мова і язык - Сторінка 21 - Форум міста Лохвиця
-
ЛохвицяНеділля, 11-Гр-2016, 10:59
ЛОХВИЦЯ
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 21 з 37«1219202122233637»
Модератор форуму: Stepan, Бабай, Obers 
Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » мова і язык (Свои версии)
мова і язык
ObersДата: П'ятниця, 21-Вер-2012, 13:33 | Сообщение # 301
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
генетическая карта Европы 2000 лет назад.


Скифы являются однимим из предков украинцев исходя из наличия хромосомного набора R1a ( R1a1 так корректно называть не "славянским", а арийским (Иранцы - арийцы. Ария - древнее самоназвание персов. Т.е. собственно термин "индоарийцы" равен ="индоиранцы") - он типичен не только для поляков, украинцев, руских, но и для молдован, индусов, таджиков, киргизов, меньше для скандинавов (54% у украинцев против 23% у норвежцев)) который в свою очередь происходит от мутации гаплогруппы R1, произошедшей у мужчины, жившего ок. 15 000 лет тому назад. Представители данной гаплогруппы образовали Ямную культуру и родственные ей культуру боевых топоров (среднеднепровская в Украине)- праиндоиранцы-скифы и прабалтогерманцы, которые собственно и являются "прапредками" украинцев (русских, поляков, беларусов).

Шнуровики (культура шнуровой керамики и боевых топориков), в лице представителей среднеднепровской археологической культуры, совместно с ямниками (позднее катакомбная) являются нашими, СЛАВЯН, прапредками. Слава СлавяНАМ!



Додано (21-Вер-2012, 11:06)
---------------------------------------------
Quote (рус)
Пане Obers, це все правильно з точки зору християнського світогляду.


Я не християнин.

Quote (рус)
Хотілося б щоб ми спілкувались не тільки уривками із чиїхось книг а й своїми словами та думками. Я вказував на імена Тарха і Тари, онуків Бога Перуна. Це ісконно слов'янська віра. Ці всі імена і термін Тартарія відноситься до епохи старовірів, до "християнизації".

Якби Ви були б уважним і не поспішали, то прочитали б не уривки з чиїхось книг, а, насамперед, мої власні думки й слова. Наприклад :

...Липоксай, Арпоксай, Колоксай, Чухрай, Чугай, Шахрай, Мамай, Бабай (сарматский король), Бакай, Мокрий, Балуй, Бивой, Биляй, Бородай, Будай, Будивой, Волобуй, Воропай, Ужвий... Татары скорее всего потомки скитов-кочевников, Русы - царских скифов и землепашцев. Так шо лично я с даными генетиков скорее согласен чем наоборот.

Итак в позднем Средневековье САКОВ и СКИФОВ считали одним и тем же народом. СКИФЫ и ТАТАРЫ одна и та же социальная общность. Нашествие монголо-татар не принесло монголоидных кровей в земли скифско-готского причерноморья. Татары древности не монголоиды.

Естественно это всего лишь одна из версий не претендующая на место абсолютной истины, между тем однозначно интересная и объясняющая некоторые исторические несоответствия и "белые пятна" в истории культурных взаимоотношений, родства и воен Южной и Северной Руси с Малой и Великой Татарией ( Тартарией ) - по всей видимости вместе первоначально являющих собой Великую Скифию Асии и Ванедии...
©

Не поспішайте, шановний, особливо з висновками. І будьте уважнішим.

Додано (21-Вер-2012, 11:07)
---------------------------------------------
Quote (рус)
Територія Запорожської Січі називалась Мала Тартарія.


Неправда, принаймні не зовсім :



Тартария. Издание Гийома де Лиля 1707-9 гг. Одна из составленых Николасом Витсеном Амстердам. Гравюра на меди.

На фрагменті карти видно Україну, країну козаків, між Малою Тартарією і Московією...


Карта «Европейской Татарии или Малой Татарии» итальянца Джакомо Кантелло (1684). Приднепровье
показано как «Украина или край запорожских казаков (Vkraina o Paese de Cossachi di Zaporowa)».
К востоку от нее указана «Украина или край донских казаков, зависимых от Московии
(Vkraina ouero Paese de Cossachi Tanaiti Soggetti al Moscouita)».

Додано (21-Вер-2012, 11:14)
---------------------------------------------

Исторические распределения славянских языков. Более закрашенная площадь (Пражско-Пеньковско-Колочинский комплекс культур VI-VII вв.) соответствует распространению славяно-язычных племен того времени. Менее затемнённая область указывает площадь ядра славянских названий рек.

Де прабатьківщина словян? В Україні!

Додано (21-Вер-2012, 11:19)
---------------------------------------------
Quote (рус)
. От і Чингіз Хан до якого роду племені відносився?

До Саків.

По одной из гипотез мать Чингиз-хана из саков. ©

Додано (21-Вер-2012, 11:22)
---------------------------------------------


http://www.youtube.com/watch?v=ZgzD-hbSNN0&feature=related

Слава СлавяНам!!!

wink

Додано (21-Вер-2012, 11:32)
---------------------------------------------
Quote (Obers)
Скифы являются однимим из предков украинцев исходя из наличия хромосомного набора R1a





Думаю у многих после просмотра будет т.н. "культурный шок" :

Slavic Beauty vs. Persian Beauty
http://www.youtube.com/watch?v=sUcRe1luvwk&feature=related



The Beauty of Loulan. A 3000-4,000 year-old mummy of a woman with red hair and Indo-European features
found in the Tien Shan Mountains in northwest China.
http://historyalans.narod.ru/Aryans.html

Додано (21-Вер-2012, 11:33)
---------------------------------------------
Quote (рус)
http://www.youtube.com/watch?v=IdyQw7MH98Y&feature=related



Українькі Красуні Украинские девушки
http://www.youtube.com/watch?v=FvFrzOJdhVU


Русские Красавицы Руські дівчата
http://www.youtube.com/watch?v=AbAtDXVuJrI

Дивимось, дядьки, на наших красунь - вони справді найчарівніші в світі!


Average UkrainianWoman
    Average Ukrainian Man



Average Russian Woman
    Average Russian Man


http://pmsol3.wordpress.com/2011/04/07/world-of-averages-europeave/




Сообщение отредактировал Obers - П'ятниця, 21-Вер-2012, 17:10
 
русДата: П'ятниця, 21-Вер-2012, 14:10 | Сообщение # 302
Генерал-лейтенант
Группа: Модераторы
Сообщений: 716
Награды: 1
Репутация: 5
Статус: Offline
Зараз залишилися назви арійських держав БолгАрія, ХунгАрія. Я наводив раніше ПРуссія (Перунова Русь), БоРуссія (Борейська Русь)-це щодо слов'ян.
З приводу генетичної карти то згоден, однак вектор заселення із півночі на південь а не із півдня на північ
Quote (Obers)
который в свою очередь происходит от мутации гаплогруппы R1, произошедшей у мужчины, жившего ок. 15 000 лет тому назад.
Згоден, що корінь 15000тис років тому. На мою думку трішки ближче 13000років тому після Великого похолодання. (Льодовий період).
Термін Індо. Зараз в Індії є Індійські Вєди, які були даровані слов'яно-аріями. На індійські свята постійно використовуються свастичні символи, індуси не вважають себе зробленими із глини чи від адама та єви. Вища каста Брахманів генетично спільна із слов'янською.
Є твердження про те, що арії, які проживали на території Палестіни (Пеленої стіни) (сучасний Ізраїль) переселились уникаючи іудеїзацію на територію Ірану.
Навіть зараз можна спостерігати як Ізраїль "любить" Іран. Іноді, увімкнувши єврейський телеканал в новинах постійно плюють в сторону Ірану.

Quote (Obers)
Естественно это всего лишь одна из версий не претендующая на место абсолютной истины, между тем однозначно интересная и объясняющая некоторые исторические несоответствия и "белые пятна" в истории культурных взаимоотношений, родства и воен Южной и Северной Руси с Малой и Великой Татарией ( Тартарией ) - по всей видимости вместе первоначально являющих собой Великую Скифию Асии и Ванедии.

Зараз на території Європи можна спостерігати назви Вєна, Вєнспілс - це рештки слов'янської Вєнетії, Етрусски (північ Італії) музеї ще й досі стоять із мовою наших пращурів.
територія сучасного Сибіру по слов'янській назві -називалась Велика Ассія. Ас Сія, РАСА Род Асов Страны Асов.
Ретра, місто із 100тисч. віком, розрушене при глобальній християнизації Європи. Зараз вживається термін Ретро (старе)
 
ObersДата: П'ятниця, 21-Вер-2012, 14:27 | Сообщение # 303
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote (рус)
Згоден, що корінь 15000тис років тому. На мою думку трішки ближче 13000років тому після Великого похолодання...


Бачите, якщо не поспішати і не робити скороминучих висновків, то завжди можна знайти спільну точку зору, навіть маючи значні чи незначні розбіжності в якихось поглядах загалом.

Додано (21-Вер-2012, 12:24)
---------------------------------------------
Quote (рус)
Зараз на території Європи можна спостерігати назви Вєна, Вєнспілс - це рештки слов'янської Вєнетії, Етрусски (північ Італії) музеї ще й досі стоять із мовою наших пращурів.
територія сучасного Сибіру по слов'янській назві -називалась Велика Ассія. Ас Сія, РАСА Род Асов Страны Асов.
Ретра, місто із 100тисч. віком, розрушене при глобальній християнизації Європи. Зараз вживається термін Ретро (старе)


Славяне весьма условное название народов скорее всего однокоренное с Ванеды (Вандалы) - слаВаны.

Ванеды-Ваналаны (вандалы - легендарные Ваны) собственно предки славанов\славян) - Мавро Орбини, автор сочинения о происхождении славян (17 в.), сам хорват из Далмации, считал, что вандалы не были германцами. Опираясь на более древние источники, в частности, не дошедшую до нас "Историю вандалов" Альберта Кранция, он пишет, что "вандалы и славяне были одним народом". Названные так по имени реки, где они проживали, предки славян расселились по всей Европе. Вандалы имели не одно, а несколько различных названий, а именно: вандалы, венеды, венды, генеты, венеты, виниты, славяне, и, наконец, валы.

Среди славянских вождей он называет Радигаста, Раймира, Санко, Одоакра
и других, чьи деяния описаны в различных источниках. В качестве наиболее убедительного аргумента Орбини приводит сравнительный словарь вандальских и славянских слов из книги Карла Вагрийского, который дает красноречивые лингвистические параллели). Поляне (Поаланы) и Древляне (Длеваланы) - идентифицируются с Готами (Гетами-Саками-Скитами) - Асаланами, полулегендарными Асами (в этом же ряду Роксаланы-Русаланы).

Додано (21-Вер-2012, 12:26)
---------------------------------------------
Ободритов не случайно называли "ререгами" - ререг, т.е. сокол их тотемная птица. Сокол был и гербом русов-рюриковичей (изображения тризуба - пикирующий сокол : О. М. Рапов убедительно доказал, что на их монетах изображен сокол со сложенными крыльями, пикирующий на свою жертву. )

Сокол, как тотемная, мистическая птица-хищник вообще равноценно известен большинству индоевропейских народов, в том числе и славан. У славян это Рарог-Рариг (огненный дух), известны частые упоминания "сокола" в былинах - например о Вольге, Сокол пользовался популярностью и у других индоевропейских народов. Например, у древних иранцев, считавших его одной из инкарнаций (воплощений) иранского бога Войны и Победы Веретрагны (аналог нашего Перуна). Кроме того, в виде сокола иранцы изображали фарн - символ царской власти.

Самоназванием скифов-скитальцев было сколоты/соколоты - по их тотему соколу. Сокол связан в представлении всех народов с культом Солнца-Коло (даже у древних египтян солнечное божество Гор-Хор изображался в виде сокола). Само слово сокол означает "сопутствующий Солнцу-Коло". Поэтому в скифском изобразительном искусстве "звериного стиля" проходным сюжетом является сокол (эту птицу многие исследователи скифов считают орлом), терзающий змею.

Не надо также забывать, что до "появления" Русов (как-бы норманов - на самом деле ободритов-ререгов, которые сами потомки скитов-сколотов-соколотов) из Новгорода в Киеве здесь уже были свои князья (по той же ПВЛ, если не ошибаюсь) Русины - Аскольд и Дир, не говоря уже о легендарном Кие.

О деятельности Ререга-Рюрика, как князя Ладожско-Новгородской земли нам известно совсем мало - Иоакимовская летопись утверждает, что он ни с кем не воевал и княжил в мире. Но правление его отнюдь не было таким спокойным. Никоновская летопись говорит о наличии среди новгородцев сильной оппозиции Ререгу, возглавляемой неким Вадимом Храбрым. Противостояние окончилось трагически. В 872 г. Ререг убил Вадима и его сподвижников. Однако, недовольных осталось много - в 875 г. множество новгородских мужей бежало в Киев.

Из той же Никоновской летописи видно, что при Ререге-Рюрике Новгород и Киев вступили в вооруженную конфронтацию друг с другом. В 873 г. киевские князья Аскольд и Дир ходили войной на Полоцк, принадлежавший Новгороду (задолго до этого талантливые когуны Аскольд и Дир ещё в 860 г. совершили успешный поход на Константинополь. А в Иоакимовской летописи говорится, что Асколд успешно воевал с хазарами.). Потом на Киев идёт Олег, уничтожая их. Древляне-Тревинги выступают против них и вообще не принимают Игоря, пришедшего в Киев после смерти Олега. Но вполне собираются подружиться с Ольгой.

В общем очень похоже на внутрисемейные/внутриплеменные разборки "соколиных" племён.
:

Додано (21-Вер-2012, 12:27)
---------------------------------------------
Итак Сварог, Варяг Рурик-Ререг -сын Сварога, бог Рарог, Руген-Руян, Ретра, Аркона.

Говоря о Варягах прежде всего надо-бы разобраться в этимологии этого слова - пришлое оно или местное (руськое - я намеренно не говорю "славянское"). В работах западноевропейских историков был придуман особый термин «варяго-русы», согласно которому они были скандинавами и, следовательно, германцами. Считалось, что «варяго-русы» - это этнос, «безусловно, германского происхождения». Однако у многих исследователей вызывает сомнение, что «варяги» - это только «скандинавы», только «германцы». Одним из главных аргументов их сомнений было то, что ни в одной скандинавской «Саге», ни в одной из хроник того времени не отмечено слово «варяг». Даже в искажённой форме! «Скандинавы» и западноевропейские хроникёры не знали «варягов»! Были «норманны», были «викинги», но «варягов» не было.

Естественно можно попытаться найти соответствия в скандинавских языках, но в отличии от "викинг" это сделать достаточно трудно, ввиду отсутствия оных cоответствий (например «викинг» встречается в нескольких языках: vikingr в древнескандинавском, wicing в староанглийском и wiking в старофризском - оно имеет общегерманское происхождение. Полагают, например, что оно происходит от древнескандинавского глагола vfkja - скитаться. Что опять же перекликается с Скитами-Скиталцами-Сколотами-Соколотами). "Варяг" же скорее всего действительно "славянского"-"готского"-"сколотского" происхождения - корень ВАР является участником конструкции многих русских слов. Общая величина слов, образованных от этого корня, превышает несколько сотен единиц, очевидно это один из древнейших словообразовательных единиц у предков Русов. Значение древнего корня ВАР с чередованиями: ВОР, ВИР, ВЫР, ВЕР, ВР – оберегать, защищать (есть исследования на эту тематику, думаю кому интересно - найдут сами - ворота, варта, варити (по отношению к пище) и т.д.).

Все приграничные территории Руси имеют в своём составе гидронимы и топонимы, образованные от корня «вар»:

на севере – река Воркута (и город);
на северо-западе – Варяжское море, река Воронега (впадает в Ладожское озеро между Пашей и Сясью), Веряжка (местность северо-западу от оз. Ильмень), Веряско (местность на Ловати), город Варена (Литва);
на западе – Варшава (Warszawa; 10 в.), город Варен (Waren; на северном берегу оз. Мюриц, известен с 13 в.), Варта (Warta), самый большой приток Одры (Польша), Вормс (Worms, город в Германии, 5 в.) на левом берегу Рейна;
на юго-западе – Варна (город в Болгарии; 6 в.) на берегу Варненского залива;
на юге – Ворожба (станция близ Сум), Варяжская пещера (под Киевом), Варяжский остров на Днепре, река Ворксла на Украине;
на юго-востоке – река Воронеж (и город), Ворона (правый приток Хопра, Пензенская, Тамбовская и Воронежская области);
в центра – Верея (город в Московской области; в 1432 – 1486 гг. – центр Верейского княжества); Варварка (одна из старейших улиц Москвы) возникла на месте дороги, ведущей на Владимир, в 1434 г. улица упоминается в летописи под названием Варьская – там находились вари, в которых варили хмельные напитки [9]; Вырка (Нижняя, Верхняя, Малая, Большая) – реки и деревни.©

К корню ВАР, имеющему значение «оберегать, защищать», добавляется суффикс русского языка -ЯГ(А). С помощью этого суффикса образуются имена существительные, обозначающие лица по их признакам и действиям; образуются от имён существительных, прилагательных и глаголов, например, скряга, сутяга, здоровяга, добряга, работяга, трудяга, деляга и др. - получаем Варяг - защитник, оберегатель. Таким образом, фразы из летописей, указывающие на варяжское происхождение Рюрика, говорят о том, что он, Рюрик-Ререг, будучи князем руським, являлся защитником руського народа, "соколиных" племён – варягом.

Варяг - СВАРОЖИЙ сын.

СВАРОГ – верховное божество Руси в русской и западно-славянской мифологии, упоминается как бог-кузнец в Повести временных лет за 6622 (1114) годом. В Ипатьевской летописи (1114 г.) упоминается под древнерусским именем Сварогъ: «… Сего ради прозваша и богъ Сварогъ… и по семь царствова сынъ его именемъ Солнце, его же наричють Дажьбогъ… Солнце царь сынъ Свароговъ еже есть Дажьбогъ».

Известны русские топонимы Сваружево, Сварыжь в Новгородской области, а также кашуб. Swaroz†yno, польск. Swarzyszewo, ср.-лат. Zvarasici «deus Sclavorum in Rethra» (бог славян из Ретры), др.-словен. Тwаrосh (1309 г.), Tbaraschitzberg (1480 г.), в Нижней Штирии. У балтийских славян Сварожич назывался иначе – Радгост, Radegast, Radigast, Redigost, Riedigost – и как главный бог почитался в культовом центре редариев Ретре-Радгосте. У чехов, словаков и украинцев со Сварогом можно связать огненного духа Рарога (ср. имя варяга РЮРИК), в восточнославянских заговорах – Страха (-Раха). Отсюда напрашивается предположение, что сына Сварога, олицетворение огня, на Руси называли Сварожич, и это, возможно, является искажённым Варяжич, ВАРЯГ.

Вот что говорит о Свароге академик Б.А. Рыбаков: «…При начале работ, когда нужно было обозначить на местности направление будущего вала, прибегали к пропахиванию длинной борозды, которая служила ориентиром при земляных работах по насыпке вала. Отсюда уже один шаг до фольклорного образа змея, вынужденного пропахивать борозду-вал. Если создавалась такая ситуация, что славяне применяли при постройке своих первых укреплений пленных киммерийцев или хотя бы отбитый у них рабочий скот, то фольклорный образ приобретает вполне ощутимый реальный каркас. Происходило все это на территории чернолесской культуры 11 – 7 вв. до н.э., т.е. в Среднем Поднепровье, на правом берегу от Волыни до Киева ( и от Днестра до Тясмина, а на левом – по Ворскле и Суле. Богатырём был Сварог, представлявшийся книжникам 7 в. н.э. и богом, и земным царём, связанным с небом: при нём с неба падают кузнечные клещи, а его сын – «бого-царь» Солнце (Дажьбог)».

Таким образом, Сварог – имя главного русского бога, а также вполне реальная личность – русский царь, который и занимался тем, что проделал БОРОЗДУ (ВОРОЗДУ) для ЗАЩИТЫ Руси от неприятеля, то есть то, о чём мы писали выше.©

Резюме: ВАРЯГ РЮРИК-РЕРЕГ буквально означает СВАРОЖИЧ СВАРОГ, то есть Сварожич, сын Сварога. Круг замкнулся




Сообщение отредактировал Obers - П'ятниця, 21-Вер-2012, 14:45
 
ObersДата: П'ятниця, 21-Вер-2012, 14:53 | Сообщение # 304
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote
Славяния — это очень обширная область Германии... Славянских народов
существует много. Среди них наиболее западные — вагры... Три острова
должны быть выделены среди тех островов, которые лежат обращенными
к славянской земле... Второй остров расположен напротив вильцев:
им владеют руяне, очень храброе славянское племя
.
Адам Бременскиы. "Деяния священников Гамбургской церкви". XI в.


Скорее всего варяги - это ВАГРЫ (они в левом верхнем углу)



Вагры-варяги - скорее всего кастовое имя бойцов-бодричей-ободритов, социальная группа - воины-наемники, а не народ\национальность.

Западнославянское племя, жившее в Средние века на полуострове Вагрия. Одно из племен так называемых полабских славян. Вагры были наиболее северо-западным племенем союза бодричей. Их ареал, освоенный ими предположительно в VII веке, охватывал восток нынешней немецкой земли Шлезвиг-Гольштейн.

Главным укреплением вагров был Старигард (Старград), позже переименованный в Ольденбург, в котором находилась резиденция их князя и святилище. В начале X века вагры были покорены Оттоном I и обращены в христианство, сохранив собственных князей. В Старграде в 968 году было создано епископство, однако славянские восстания 983 и 990 годов устранили его и немецкую власть. Вновь попав под влияние немцев, ваграм удалось повторить успешное восстание в 1066 году и снова освободиться почти на сто лет. Под предводительством языческого князя Круко, они до 1090 года даже переняли верховенство в союзе бодричей. В регионе Балтийского моря вагры слыли опасными пиратами.


Вагры считались практически славянскими викингами - бомбили побережья и т.д.

Факты поддерживающие славянскую версию - сохраненная топонимика - без норманизмов.

В скандинавских сагах имеется упоминание Владимира, Ярослава (у них они служили) - а вот про Рюрика упоминаний нет хотя он целое племя как бы сюда привел. Т.е. реально варги-варяги и русы-кияне были родичами ререгами-ругами. )))))))

Вагры, кстати, это и есть ободриты (бодричи, рароги-соколы).

Додано (21-Вер-2012, 12:53)
---------------------------------------------

Quote (рус)
Навіть зараз можна спостерігати як Ізраїль "любить" Іран. Іноді, увімкнувши єврейський телеканал в новинах постійно плюють в сторону Ірану.

Quote
Думаю у многих после просмотра будет т.н. "культурный шок" :

Slavic Beauty vs. Persian Beauty
http://www.youtube.com/watch?v=sUcRe1luvwk&feature=related


Я так розумію у Вас культурного шоку не буде... ))))
Прикрепления: 5897102.jpg(232Kb)




Сообщение отредактировал Obers - П'ятниця, 21-Вер-2012, 14:39
 
ObersДата: П'ятниця, 21-Вер-2012, 16:55 | Сообщение # 305
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
рус, а це Вам в дарунок :


http://via-midgard.info/news/video/12704-gosudarstvo-tartariya.html



Исторический атлас, 1820

Тут в повному розмірі

Додано (21-Вер-2012, 14:55)
---------------------------------------------
Quote (рус)
Quote (Obers)
Взагалі нісенітниця якась, тим більше, що Кодак американська фірма. А претензії мали б бути до фортеці КОДАК. Чи до тюрків, з чиєї мови власне й походить це слово. 'Козак' тут при чому? Самі собі вірите, чи з мене глузуєте?

Це було при правлінні Кравчука. Він це особисто коментував по центральних каналах. Мабуть тоді Ви були молоді і не бачили цього. З приводу деталей в цьому можливо я не точно довів випадок.

Я був достатньо дорослий, щоб памятати (1976 р.н.). І однак впевнений, що це нісенітниця, навіть якщо цю нісенітницю озвучував Кравчук. Я пояснив чому саме так думаю.
Прикрепления: 5908764.jpg(455Kb)




Сообщение отредактировал Obers - П'ятниця, 21-Вер-2012, 16:55
 
русДата: Субота, 27-Жов-2012, 11:43 | Сообщение # 306
Генерал-лейтенант
Группа: Модераторы
Сообщений: 716
Награды: 1
Репутация: 5
Статус: Offline
Браво! Obers, Князь Одоакр розрушив Рим. Б.Хмельницький вважав його своїм прямим пращуром. Останні дві відповіді я собі скопіював, браво Obers. Це мені відомо, однак фото мені цікаві. Орбіні мені знайомий. Є його книга, але погано читати по дореволюційному.
До чого я наводив назви (загальні) з основою Тартарія. Як видно з карт Китайська тартарія чи інше. Було на всій цій величезній території одне Ведичне світосприйняття. Залишки якого є офіційно в Індії та Ірані. Неофіційно в Україні, Білорусі, Росії. Одного кореня мова і віра. Однак є висновки деяких мовознавців, що різниця між пра українською мовою та праруською мовою приблизно 13000років. Тобто така різниця формується на протязі такого тривалого терміну (з урахуванням тих темпів з якими тоді все змінювалось, не так як зараз). Іменно у племен Антів, на голові оселедець, була праукраїнська мова. Князь Светослав зображений із "оселедцем" на голові на картинах. Анти із Атлані чи по іншому Атлантиди нащадками якої і є українці. Це визнають і російські вчені (неофіційні, офіційним про це і думать заборонено)Що и на це скажете?

Додано (21-Вер-2012, 15:25)
---------------------------------------------
Але зараз ми бачемо із офіційної історії про те що ми нічого офіційно не можемо дізнатися про: своїх героїв (про чужого Македонського цілі сторінки, про нашого Одоакра ні, про Святослава маленький абзац) Я не кажу вже про інші факти, якими нам потрібно гордитися, а не подробно вивчати чужу історію. З 1-го класу, коли ще діти не навчились писати по українські, а вже "насаджувати" англійську мову. Це є геноцид. Коли людина розмовляє на своїй мові то, є дослідження, що відповідна кількість повітря при вимові охолоджує мозок. Коли люди багато розмовляють на чужій мові то мізки "киплять" або шліфуються. Зараз не з проста англійську мову вчать у школах з 1-го класу. Навіть у Ізраїльських школах факт того що діти із пост радянського простору більш розумніші, швидше засвоюють матеріал, ними ж доведено в дослідженнях. Так це ж у Ізраїлі, а наших дітей з 1-го класу шліфують.

Додано (21-Вер-2012, 15:43)
---------------------------------------------
22 сентября 2012 года в день осеннего равноденствия просвещённая часть славяно-ариев или русов будет праздновать Новолетие. А именно наступление 7521 лета от Сотворения Мира в Звёздном Храме или в сокращённом написании – 7521 СМЗХ!
http://via-midgard.info/article/

Додано (21-Вер-2012, 16:41)
---------------------------------------------
Смена эпох. В лето 7521 (2012 год) произойдет смена эпох - наш рукав галактики перейдет из Чертога Лисы в Чертог Волка (покровитель Бог Велес). Считается, что с этой эпохи начинается День Сварога.

Додано (24-Вер-2012, 08:30)
---------------------------------------------
http://www.youtube.com/watch?feature=endscreen&v=8LDYO77SUZ0&NR=1

Додано (24-Вер-2012, 08:51)
---------------------------------------------
http://www.youtube.com/watch?v=lSa6vYZkiZw&feature=related

Додано (27-Жов-2012, 09:43)
---------------------------------------------
http://www.youtube.com/watch?v=8ug_HxyCsrs&feature=related Пропоную додивитися його докінця. Там на початку та і майже в кінці також мова йдеться про територію нашої держави і про мову нашу різнокольорову.

 
aaaaДата: Неділля, 16-Гр-2012, 19:06 | Сообщение # 307
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Сьогодні 825-та річниця першої згадки назви «Україна» і 860-річчя перемоги князя київської династії Ізяслава Мстиславича над суздальським князем Юрієм Долгоруким
Під датою 18 квітня 1187 року літопис говорить: «У тім же поході (князів Русі, тобто Києва, Білгорода (нині с. Білгородка, під Києвом), Вишгорода, Василькова, Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький) та фортець на р. Росі на половців) розболівся Володимир Глібович (князь Переяславський) недугою тяжкою, від якої він і помер. І принесли його в Переяслав на ношах, і отут преставився він, місяця квітня у вісімнадцятий день, і покладений був у церкві святого Михайла, і плакали по ньому всі переяславці. Він бо любив дружину, і золота не збирав, добра не шкодував, а усе давав дружині; був же він князь чеснотний і сильний у бою, і мужністю міцною відрізнявся, і всякими доброчестностями був сповнений. За ним же Україна багато постогнала».
Вага цієї згадки про Україну колосальна.
Адже назва України згадана задовго до монголо-татарської навали 1240 року, яку імперські ідеологи брали за точку відліку для розпаду «єдиної давньоруської народності», що нібито до того існувала.
Однак якщо Україна існувала вже 1187 року, ще за часів Київської Русі, то теорія про Київську Русь як «братню колиску» виявлялася безглуздою.
І ще одне запитання: якщо назва України походить від іноземного слова «окраїна», то окраїною чого вона могла бути 1187 року? Невже безкняжого острогу Москви, за яку тоді на Київщині, напевно, ніхто й не чув?
Крім того, цілком незрозуміло, чому за князем тужили саме прикордонні землі, а не мешканці всього Переяславського князівства незалежно від віддаленості від кордонів?
Наприклад, під 1189 р. в літописі — в оповіданні про князя Ростислава Берладника — згадується, що він в’їхав «в Україну Галицьку» (коли князь в’їхав у князівство володіти ним як цілим, а не якимись його околицями).
У Галицько-Волинському літописі під 1213 р. є запис: «Данило ж повернувся додому і їхав з братом, і прияв Берестій, і Угровеськ, і Верещин, Столпе, Комов і всю Україну». Тобто знову мова йде не про околиці, а про все князівство Забужжя з центром в Угровеську (нині городище в с. Новоугрузьке Любомльського району на Волині).
Відомі також повідомлення про польських князів, які після походу на Галичину й Волинь верталися «в свою Україну», знову таки у власне князівство, а не в його околиці.
Не менш цікаві згадки містяться в російських літописах XVII століття, де десятки разів мова йде про «царські україни», маючи на увазі землі (князівства, колишні уділи), підвладні цареві, а не якісь околиці.
Паралель прозора — адже й нині по-українськи слово «країна» означає власне країну.
Щоб зрозуміти, що слово «Україна» абсолютно чітко, особливо в літописах XII—XIII століть, виступає як синонім слова «князівство», «земля», історикам варто було лише неупереджено їх прочитати.
Не менш важлива для розуміння української історії інша дата, яку також можна відзначати цього року.
Це остаточна поразка суздальського князя Юрія Довгорукого від князя київської династії Ізяслава Мстиславича, що сталася 1152 року.
Ретельно прихована радянськими істориками битва за Київ цих двох князів становила центральну подію історії всієї Східної Європи середини XII століття.
1146 року великокняжу владу здобув Ізяслав Мстиславич, син Мстислава Великого і норвезької принцеси. Його головним супротивником став суздальський князь Юрій Долгорукий. Він був наймолодшим сином Володимира Мономаха, тому його заслали князювати у віддалену околицю держави.
Юрій Долгорукий усе ще вважав Київ своєю Батьківщиною. Показово, що засновника Москви звали Долгоруким, а не «Дліннорукім».
Із розростанням династії стара система передання влади почала давати збій. Традиційно великим київським князем ставав найстарший з роду Рюриковичів. Однак у ХІІ ст. окремі старі князі, які правили в далеких землях і яких десятиліттями не було на Русі, могли бути вкрай непопулярними. Юрій Долгорукий був старший за свого племінника Ізяслава, і тому формально мав більше прав на Київ. Ізяслав Мстиславич був особливо популярним серед киян і решти мешканців Русі, тобто Наддніпрянщини, своїми особистими якостями, приростанням до місцевого ѓрунту й успіхами в боротьбі з половцями.
Щоб легітимізувати свою владу, Ізяслав Мстиславич запросив у співправителі до Києва свого дядька В’ячеслава, сина Володимира Мономаха, який був ще старший за Юрія Долгорукого. У Києві з’явилися два княжі двори, проте реальна влада належала Ізяславові Мстиславичу. Почалася війна.
Після вдалого походу на Суздаль 1148 р. Ізяслав занадто самовпевнено поставився до походу Юрія на Русь. Як наслідок, 1149 року на короткий момент великим Київським князем стає Юрій Долгорукий, непопулярний у Русі. Адже Юрій Долгорукий довго не жив у Києві та співпрацював із головним ворогом Русі — половцями. Він не здійснив жодного великого походу на Ізяслава та Київщину без участі половців та був одружений із половецькою княжною — донькою хана Аєпи. Юрій Долгорукий товаришував із ворогом киян, половецьким ханом Свенчом Боняковичем, який погрожував «посікти Київські Золоті Ворота».
Уже наступного, 1150, року Ізяслав приймає рішення блискавично йти на Київ. У містах на підступах до Києва сиділи сини Юрія Долгорукого, у Києві — сам Юрій.
Перед військом він виголосив запальну промову, з якої видно, що більшість його війська становили вихідці з Київщини: «Ви за мною із Руської землі вийшли, своїх сіл і маєтків позбувшись. А я або свою отчину і їх поверну, або голову складу».
Під прикриттям темряви війська Ізяслава підійшли до Білгорода (нині с. Білгородка поблизу Києва). Тоді це була могутня фортеця, друга за могутністю після Києва у всій Русі, вали якої сягали у висоту 16 метрів. Син Юрія Долгорукого Борис у цей час пиячив із дружиною. Лише в останню мить один із митників устиг закрити ворота міста. Але й це не допомогло — коли військо Ізяслава засурмило в труби, син Юрія Долгорукого втік. Він прибіг до Києва, де зі страху перебільшив сили Ізяслава. Юрій Долгорукий, залишивши власну дружину, втік через Дніпро.
1151 р. Юрій Долгорукий спробував переправитися через Дніпро, щоб повернути столицю. Тут сталася чи не найбільша «річкова» битва у середньовічній історії. Від гирла Десни й до сучасного річкового вокзалу ріка була вкрита броньованими кораблями.
Юрієві Долгорукому вдалося переправитися лише біля Заруба (фортеці поблизу с. Трахтемирів Канівського р-ну на Черкащині, затопленої за часів СРСР Канівським водосховищем). Ізяслав організував масштабну оборону Києва, якої місто не знало за всю свою середньовічну історію. Кругова оборона з валами розтягнулася на 10 кілометрів.
На берегах Либіді військо Юрія Долгорукого було наголову розбите. Його товариш, половецький хан Свенч Бонякович, — убитий.
На Перепетовому полі (між Білою Церквою, рікою Стугною і Фастовом) залишки військ Юрія Долгорукого були остаточно побиті, захоплені в полон і потоплені в р. Рутець. Як пише літопис, у тій же битві кияни ненароком ледь не вбили свого князя. Коли Ізяслав крикнув, що він князь, кияни подумали, що він — Юрій Долгорукий або його син, і почали рубати князя по шолому. Після цієї поразки літопис чітко показує, що син Долгорукого Андрій Боголюбський не вважав Суздаль Руссю: він «випросив у отця піти наперед до Суздаля, кажучи: «Осе нам уже, отче, тут, в Руській землі ні раті, ні чого іншого».
Навесні 1152 р., якраз 860 років тому, Юрій Долгорукий зібрав муромські й рязанські полки, а також половецьку кінноту, і знову спробував вирушити на Київ. Однак, лише тільки почувши про наближення київського війська великого князя Ізяслава, половці залишили Юрія Долгорукого, а далі втік і він сам.
Ця війна починалася майже як звичайна усобиця, а закінчилася як війна, в результаті якої, по суті, утворилася нова країна. Тоді вона звалася Суздаль, або Залісся. І тоді її перша самовпевнена спроба встановити контроль над Києвом була провалена.
Ізяслава Мстиславича першим із усіх князів літописи й навіть конкуренти, в тому числі Юрій Долгорукий, починають називати «цесарем Русі», уподібнюючи його візантійським імператорам.
Ізяслав був прихильником незалежності Київської митрополії від Константинопольських патріархів. Одразу ж по утвердженню на великокняжому столі Ізяслав Мстиславич наказує єпископам обирати митрополита без участі Константинопольського патріарха. Всі єпископи з українських земель підтримали це обрання, у той час як новгородський і смоленський — не підтримали. Як результат, 27 липня 1147 року більшістю голосів митрополитом Київським і всієї Русі було обрано Клима Смолятича, якого дуже шанували сучасники. Як пишеться в літописах, такого «філософа і книжника в Руській землі не було». Це було дуже важливе досягнення на шляху до утвердження автокефалії української церкви.
Князь Ізяслав Мстиславич у важкій боротьбі з Юрієм Долгоруким установив повний київський контроль над усією територією від Північного Льодовитого океану до Чорного моря. Практично скрізь сиділи його сини або васали.
Запас міцності Київської держави був на цей час ще настільки великим, що навіть безперестанні війни не змогли вплинути на міжнародний статус країни.
На жаль, після того, як цілі покоління вчили «українську історію» за з’їздами КПРС і тисячами вироблених тракторів, в Україні бракує не лише розуміння, а простого знання історичних фактів.
Олександр ПАЛІЙ, історик, автор книжок «Історія України» (2010), «Ключ до історії України» (2005)


"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
YanushevichДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 12:22 | Сообщение # 308
Генерал-полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 1005
Награды: 5
Репутация: 4
Статус: Offline
В Украине, наследнице санскрита, доход на душу населения в два раза выше, чем в арийской Индии! Можно гордиться.

Уважаемые хохлы! Разорвите с советско-совковым прошлым и перестаньте сосать русскую сиську!
 
русДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 16:07 | Сообщение # 309
Генерал-лейтенант
Группа: Модераторы
Сообщений: 716
Награды: 1
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote (Yanushevich)
В Украине, наследнице санскрита, доход на душу населения в два раза выше, чем в арийской Индии! Можно гордиться.
А в христианской просветленной Греции что сейчас?
 
aaaaДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 16:09 | Сообщение # 310
Генерал-лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 569
Награды: 4
Репутация: 1
Статус: Offline
Пане Янушевич , а це з врахуванням і оффшорних зон?

"... в каждом из нас живут ангел и демон,и голоса их порй неразличимы".
"Ангел же заставляет нас размышлять о наших поступках, и ему иногда нужны чьи-нибудь уста,чтобы высказатся."
 
ObersДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 16:33 | Сообщение # 311
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline


В кружечках біля кожної слов'янської мови - кількість спільних лінгвістичних рис. Найбільше спільних рис в Української мови з:

Верхньолужицькою - 30
Білоруською - 29.
Нижньолужицька - 27
Чеською-24
Польською - 23
Словацькою -23,
Болгарською -21
Сербською -20,
Македонською -20
Полабською 19 - мова, яка зникла в 15 стотті нашої ери
Словенською -18
Російською - 11

До речі з усіма слов'янськими мовами Європи ТІЛЬКИ УКРАЇНСЬКА має найбільше число спільних рис аж 82.



http://www.youtube.com/watch?v....ts_main




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 18-Гр-2012, 13:15
 
ObersДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 16:45 | Сообщение # 312
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote
"Пусть обрежут свои хохлы и заведут бороды".
(Вказівка царя Олексія Михайловича запорожцям)
"Не хочемо бути аки цапи".
(Відповідь запорожців)

МИХАИЛ КРАСУСКИЙ

ДРЕВНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ГОВОРІВ

Праця опублікована 1880 року мізерним тиражем. Вона не залишилася не поміченою фахівцями, однак масовий освічений читач досі не відає про її унікальні результати. Брошура "Древность малороссийского языка" Михайла Красуського /про її існування повідав упорядникові ще під час роботи IX Міжнародного з'їзду славістів покійний О.Знойко/ була виявлена в конволюті ... без назви. Тут допоміг С.Плачинда. Згодом трапився поклик на досить оперативну рецензію в 'Русском филологическом вестнике", проте саме за той рік немає часопису в подільському сховищі дореволюційних журналів... Отже, ім'я талановитого сходознавця було викинуте з історії індоєвропейських студій. Поки що знань про нього надто мало. Поляк за національністю, польський і російський філолог. У молоді роки переїхав з батьківщини в Одесу, тривалий час жив тут... Пошук триває.

Друкуємо розвідку мовою оригіналу свідомо: так рельєфніше проступає об’єктивний погляд на вік нашої мови науковця, для якого, власне, українська культура була чужою /в брошурі це проявилося, зокрема, пасажем щодо козаків як розбишак/.

Безперечно, раніше до проблеми впритул підходили М.Максимович, П.Лукашевич, М.Драгоманов, який читав у Київському університеті історію Сходу... А проте розвязати її змогла лише людина з колосальним знанням орієнтальних і європейських мов. Закладений у заголовок парадокс М.Красуський вирішив блискуче, і не спростували його навіть випробуваним методом замовчування.

Поза сумнівом, ця публікація сприятиме радикальному переглядові підходів до індоєвропейських студій не лише в Україні, а й у сусідніх державах.
Підкреслення в тексті зроблені УПОРЯДНИКОМ

http://ukrainaforever.narod.ru/ykrgovir.html


 
ObersДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 17:23 | Сообщение # 313
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Все знают знаменитую поговорку "моя хата з краю, ничого нэ знаю". На самом деле это старая козацкая поговорка, и звучит она так : "моя хата з краю, першим ворога зустрічаю". Вот так, совсем немного подкорректировав форму, поменялся и смысл, наполнение - из боевого, сильного духом народа сделано обычное пассивное "быдло", посмешище.

Это старая козацкая поговорка людей смелых, живущих в постоянной опасности, героев защитников земли своей, пограничников. И никаким голодомором и мовнюковыми законопроэктами из нас эту кровь буйную, молодецкую не вытравить!

Quote
Изба моя съ краю, ничего не знаю — вотъ девизъ каждаго Молчалина.
Салтыковъ. Г-да Молчалины. 1.
Ср. Много говорятъ, много ... Я что? конечно: моя изба съ краю, ничего не знаю.
Писемскій. Тысяча душъ. 2, 8.
Большой толково-фразеологический словарь Михельсона
Русская мысль и речь. Свое и чужое. Опыт русской фразеологии. Сборник образных слов и иносказаний. Т.Т. 1—2. Ходячие и меткие слова. Сборник русских и иностранных цитат, пословиц, поговорок, пословичных выражений и отдельных слов. СПб., тип. Ак. наук.. М. И. Михельсон. 1896—1912.


Quote
ИЗБА...
...Моя изба с краю, я ничего не знаю.
Толковый словарь живаго великорускаго языка, В.Даль
http://slovardalya.ru/description/izba/10919


В том смысле и в том звучании к которому мы "привыкли" - это русская поговорка. Аналог : "Мое дело сторона", "Не наш колокол, хоть его об угол" - т.е подобные поговорки, обозначающие безразличие, всё равно, всё едино, до лампочки, ни тепло ни холодно, по херу, по барабану, моё дело маленькое, и т.д. и т.п. характерны именно для русских, это выражение их этнохарактера.

Козацкий вариант гласит о совершенно ином мировосприятии и характере, характере воина-пограничника, который всегда живёт в условиях приближённых к боевым, в обстоятельствах фактически постоянных, непрекращающихся боевых действий. Безразличие в таких условиях смерти подобно - это аксиома, а взаимовыручка, воинское братерство, наоборот - единственный способ выживания. Потому и гласит козацкая поговорка "Моя хата з краю - першим ворога стричаю", т.е буквально, живущий на околице села, зимовника, слободы призывает товарищей быть всегда начеку и мчаться на помощь по первому призыву первого вступившего в бой, например с татарами, жителя дома на околице.

Одной из основных особенностей русского характера, ментальности является как раз "безразличие, пренебрежение", выраженное в огромном количестве пословиц и поговорок на эту тему (т.е поговорки, обозначающие собственно безразличие как нац. черту характера) :

Quote
"Мое дело сторона", "Не наш колокол, хоть его об угол", "Не наше дѣло, насъ не касается", "Не наше дѣло, попово", "Не нашего попа, чужого", "Не нашу тысячу рубятъ", Ебал я ваши именины; Ебал я эти щи; А я ебать хотел этот воскресник, А нам татарам поебать, "нам, татарам, всё равно: что наступать - бежать, что отступать - бежать", "Моё дело маленькое", "После нас хоть потоп", "Все едино, что хлеб, что мякина" - всё равно, всё едино, по херу, по барабану, до лампочки, все трын-трава, до лампады, до фени, до фонаря, как с гуся вода, мое дело сторона, наплевать, начихать, не все ли равно, ни жарко ни холодно, ни тепло ни холодно, ни холодно ни жарко, один хрен, один черт, плевать ему с высокого дерева, плевать хотел, по барабану, хоть трава не расти, что в лоб что по лбу,что с горы, что под гору, что так, что эдак и т.д. и т.п.


Чисто масковский принцип, но не украинский (!) - это отлично видно на примере русской пословицы "Изба моя скраю, ничего не знаю" и её украинского "антипода" : "Моя хата з краю - першим ворога стричаю".

Цитата :
Quote
"Выражение «моя хата скраю» украинцев не защитит". Раньше эта поговорка носила совершенно другой смысл. «Скраю» - означало «первый», «отчаянный» и характеризовало сильных людей, которые первыми принимали бой на окраинах поселка, города. Защищали его от набегов противника. Сегодня это уже «исконное» выражение украинцев преисполнено негатива и веьсма актуально в связи с недавними событиями в Украине. Когда «бунтовали» предприниматели, стараясь уберечь себя от антинародного Налогового кодекса, они были одиноки. Весь «непредпринимательский» народ тихонечко наблюдал. Что ж... этот «одноосибный» менталитет украинцев скоро пройдет испытание и будет изменен. Уже не в первый раз поможет правительство и... реформы.©

Моя хата з краю - перший ворога стрічаю

Quote
Наша влада – пряме віддзеркалення постгеноцидного суспільства.

...Будь-який народ відбиває власні ментальні цінності у своїх прислів'ях. Тут показовим може бути скорочений постгеноцидними українцями варіант такого відомого ще з козацьких часів вислову, як «Моя хата з краю - перший ворога стрічаю». Погодьтеся, що без своєї другої частини це прислів'я перетворюється за змістом на свою повну протилежність. Але сама ця куца та гидка за змістом його редакція є настільки панівною в сучасній Україні, що про її початковий варіант ми дізналися лише нещодавно від фахівців із філології та історії...

Ірина Магрицька - кандидат філологічних наук, доцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, журналіст, громадський діяч
http://www.anti-crime.org/articles.php?ni=30809&print
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24526025.html


 
ObersДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 17:26 | Сообщение # 314
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline




Славяне в первые века н. э. Цветом показана территория их расселения по данным археологии, цветной линией — предполагаемые границы прародины славян по данным антропологии.
http://www.amgpgu.ru/Evolution/Lectures/Anthropology/Alex.html
Алексеева Т.И., Алексеев В.П.

АНТРОПОЛОГИЯ О ПРОИСХОЖДЕНИИ СЛАВЯН
Прикрепления: 7467525.jpg(282Kb) · 5292559.jpg(136Kb)




Сообщение отредактировал Obers - Вівторок, 18-Гр-2012, 13:18
 
ObersДата: Понеділок, 17-Гр-2012, 17:29 | Сообщение # 315
Генераліссімус
Группа: Модераторы
Сообщений: 2897
Награды: 10
Репутация: 5
Статус: Offline
Quote
Украинский язык принадлежит к “архаичным” языкам по своему словарному составу и грамматическому строю (как, скажем, литовский и исландский). Большинство украинских слов унаследованы из индоевропейского праязыка, а также из праславянских наречий.

http://www.mgpublications.com/news/1389
Откуда взялся украинский язык?

Quote
Поэтому какие-либо хронологические вехи украинского, как и вообще какого-либо иного языка, установить невозможно. Бесспорно лишь то, что украинский язык является одним из древнейших индоевропейских языков. Об этом свидетельствует и наличие архаичной лексики, и некоторые фонетические и морфологические черты, сохраненные украинским языком на протяжении веков. Древность украинского языка доказывали ряд отечественных и зарубежных ученых: Павел Шафарик, Михаил Красуский, Алексей Шахматов, Агатангел Крымский и другие. Еще в 1879 году польский ученый-лингвист Михаил Красуский в своем труде "Древность украинского языка" утверждал, что украинский язык не только старейший от всех славянских, но и от санскрита, греческого, латинского и других арийских языков.

http://www.transneed.com/philology/ua_1.html
История развития украинского языка


 
Форум міста Лохвиця » Дозвілля » Спілкування » мова і язык (Свои версии)
Сторінка 21 з 37«1219202122233637»
Пошук:

Copyright Лохвиця © 2016