предков в очертаниях земляных укреплений. Но читать ее надо, поднявшись высоко над землей на вертолете или спутнике. Письмена ее вырезаны в земляной архитектуре оборонно-защитных и сигнальных сооружений. Лучше всего их видно с правого берега Ворсклы. На протяжении 30 километров, уложившихся в диапазон любительских исследований автора, ≈ от Дибровы около Спешного и за Куземин Сумськой области ≈ тянется непрерывная цепь рукотворных укреплений в виде земляных валов и эскарпированых подковообразных урочищ. Все эскарпы отсыпаны от верхнего плато правого берега Ворсклы как минимум в десяти населенных пунктах ≈ от Бельска до Кобеляк ≈ напротяжении сотни километров. И не случайными подземельями или монастырскими пещерами, а целым "метрополитеном", где, по описаниям очевидцев, может проехать всадник на коне и разминуться два воза.

Может, это фантазия? Не спешите с таким выводом. В Котелевском районе находится Бельское городище. Первые земляные укрепления его датируются ранним железным веком (VIII в. до н.э.). Позднее земляные валы досыпались несколько раз и укреплялись деревянными стенами в эпоху скифов (скитов) (VII≈ III в. до н.э.). Общая длина валов составляет 34 километра, а площадь Бельского городища превышает 4000 гектаров. Тридцатилетние исследования Бориса Андреевича Шрамка, руководящего скифо-славянской археологической экспедицией Харьковского университета, дали основание для вывода о том, что Бельское городище и является городом Гелоном (по Геродоту). Эта версия Шрамка подтверждается выдающимися учеными с мировым именем, а также подкрепляется археологическим фактажом. А такой источник нашей истории, как "Велесова книга", своими упоминаниями о городе Голунь, трехстах "городах и селах" вокруг него и его основателях ≈ не противоречат выводам Шрамка, а только подтверждают его гипотезу.

Если внимательно проанализировать характер городищ времен скифов, найденных на правом берегу Ворсклы, то можно заметить, что они являются отдельными звеньями цепи в единой системе всех эскарпированых урочищ огромного мегаполиса земляных сооружений. Интересно, что эта цепь тянется вдоль восточного вала Бельского городища, а приблизившись к его Восточному укреплению, вписывается тремя отрогами в линию очертаний укрепления. Это говорит о том, что Восточное укрепление Бельского городища (1 - на рисунке) ≈ важнейший пункт этой системы. Есть основания для допущения, что эскарпированая цепь продолжается вдоль правого берега Ворсклы до Полтавы и дальше до Днепра. Еще два его звена с тремя высотами на отрогах читаются с Ивановой горы в Полтаве. Фиксирующими высотами тут выступают гора с Крестовоздвиженским монастырем, Иванова гора с Белой альтанкой и Институтская гора с телевышкой. Подземелья Полтави и их система разветвления говорят сами за себя, но никто их не читает в единой системе целостной цепи укреплений высокого плато правого берега Ворсклы.


http://www.kurgan.kiev.ua/gelon.html



Цитата
БІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ НА ПОЛТАВЩИНІ

(З історії досліджень найбільшого в Європі поселення скіфського часу)

На теренах Лівобережної України розташована унікальна археологічна пам’ятка — найбільше в Європі Більське городище скіфського часу. У великому масиві стародавніх лісів воно займає величезну площу на домінуючій вододільній височині правого берега р. Ворскли аж до р. Сухої Груні, що належить вже до басейну р. Псел.

Оборонні споруди ще й тепер вражають величчю. Ще збереглися земляні вали 9-10 м заввишки і рови до 6 м глибиною. У давнину над валами піднімалися ще стіни та башти з дерева.

Більське городище — складний комплекс споруд, який у плані має форму неправильної трапеції і складається з чотирьох основних частин (мал. 1): 1 — Велике укріплення (площа 3868 га, довжина валів 25995 м), 2 — Західне укріплення (72 га), 3 — Східне укріплення (65,2 га), 4 — Куземінське укріплення (15,4 га). Загальна довжина усіх валів — 33833 м. Південна лінія городища проходить поблизу с. Глинського (Зінківського району Полтавської області). Біля городища на берегах р. Сухої Груні розташовані курганні могильники. Найбільший з них — в урочищі Скоробір — мав чи не тисячу курганів, нині ледь помітних.
Більське городище створювалося поступово. Спочатку на підвищенні правого берега р. Ворскли, у межах пізнішого Великого укріплення, виникає декілька неукріплених поселень. Пізніше — десь у кінці VIII — на початку VII ст. до н.е. — з’явилися спочатку два окремих укріплення: Західне (на березі р. Суха Грунь) і Східне (на березі р. Ворскли). З них Західне, напевно, давніше від Східного, але ненабагато. Вже у VII — на початку VI ст. до н.е. ці укріплення були об’єднані спільним валом Великого укріплення в єдине городище. Початок об’єднання можна віднести, очевидно, до кінця VIII — початку VII ст. до н.е., що, напевно, було пов’язано з політичним союзом двох близьких за культурою племінних угруповань (етнічних спільностей). У зв’язку з подальшим розвитком торгівлі у V-IV ст. до н.е. було додатково збудоване особливе Куземінське укріплення для захисту причалу і складів на березі Ворскли. Від південно-східного рогу Великого укріплення Більського городища вали та рови спускалися з краю високого берегового плато униз до причалу на березі Ворскли.

На величезне городище і пов’язані з ним курганні могильники звернули увагу ще в ХVI-XVIII ст.1, але тривалий час наукові дослідження не здійснювалися, не було переконливих даних для з’ясування часу існування поселення. Перші археологічні розкопки почав у 1906 році відомий археолог В.О. Городцов2. Роботи і досі тривають...

/.../

http://nte.etnolog.org.ua/zmist/2003/N1_2/Art_19.html

Прикрепления: 5768380.jpg(168Kb) · 1514390.jpg(153Kb) · 0804307.jpg(573Kb)


 
aaaaДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 22:02 | Сообщение # 155
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Дякую за грандіозну працю в просвіті. В пізнанні історії пізнаємо самих себе.

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
ObersДата: Вівторок, 05-Бер-2013, 11:54 | Сообщение # 156
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата (aaaa)
Дякую за грандіозну працю в просвіті. В пізнанні історії пізнаємо самих себе.

Приємно отримати таку оцінку!  smile

Історія від грецьк. ἱστορία-historia-дослідження, тобто розповідь про минуле, про досліджене, пізнане. Походить в свою чергу від праіндоєвропейського wid-tor - знати, бачити, відати/від кореня "*weid- "(знати, бачити). Цей корінь присутній в латинській мові — «video», в санскриті — «veda», в праслов'янській мові — «ведати»/...

Це ще лише тільки початок пізнання - ми, разом, ще багато про що довідаємось, все найцікавіше в нас ще попереду... ))) А головне, до чого я намагаюсь, - зацікавити нашим минулим сьогоднішнє й прийдешнє покоління, для того щоб ми разом, з гордо піднятою головою, вдивлялись у своє майбуття. )))


 
ObersДата: Вівторок, 05-Бер-2013, 11:56 | Сообщение # 157
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline




Анти



Кімери



Сколоти-скити

Козаки-Косаки - Ко Саки - сини саків
(-ко-в значенні син типове для скитів-сколотів). Саки сколото-скитське плем'я. Саки, одним з родів яких були масагети (гети-готи)), в курганах яких знаходять таблички з рунами, носили головний убір характерний і для скитів. Саки-тігрохауди- котрі носять гострі шапки - Геродот у своїй "Історії" пише про те, що "саки- скити (V-IV ст. до н. е..) носили на головах прямі шапки з гострим верхом "(Геродот, кн. VII, 64) - тобто "клобуки". Водночас з перських клинописних джерел відомо, що одна з великих сакських племінних груп навіть називалася саки-тігрохауда, що в перекладі означає: "саки, що носять гострі шапки". Високі головні убори, шапки-клобуки Чорних Члобуків (каракалпаки - чорні шапки) - прерогатива воїнів (можливо слугували для помякшення удару, і водночас оптично збільшена висота зросту, тобто ще більш загрозливий вигляд воїна в такому капелюсі).

Про головний убір козака варто сказати окремо. Козак міг продати все, але тільки не хрест, шапку та шаблю. Викликом на поєдинок була збита з голови шапка. Шапку вбитого козака везли додому і клали на поличку перед іконою: таким чином захист сім'ї доручався богу. Особливу роль шапка грала при виборі отамана на Колі. Як тільки отамана обирали, він урочисто надягав шапку, а всі козаки знімали їх, визнаючи над собою його волю.

Козаки традиційно займали степові землі північного Причорномор'я-Рриазов'я, котрі зпрадавна належать сакам-скитам-сколотам. Ми знаємо, що одним з родів саків були масагетскі скити, массагети або великі гети. Геродот в "Історії" пише про массагетів як про плем'я "численне" і "войовниче", що "б'ються вони верхи на конях і піші, знають обидва способи війни ; б'ються луками і списами, озброєні звичайно і сокирами - а це типова і для русів, і готів зброя, - тобто власне готи. По Йордану і Філосгорію який, наприклад, пише, що "скити тепер називаються готами, а в давнину гетами), які повернулися в рідне їм Північне Причорномор'я і Крим у III-IV ст., ці народи воїнів підкорили раніше землі до самої Балтики (острови Готланд і Руген) - древалани, поалани, Роксолани, алани. АСАЛАН - Ас-алани, прийшли з півночі і мали самоназву Аси - і водночас Ванеди-Ваналани (вандали) легендарні Вани, власне предки славанів - Мавро Орбіні, наприклад, автор твору про походження слов'ян (17 в.), сам хорват із Далмації, вважав, що вандали не були германцями.

Спираючись на давніші джерела , зокрема, не дійшовшу до нас "Історію вандалів" Альберта Кранца, він пише, що "вандали і слов'яни були одним народом". Названі так по імені річки, де вони проживали, предки слов'ян розселилися по всій Європі. Вандали мали не одне, а кілька різних назв, а саме: вандали, венеди, венди, генети, венети, ВІНІТІ, слов'яни, і, нарешті, вали. Серед слов'янських вождів він називає Радігаста, Райміра, Санко, Одоакра та інших, чиї діяння описані в різних джерелах. В якості найбільш переконливого аргументу Орбіні призводить порівняльний словник вандальскіх і слов'янських слів з книги Карла Вагрійского, який дає красномовні лінгвістичні паралелі.

Отже в пізньому Середньовіччі САКІВ і СКИТІВ-СКОЛОТІВ вважали одним і тим же народом. Смуга їхнього розселення, а саме Північне Причорномор'я і середня Надніпрянщіна, багата всіма засобами для осілого населення, але була непридатна для кочового скотарства, традиційного заняття кочівників-монголоїдів. Козаки - нащадки військових станів саків-скитів-гетів-готів. Гетьман - буквально чоловік Гет-Гот, отаман - ата-ман батько (тато) людині (ману) старший, вождь, звідси вираз батьку-отамане.

А ранні назви їх, наприклад Торки (шанувальники Тора), Берендеї або Чорні Клобуки (тюрск. "каракалпаки"), Черкаси-Касоги, очевидно і є ті самі військові касти (варни) "вест" і "ост" Готів, поділені, як пізніше козацькі полки- паланки, за місцем дислокації, а не етнічної приналежності.



















Воля і Честь. Гордість і Відвага. Сила і Сміливість.
Кінний театр "Запорізькі козаки" - данина пам'яті великому Війську Запорозькому.




Козаче джигітування (початок XX в)
Прикрепления: 6994997.jpg(1410Kb) · 7239528.jpg(51Kb) · 2548475.jpg(250Kb) · 3804934.jpg(20Kb) · 8811949.jpg(29Kb)


 
ObersДата: Вівторок, 05-Бер-2013, 14:48 | Сообщение # 158
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline




Історичні витоки українського лицарства

Юрій Фігурний



Завантажити: doc див. (2,2 МБ) doc.zip (1,1 МБ)

Опис: Книга знайомить читачів з історичними витоками українського лицарства - козацтва. Автор досліджує проблему зародження і розвитку козацької традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимірі. У книзі розглядаються стародавні елементи козацького культурного комплексу, які пов'язують його з мілітарною культурною традицією багатьох індоєвропейських народів. Окремі нариси присвячені вишколу молодих воїнів, культу воїнів-звірів, культам коня та меча-шаблі, кобзарям, символіці червоного кольору, особливому ставленню воїна до жінки, я також побратимству, лицарському кодексу, впливові козацької культура на українське державотворення та правотворення.

Книга розрахована на викладачів та студентів історичних факультетів вищих навчальних Закладів, усіх тих. хто цікавиться історією та культурою українського лицарства - козацтва.


Цитата
Відгук вдячного читача, поціновувача серйозних доробків в галузі історичної і народознавчої науки, відносно даноі праці :

...науковцю Ю.Фігурному хочу виразити вдячність за настільки глобальну роботу по козацтву. Вражає масштаб піднятої теми - місце козацтва в світовій сім'ї рицарства, а так само - дослідження коріннь всіх сторін життя Запорізького воїнства. Хочу побажати авторові подальшої розробки цієї тематики, а ми б залюбки почитали.

А також і до видавництва «Стилос» маю вдячність, за те що вони не бояться друкувати сміливі роботи і не скупляться на добру якість видань.

Книга розрахована на викладачів та студентів історичних факультетів вищих навчальних Закладів,
усіх тих хто цікавиться історією та культурою українського лицарства козацтва


Зміст


Традиції воїнів-звірів в українській військовій культурі



Історичні витоки українського лицарства \Ю.Фігурний, - Київ, Вид.дім. „Стилос”, 2004р.,- 308 с.

Значну частину корпусу українського фольклору становлять численні казки, легенди, перекази про песиголовців, вовкулаків, перевертнів, козаків-характерників тощо. Усі вони є нічим іншим, як рештками виразного індоєвропейського культу воїна-звіра й пов'язаних з ним уявлень та міфів. Воїни-звірі, власне кажучи, стали помітним явищем у формуванні мілітарно-сакрального індоєвропейського культурного комплексу. З них у прадавні часи складалися таємні військові чоловічі об'єднання первісних племен, що сформували власний ритуальний комплекс та вірування, в котрих чільне місце відводилося саме звіру-хижаку. Ці вірування простежуються у багатьох Індоєвропейських народів, у тому числі індоіранців, греків, латинян, кельтів, германців, балтів, слов'ян, а витоки їх, ймовірно, сягають ще епохи тотемізму. Тотемом нерідко виступав могутній звір (ведмідь, вовк тощо), і загалом тотем не тільки сприяв полюванню, піклувався про добробут племені, але й захищав його від дій ворожих племен, допомагаючи перемогти ворогів під час збройних сутичок. Тому важливу роль у релігійному світогляді чоловічих таємних військових громад відігравав образ-тотем воїна-хижака, часто воїна-ведмедя або вовка. Тотем воїна-вовка виявився провідним, очевидно, не лише завдяки поширеності цього хижака, а й тому, що вовк відповідав ідеалові первісного індоєвропейського воїна. Саме в його образі найрельєфніше відтворювались такі типові риси справжнього воїна, як хоробрість, мужність, стійкість, уміння боротися до останнього подиху...

http://www.haidamaka.org.ua/0068.html






Прикрепления: 7239375.jpg(51Kb) · 3781152.jpg(52Kb) · 5154803.jpg(40Kb) · 1863039.jpg(56Kb) · 7909946.jpg(55Kb)


 
ObersДата: Середа, 06-Бер-2013, 00:37 | Сообщение # 159
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Скіфська зброя

Скіфи: походження та релігія

Скіфські воїтельниці

Скіфи - родоначальники психічної атаки

Скіфська торгівля

Скифские курганы

Скіфські «солдати вдачі»



Скіфське військо

Скіфський одяг

Скіфи і греки

Таємниці народів бронзового віку

Катакомбники розводили вівців-велетнів

Скіфський курган Чортомлик

Царський скіфський курган Чортомлик

Прикрепления: 5215148.jpg(93Kb) · 7876329.jpg(66Kb) · 9645334.jpg(47Kb) · 0184959.jpg(73Kb)


 
ObersДата: Середа, 06-Бер-2013, 00:55 | Сообщение # 160
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата (рус)
Та фантастична, на перший погляд, версія про те, що Анти із Атлані (Атлантиди) розмовляли схожою на нашу українську мову підтверджує і розповсюдження схожої на українську мови на території Європи. За англійську мову і те що вона споганений уламок слов'янської мови (української), то відомо. Так, по мові, і проходе кордон розселення народів розмовляючих схожою на українську мову і схожою на російську мову. Не буду торкатися історії по Деміну чи інше (про війну Антів і Асії)...

Чому ж "не буду", у нас є чудова тема для цього - про зникнувші народи і таке інше - я там зразу наголосив, що формат нашого форуму дозволяє відступити від догм і спробувати розглянути історію просто як захоплюючий самодостатній світ, котрий включає в себе минуле, сьогодення і майбутнє.  wink

ps\ можливо мова йде про війни Асів (Ас(з)ія) і Ванів (Ванедія), котрі відомі нам з скандинавських саг, мол. і ст. Едди?



 


Ваны противопоставлены другой, гораздо более обширной группе богов — асам —
в мифе о первой войне, о которой рассказывается в «Прорицании вёльвы»(«Старшая Эдда»),
в «Младшей Эдде», «Саге об Инглингах», в «Деяниях датчан» Саксона Грамматика.

Это этиологический (объяснительный) миф о возникновении первой войны,
положившей конец «золотому веку», до того не знакомому с враждой и распрями.

©



Війна асів з ванами.
Автор Lorenz Frolich



Цитата
БОЖЕСТВЕННАЯ БИТВА В БЕЛЫХ ГОРАХ


Точная дата основания Святогорской обители неизвестна, возможно, случилось это в XIII или XV веке. Впрочем, эти места определенно считались святыми еще до появления там первых христиан. Согласно мифологии готов (народа, жившего в этих местах во II—III вв. н. э.), именно здесь происходила божественная битва асов и ванов, решающее сражение, известное нам из скандинавской мифологии. Сейчас возле уникальных меловых гор над Северским Донцом в Донецкой области расположена Святогорская лавра...


Пане Рус, запрошую... )))
Прикрепления: 2754564.jpg(74Kb)


 
ObersДата: Середа, 06-Бер-2013, 02:01 | Сообщение # 161
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Аси Асгарду (город-град Асів) і Вани Ванехейму (Ван-хо(е)лм), Аси і Вани (іВани-слаВани). Цікаві (але дуже "інтимні") паралелі між Ванами і іВанами-слаВанами, якраз дійшли до нас в деяких подробицях Купалського свята.

Купало (іВан) і Марена-Морена (Марія-Ма-арія) діти богині Ночі Купальниці та Семаргла. У слов'янських міфах розповідається, що одного разу, коли Купала зі своєю сестрою були ще маленькими то побігли вони в чисте Поле (половці-та(р)тари-поле) слухати птицю смерті Сирина (Сирена) і там трапилася пригода - Птах Сирин забрав іВана Купалу в Темне царство. Минуло багато років, і ось Марена (сестра) гуляла по берегу річки і плела вінок. Вітром вінок зірвало з голови і віднесло у воду, там його підібрав Купала, пропливаючий повз у човні. Купала і Марена покохали один одного і одружилися не знаючи, що вони брат і сестра, а коли дізналися вирішили втопитися. Марена стала русалкою-мавкою. Але боги зглянутись над братом і сестрою і перетворили їх на квітку яку ми зараз знаємо під назвою Іван-та-Марія.

Сюжет кровозмісного шлюбу брата і сестри (спочатку близнюків), окремі мотиви та імена персонажів (напр., Мара, Марена, пізніше, можливо, переосмислене як Марія) відносяться до часу, що передувало праСлов-Ванам. Вважається, що Купало (жовтий колір) уособлює вогонь, Марія (синій колір) — воду. Сам сюжет про інцест в своїй найдавнішій формі тлумачиться як втілення в міфі взаємозв'язків основних полярних протилежностей - вогонь/вода і т. п /Аси=вогонь ; Вани=вода/.

А що ж Вани? Вани були богами плодороддя, що вже нагадує нам хліборобців-словян-сколотів. Вони вважались чарівниками, що надавало їм надзвичайної сили у війнах з могутніми Асами...війнах, які межували з братерським миром... Але нас цікавить наразі інший,відомий нам про Ванів, момент : у цих богів існує звичай шлюбу між братами та сестрами, котрий у Асів вважався кровозмішувальним гріхом. Так сам Ньорд був побраний з сестрою і їх дітьми були Фрей та Фрея, які й самі не обійшлись без інцесту!

Цитата
Стеблин-Каменский М. И. Старшая Эдда (из издания 1963 г.)
Старшая Эдда. – Спб.: Наука, 2006 (репринт издания 1963 г.)


...Но есть еще другой род богов - ваны, с которым асы первоначально воевали. Ваны - это божества плодородия, и возможно, что они древнее асов. К ванам относятся Ньёрд и его дети - Фрейр и Фрейя. Фрейр дарует мир и богатство. В его власти дождь и солнце. Его призывают на свадьбах, он дарует счастье девушкам, освобождает пленников. В мифах о нем важную роль играет его брак с Герд, дочерью великана Гюмира. Его атрибуты - чудесный корабль Скидбладнир и золотой кабан Гуллинбурсти.

Следы древнего фаллического культа, найденные в Скандинавии, связаны с культом Фрейра. Сестра его Фрейя - тоже богиня плодородия и деторождения. Но ее призывают не только при рождении, но и в случае смерти

/...Мара́ (Марена) — Богиня, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті.../ - Об.

В мифах она неверна своему мужу Оду, и великаны зарятся на нее. О ней говорится, что она распутна, как коза. Она даже была возлюбленной своего брата Фрейра. Но кровосмешение - вероятно, пережиток группового брака и матриархата - приписывается и ее отцу Ньёрду...

http://ulfdalir.ru/literature/0/2017

Цитата
Один сделал Ньёрда и Фрейра жрецами, и они были диями у Асов. Фрейя была дочерью Ньёрда. Она была жрица. Она первая научила Асов колдовать, как было принято у Ванов. Когда Ньёрд был у Ванов, он был женат на своей сестре, ибо такой был там обычай. Их детьми были Фрейр и Фрейя. А у Асов был запрещен брак с такими близкими родичами.
http://www.fbit.ru/free/myth/texty/kz/ingls_1.htm
Сага об Инглингах (в переводе О.А.Смирницкой) 

 Ньёрда и Фрейра Один назначил жертвенными жрецами, и они были диар наряду с асами. Дочерью Ньёрда была Фрея. Она была жертвенной жрицей; она первая научила асов колдовству, которое было принято у ванов. Когда Ньёрд был у ванов, он был женат на своей сестре, потому что там это было законным. Их детьми были Фрейр и Фрея. Но у асов бы то запрещено жениться столь близким родичам.
http://ulfdalir.ru/sources/42/1839/1840/2607
Сага об Инглингах (в переводе С. Д. Ковалевского)


Тобто вани Фрейр і Фрея булии братом та сестрою, повязанні один з одним кровозмішуванням, як і наші, слованські Іван та Морена-Марія...


Frøya
Frej


Kupalo
Morana
Прикрепления: 6153821.jpg(55Kb) · 4599015.jpg(75Kb) · 5393362.jpg(163Kb) · 3512647.gif(19Kb)


 
ObersДата: Середа, 06-Бер-2013, 02:47 | Сообщение # 162
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата (Obers)
формат нашого форуму дозволяє відступити від догм...


Архетипічні образи Козака Мамая
в системі вітчизняної військової підготовки
http://www.svit.in.ua/stat/st33.htm

Цікава робота! Якраз "руйнуюча-догми". wink


 
ObersДата: Середа, 06-Бер-2013, 02:55 | Сообщение # 163
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
А ось ще, цікавенько читається, аж надто... smile

Рус, про постакопаліптичну "атлантиду"-українську :


Атлантида: Память предков
Александр Степанов.

Пришедшие из Низинного мира.


Прежде всего хочу осветить вопрос о многострадальной Атлантиде. В сущности она — лишь, остаток, вернее, один из остатков Древнего Мира, существовавшего на нашей планете в последний Ледниковый период.

Здесь я сделаю небольшое, крайне необходимое пояснение. Периоды оледенения на нашей планете — вовсе не экзотические явления, какими их пытаются представить публике некоторые. Геологи могут засвидетельствовать обнаружения типично ледниковых материалов в слоях, относящихся к древнейшим периодам существования нашей планеты. Земля не нуждалась и не нуждается ни в каких внешних толчках, как для запуска процесса оледенения, так и для его прекращения. Ледники стали причиною дифференцирования плит земной коры и разделения их по типам «континентальные» и «океанические». Ледники были основными «двигателями» взаимных перемещений этих плит. В периоды оледенения закладывались запасы органики для производства ныне существующих месторождений угля, нефти и газа.

В науке существует крайне недостоверная и далекая от действительности картина оледенений. В особенности — последних. Или — последнего. Вне учета остались многие важнейшие детали. Вследствие чего пространство распространения ледника было ограничено только площадью ныне существующей суши части Северной Европы и Северной Америки. То есть масштабы оледенения были уменьшены в несколько раз, что привело к ошибочным выводам.

Массы ледников во много раз превышали те, что выводятся по представлениям деятелей науки. Соответственно, уровень Мирового океана понижался не на те жалкие 90—120 метров, указываемыхв научных расчетах, а гораздо больше.

Достаточно сказать, что тогда полностью обнажались континентальные шельфы, подводные плато и вершины подводных горных массивов. Возникал Низинный мир, по условиям значительно отличавшийся от мира континентального. Именно там только и мог появиться человек белой расы. Ибо нигде на территории нынешней суши белый человек естественным путем появиться не мог.

Как рост ледника, так и его регрессия — процессы естественные. За исключением одного момента — окончания последнего периода, происшедшего до достижения предыдущего максимума. Окончание этого периода имело слишком резкий, взрывной, катастрофический характер, чтобы его можно было посчитать явлением естественным. Земля после него напоминала поле грандиозной битвы. А может быть, так оно и было?

В периоды оледенений уровень Мирового океана понижался почти на 3 тысячи метров от нынешней отметки. Тому есть множество подтверждений. Соответственно понижался уровень вод всех связанных с ним внутренних морей. В том числе Средиземного и Черного. Уровень последнего был ниже нынешнего почти на тысячу метров...


Доступно тільки для користувачів




 
ObersДата: Середа, 06-Бер-2013, 12:22 | Сообщение # 164
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата (tolik286)


Дійсно цікава! Дякую, дібрався, читаю!

Зруйнуємо догми! smile


 
ObersДата: Середа, 06-Бер-2013, 12:37 | Сообщение # 165
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2907
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline

Ось накопав "в тему" :







РАСШИРЯЕТСЯ ЛИ ЗЕМЛЯ!

Глобальное тектоническое расширение

Планета Земля расширяется. Увеличение массы планеты.

О ПРИЧИНАХ РАСШИРЕНИЯ ЗЕМЛИ

Землетрясения: Земля расширяется?



wacko


 
Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » Великі древні народи卍Зникнувші цивілізації卐Таємниці історії (хто не пам'ятає своє минуле, той не має майбутнього)
Сторінка 11 з 49«129101112134849»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2017