Великі древні народи卍Зникнувші цивілізації卐Таємниці історії - Сторінка 10 - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяВівторок, 06-Гр-2016, 22:51
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 10 з 49«12891011124849»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers 
Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » Великі древні народи卍Зникнувші цивілізації卐Таємниці історії (хто не пам'ятає своє минуле, той не має майбутнього)
Великі древні народи卍Зникнувші цивілізації卐Таємниці історії
ObersДата: П'ятниця, 01-Бер-2013, 16:08 | Сообщение # 136
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Цитата
5. Никоновская летопись содержит рассказ о трех подряд нападениях Глеба Юрьевича на Переяславль. Во всех трех случаях решающую роль в победе переяславцев сыграл некий "человек Божий" богатырь Демьян Куденевич (по-видимому, персонаж какой-то исторической песни или былины, записанной в XVI веке), который каждый раз едва ли не в одиночку или со своим верным слугой Тарасом и пятью отроками, "зело младыми", одолевал ратных:

"…Демьян же Куденевич скоро тече с своим слугою на конех, и сретаеть князя Глеба Юрьевича на поле близь посада, и нападает яро на воинство его, и убивает многих нещадно. Князь же Глеб Юрьевич ужасеся зело и скоро побеже назад, а к Демьяну Куденевичю посла, глаголя: "На любовь и на мир приидох, а не на рать". Демьян же Куденевич с слугою своим Тарасом возвратися в Переаславль и многу честь приа от господина своего великого князя Мстислава Изяславичя". Или в другой раз: "Демьян же Куденевич един выеде из града, не имеа ничтоже одеаниа доспешняго на себе, паче же помощи Божиа, и много бив ратных, настрелен быв от половець, и изнемог возвратися во град; ратнии же вси страхом обдержими бежаша спешно, кождо въсвоаси. Демьян же до конца изнеможе от ран, и… усну вечным сном, и бысть по нем от всех плачь велий во граде".
http://www.portal-slovo.ru/history....ALL_2=1
 
Цитата
Поговаривали, намекая на странное отчество, что роду Демьян касожского. И это была правда. Было время, удальцы со всей Восточной Европы считали за честь служить при дворе великого воителя Мстислава Владимировича Чернигово-Тмутораканского. Тогда-то и прибыл в Чернигов из Пятигорья дед Демьяна. Вскоре приглядел себе крутоплечий рубака ясноглазую северянку, но какие родители отдадут русинку за нехристя? Пришлось креститься. Крестил и детей, но дома звал их по-своему, и сына Фому называл Куденетом. Прошло еще сколько-то лет, и израненного на Нежатиной Ниве5Фому-Куденета подобрали и выход или победители из дружины Всеволода Ярославича. Так и оказался он в Переяславле, а затем, по воле князя, укреплявшего новую пограничную волость, отправился на Сулу. Служил в разных гарнизонах. Здесь его все называли Куденем, что казалось и проще и как-то привычнее. Здесь, в Лохвице, он женился. В маленькой уединенной тверди под Кснятином, где Фома – уже урядник, командир «копья», стерег брод на укромной тропе через пойменные топи, родился старший сын; в Прилуке, где и осел постаревший соцкий – младший. Жизнь летела в привычной смене больших тревог и маленьких радостей: «мир стоит до рати, а рать – до мира», но всему приходит конец….

http://www.zimovaya.ru/index2.....temid=1


Черкас, Касог-Косак, Торк - Чорні Клобуки, майбутні козаки-косаки (Демян Куденевич КАСОГ КОЗАК).
У Торків були відмічені особливі шоломи з забралами, які художньо відображали обличчя воїнів.
Зустрічались і зображення оселедців на боках самих шоломів :

Чёрные клобуки, кто они?
http://www.gipanis.ru/?level=245&type=page

Касоги-Черкаси-Адиги : їх спорідненість з хетами - об'єкт наукових досліджень, лінгвістичних в тому числі, незважаючи на убогість "матеріалу". Хети = ранні скити  : набагато більш досліджене фахівцями і доказово достовірне припущення.

Черкесская (адыгская) история
  • История адыгов - это связь с Хаттской (Протохеттской) и Хеттской Цивилизацией,  связь с Греческой, Римской и Византийской Империями, Арабскими Халифатами и Египтом...
  • http://www.djeguako.ru/content/category/4/20/65/25/0/


Цитата
Хети


Введення



Хети ( др.-греч. Χετταΐοι , Самоназва неситим) - індоєвропейський народ бронзового століття, що мешкав в Малої Азії, де створив Хетське царство. Хети ( івр. חתי HTY, або івр. בני - חת BNY-HT) неодноразово згадані в Біблії. В останні століття свого існування хети воювали з єгиптянами(при Тутмосе III і Рамзесі II - XV - XIII століття до зв.е..) за контроль над Сирією (особливо за місто Кадеш). Після знищення Хетського царства в громадянській війні народ хетів занепав. На їх місці оселилися фрігійці, витіснивши хетів в Кілікію, Мелид ( Меліта) і Куммух ( Коммагина), де вони дожили до приходу персів і згодом були асимільовані малоазійськими греками.

1. Походження

Прабатьківщиною хетів були імовірно Балкани, які вони залишили в кінці III тис. до н. е.. [1] Л. А. Гіндін вважає, що хетти були першим індоєвропейським народом ( Среднестоговская культура), заселили Болгарію і Грецію ще в IV тис. до н. е.., а потім витісненим в Малу Азію другою хвилею індоєвропейського навали на Балкани [2]. Хети випробували сильний вплив в особі місцевого автохтонного субстрату [url=http://znaimo.com.ua/Хатти_(Анатолія]хаттов[/url] і, меншою мірою, хурритов [3] ( Митанни).

Також вплив на культуру хеттів справила вавилонська цивілізація, від якої вони запозичили клинопис.

2. Етнонім

Самоназва хетів Nesili або Kanesili відбувалося від міста Неса ( Каніш), у той час як термін Hatti використовувався для позначення жителів Хетського царства, а також більш давніх мешканців цих земель - хатти.

http://znaimo.com.ua/%D0%A5%D0%B5%D1%82%D0%B8
 
  
Цитата
Черка́сы (Черкесы, итал. Circassi) согласно Карамзину, название торков и берендеев, а также казаков в летописях времен Василия Темного в 1444 году[1]. В Воскресенской летописи XVI века 1152 года название «чёрные клобуки» поясняется как «еже зовутся Черкасы».

Также использовалось в правовых актах как экзоним преимущественно украинских казаков, до того как термин был вытеснен в XVII веке другим термином — «малороссийские казаки».[2][3].

Донские казаки являются прямыми предками донских черкасов XVIII века.у[1]..

... Населенные пункты от слова «черкас»
  • Витебская область — с. Черкассы, Лиозненский район (Белоруссия)
  • Волынская область — с. Черкасы (Украина)
  • Киевская область — с. Черкас, Белоцерковский район (Украина)
  • Курская область — с. Черкассы, Октябрьский район
  • Липецкая область — 1) с. Черкассы, Елецкий район; 2) слобода Черкасская, Измалковский район
  • Львовская область — с. Черкасы, Пустомытовский район (Украина)
  • Оренбургская область — с. Черкассы, Саракташский район
  • Орловская область — д. Черкасская, Кромской район
  • Ростовская область — 1) г. Новочеркасск, столица Донского казачества; 2) ст. Старочеркасская, древняя столица Донского казачества
  • Самарская область — с. Кинель-Черкассы, Кинель-Черкасский район
  • Смоленская область — д. Большие Черкасы, Смоленский район
  • Тверская область — с. Черкассы, Калининский район
  • Тульская область — с. Черкассы, Ефремовский район
  • Харьковская область — 1) с. Черкасская Лозовая 2) с. Черкасские Тишки (Украина) 3) с. Черкасский Бишкин
  • Черкасская область — г. Черкассы (Украина)
  • Республика Башкортостан — посёлок Новые Черкассы и Старые Черкассы Орджоникидзевский район, Уфа
  • Республика Татарстан — село Старый Черкас, Мамадышский район
  • Белгородская область — с. Черкасское, Яковлевский район Белгородской области



  • Карамзин Николай Михайлович — «История государства Российского. Том 5»

  •  Радянська Енциклопедія історії України. Том 4., К.: Головна редакція УРЕ, 1972, стор. 465
  • Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.
    http://baza-referat.ru/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%8B


  • Украинский историк первой половины XIX в. Д.Н. Бантыш-Каменский также придерживался версии черкесского происхождения первых казачьих общин Поднепровья. Начало запорожскому войску, по его мнению, положили именно черкесы. Он указывает на то обстоятельство, что в делах коллежского архива запорожцы и доныне фигурируют под именем “черкас”. Отмечая сходство запорожцев и черкесов, Бантыш-Каменский писал: “Одно название, одинаковый нрав, одинаковая склонность к набегам подтверждают сию догадку”.

    В. Гатцук, украинский исследователь начала XXв., демонстрирует черкесское происхождение запорожских Козаков уже в совершенно категоричных тонах: “Города Канев, Черкасы, Чигирин основаны и населены Касогами, и все сельское, хуторское, поселение по обоим берегам Днепра к югу от Киева состояло тогда из Касогов."











    Зображення хетського воїна
    на стіні гробниці фараона Хоремхеба.
    Близько 1400 р. до н.е.


     
    ObersДата: Субота, 02-Бер-2013, 13:24 | Сообщение # 137
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Цитата
    Україна - прабатьківщина індоєвропейців


    Картина українського маляра Анатолія Буртового «Пам’ять пращурів»

    Хто ж ми, нащадки києвотрипільців та первісного населення етноґрафічного Україноруського краю чи тюркських народів, консорцій й ханів?

    Вічно дивує Шевченко.

    Неосягненно: як міг він за півстоліття до відкриття Києво-Трипільської цивілізації відчути її глибинніший дух!

    Вчитаємося у "Саул":
    В непробудимому Китаї,
    В Єгипті темному, у нас
    І понад Індом і Єфратом
    Свої ягнята і телята
    У вольнім полі вольно пас
    Чабан було в своєму раї.

    У нас...

    Було...


    Академік за дипломом та дійсним членством в елітарній інституції митців, Шевченко виплеснув на папір не лише згусток етноґенної інтуїції, а й зливок фундоментальних сходознань. Індоєвропейських вед.

    Ми...

    Рівночасні єгиптянам та шумерам (царство небесне обом преславним народам), китайцям (це етнонім початку 1-го тисячоліття по Христі), індійцям, або мешканцям Бгарату, як іменують свою країну вони самі... А ще вавилонянам та юдеям, про яких у "Саулі" йдеться далі.

    Шевченко іґнорує етнонімічну софістику Татіщева - Карамзіна - Устрялова (цей пропонував цареві Ніколаю Першому охрестити "русскими" навіть литовців - на тій підставі, що Київську й Галицько-Волинську Русі заступила Русь Литовська, Литво-Русь) - Поґодіна - Хомякова - Каткова... Безперечно, поет прекрасно знав, що росіяни мають до середньовічних русів такий самий стосунок, як і до "Другого Риму" та візантійського орла. Та Кобзар іде значно далі невідомого автора "Історії Русів". Принаймні - у 6-те тисячоліття до р. Хр. Які ж підстави були утверджувати нас у тій історії, що на нашій, не своїй землі до Рюриків нібито й не ночувала?

    Хай не видасться це парадоксом: за часів студентської юності Тараса індоєвропейські студії в імперії були активнішими, ніж у 2-й половині 19-го століття. Спочатку сходознавці Російської Імперії конкурували було зі знаменитим членом паризької Академії безсмертних Ж.Шампольйоном. П.Ґульянов задумав, але не здійснив навіть таку роботу: "Про слов'янської мови з єгипетською". Подібні теми в ті часи не здавалися ненауковими, як засвідчує історіоґрафія. "У кожному разі, його праці користувалися повагою в ученому світі" [1].

    http://ua-ukraine-ua.blogspot.com/2012/03/blog-post_2849.html

    
    Цитата
    Огляд курганної гіпотези.

    Курганна гіпотеза була запропонована Марією Гімбутас в 1956, щоб з'єднати дані археологічних та лінгвістичних досліджень для визначення місцезнаходження прабатьківщини народів носіїв  праіндоєвропейської мови (Пії). Гіпотеза є найбільш популярною щодо походження Пії. [1] [2]Альтернативна Анатолійське гіпотеза в порівнянні з нею знаходить лише невелику популярність. Балканська гіпотеза В. А. Сафронова має прихильників в основному на території колишнього СРСР.
    В основі курганної гіпотези лежать погляди, висловлені ще в кінці XIX століття Віктором Геном і Отто Шрадером [3].
    Гіпотеза мала значний вплив на вивчення індоєвропейських народів. Ті вчені, які слідують гіпотезі Гімбутас, ідентифікують кургани і [/url]ямну культуруз ранніми протоіндоевропейскімі народами, що існували в причорноморських степах і південно-східної [url=http://znaimo.com.ua/%D0%84%....]Європі з V по III тисячоліття до н. е..

    1. ОглядПоширення возів.

    Курганна гіпотеза прабатьківщини протоіндоєвропейців увазі поступове поширення "курганної культури", що охопила в кінці кінців всепричорноморські степи. Подальша експансія за межі степової зони призвела до появи змішаних культур, таких, як Культура кулястих амфор на заході, кочових індо-іранcкіх культур на сході і переселенню протогреков на Балкани приблизно в 2500 році до н. е.. Одомашнення коня і пізніше використання возів зробило курганную культуру мобільного та розширило її на весь регіон "ямної культури". У курганної гіпотезі вважається, що всі причорноморські степи були прабатьківщиною протоіндоєвропейців і по всьому регіону говорили на пізніх діалектах праіндоєвропейської мови. Область на Волзі, позначена на карті як? Urheimat позначає місце розташування самих ранніх слідів конярства ( Самарська культура, але см.среднестоговская культура), і, можливо, відноситься до ядра ранніх протоіндоєвропейців або прото-протоіндоєвропейців в V тисячолітті до н.е...

    2. Етапи поширенняКарта міграцій індоєвропейців з приблизно 4000 по 1000 рік до н. е.. відповідно до курганної моделлю. Анатолійське міграція (зазначена переривчастою лінією) могла мати місце через Кавказ або Балкани. Пурпурова область позначає передбачувану прабатьківщину ( Самарська культураСреднестоговская культура). Червона область означає область, населену індоєвропейськими народами до 2500 до н. е.., а помаранчева - до 1000 до н. е..

    Початкове припущення Гімбутас ідентифікує чотири етапи розвитку курганної культури і три хвилі поширення.


    http://znaimo.com.ua/%D0%9A%....7%D0%B0


     
    ObersДата: Субота, 02-Бер-2013, 16:33 | Сообщение # 138
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Рассоха И.Н.
    Украинская прародина индоевропейцев.
    Харьков: ХНАМГ, 2007.



    Оглавление

    Автор: Рассоха И.Н.


     
    ObersДата: Субота, 02-Бер-2013, 16:51 | Сообщение # 139
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline




    Цитата
    СЛОБОЖАНЩИНА - ПРАРОДИНА ИНДОЕВРОПЕЙЦЕВ

    (Ранний и средний этапы днепро-донецкой культуры в интегральном лингво-археологическом аспекте)

    [//Интеграция археологических и этнографических исследований. -- Одесса -- Омск, 2007, С. 146 -- 151; 
    Абакумов А. В.  Слобожанщина -- колыбель индоевропейцев. -- К., 2009]


    http://slavica.abakumov.kiev.ua/katalog....opejcev

    Южнорусская (украинская, северопричерноморская) гипотеза (Н. Сумцов, Е. Классен, Д. Чертков, В. Шаян, В. Абаев, Г. Василенко, В. Н. Даниленко, В. Ф. Генинг, Н. Я. Мерперт, Ю. А. Шилов) определяет в качестве прародины индоевропейцев Северное Причерноморье и Южнорусскую степь. «На международном симпозиуме по этническим проблемам истории Центральной Азии (1981 год) учёные признали, что первичной Родиной ариев необходимо считать Северное Причерноморье (Надднепрянщину и Надднестрянщину)» [5]. Подобная идея высказывалась рядом учёных (Бенфей, Хоммель) ещё в XIX-ом веке.

    Украинский археолог, историк и культуролог Юрий Шилов в своих работах [6] убедительно показал, что степные погребения IV – II тыс. до н. э. являются ритуальными. Они воспроизводят мифологию древних индоевропейцев (арийцев). Причём мифы, выраженные в этих ритуальных погребениях, соответствуют тем, которые зафиксировала Веда Гимнов (Ригведа). Это служит неоспоримым доказательством того, что территория Украины явилась колыбелью арийской расы, прародиной носителей индоевропейского праязыка.

    Археолог В. Н. Даниленко [7] считает, что индоевропейская общность сформировалась в архаичном (докерамическом) неолите (X – VII тыс. до н. э.) на степном пограничье Европы и Азии, а в следующий период неолита (VII – V тыс. до н. э.) сдвинулась на запад. С этого времени индоевропейская общность представляла собою несколько обособленных групп. К индоевропейским археологическим культурам В. Н. Даниленко относит: приазовскую, сурско-днепровскую, крымскую,раннюю буго-днестровскую (в Украине), Эртебёлле (в Прибалтике), в медном веке –ямную культурно-историческую область, в бронзовом – среднеднепровскуюархеологическую культуру.

    По мнению В. Ф. Генинга [8], индоевропейская общность существовала со времён неолита, охватывая Северное Причерноморье, Подунавье, Балканы (практически до Адриатики). Эта общность представлена приазовской, буго-днестровской, днепро-донецкой и некоторыми др. археологическими культурами.

    С формированием ямной общности, начиная с неолита, происхождение древних арийцев связывает Н. Я. Мерперт. К индоевропейским он относит культуры круглых амфор, шнуровой керамики, ямную культурно-историческую область.

    Проблема локализации прародины древних арийцев по языковым данным, несмотря на гипотетичность всех предложенных до сих пор решений, является мощным стимулом для дальнейших исследований в области индоевропеистики, в которых языковое и историческое начала взаимно проверяют и поддерживают друг друга
    http://colovrat.at.ua/publ/2-1-0-14

    Прикрепления: 8459048.jpg(205Kb) · 0154073.jpg(283Kb) · 9862276.jpg(222Kb)


     
    ObersДата: Субота, 02-Бер-2013, 17:06 | Сообщение # 140
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline




    Российский ученый нашел прародину индоевропейцев

    Прародиной индоевропейцев могли быть южнорусские и украинские степи,
    считает заведующий отделом теоретического языковедения Института языковедения РАН профессор Константин Красухин.


    Карта расселения ариев из книги Артура Кемпа «Марш титанов. История белой расы»
    (March of the Titans. A History of the White Race) — USA, Ostara Publications. 1999, 2001.

    Карта розселення нордичної (білої)  раси з території прадавньої України (VI тис. до н.е.)

    www.white-history.com

    Вопрос о местонахождении индоевропейской прародины - спорный, свои гипотезы на этот счет выдвигали многие ученые-компаративисты, напомнил исследователь на открывшейся накануне шестой Международной конференции «Языковые контакты в аспекте истории», проходящей на филологическом факультете МГУ имени Ломоносова.

    Так, согласно анатолийской теории, индоевропейцы происходят из центральной Турции и их распространение по Евразии связано с развитием сельского хозяйства. Другие ученые называют древнейшим местом обитания индоевропейских племен Малую Азию, Северные Балканы и Центральную Европу.

    «Но все соглашаются с тем, что именно индоевропейцы впервые одомашнили лошадь, что позволило им распространиться в Евразии от Британских островов до Индии и Китая», - сказал Красухин.

    По мнению профессора, наиболее вероятной родиной лошадей, а значит, и индоевропейцев, являются южнорусские и украинские степи. Это подтверждается данными этимологии, а восстановление процесса заимствования названий лошади в индоевропейских языках восстанавливает картину индоевропейско-месопотамских и переднеазиатских отношений.

    В конференции, которая продлится до 31 января, участвуют ведущие специалисты из России, Украины, Молдавии, Турции и Ирландии. Об этом сообщает РИА «Новости».

    http://sd.org.ua/rnews.php?id=737
    Прикрепления: 9121901.jpg(90Kb) · 7090810.png(50Kb) · 5109314.jpg(62Kb)


     
    ObersДата: Субота, 02-Бер-2013, 17:42 | Сообщение # 141
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Найдена колыбель человечества



    Каменная Могила под Мелитополем в Приазовье — памятник, не имеющий аналогов, исключительный как по форме, так и по смыслу, так как часть графических панно в его гротах является беспрецедентным каменным архивом протошумерского и прошумерского письма. Московскому шумерологу Анатолию Кифишину удалось раскрыть тайну петроглифов Каменной Могилы, представляющих собою списки царей, астрономические наблюдения, данные жреческих ритуалов. Вопрос начинает исследоваться, но вполне допустимо, что памятник такого рода мог быть центром иррадиации различных этнокультурных ветвей, ушедших затем на территории будущего Шумера, Египта, Греции, Италии.

    Километрах в двадцати к северу от Мелитополя в приазовской степи, на берегу реки Молочной, возвышается песчаный остров, на который нахлобучена серая «папаха», сложенная из каменных глыб. Подобного не встретишь больше нигде на планете.

    Этот каменный курган является останцем Сарматского моря, которое 14 млн. лет назад намыло здесь песчаную отмель. Со временем песок, благодаря оксидам железа, превратился в каменистую породу. На дне возникшего позднее Понтийского моря образовались известняковые наносы, которые закрыли сарматский песчаниковый монолит. Море вскоре ушло, и на его месте оказалась голая равнина. Во время таяния ледников по ней устремились к югу воды, которые снесли верхний, рыхлый, слой земли и обнажили холм. Так в степи образовалась уникальная Камень-гора (Юнь-Таш) с гротами и пещерами...

    http://tehno-science.ru/history-2081.html



    КАМЕННАЯ МОГИЛА - КОЛЫБЕЛЬ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА?

    Население бывших советских территорий на протяжении последних двадцати лет переживает быстрые политические, экономические и социальные перемены. Неудивительно, что они сопровождаются поиском новой национальной мифологии.

    Не так давно ученые Европы сделали открытие в области археологии. Они обнаружили на территории Украины самую древнюю цивилизацию нашей планеты. По подсчетам археологов, ей больше семи тысяч лет.

    Недалеко от Мелитополя на берегу реки Молочной находится загадочное природное образование под названием Каменная Могила. Оно до сих пор не дает покоя исследователям. Ведь именно отсюда начинается цепь загадок, которая и привела историков к древнейшему и наиболее таинственному государству в истории человечества...

    http://lifesweet.ru/poznava....va.html



    Прародина шумеров находилась на территории Украины?
    ПИСЬМЕНА ИЗ ГРОТА СОБАКИ.

    http://knowledge.kamrbb.ru/?x=read&razdel=5&tema=122





    Каменная Могила – сакральная территория древних

    Удивительный край – Приазовская степь! Здесь как в планетарной летописи, отображены все вехи Земной истории - повсюду геологические памятники, древние курганы, каменные бабы, следы древних городищ. Среди этого разнообразия особенно выделяется «каменный остров» - сакральная территория древних – Каменная Могила. Подобных мест на земле единицы: в Тибете, Непале и Египте. Этот «каменный остров», как считают ученые, является одним из мощнейших энергетических центров планеты.

    http://www.hearthouse.org.ua/Travel03_1.html

    Кто построил Каменную Могилу?

    Легендарная Каменная Могила. Десять минут от Мелитополя. Фантастическое нагромождение огромных валунов. Выглядит намного круче, чем статуи с острова Пасхи и даже знаменитый город инков Мачу-Пикчу. Ни один ученый в мире не дал хоть мало-мальски приемлемую версию: откуда это взялось в степях Украины?..

    Учёные высказывают несколько версий относительно возникновения Каменной Могилы. Согласно одной из самых распространённых, каменный холм - результат бурной деятельности давно уснувшего вулкана...

    http://paranormal-news.ru/news/2009-03-10-1570
    Прикрепления: 9535907.jpg(43Kb) · 2463801.jpg(49Kb) · 8277346.jpg(203Kb) · 3805078.jpg(119Kb)


     
    ObersДата: Неділля, 03-Бер-2013, 08:50 | Сообщение # 142
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline


    



    КАМ’ЯНА МОГИЛА: СЛІДАМИ ОДНІЄЇ СЕНСАЦІЇ

    КАМ’ЯНА МОГИЛА

    Вітаємо вас на офіційному сайті Національного історико-археологічного заповідника «Кам'яна Могила».





    Кам'яна Могила
    Рік: 1986
    Автор: Даниленко В.М/Даниленко В.Н
    Жанр: Монографія
    Видавництво: Наукова думка
    Кількість сторінок: 151

    Опис: Монографію присвячено дослідженням унікальної пам'ятки первісного мистецтва півдня України -- Кам'яної Могили поблизу м.Мелітополя.Висновки базуються на нових матеріалах двох багатошарових поселень і зображеннях з гротів і стель урочища,на величезній збірці так званих чуринг.

    http://dwnld.net.ua/viewtopic.php?t=3556889
    http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3556889

    ПОД БОГОМ СОЛНЦА В ЕГО НОЧНОМ ПУТИ

    Интервью П.В. Тулаева с А.Г. Кифишиным к 70-летию учёного


    Тулаев. Многоуважаемый Анатолий Георгиевич! Прежде всего, позвольте мне, от лица сотрудников и читателей журнала «Атеней» поздравить Вас с наступающим 70-летним юбилеем. Данное интервью – одно из проявлений нашей глубокой признательности к Вам как учёному и выдающейся личности. Разрешите задать Вам несколько вопросов.

    Кифишин. Спасибо, я ценю Вашу признательность. Готов ответить на Ваши вопросы...

    http://www.tulaev.ru/html.php?54

    ...дуже цікаве, розгорнуте, інтерв`ю з відомим шумерологом А.Г.Кіфішиним, стосовно нашої Камяної Могили.

    Читаємо!
    Прикрепления: 3415648.jpg(39Kb) · 4842737.jpg(178Kb) · 0811071.jpg(255Kb)


     
    ObersДата: Неділля, 03-Бер-2013, 14:03 | Сообщение # 143
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Потихеньку підбираємось до моїх улюблених Скитів. А почнемо з дещо несподіваного ракурсу (з легкої руки шановного Рус`а)  : Скити й один з найвеличніших в людскій історії завойовник, Олександр Македонський. Почнемо...

    Олександр Македонський звісно Великий і завойовник, але з скитами македонським військам насправді непереливки прийшлось,
    згадаємо і про ці славні події :



    У V ст. до н. е.. перський цар Дарій I рушив на Скитію з семисоттисячним військом,
    проте так і не зміг підкорити сколотів, відступивши з ганьбою.


    Через сто років спробу завоювати Скитію зробив Філіп II - батько знаменитого Олександра Македонського. В історичній літературі чомуcь існує думка, що він розгромив Скитське військо, але...римський автор Помпоній Мела повідомляє"Колись два царі, які наважилися не підкорити Скитію, а тільки ввійти в неї, саме - Дарій і Філіп - насилу знайшли шлях звідти"...

    Вже в правління Олександра Македонського скити завдали поразки його полководцю Зопіріону. Римлянин Помпей Трог розповідає: "... Зопіріон, залишений Олександром Великим як намісник Понта, вважаючи, що його визнають ледачим, якщо він не вчинить жодного підприємства, зібрав 30 тисяч війська і пішов війною на скіфів, але був знищений з усією армією ..."

    Скити контролювали торговельні шляхи, що зв'язували античний світ із землеробськими районами лісостепу. На це претендували не тільки вони, а, зокрема, македонці. Поставивши на коліна пів світу, зі скитами їм впоратися так і не вдалося. У 339 р. до н.е. в причорноморські степи вторгся батько Олександра Македонського Філіп II. Під час одного з боїв загинув скитський цар Атей, але земель своїх скити не віддали. У 335 р. до н.е. на Скитію пішла армія самого Олександра - вона дійшла до Дунаю, але далі полководець її вести не зважився. У 331 році до н.е. македонська армія, під проводом намісника Олександра Македонського у Фракії Зопіріона, обложила Ольвію, однак була скитами розгромлена і вигнана геть. У 292 р. до н.е. скіфські війська завдали поразки Лисимаху, який володів Фракією після смерті Олександра Македонського...

    Врешті навіть такий видатний полководець стародавнього світу, як Олександр Македонський, не обійшовся без допомоги скитів в своїх завойовницьких походах :

    336 р. до н.е. його союзником став скіфський цар Картас, який зобов'язався посилати війська Олександру. За деякими відомостями, скитський загін чисельністю в кілька десятків тисяч воїнів постійно знаходився на службі в Македонії.

    Скифы, Александр Македонский и расстрищество желудка

    i нтецемо акыноу до дресте iех (Дощ.17б) И натычим акыном (акын - акинак, короткий железный скифский меч) до кишок их

    Навершие кинжала в виде двух голов грифонов
    Клинок кинжала

    ***
    В заговорах читаем: За морем на острове на Буяне - или - посреди окиан-моря на острове на Буяне; а в вариантах читаем - за Хвалынским морем, следов(ательно), на юго-востоке. Здесь находится средоточие всего чудесного. На острове-Буяне лежит инарокая змия Горафена, инарокая - т.е. главная, почетная (нарочитый). Следов. змия Гарафена едва ли не тождественна с змиею Македоницею, упоминаемою в наших преданиях, которая всем змиям старшая...- Афанасьев. Языческие предания об Острове-Буяне.

    Временник Императорского Московского Общества Истории и Древностей Российских,
    Книга девятая, Москва, Университетская типография, 1851г., с.11-12


    Заговор от укушения змеи: Змея Македоница! зачем ты, всем змеям старшая и большая, делаешь такие изъяны, кусаешь добрых людей. Собери ты своих теток и дядей, сестер и братьев, всех родных и чужих, вынь свое жало из греховного тела у раба - такого-то -; а если ты не вынешь своего жала, то нашлю на тебя грозную тучу, каменьем побьет, молоньей позжет. От грозной тучи нигде ты не укроешься: ни под землею, ни под межою, ни в поле, ни под колодою, ни в траве, ни в сырых борах, ни в темных лесах, ни в оврагах, ни в ямах, ни в дубах, ни в норах. Сниму я с тебя двенадцать шкур с разными шкурками, сожгу самою тебя, развею по чистому полю. Слово мое не прейдет ни в век, ни во век!

    Сказания русскаго народа о семейной жизни своих предков, собранныя И. Сахаровым.
    Часть первая, СПб, 1836, с.69 (Русское народное чернокнижие. Сказания о кудесничестве)

    http://ua.bookfi.org/book/734514 13.7Мб

    ***
    Сохранилось пять основных античных исторических произведений об Александре, они принадлежат Плутарху, Арриану, Курцию Руфу, Юстину и Диодору...

    ***
    Племя скифов, находясь недалеко от Фракии, распространяется на восток и на север, но не граничит с сарматами, как некоторые полагали, а составляет их часть (Страбон считает сарматов тоже скифами - скифы-кочевники, живущие в кибитках, а еще далее от них в глубь страны - сарматы (также скифы), аорсы и сираки...- География, XI.2,1). Они занимают еще и другую область, прямо лежащую за Истром, и в то же время граничат с Бактрией, с крайними пределами Азии. Они населяют земли, находящиеся на севере; далее начинаются дремучие леса и обширные безлюдные края; те же, что располагаются вдоль Танаиса и Бактра, носят на себе следы одинаковой культуры - Курций Руф, Кн.VII,7,3-4



    Оттуда (из Мидии) царь отправился к парфянам, тогда малоизвестному народу, теперь же стоящему во главе всех народов за реками Тигр и Евфрат, до самого Красного моря. Равнинную и плодородную часть этого пространства захватили скифы, до сих пор опасные соседи. Они живут в Европе и в Азии. Те, что живут за Боспором, считаются азиатами, а живущие в Европе распространились по области от левой границы Фракии до Борисфена и оттуда до другой peки - Танаиса. Танаис протекает между Европой и Азией. Нет сомнения в том, что скифы, от которых произошли парфяне, пришли не от Боспора, но из области Европы - Курций Руф, Кн.VI,2,12-14
    ***
    А когда наконец после смерти Филиппа он стал энергично готовиться к переправе, устремив к этому все свои помыслы и доступные ему средства, и уже торопился напасть на Азию, тут-то и начала ему противодействовать удача, стала тянуть его назад, тащить обратно, опутывая бесчисленными помехами и задерживая проволочками: сначала она обрушила на него набеги соседних варваров, ухитрившись навязать войну с иллирийцами и трибаллами. Вынужденный отложить восточный поход, Александр обратился против северного противника; дойдя вплоть до Скифии, прилегающей к Истру, он с немалым для себя риском и опасностью успешно провел эту военную кампанию - Плутарх. Об удаче и доблести Александра

    ***
    Тогда Александр отвел свои суда и решил переправиться через Истр, чтобы напасть на гетов, живущих за Истром; он видел, что они во множестве собираются на берегу Истра, рассчитывая помешать его переправе (всадников у них было около 4000, а пеших воинов больше 10000). К тому же ему очень хотелось побывать на той стороне. Он сам сел на корабль, велел набить сеном меха, из которых делали палатки, и собрал тут же челноки, выдолбленные из одного дерева (их было великое множество, потому что береговое население ловит на Истре рыбу с этих челноков, ездит на них по реке друг к другу, и многие на них же занимаются разбоем). Собрав как можно больше этих челноков, он переправил на них столько войска, сколько было возможно при таких средствах переправы. Перешло с Александром тысячи полторы всадников и около 4000 пехотинцев. Переправились ночью в том месте, где росли густые хлеба, за которыми и не видно было людей, подбиравшихся к берегу. На рассвете Александр повел пехоту через хлеба - Арриан Кн.I,2

    ***
    А днем прежде всего увидишь бегущие на тебя страшные лица скифов и бактрийцев, их косматые бороды и нестриженые волосы, еще и огромный рост и мощные тела - Курций Руф, Кн.IV,13,5...

    /.../

    http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_441.htm


     
    ObersДата: Неділля, 03-Бер-2013, 14:27 | Сообщение # 144
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Життя і смерті спивши щедрий келих,
    Усі літа спаливши на вогні,
    Я скіфський цар, лежу в дніпровських Геррах.
    І стугонять століття по мені.

    Колись цю річку звали Бористеном,
    А Скіфією — всі оці краї.
    Як пахли по степах тоді нестерпно
    Кочівками осінні кураї!..

    Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.
    Ходив на бій. Поїв коня з ріки.
    Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,
    Авари, печеніги, кипчаки.

    Чиї тепер там кроки землю будять?
    Яка зійшла над обрієм доба?
    Я міцно сплю, тримаючи на грудях
    Тяжінь високовольтного стовпа.

    Над ним гудуть громи в сталевих струнах,
    Під ними крає землю чересло.
    Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,
    Чоло ж моє колоссям проросло.

    І хай сівач з блакитними очима
    Ще тричі вищих обширів сягне —
    Це наша з вами спільна Батьківщина,
    Бо як ви з неї вирвете мене?

    Бо хто вам майбуття з минулим зв’яже
    І хто навчить любити ці кряжі,
    Коли і він зі мною поруч ляже,
    Три кроки не дійшовши до межі?

    А гуси знов ґелґочуть на озерах,
    І пахнуть медом плавні навесні!..
    Я скіфський цар, похований у Геррах,—
    Мій спис, і меч, і кінь мій при мені.


    Борис Мозолевський: "Я вдивляюсь у вічність, щоб збагнути свій час"



    Берендеї, Торки, Торпеї
    відомі нам під загальним прізвищем Чорні Клобуки. Геродот у своїй "Історії" пише про те, що "саки-скити (V-IV ст. до н. е.) носили на головах прямі шапки з гострим верхом" (Геродот, кн. VII, 64) - тобто "Клобуки". А з перських клинописних джерел відомо, що одне з великих сакських племінних угрупувань навіть називалося саки-тіграхауда, що в перекладі означає: "саки, що носять гострі шапки". Такі високі своєрідні головні убори носили не тільки чоловіки, але і жінки. Правда, призначення їх було різне. Так, чоловіки-скити, котрі носили на голові ковпаки, як правило, були воїнами, і ці убори підкреслювали їх мужність. А жіночий ковпак, як вважають історики, утримував зачіску.

    Тобто ковпак вирізняюча ознака військової варни (касти) скитів-готів, а потім і "каракалпаків"-чорних клобуків, непрійнявших іслам шанувальників Бога Тора (Торки, Торпеї...). Руси теж шанували Тора-Перуна (на відміну від більш шанованого скандинавами Одіна.)

    Саки-Гети-Скити-Готи корінні жителі північного Причорномор'я, Тамані і легендарної Тмуторокані (ТОР - Бог грому. Перун-Індра), відомі нам пізніше під прізвиськом чорні клобуки, прийшли (вірніше повернулися) на Середнє Подніпров'я з легендарного руського князівства Тмуторокань, витісняєме половецькими ордами. І були люб'язно прийняті Руськими каганами Київа, родинними шанувальникам Тора-Перуна. Причому ці народи воїнів не були кочівниками, а мали свої міста (Черкаси, Берендичів, Переяславль, ін.) Всі без винятку літописні джерела описуючи Київ і поруч розташовані землі, називали їх землями русів і чорних клобуків. Ці два народи жили пліч-о-пліч. Чорні клобуки спрадавна визнавали владу над собою київських князів, служили їм, віддавали в їх дружини своїх синів, а натомість отримували право на самоврядування і життя на приналежних Києву землях, мати пасовища і будувати міста. Як правило міста чорних клобуків розташовувалися 70-150 км на південь від Києва, в Пороссі (навколо річки Рось).

    Чорні клобуки були важливою військовою силою київських князів і брали участь практично у всіх їхніх збройних підприємствах, особливо в руських міжусобицях. Військові сили київських князів, згідно Іпатіївському літопису, складалися з трьох частин: киян, чорних клобуків і князівської дружини. У політичному плані в Київському князівстві в цей час існувало два головних чинники - київське боярство і чорні клобуки. Чорні клобуки і київські бояри спільно приймали рішення про запрошення в Київ того чи іншого князя. Перський історик Рашид-ад-дін (пом. у 1318 р.), описуючи завоювання Русі монголами в 1240 р., пише: «Царевич Бату з братами, Кадан, Бурі і Бучек попрямували походом в країну русів та народу чорних шапок і в 9 днів взяли великий місто російських, якому ім'я Манкеркан (Київ)»

    Звичай насипати кургани над похованнями веде початок від скитських часів (VIII-II ст. До Р. Хр.). Від Скитів він був перейнятий і іншими народами Скитської імперії і поступово поширився від Малої і Середньої Азії до Дніпра і далекої Скандинавії. Кургани насипали над могилами своїх небіжчиків і наші козацькі предки - касоги-черкаси, в особі скитських залишків Косаків, племен Асаланів, Торків і Чорних Клобуків. Особливий тип "торчеськіх" курганних поховань з одним конем може слугувати точним показником багатовікових шляхів наших предків, починаючи з останніх століть ст. ери і кінчаючи XI-XII ст. по Р. Хр. Козацькі пісні згадують звичай сипати кургани над похованнями ще й тепер.



    Скит чи "чорный клобук"?


    генетична карта Європи 2000 літ назад.



    Скити є одними з предків українців виходячи з наявності у них хромосомного набору R1a - хоча він типовий не тільки для словаян (поляків, українців, руських), але і для молдован, індусів, таджиків, киргизів, менше для скандинавів (54% в українців проти 23% у норвежців)), який в свою чергу походить від мутації гаплогруппи R1, що сталася у чоловіки, що жив бл. 15 000 років тому. Представники даної галогрупи утворили ямну культуру і споріднену їй культуру бойових сокир (Середньодніпровська в Україні) - праіндоіранці-скити і прабалтогерманці, які разом власне і є "прапредки" українців (словян - росіян, поляків, білорусів). Шнуровики (культура шнурової кераміки і бойових топірців), в особі представників середньодніпровської археологічної культури, спільно з ямниками (пізніше катакомбна) є нашими, словян, прапредками.






    Slavic Beauty vs. Persian Beauty




    The Beauty of Loulan. A 3000-4,000 year-old mummy of a woman with red hair and Indo-European features
    found in the Tien Shan Mountains in northwest China.

    [url=http://u.to/GFtSAg]http://historyalans.narod.ru/Aryans.html
    Прикрепления: 5396611.jpg(55Kb) · 9710759.jpg(114Kb) · 7568389.jpg(169Kb) · 6364869.png(100Kb) · 9156125.png(153Kb)


     
    ObersДата: Неділля, 03-Бер-2013, 22:25 | Сообщение # 145
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline




    Цитата
    "А БУДДА РОДОМ -- ИЗ УКРАИНЫ!" -- УТВЕРЖДАЕТ ИЗВЕСТНЫЙ ТИБЕТСКИЙ ЛАМА

    Утверждениями представителей некоторых религиозных сект о том, будто Иисус Христос спустился с Карпат, уже никого не удивишь, но то, что Будда выходец из южных регионов Украины -- это уже настоящая сенсация!.. Тем более, что доказывают такой удивительный "исторический факт" не украинские оккультисты и любители потусторонних явлений, а... сами тибетцы.

    В Киев эту сенсацию привез учитель одной из школ тибетского буддизма Лама Оле Нидал. Кстати, по происхождению датчанин. На состоявшейся на днях пресс-конференции он сообщил, что украинские корни царского рода Шакьямуни (из которого появился Будда) авторитетно подтверждает великий Лама Тибета 17-й Кармапа Тхае Дордже. По словам Оле Нидала, предки Будды жили в Украине в районе нынешнего Запорожья. Потом под давлением различных племен и материальных обстоятельств им пришлось отправиться на Восток. Так Шакьямуни оказались в Северной Индии, где около 2500 лет тому назад и родился будущий основатель одной из мировых религий. На территории Индии до сих пор проживают светлокожие, высокие и голубоглазые индийцы, потомки того самого рода Шакьямуни. Кстати, как заверил датский буддист именно таким по преданиям и были первые изображения Великого Будды...

    http://www.segodnya.ua/oldarch....85.html

    Цитата
    Дзюнсей Терасава
    Буддійський монах


    Возрождение духовного братства народов Евразии

    ...Современные ученые отрицают связь саков и скифов с родом Будды. Они не желают признавать очевидное и продолжают утверждать, что саки и шакьи просто в силу случая имеют созвучное название и что это не дает повода утверждать об исторической связи этих племен. Они не хотят признать, что сам Будда был из рода саков-скифов, с которыми, по их мнению, шакьи Капилавасту не имеют ничего общего. Эта академическая точка зрения не является результатом научного исследования, она основывается лишь на устаревших расовых предрассудках и шаблонном имперском мышлении, перешедших в западную и советскую исторические школы.

    Подобные выводы лишены научной основы и являются просто проявлением имперского эгоизма, унаследованного со времен Российской империи и западноевропейских колониальных завоеваний. Такая трактовка истории служила принижению исторической роли живущих в Азии людей...

    http://blogs.pravda.com.ua/authors/terasava/4cb411ebc6d40/view_print/

    Цитата
    Круглый стол в Алматы: «Будда - САКСКИЙ СВЯТОЙ»

    ...Никого не оставило равнодушным выступление буддистского монаха ордена Ниппондзан Мёходзи Алексея Шмыгля. Он говорил о том, что духовность древних кочевников Евразии стала основой учения Будды Шакьямуни, чьё имя можно перевести как Пробуждённый Сакский Святой. В доказательство тому Алексей привёл то, что Будды завещал строить в память о себе Ступы – те же курганы, которые саки и скифы на всём пространстве Евразии возводили в честь своих героев, ради которых они были готовы жертвовать своей жизнью. Таким образом, самым священным для буддиста и сако-скифа было одно и тоже: Курган – Ступа, являющиеся символом вечного космического единства, бесконечной жизни всего бытия и вселенской гармонии.

    http://dalaruh.kz/news/view/34

    Цитата
    Будда был саком

    http://www.proza.ru/2010/09/08/307
    
    Цитата
    “Уникальность Украины в том, что она стояла у истоков мировой цивилизации”
    - так считает буддийский учитель из Японии, с которым встретился “ВП”

    Буддийский монах, учитель японского Ордена “Нипондзан мёхондзи” Дзюнсэй Тэрасава, широко известный в мире своей миротворческой деятельностью, побывал в Краматорске в рамках поездки по буддийским общинам Украины. Уже десять лет он ведет проповедь ненасилия в России, Украине и других республиках бывшего Советского Союза. Тэрасава-сан согласился дать эксклюзивное интервью “Восточному проекту”

    ...Украина является сердцевинной землей курганной культуры...

    Курганы распространены по всей Евразии: и в районе Саратова, и в казахских степях, и на Кавказе, и по всей Центральной Азии до Северного Китая и до моей страны - Японии, в которой также есть курганы. Это свидетельство того, что наши предки имели во многом общую культуру, сознание, религию и обычаи.

    Эта обширнейшая общая духовная зона существовала задолго до появления мировых религий, до конфуцианства, до буддизма, христианства, ислама. Скифы - люди, которые распространили эту культуру курганов во время своих кочевий, несли своособое духовное послание, это был свободный человеческий дух, не отягощенный никакими догмами.

    Украина стоит у истоков происхождения буддизма. Именно отсюда скифы пришли в Индию и создали там цивилизацию. Будда был родом из саков - одного из племен скифов. Семена мудрости, сформулированной затем Буддой, исходят из Украины, хотя сама эта мудрость общая для всей Евразии.Украина должна осознать свои глубокие духовные корни, стать центром объединения для всех - от Центральной Азии до Афганистана и Пакистана, от Европы до Японии...

    http://ningma.org.ua/index.p....emid=53
    
    Цитата
    Будда родом из Мелитополя?

    Жители Таврии родственники калмыков и основатели буддизма. Эту теорию, выдвинутую в древние времена великим Геродотом, готовы доказать их потомки из Мелитополя, пообщавшись с самим Далай-ламой ХIV Нгагвангом Ловзангом Тэнцзин ГьямцхоВесь буддистский мир должен быть благодарен нашим праотцам, обитавшим в районе Каменной могилы. По преданию Геродота один из скифских царей покинул насиженные территории и со своей семьей и народом осел в Индии. Древнегреческий историк высказал предположение, что Будда Шакьямуни, основоположник буддистской философии, являлся праправнуком того самого скифского царя

    http://kontry.net/news/2462
    
    Цитата
    Нарбутт считает Б. последователями Будды, вытесненными из Азии (Средней) и поселившимися потом между Каспийским и Черным морями, на Араксе, который, согласно с арабскими географами, есть не что иное, как библейский Рос и Ashabir-Ross Корана; после разных приключений они придвинулись к Волге и сообщили ей имя Аракса (Рос), а потом передвинулись на З, в Белоруссию; они, по литовскому историку, предки литовского народа. Очень правдоподобно мнение, что имя будинов, собственно вудинов, есть не что иное, как то же имя вендов, первоначально как бы вендинов, вудинов.

    http://www.bibliotekar.ru/beb/241.htm
    Будины (народ в Скифии)
    Энциклопедический словарьБрокгауза и Ефрона

    Видный ученый, историк – востоковед XIX в. Григорьев В.В. (1816-1881 гг.) в труде «О скифском народе саках» (Алматы, 1998) утверждает, что основателями буддийской религии были саки:

    "Принимая во внимание: с одной стороны - эту отличительную черту религии саков, проникнутой практической любовью к человеку в живым тварям; с другой – что тем же самым характером отличалось и учение, проповеданное основателем индийского буддизма, Сиддартой; с третьей – что Сиддарта назывался не иначе, как Сакья- или Шакья- муни, т.е. «сакийский мудрец», и Сакья- или Шакья-синга, «сакийский лев», и что в числе эпитетов его встречается суварна-ч°ави, «златоцветный, свидетельствующий о его неиндийской наружности (АКБ: рыжий, как и многие тюрки в древности)))); с четвёртой, наконец – эпитета «сакиец» (Sakya), даваемое индийцами неудовлетворительно, и что всё что повествуется о роде Сакья или Шакья, из которого происходил Сиддарта, чрезвычайно тёмно и сбивчиво, - мы не прочь от предположения, что учение, проповеданное Сиддартой в Раджагрихе, т.е. буддизм, было не личным его изобретением, а учением, господствовавшим уже издавна между саками, к которым принадлежал он по происхождению, учением, которое он только распространил в Индии, и которое на этой почве должно было, разумеется, тотчас же видоизмениться сообразно с местными условиями".

    «...славянизм саков, избранных нами центральным пунктом предложенного исследования, обнаружился при этом сам с собой, без всякой предвзятой о том мысли. Мы и сами не настаиваем, впрочем, на принадлежности саков к славянскому племени: для нас важно лишь то, что были они арийцами»

    Василий Васильевич Григорьев. О скифском народе саках

    Могли и должны были сидеть Арийцы на Яксарте за пять и более веков до нашей эры, в виде остатков тех Германцев, Славян, Литовцев, Эллинов, Фракийцев, Италийцев и Кельтов, которые давно уже перед тем ушли из Азии в Европу и заняли ее вплоть до Геркулесовых Столбов


    Не подлежит сомнению что за пять, за семь веков до Р.Х., семья арийских народов являлась уже расчлененною на основные ветви свои: Индийцев - арийских, Персов, Кельтов, Иллиров, Фраков, Италийцев, Эллинов, Славян, Литовцев и Германцев. Если в чем можно сомневаться по отношению к этому предмету, так единственно на счет того, были-ли уже тогда выделившись, в той группе Арийцев которая дала существование Германцем, Славянам и Литовцам, все три отдела эти, или Германцы успели уже обособиться, тогда как литовцы сливались еще со Славянами. Поэтому, говоря Славяне, мы будем понимать Славян в нераздельности от Литовцев.

    По всем соображениям лингвистическим, географическим и историческим, Германцы и Славяне были последними из арийских колен оставивших Среднюю Азию на пути в Европу; следовательно в арийских племенах сидевших около VI-го века до Р.Х. по Яксарту, можем мы признать лишь Германцев и Славян

    ***
    http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_412.htm

    Найвідоміший буддист України Іван Франко :

    "Хвала тобi, Буддо!"

    Поклін тобі, Буддо!
    В темряві життя
    Ти ясність, ти чудо,
    Ти мир забуття!
    Спокійний, величний,
    Ти все поборов:
    І блиск царювання,
    І гнів, і любов.
    З царя жебраком ти,
    Душею моцар,*
    Півсвіту осяяв
    Твого духу чар.
    Ти царство покинув,
    Щоб духом ожить;
    Зірвав усі пута,
    Щоб нас слобонить.*
    І довгії літа
    Промучився ти,
    Щоб корінь страждання
    Людського знайти.
    Знайшов ти той корінь
    У серці на дні,
    Де пристрасті грають,
    Надії марні.
    Де гнів палахкоче,
    Любов процвіта,
    Луди* павутинням
    Наш дух опліта.
    І мулить, і мулить,
    Прогонює мир,
    І тягне в сансару,
    В життя дикий вир.
    Та з пристрастів пекла
    Ти вивів людей,
    Не тьмив їх туманом
    Загробних ідей.
    Безсмертне лиш тіло,
    Бо жоден атом
    Його не пропаде
    На віки віком.
    Та те, що в нас плаче,
    Горить і терпить,
    Що творить, що знає,
    Що рветься й летить -
    Те згасне, мов огник,
    Мов хвиля пройде,
    В безодні нірвани
    Спокій віднайде.
    Поклін тобі, світлий,
    Від бідних, блудних,
    Що в пристрастів путах
    Ще б'ються міцних!
    Поклін і від мене,
    Що скочу як стій
    Із тиску сансари
    В нірвани спокій!

    /"Зів'яле
    листя". Звертаючись з
    хвалебною молитвою
    до Будди, поет дякує
    вчителю за те, що він
    знайшов корінь
    страждань і навчив
    людей знищувати його
    прорости. Подякуємо
    Будді й ми, уважно
    прислухаючись до
    мудрих поетичних слів
    .
    (Примітки: *Моцар -
    силач, богатир;
    *Слобонить -
    звільняти; *Луда -
    омана, полуда)/


    Буддизм в Україні, традиції пращурів :

    Україна - батьківщина замріяних ангелів.
    Її безмовне очікування наповнює чудесами планету.
    Її не можна завоювати, поневолити або знищити.
    Вона не чутлива до подій.
    Її життя не протікає і не відбувається.
    Вона поза подіями і часом.
    Вона не пам'ятає свій день народження і не знає свого віку.
    Вона сама собі гідний співрозмовник.
    Їй нема з ким сперечатися і нема чого доводити.
    Для неї вже все відбулося
    .


    biggrin

    Буддизм українців не тільки пратрадиційний, але і максимально органічний укр-менталітету, на всіх його епохальних етапах буття і рівнях усвідомленості, 'від' і 'до'. ))

    Будучи по суті і формі квістесенцією буддизму українців, основоположна точка докладання зусиль свідомого солідарного вираження укро-волі, проявилася в універсальній формі :

    Якось-ВОНО-БУДЕ

    що безумовно є громадянським формулюванням архаїчної загальнобуддистської мантри

    ЯК-ОСЬ-ВОНО-БУДДА

    Як і заповідав наш земляк Великий Гуру Будда, медитація відповідає на всі питання свідомості.

    Якось воно вже ... Будда.


    smile
    Прикрепления: 7279613.jpg(37Kb) · 8503770.jpg(15Kb) · 9932712.jpg(21Kb) · 9493669.jpg(7Kb) · 3876997.jpg(60Kb)


     
    ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 12:20 | Сообщение # 146
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline


    ...Сам Геродот объясняет далее (VII,64) что Саками звались у Персов Скивы, т.е. другими словами, Саки у Персов было таким же собирательным именем для малоизвестных им народов Средней Азии, каким, для тех же народов, было у Греков имя Скивы.
    Объяснение это дает Геродот по поводу Саков входивших в состав Ксерксовой рати, собранной для похода на Грецию, описывая тут же одеяние их и вооружение. Именно, сказывает он, что Саки эти имели на головах высокие и острые кверху калпаки, носили штаны, вооружены были луками, кинжалами и особого рода топорами, которые назывались сагарами. Описав таким образом сакский контингент Ксерксова войска, Геродот вслед затем и замечает, что Саки эти были собственно Скифы-Амюргийцы (т.е. один из скифских народов, звавшийся Амюргийцами); звали же их Саками потому, что так Персы зовут всех Скифов (VII,64)
    ...

    PDF

    http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_412.htm
    Василий Васильевич Григорьев. О скифском народе саках







    Прикрепления: 9340540.jpg(50Kb) · 9722100.jpg(38Kb) · 0797850.jpg(67Kb) · 4940652.jpg(102Kb) · 1797336.jpg(79Kb)


     
    ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 13:07 | Сообщение # 147
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline








    Сагаріс (σαγαρις) -  сакська бойова сокира. Геродот, описуючи саків-"прямошапочників", повідомляє, що :

    «Саки, вони ж скити, мали на головах прямі гострі шапки, вони носили анаксіріди, мали місцеві луки, кинджали і сокири-Сагара». Геродот VII 64; L. Zgusta, Personennamen ...

    У сагаріса була довга тонка ручка, витягнуте лезо з важким обухом зігнутої або загостреної форми. Вони були дуже різноманітні, але це було легка зброя, яка могла використовуватися і кіннотою і піхотою. Будучи досить легким, щоб ефективно використовуватися однією рукою, він був здатний пробити металевий шолом або броню. Своїм виглядом і застосуванням сагаріси нагадують пізніші середньовічні топірці-чекани.

    Топірець-чекан - бойова сокира з молоточком на обуху.

    Такі топірці (сагаріси) входили в озброєння скитів ще в VI столітті до н. е.., а пізніше використовувалися сармато-аланськими племенами. Ми знаємо, що бойові сокири були дуже розповсюдженні як зброя Русів, і що одними з наших прапредків були представники культури бойових топірців (сокирок-сагаріс) (середньоєвропейська археологічна культура шнурової кераміки, середньодніпровська в Україні).









    Сакаріс-Сокира

    Сагаріс-сакаріс - сокира скитів. Це була легка одноручна зброя з витягнутим лезом і важким обухом загостреної або молотовидної форми, яка, одночасно, була противагою і дозволяла завдавати додаткові дроблячі удари.

    З півдня сагарісі потрапили в Східну Європу, разом з кочовими племенами і набули широкого поширення в 8-9 століттях. Європейська модифікація носила назву топірець-чекан. Обух такої сокири був виконаний у вигляді молоточка.

    У слов'янських племен були різні модифікації топірця-чекана. В угорців - фокош, у гуралів - цюпаг, у словаків - валашка. У Стародавній Греції теж мали широке застосування сокири. Вікінги та інші північні племена, що наводнили Європу в 5-9 століттях, теж мали пристрасть до сокир. Сокира германських племен називалася francisca. Улюбленою зброєю скандинавів була бородовідна сокира-skeggox: skegg - борода і ox - сокира з норв.

    Бердиш застосовували в державах Східної Європи. Навіть після широкого розповсюдження стрілецької зброї, останні залишалися в озброєнні багатьох країн, зокрема Росії.





    Бердиш Богдана Хмельницького,
    фотографії оригіналу бердиша з одного з краківських музеїв.
    Довжина держака 80,5 см,
    довжина леза- 34,5 см.
    Прикрепления: 5048109.jpg(145Kb) · 2740921.jpg(55Kb) · 4416693.jpg(117Kb)


     
    ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 14:55 | Сообщение # 148
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline






     
    ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 15:21 | Сообщение # 149
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline






     
    ObersДата: Понеділок, 04-Бер-2013, 15:26 | Сообщение # 150
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline






     
    Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » Великі древні народи卍Зникнувші цивілізації卐Таємниці історії (хто не пам'ятає своє минуле, той не має майбутнього)
    Сторінка 10 з 49«12891011124849»
    Пошук:

    Copyright Лохвиця © 2016