мова і язык - Сторінка 24 - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяП'ятниця, 02-Гр-2016, 20:58
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 24 з 37«1222232425263637»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers 
Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » мова і язык (Свои версии)
мова і язык
ObersДата: Середа, 27-Лют-2013, 11:41 | Сообщение # 346
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline








 
ObersДата: Середа, 27-Лют-2013, 11:48 | Сообщение # 347
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Невідома Україна. Нариси нашої історії

Фільм 3: "Споконвіку було слово"
 

Режисери: Максим Бернадський, Юрій Макаров
Автори сценарію: Максим Бернадський, Юрій Макаров
«Київнаукфільм» 1993

Розповідь докторa філології Костянтина Тищенка про етногенез слов'ян на основі дослідження їх словникового фонду, зокрема топонімів.


 
ObersДата: Четвер, 28-Лют-2013, 12:54 | Сообщение # 348
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


МОВНІ СВІДКИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНЦІВ

Інтерв’ю з доктором філол. наук, проф. К.М. Тищенком для журнала „Дивослово”, травень 2007

(Презентація книги: К. Тищенко „Мовні контакти: свідки формування українців”.– Київ: Аквілон-Плюс, 2006)

 
Редакція „Дивослова”: – Костянтине Миколайовичу, поява Вашої нової монографії стала помітною науковою подією. Читача зацікавлює серйозний і водночас доступний заголовок на обкладинці: „Мовні контакти: свідки формування українців”. Обсяг книжки (понад 400 сторінок), її 20 нарисів, об’єднаних у 6 розділів, різноманітність тематики, півтораста карт, схем, таблиць, зображення понад 120 облич людей різних антропологічних типів – українців та їхніх сусідів, – усе це, безперечно, говорить про ґрунтовні попередні студії. Заради чого таку книгу можна було написати?

Проф. К.М. Тищенко: – Можна сказати, що у книзі зібрані відповіді на найчастіші запитання студентів і екскурсантів знайомого Вашим читачам Лінґвістичного музею[1] (у ньому за 15 років перебувало вже понад 8 тис. відвідувачів). Книга є частиною і продовженням музею. На нашій історичній ниві поросло стільки навколонаукових бур’янів, що в людей виникає потреба у певних точках відліку, надійних наукових орієнтирах. Зусиль самої лише археології, або антропології, етнографії тут замало. Предмети їхнього дослідження „мовчазні”. А ще коли їх, до всього, починають інтерпретувати аматори, „добра не жди”.

Опублікована книжка нагадує, що мова (з топонімією) насправді є одним з історичних явищ, у повному сенсі „промовистим” і добротним науковим джерелом – у тому числі й для самої історії. Наука – це та, що з примітками і з прискіпливим посиланням щоразу на доведені факти; а міфологія якраз цього уникає. Хоча міф, як і наука, оперує словами, але він не дбає про їхню відповідність дійсності. Міф боїться перевірки своїх „джерел”, а наука від цього тільки міцніє. Звичайно, тому наукою і важче займатися: її висновки, принаймні, не мають бути фантастичними. А міф тільки того й бажає
...

читаємо ТУТ


Костянтин Тищенко — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філології.
Автор понад 180 праць із загального мовознавства, романістики, іраністики, кельтології, баскології, арабістики тощо, зокрема:
«Метатеорія мовознавства» (2000), «Мовні контакти: свідки формування українців» (2006), «Етномовна історія прадавньої України» (2008) та ін.
Засновник першого в світі Лінгвістичного навчального музею.


Всі матеріали, позначені тегом 'Костянтин Тищенко' на



http://tyzhden.ua/Tag/Костянтин%20Тищенко

Дуже цікаво, пізнавально, корисно і професійно. Констянтин Тищенко наш сучасний Геній !







Сообщение отредактировал Obers - Четвер, 28-Лют-2013, 13:54
 
ObersДата: Четвер, 28-Лют-2013, 13:25 | Сообщение # 349
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
УКРАЇНСЬКА, БІЛОРУСЬКА ТА СЛОВЕНСЬКА МОВИ КРІЗЬ ВІКИ: ІСТОРИКО-СЕМАНТИЧНИЙ ОГЛЯД.

Хто хоче підкорити народ, робить замах на його історію.
(Франтішек Внук)


Ідея поділу слов'янських мов на три групи - східну, західну та південну сягає своїми коріннями у добу «Весни Народів» 1848 року та спроби витворення карти пам'яті «з чистого аркушу», осторонь імперської історії. Вивчаючи надалі період зародження й ареал подальшого розповсюдження слов'янських племен історики сходилися на тому, що їх спільними пращурами є Венети (Veneti - Windes - Sloveneti - Slovieni - Slovinci/Slovenci).

З розселенням Венетів від Альп до Карпат та від Лаби до Адріатичного моря і утворенням двох племінних союзів - антів та склавинів географія слов'янських поселень, так само як і питання їх впливу на розвиток майбутніх держав постає все більш заплутаним, гублячись серед декількох сценаріїв минулого та різноманітних ідеологічних конструкцій.

Основою порозуміння людей, котрих іноземні (здебільшого - німецькі та арабські) хроністи та мандрівники називали Слов'яни (Словіни/Словени) була, на думку більшості дослідників, спільна літературна мова (старослов'янська, староболгарська або церковнослов'янська). За наявності численних діалектів остання забезпечувала дипломатичні перемовини, укладання торгівельних і династичних угод, військових союзів тощо. Окрему думку подає український історик Іван Кузич-Березовський, який зазначає, що староруська/староукраїнська мова, а не староболгарська мова була тою спільною літературною мовою, котрою розумівся слов'янський люд.

Розглядаючи це питання з точки зору порівняльної філології, автор проаналізував дідичні, архетипно властиві слова, взяті з сучасних української, білоруської, словенської та російської літературних мов. Це - явища природи, побутові назви, назви місяців року, психологічні стани та процеси. Мова народу, як відображення його психосемантичної карти пам'яті та еволюції історичного розвитку, є одним з репрезентативних джерел вивчення етногенези й етнокультурної спадщини. У мові, на думку О. Потебні, зафіксовані первісні уявлення народу про «ойкос» - територію розселення, що з часом змінювались, проте первісні означення почасти лишалися ідентичними. Тож, спробуймо визначитися з двома речами: наскільки споріднені між собою зазначені вище чотири мови та наскільки обґрунтований поділ слов'янських мов на три групи.

Принагідно зазначимо, що такі маловідомі народи, як новгородські словени (Sloveni), поморські кашуби (Slovinci), сорби (Sorbi) , бодрічі (Bodriči), лютічі (Ljutiči) - нині згинули або є малочисельні - асоціюються переважно з державним народом, на теперішній території якого вони живуть, аж ніяк не з стародавніми країнами і суспільствами. Наприклад, Польща, утискаючи кашубів, на думку словенського історика Й. Шавлі, тим самим знищує представників одної з гілок склавинів, які є генетичними родичами сучасних словенців та словаків, зберігши відповідну самоназву - Slovinci. І словенці, і кашуби, і сорби зберегли в своїх мовах двойнину - що було притаманно й українській мові до реформи 1933 року. Досліджуючи українську та словенську мови, паралельно співставляючи слова з білоруськими та російськими відповідниками, автор окреслив наступні параметри:

1. Відсутність народних, архетипних землеробських назв місяців року в російській мові, наявність штучних латинських запозичень.

Українські назви місяців -

Січень, лютий, березень, квітень, травень, червень,липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень. Словенські - prosinac,svečan, sušec, mali travn, veliki travn, rožnik, mali srpan, veliki srpan, kimavec, vinotok, listopad, gruden. Білоруські - студзень, люты, сакавік, красавік, травень, чэрвень, ліпень, жнівень, верасень, кастрычнік, лістапад, снежань.

Ступінь семантичної повної або часткової близькості до українських назв:

У словенській мові - 40%.

У білоруській мові - 70 %.

2. Назви людей, предметів, психологічних станів та процесів свідчать про семантичну спорідненість та близкість всіх мов, окрім російської.

Для останної характерна відсутність аффрікативного ґ, наявність конструкцій та слів, не властивих більшості словʼянських мов. Як зазначають дослідники (Є. Наконечний, О. Файджес, І. Кузич - Березовський, Г. Півторак, Й. Шавлі, Ф. Безлай), це відбувається через те, що російська мова - штучно формувалася «згори - донизу», через вказівки влади, на основі угро-фінського, тюрського, руського (українсько-білоруського) субстратів. Широке коло запозичень з французької, німецької, англійської та латини в період «європейської Росії» (1703-1917) також є фактом на підтримку тези про відносну молодість, штучність і недовершеність первісної російської мови та потребу в конструюванні літературної мови не на основі співставлення народних (переважно - сільських) говірок, а внаслідок наказів імператорів та партійних керманичів:

Старина/Давность (Русский) - Давнина (Українська) - Даўніна (Беларуская) - Davnina (Slovenščina);
Демократия (Русский) - Народовладдя (Українська) - Дэмакратыя (Беларуская) - Ljudovlada (Slovenščina);
Одинокая - Одинокий - Одиночество (Русский);
Самотня - Самотній - Самота (Українська);
Samotnjak - Samotar - Samotarka - Samota (Slovenščina);
Самотнасць - Самотны - Самотная - Самота (Беларуская);
Прошлый - Прошла - Прошлая - Проходящий (Русский);
Минулий - Минула - Минути - Минати - Мінливий (Українська);
Minuli - Minulo - Miniti - Minljiv (Slovenščina);
Мінулы - Мінуло - Мінулае - Мінуць - Той, што мінае (Беларуская);
Мусор - Мусорник (Русский) - Сміття - Смітник (Українська) - Смецце - Сметнік (Беларуская) - Smet - Smetnjak (Slovenščina);
Сутки - суточный - эпоха - праэпоха (Русский);
Доба - добовий - первісна доба (Українська);
Doba - Dobavnica (Заказ) - Pradoba (Slovenščijna);
Даба - Дабавы - Прадаба (Беларуская);
Брак (Русский) - Шлюб (Українська) - Шлюб (Беларуская) - Zakon (Slovenščina);
Вред (Русский) - Шкода (Українська) - Шкода (Беларуская) - Škoda (Slovenščina);
Ждать - ждём - ожидание - зал ожидания (Русский);
Чекати - чекаєм - очікування/чекання - Зала очікування (Українська);
Čakati - Čakam - Pričakovanje - Čakalnica (Slovenščina);
Чакаць - Чакаем - Чакання - Чакальня (Беларуская);
Сумка (Русский) - Торба (Українська) -Торба/Кайстра (Беларуская) - Torba (Slovenščina);
Печаль (Русский) - Печаль/Журба/Туга (Українська) - Журба (Беларуская) - Tuga (Slovenščina);
Удовлетворённый - Удовлетворённость - Удовлетворить (Русский);
Задоволений - Задоволеність - Задоволити - Задовільний (Українська);
Задаволены - Задаволенасць - Задавольны - Задаволіць (Беларуская);
Zadovoljen - Zadovoljenost - Zadovoljiti - Zadovoljiv - Zadovoljstvo (Slovenščina);
Последствие (Русский) - Наслідок (Українська) - Вынік (Беларуская) - Nasledek (Slovenščina);
Запрет (Русский) - Заборона (Українська) - Забарона (Беларуская) - Zabrana (Slovenščina);
Надо - Необходимо - Необходимость - Нужный/Надобный (Русский);
Треба - Потрібно - Потреба - Потрібний (Українська);
Treba - Potrebno - Potreba - Potrebni (Slovenščina);
Благосостояние (Русский) - Добробут (Українська) - Дабрабыт (Беларуская) - Dobrobit (Slovenščina);
Лозунг (Русский) - Гасло (Українська) - Гасла (Беларуская) - Geslo (Slovenščina);
Добавить - Приложение - Дополнительный/Прилагательный (Русский);
Додати - Додаток - Додатковий (Українська);
Dodati - Dodatek - Dodatno - Dodaten (Slovenščina);
Дадаць - Дадатак - Дадаткова - Дадатковы (Беларуская);
Отёк - Отечь - Отёкший (Русский);
Набряк - Набрякнути - Набряклий (Українська);
Набряк - Набряклы - Набрякнуць (Беларуская);
Nabreklost - Nabrekniti - Nabrekel (Slovenščina);
Далеко идущий (Русский) - Далекосяжний - Daljnosežen (Slovenščina) - Далёкасяжны (Беларуская);
Шаг - Шагать - Шагом (Русский);
Крок - Крокувати - Кроком (Українська;)
Korak - Korakati - Korakom (Slovenščina);
Крок - Крочыць - Крокам (Беларуская);
Отец/Батюшка(Русский) - Тато(Українська) - Тата(Беларуская) - Tata/Tatek (Slovenščina);
Преданно - Преданный - Преданность (Русский);
Відданість - Віддано - Відданий (Українська);
Адданасць - Адданы - Аддана (Беларуская);
Vdanost - Vdan - Vdanо (Slovenščina);
Крыша - Стріха - Стрэха - Streha (Slovenščina);
Воскресение (Русский) - Неділя (Українська) - Нядзеля (Беларуская) - Nedelja (Slovenščina);
Неделя (Русский) - Тиждень (Українська) - Тыдзень (Беларуская) - Teden (Slovenščina);
Лес (Русский) - Гай (Українська) - Гай (Беларуская) - Gaj (Slovenščina);
Круг (Русский) - Коло (Українська) - Кола (Беларуская) - Kolo (Slovenščina);
Книга для чтения (Русский) - Читанка (Українська) - Чытанка (Беларуская) - Čitanka (Slovenščina);
Пример - Примерный - Примерность (Русский);
Взірець - Взірцевий - Взірцевість (Українська);
Узор - Узорны - Узорнасць (Беларуская);
Vzorec - Vzoren - Vzornost (Slovenščina);
Горный луг (Русский) - Горны луг (Беларуская) - Полонина (Українська) - Planina (Slovenščina);
Ель (Русский) - Яліна/Смярэка (Беларуская) - Смерека (Українська) - Smreka (Slovenščina);
Заряд (Русский) - Набій (Українська) - Набой (Беларуская) - Naboj (Slovenščina);
Угол (Русский) - Кут (Українська) - Кут (Беларуская) - Kot (Slovenščina);
Бокал (Русский) - Келих (Українська) - Келіх (Беларуская) - Kelih (Slovenščina);
Свидетель (Русский) - Свідок (Українська) - Сведка (Беларуская) - Svidok (Slovenščina);
Столовая (Русский) - Їдальня (Українська) - Ядальня (Беларуская) - Jedilnica (Slovenščina);
Губы (Русский) - Уста (Русский до реформы 1918 г.) - Вуста (Українська) - Вусны (Беларуская) - Usta (Slovenščina);
Чело (Старославянски език) - Лицо/Обличье (Русский) - Чоло/Обличчя (Українська) - Твар/Аблічча (Беларуская) - Čelo (Slovenščina);
Лук (Русский) - Цибуля (Українська) - Цыбуля (Беларуская) - Čebula (Slovenščina);
Ужин (Русский) - Вечеря (Українська) - Вячэра (Беларуская) - Večerja (Slovenščina);
Улыбка (Русский) - Посмішка (Українська) - Усмешка (Беларуская) - Nasmeh/Nasmešek/Nasmehljaj (Slovenščina);
Наслаждение (Русский) - Насолода (Українська) - Асалода (Беларуская) - Naslada (Slovenščina);
Учреждение (Русский) - Установа (Українська) - Ўстанова (Беларуская) - Ustanova (Slovenščina);
Фигура (Русский) - Постава (Українська) - Постаць (Беларуская) - Postava (Slovenščina);
Семья (Русский) - Родина/Дружина (Українська) - Сямʼя (Беларуская) - Družina (Slovenščina);
Собственноcть (Русский) - Власність (Українська) - Ўласнасць (Беларуская) - Lastnost (Slovenščina);
Стих (Русский) - Вірш (Українська) - Верш (Беларуская) - Verz (Slovenščina);
Туфля (Русский) - Чобіт (Українська) -Туфель (Беларуская) - Copata (Slovenščina);
Власть (Русский) - Влада (Українська) - Ўлада (Беларуская) - Vlada (Slovenščina);
Обида (Русский) - Кривда (Українська) - Крыўда (Беларуская) - Krivda (Slovenščina);
Преступление (Русский) - Злочин (Українська) - Злочын (Беларуская) - Zločin (Slovenščina);
Резинка (Русский) - Гума (Українська) - Гума (Беларуская) - Guma (Slovenščina);
Навоз/Удобрение (Русский) - Гній (Українська) - Гной (Беларуская) - Gnoj/Gnojilo (Slovenščina);
Почва/Земля (Русский) - Ґрунт/Тло (Українська) - Грунт/Глеба (Беларуская) - Grunt/Tla/Tlo (Slovenščina);
Преждевременно (Русский) - Передчасно(Українська) - Дачасна/Заўчасна (Беларуская) - Predčasno (Slovenščina);
Дуэль (Русский) - Двобій (Українська) - Двабой (Беларуская) - Dvoboj Slovenščina (Slovenščina);
Кабак/Харчевня (Русский) - Корчма (Українська) - Карчма (Беларуская)- Krčma (Slovenščina);
Продавец/Торгаш (Русский) - Крамар (Українська) - Крамар (Беларуская) -Kramar (Slovenščina);
Вдоль (Русский) - Уздовж(Українська) - Ўздовж(Беларуская) - Vzdolž (Slovenščina);
Мочевой пузырь (Русский) - Сечовий міхур (Українська) - Мачавы пузыр (Беларуская) - Sečni Mehur (Slovenščina);
Город (Русский) - Горад (Беларуская) - Місто(Українська) - Mesto (Slovenščina);
Мел (Русский) - Крейда(Українська) - Крэйда (Беларуская) - Kreda (Slovenščina);
Мельница (Русский) - Млин (Українська) - Млын (Беларуская) - Mlin/Malin (Slovenščina);
Мелочь - Дрібнота (Українська) - Дробязь - Drob/Drobiž (Slovenščina);
Отсюда (Русский) - Отсель (Русский до реформы 1918 г.) - Звідсіля (Українська) - Адсюль (Беларуская) - Odslej (Slovenščina);
Журналист (Русский) - Новинар (Українська) - Навінар (Беларуская) - Novinar (Slovenščina);
Наличные деньги (Русский) - Готівка (Українська) - Гатоўка (Беларуская) - Gotovina (Slovenščina).

3. Імена та прізвища, притаманні багатьом словянським народам, зрідка розповсюджені на території Росії, вважаються там «хохляцькими», «малоросійськими»:

Тарас, Богдан, Іво, Назарій, Любко, Марʼяна, Даринка, Марко, Іванка, Радміла, Дзвінка, Любка, Христина, Весна, Веселка, Радослава тощо; для порівняння - білоруські та словенські імена і прізвища - Марʼяна, Міраслава, Дзвеніслава, Алеся, Лада; Арцёменка, Аўраменка, Глушко,Куцэнка, Захаранка,Каліенка, Бандарэнка, Тарас; Stanko, Marjana, Ivanka, Darinka, Alenka, Mladenka, Taras, Bogdan, Ivo, Marko, Miroslav, Radoslav, Zlatko, Slavomir, Vesna, Borko, Bratko, Veselko, Šiško, Valenko, Milenko, Vratko.

На основі порівняння української з білоруською та словенською мовами ми можемо зробити висновок, що в більшості слів архетипно селянського, народного, автохтонного походження наявні аналогічні, подібні чи однакові семантичні конструкції, тоді в російській мові їм відповідають слова - неологізми з латини, романо-германських, угро-фінських і тюркських мов, діалектів та говорів,а також - запозичені зруської мови (з якої в XVI -XVII ст. розвилися українська і білоруська мови) в др.пол.XVII-XIX cт. Тоді як словʼянські народи від Лаби до Дунаю та від Адрії до Дону будували й будують мови на народній,культурно-етнографічній основі, то росіяни - на основи «дірєктів» та «указов». Назва Московської держави - грецький варіант слова Русь (Русія - звідси Росія), а також понад чотирьохвікові спроби її володарів захопити землі стародавньої Руської Держави, позбавивши тамтешніх мешканців автентичних етнонімів (замість русинів - постали «українці/малороси», замість литвинів, «люду литовського» - білоруси), свідчать про компенсаторну реакцію держави з меншою історією, відсутністю сталої етнічної ідентичності з «винаходу традиції» (за Е. Ґобсбаумом), введення нової мовної памʼяті та нової ідеологічно обумовленої етнонаціональної концепції історичної памʼяті в цілому («Москва -Третій Рим»).

Чисельні спроби наближення української та білоруської мов до нововитвореної російської - від Миколи І до Й. В. Сталіна через суржик, «южнорусский говор/ малорусскую речь» (у литвинів-білорусів - через «наркомаўку») - не винищили в них прадавні слова й вислови, котрі дотепер свідчать про семантичну різницю з «великорусским языком» та наявність спорідненості з більшістю питомо словʼянських мов. Надалі автор провадитиме порівняння семантичного апарату словацької, сербської та хорватської мов з українською та російською мовами.

Спекуляції на термінах «руський»/«Русь» з боку Московії-Росії спростовуються значним лексичним матеріалом, що його містять українська мова та її сусіди. Подальші консолідовані дослідження мовознавців, істориків, політологів, філософів, етнографів разом з перевиданням класичних праць (Є. Наконечного, Г. Півторака, О. Братка - Кутинського, І. Кузича-Березовського, С. Рудницького, С. Смаль-Стоцького, К. Тищенка) можуть в перспективі сформувати чітку і науково обґрунтовану Концепцію етногенези української мови. Паралельно з цим можливе видання колективної монографії «Україна: її нарід та мова у ретроспективі», де варто навести джерела - щоденники та спогади арабських,німецьких, французьких,шведських та датських авторів IX - XIX століть в оригіналі та перекладі, аби наше суспільство отримало переконливий доказ якісної відмінності минулого українства і московства в усіх царинах життя - від побуту до культури державного управління. Етногенез та культура праукраїнства, як зазначають покоління дослідників-мовознавців та істориків (О. Стрижак, К. Тищенко, Л. Белей, С. Рудницький, С. Шелухін), пов'язаний не з мітоподібним «Русским миром» та «Православным единством», а з маловивченими історіями сусідніх словʼянських, германських та кельтських народів. І це є підставою для подальших глибших міждисциплінарних розвідок на перетині історії, мовознавства, географії та психології.

Антон Глушко,
аспірант відділу етнополітології,
Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України

http://memorial.kiev.ua/statti....ad.html


 
ObersДата: Четвер, 28-Лют-2013, 14:03 | Сообщение # 350
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


Географія східнослов'янських мов (говірок) VII — XIV ст.



Поширення української мови у 1897 р. у сільській місцевості та у містах



Ареали формування окремих слов'янських мов (одна з гіпотез)[4] :
Болг — болгарська мова,
Бр — білоруська мова,
П — польська мова,
Пд.-р — південний діалект російської мови,
Пн.-р — північний діалект російської мови,
Слв — словенська мова,
Слц — словацька мова,
С/Х — сербсько-хорватська мова,
Укр — українська мова,
Ч — чеська мова.


Стецюк В.М.
Дослідження передісторичних етногенетичних процесів у східній Європі. – Львів-Київ : 1998 р.
http://myslenedrevo.com.ua/books/book_stecuk_1.html

Юрій ШЕВЕЛЬОВ
ІСТОРИЧНА ФОНОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Переклад з англійського видання Сергія Вакуленка та Андрія Даниленка
(Shevelov G.Y. A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg, 1979)
http://litopys.org.ua/shevelov/shev.htm
Прикрепления: 9222533.gif(40Kb) · 6414237.jpg(299Kb) · 8040021.gif(44Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Четвер, 28-Лют-2013, 14:04
 
ObersДата: Четвер, 28-Лют-2013, 14:16 | Сообщение # 351
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Якою мовою молилася давня Україна:
Правила української транслітерації церковнослов’янських текстiв


Увага, вийшло друге видання книжки Ганни Куземської «Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів», доопрацьоване i значно доповнене. — К.: КЖД «Софiя», 2012. — 112 с., 165 iл. ISBN 978-966-2374-38-4.

Рецензенти другого видання:

Архiєпископ Епiфанiй (Думенко) — доктор богословських наук, професор, ректор Київської православної богословської академiї Української Православної Церкви Київського Патрiархату;

Григорiй Пiвторак — доктор фiлологiчних наук, професор, академiк Нацiональної академiї наук України, завiдувач вiддiлу загальнославiстичної проблематики i схiднослов’янських мов Iнституту мовознавства iм. О. О. Потебнi НАН України.

Упорядкування, текст Ганна Куземська / Видання парафiї Св. Арх. Михаїла, Київ (Пирогiв). — К.: КЖД «Софiя», 2011. — 60 с., 90 iл.
ISBN 978-966-2374-27-8


Видано з благословення
Святійшого Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФіларетаАнотація
У книжцi стисло висвiтлено рiзницю мiж давньою богослужбовою мовою України та новiтньою церковнослов’янською у її росiйськiй редакцiї. Уперше подано докладнi Правила української транслiтерацiї церковнослов’янських текстiв, призначенi для практичного застосування — читання, спiву та цитування. У Правилах зафiксовано багатовiкову традицiю вимови й написання української богослужбової мови.

Видання оздоблено унікальним ілюстративним матеріалом: фрагментами 20-ти богослужбових книг України ХІ–ХХ століть, національних Ірмологіонів та ікон, які незаперечно стверджують українську вимову церковнослов’янських текстів.

Сподiваємося, ця книжка буде цiкавою широкому колу читачiв. Але передусiм вона може стати добрим посiбником для студентiв духовних i свiтських навчальних закладiв; допомогти священикам, читцям, диригентам, письменникам i науковцям транслiтерувати церковнослов’янськi джерела за українськими мовними правилами.

Правила розроблено Видавничим вiддiлом парафiї св. Архистратига Михаїла (Київ, Пирогiв) на основi дослiдження видатного мовознавця проф. Василя Нiмчука (Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакцiї. Частина I. Проект. — К., 1995), транслiтерованих молитвословiв, богослужбових нотних збiрок i численних давньоукраїнських рукописних пам’яток і стародруків.Будь-яке використання можливе лише за умови посилання на цю сторінку чи на вихідні дані книжки.

© Ганна Куземська, 2009–2011
© Видавничий Відділ Парафії Св. Арх. Михаїла, Київ, Пирогів, 2011


Зміст

  • Якою була давньоукраїнська мова
  • Транслітерація і вимова
  • Коротка iсторична довiдка з прикладами
  • Особливості української транслітерації
  • Правила української транслiтерацiї церковнослов’янських текстiв
  • Українська транслiтерацiя ц.-сл. абетки
  • Велика лiтера i пунктуацiя
  • Вимова та написання голосних лiтер
  • Незмінні у звучанні голосні
  • Змінні у звучанні голосні
  • а
  • є, е
  • і
  • и
  • э
  • v
  • Лiтери ъ i ь
  • Апостроф
  • Приголосні
  • Надрядковi знаки
  • Найуживанiшi форми скорочень
  • Цифри та числа
  • Приклади транслітерування, ілюстрації, завдання
  • Що робити з помилками
  • Хронологічний покажчик основних використаних джерел





    http://www.parafia.org.ua/bibliot....jina-v2

    http://www.parafia.org.ua/bibliot....ji-movy
    Прикрепления: 8099212.jpg(201Kb) · 3007809.jpg(144Kb)




    Сообщение отредактировал Obers - Четвер, 28-Лют-2013, 15:35
  •  
    ObersДата: Четвер, 28-Лют-2013, 14:26 | Сообщение # 352
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline






    Українська мова в Київській Русі.
    Сергій Висоцький.
    Пам'ять минулого
    (2009) 

    Назва: Сергій Висоцький. Пам'ять минулого
    Рік: 2009
    Жанр: Документальний, історичний
    Країна: Україна
    Виробництво: ДТРК Культура
    Автор: Олексій Редченко
    Режисер: Олександр Домбровський
    Мова: українська
    Тривалість: 00:39:11

    Опис: Фільм про дивовижні відкриття історика Сергія Висоцького на стінах Софії Київської та деякі сторінки не менш дивовижного життя вченого.
    Київські графіті, досліджувані істориком понад тридцять років, переконливо свідчать, що поруч з церковнослов'янською мовою Київської Русі, розмовною мовою княжого Києва 11-13 століть була пряма попередниця сучасної української мови - українська мова раннього середньовіччя, самі київські князі розмовляли українською.


    http://www.ex.ua/view/17308617




    Сообщение отредактировал Obers - Четвер, 28-Лют-2013, 14:36
     
    ObersДата: Четвер, 28-Лют-2013, 14:35 | Сообщение # 353
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Олексій Редченко


    Стіни Софії містять багато таємниць.
    Крім фресок і легендарного саркофагу
    Ярослава Мудрого там є ще одна унікальна річ.
    Це — написи тисячолітньої давнини,
    які мають майже всі риси сучасної української мови.


    ОЗНАКИ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПРОПИСУ НА ГРАФІТІ ХІ-ХІІІ СТ.

    Ці написи — відомі як графіті — свідчать, що кияни XI-XIII ст. не були «праросіянами». «Найстаріша наша літературна мова не була живою українською мовою, оскільки це була мова церковнослов'янська, що прийшла до нас разом із християнством, — писав у своїй класичній праці «Філологія та погодінська гіпотеза» славіст Агатангел Кримський, — проте жива наша мова вдиралася в літературну церковнослов’янщину і змінювала потроху чужий правопис так, щоб він був легший для нашої людності», бо «переписувачі багато чого змінюють в правопису, вносячи риси власної вимови». Те саме відбувалося в сербів, болгар. Проаналізувавши писемні пам'ятки Київщини ХІ-ХІІ ст., дослідники знайшли в них численні риси саме українського живого мовлення.

    http://redchenko.com/?p=175
    http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/st_sophie_graffiti.html

    Цитата
    Українська мова: крапочка над нашим «і»
    Олександр Палій

    За часів Київської Русі у русинів, тобто в мешканців Центральної, Північіної й Західної України, були такі особливості мовлення: говір на «о», тобто окання; м’яке закінчення дієслів у третій особі обох чисел («пишеть», «імуть»); г вимовлялося як придихальне латинське h тощо. Усе це характерні риси української мови, які відокремлюють її від інших слов’янських мов.

    Київський князь Володимир Мономах добре володів церковнослов’янською мовою, але, пишучи повчання своїм дітям, не міг уникнути українських слів: дивуватися, ірій, сторожа, парубок, ворожбит, гребля, лінощі, сором, вдовиця та ін.

    У стародавніх літописах, написаних церковнослов’янською, збереглися численні українські вкраплення, яких не існує в церковнослов’янській мові. Це сотні українських слів: криниця, рілля, вовна, гребля, лагодити, глек, коваль, кожух, яруга, не доста, жалощі, година, брехати, туга, теля, тын, наймит, бчелы, гостинець «шлях», пакощі, око, господар, волога та багато інших.

    У літописах іменники в давальному відмінку однини приймають характерні для української мови закінчення –ови/–овЂ, –еви/–евЂ: мужеви, Моисеєви, Богови, кесареви, Романови, Володареви, коневи, голубеви, по Ручаєви, монастыреви, волови.

    http://www.unian.ua/print/467427


    ЯК РОЗМОВЛЯЛИ В КИЄВІ
    ТИСЯЧУ РОКІВ ТОМУ?
    Початки Київської Русі
    http://ukrainaforever.narod.ru/jakrozmovlaly.html



     
    ObersДата: П'ятниця, 01-Бер-2013, 16:38 | Сообщение # 354
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline


    Історія, походження назв міст, сіл і річок Чернігівщини та Сіверщини


    Походження назви села "Х" - користуйтеся пошуком по сторінці, щоб знайти походження назви певного села (натисніть клавіші Ctrl та F)

    Дослідження доктора філологічних наук, професора, шанованого студентами викладача, унікального поліглота та щиро відданого своїй справі фахівця, корінного поліщука з Глухова, завідувача Лінгвістичного музею Київського Національного Університету імені Шевченка Костянтина Миколайовича Тищенка.

    ЛИТВА НА СІВЕРЩИНІ

    Топонімічні свідчення.

    Частина І


    На перший погляд, гідно подиву, як мало лишилося в пам’яті народу спогадів про перебування українських земель у складі Литовської держави. Вочевидь, наступні події польської доби, пов’язані з формуванням нової української державності, цілком затерли ті давніші спогади. І тільки віками паплюжена й переслідувана українська мова зоставалася "німим" для людини пересічної, невтаємниченої, однак промовистим для фахівця свідком тих давніх життєдайних взаємин.

    Наші запозичення з балтійських мов, передусім литовської, не просто численні: вони утворюють один з найколоритніших пластів української «лексичної ментальності», українського світосприйняття...

    ...Течуть, сочаться у рівному степу Лівобережжя тихі річки Слоут, Слот на Чернігівщині, Сула на Полтавщині, Білорусі; подібні назви є і в Росії — Сулоть, Сула на Оці; а в далекій польській, але теж з литовським субстратом Сувалщині є село SvXiszki. = sulà «березовий сік», sùltys "сік", sulóti «сочитися»...

    ...Споконвіку хазяїном лісу був ведмідь — тож і не дивні численні річки Локні Сіверщини, Сумської області, Курщини, Локна на Оці і село Локня, далі с. Локниця Рівненщини, р. і с. Лохніца Білорусі, с. Лохня, дві річки й місто Лохвиця на Полтавщині, пол. Loknica і навіть полабське Loknica. Зрідка подибуємо і слов’янські аналоги — село Ведмеже Сумської обл., Медведовка (інакше в Топорова) Брянщини, — зрозуміло, що «ведмежих кутків» за Литви було куди більше, аніж у пізніші часи: lokys «ведмідь», lókiškas «ведмежий», lókininkas «ведмежатник»...

    Докладніше: http://www.polissya.eu/2007....pUcIwIs
    http://www.langs.com.ua/publics/KM/Lytva/
    http://www.langs.com.ua/publics/KM/Lytva/1.htm
    http://www.langs.com.ua/publics/KM/Lytva/2.htm
    http://www.langs.com.ua/publics/KM/Lytva/2-full.jpg
    Прикрепления: 1680001.jpg(186Kb)


     
    ObersДата: П'ятниця, 01-Бер-2013, 22:17 | Сообщение # 355
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Попередня     Головна     Наступна

    Іван ОГІЄНКО

    ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

    КИЇВ — 2001
    (Перше видання Вінніпег — 1949)


     
    ObersДата: Вівторок, 05-Бер-2013, 15:03 | Сообщение # 356
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Україна священних могил і Золоте царство богів та героїв:
    порівняльно-міфологічний аналіз

    1.



    В архаїчних цивілізаціях люди уявляли землю у формі кола (orbis terrarum, heimskringla, niwf), а в його центрі вони розташовували себе, свій рід (плем’я), свою територію, країну, огороджену з усіх боків водами, лісами та горами. Коло було символом, ідеограмою самообмеження себе у своїй обмеженості та поодинокості. Воно було світлим і приємним, що протиставлялося чужому та сумнівному оточенню. Етнологія цей феномен визначає як “коло трайбаліста”(від англ. tribe “племя”, “клан”, “компанія”; пор. з церковно-слов. “требище” – “приятельство”). Коло обмежує внутрішній кінечний простір, але коловий рух, який утворює цей простір, потенційно безкінечний. Більш повне втілення ідея кола знаходить у часовому плані (хронотопі) – циклічній концепції часу. Добовий та річний колообіг сонця поєднав циклічність часу з циклічністю простору, що, на думку В. Топорова та М. Мейлаха, знайшло відображення у структурі мегалітичних споруд, пов’язаних із астрономічними розрахунками часу та т.зв. “колових” календарів, у ієрогліфічних або інших символічних способах відліку – позначення часу через фігуру кола, тобто в уявленні регулярного повторення подій, що відображаються у ритуальній практиці “початкових часів” першотворення та “райського” існування першолюдства [1]...

    /.../

    http://primordial.org.ua/archives/522

    Прикрепления: 6942024.jpg(25Kb) · 4594863.jpg(94Kb)


     
    русДата: Вівторок, 05-Бер-2013, 18:08 | Сообщение # 357
    Генерал-лейтенант
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 716
    Награды: 1
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Цитата Obers
    Цитата
    ЯК РОЗМОВЛЯЛИ В КИЄВІ ТИСЯЧУ РОКІВ ТОМУ? Початки Київської Русі
    Відео шикарне. На мою думку, повторююсь, що різницю потрібно шукати далеко в глиб віків (між українською і російською). Та фантастична, на перший погляд, версія про те, що Анти із Атлані (Атлантиди) розмовляли схожою на нашу українську мову підтверджує і розповсюдження схожої на українську мови на території Європи. За англійську мову і те що вона споганений уламок слов'янської мови (української), то відомо. Так, по мові, і проходе кордон розселення народів розмовляючих схожою на українську мову і схожою на російську мову. Не буду торкатися історії по Деміну чи інше (про війну Антів і Асії). Можливо дійсно різниця між українською і російською мовами сформувалась 13000 років тому?
     
    ObersДата: Вівторок, 05-Бер-2013, 19:24 | Сообщение # 358
    Генераліссімус
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 2897
    Награды: 10
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Цитата (рус)
    Так, по мові, і проходе кордон розселення народів розмовляючих схожою на українську мову і схожою на російську мову. Не буду торкатися історії по Деміну чи інше (про війну Антів і Асії). Можливо дійсно різниця між українською і російською мовами сформувалась 13000 років тому?

    Рус, ще років всього декілька назад я б не мав нічого проти такого припущення, і навіть сам би відстоював думку, що наші мови йдуть від якоїсь однієї мови, матері прамов. Але...Сьогодні я стверджую, що російська мова - мова синтетична, штучна, і дуже нова. Насправді російська мова це таке собі слов'янське "есперанто" - поєднання болгарської лексики з української граматикою, і з додаваннями деяких граматичних конструкцій, слів і букв грецької мови...

    Навіть саме імя Росіян - Русские - штучне, пізнє (не раніше ХІХ ст.))) і недосконале. В чому виражена ця недосконалість? А сам подивіться : чому я можу сказати: найкрасивіші українки, припустимо. І кожному зрозуміло про що я говорю. Але якщо я скажу так: найкрасивіші росіянки? Нічого? А російською? Самые красивые русские. Але "русские" хто??? Дівчата, чоловіки, матрьошки, берізки? Ця очевидна лексична недосконалість "етноніму", особливо беручи до уваги безперечне багатство російської мови, вказує на штучність і їх етноніма, який як ми знаємо, стався від прикметника "русьский" (субстантівація).

    Російська мова сформувалась  в новітній час, російської мови не було за часів Русі Київа, хіба в "діалектичному" зародку... Ну і водночас, пане Рус, 13 000 років дуже фантастично звучить, дуже-дуже-дуже фантастично.  smile

    Цитата (рус)
    Та фантастична, на перший погляд, версія про те, що Анти із Атлані (Атлантиди) розмовляли схожою на нашу українську мову підтверджує і розповсюдження схожої на українську мови на території Європи. За англійську мову і те що вона споганений уламок слов'янської мови (української), то відомо. Так, по мові, і проходе кордон розселення народів розмовляючих схожою на українську мову і схожою на російську мову. Не буду торкатися історії по Деміну чи інше (про війну Антів і Асії)...

    Чому ж "не буду", у нас є чудова тема для цього - про зникнувші народи і таке інше - я там зразу наголосив, що формат нашого форуму дозволяє відступити від догм і спробувати розглянути історію просто як захоплюючий самодостатній світ, котрий включає в себе минуле, сьогодення і майбутнє.  wink


     
    русДата: Середа, 06-Бер-2013, 13:34 | Сообщение # 359
    Генерал-лейтенант
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 716
    Награды: 1
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Цитата (Obers)
    Рус, ще років всього декілька назад я б не мав нічого проти такого припущення, і навіть сам би відстоював думку, що наші мови йдуть від якоїсь однієї мови, матері прамов. Але...Сьогодні я стверджую, що російська мова - мова синтетична, штучна, і дуже нова. Насправді російська мова це таке собі слов'янське "есперанто" - поєднання болгарської лексики з української граматикою, і з додаваннями деяких граматичних конструкцій, слів і букв грецької мови...
    Скажемо точніше, не синтетична а церковно слов'янська. Не потрібно ставити бар'єр між слов'янами по принципу різних мов. По суті, то можна сказати, що церковно слов"янська то синтетична, однак вона не відірвана від природи як латиниця і послідуючі англ, франц, нім. італ. і т.д. (наприклад Радуга - Дуга бога Ра, Ізба - із бревен і інших слів які Ви самі знаєте краще за мене) З приводу того що укр і рос вийшли із однієї прамови санскрипту, я так вважаю. Так як сліди цього є у сучасній Індії де Ведизм. У Велесовій Книзі дійсно мова схожа на нашу, однак і ми вже так не говоримо давно. Тільки шляхи розділилися між напрямками мов 13 тис. років тому (приблизно). Пригадую репортаж Цаплієнка (телеканал інтер) із Перу чи Чилі. Пісні народні в горах копія наших українських древніх. Він закінчив репортаж приблизно такою фразою "Чому вони нагадують наші пісні, мабуть так і залишеться загадкою". Це він сказав навпроти ідолів схожих на наших степових. Однак якщо вивчати не "стандартну" історію то все в"яжеться і все пояснити можна. Російська мова як есператно, можливо, тільки напрямок вектора не зовсім правильний, не знизу вверх а зверху вниз (по карті). Згоден що і з російської мови добряче поіздівались, не менше ніж із української. Та і німецька мова до війни відрізняється від сучасної німецької. Вкидають домішки. А чи мало в українській мові "нових" штучних слів накшталт "гелікоптер". Чому не гвинтокрил (все зрозуміло). А послухайте телеканал СТБ, так взагалі "дибілізм". А з часом, я думаю, підсунуть ідею що саме так як на телеканалі СТБ потрібно говорити українською. Так це ж на протязі якихось 15 років. Раніше за основу української мови брався Полтавський говір а зараз куди?
     
    русДата: Середа, 06-Бер-2013, 13:39 | Сообщение # 360
    Генерал-лейтенант
    Группа: Модераторы
    Сообщений: 716
    Награды: 1
    Репутация: 5
    Статус: Offline
    Цитата (Obers)
    Навіть саме імя Росіян - Русские - штучне, пізнє (не раніше ХІХ ст.))) і недосконале. В чому виражена ця недосконалість? А сам подивіться : чому я можу сказати: найкрасивіші українки, припустимо. І кожному зрозуміло про що я говорю. Але якщо я скажу так: найкрасивіші росіянки? Нічого? А російською? Самые красивые русские. Але "русские" хто??? Дівчата, чоловіки, матрьошки, берізки? Ця очевидна лексична недосконалість "етноніму", особливо беручи до уваги безперечне багатство російської мови, вказує на штучність і їх етноніма, який як ми знаємо, стався від прикметника "русьский" (субстантівація).
    З приводу терміну "руський" то можна почитати в Лєвашова. Дійсно взяли сірі і зробили і мову і народ руські.
     
    Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » мова і язык (Свои версии)
    Сторінка 24 з 37«1222232425263637»
    Пошук:

    Copyright Лохвиця © 2016