Прокуратурою Полтавської області проведено перевірку за інформацією журналістки Ірми Крат, розповсюдженої 10 травня 2012 року в ЗМІ, щодо приховування на Полтавщині витоку 35 тонн розчину отруйної речовини невідомого походження на станції Вениславівка.

На станцію Венеславівка виїздили прокурори Гадяцького району та Кременчуцький транспортний.

За дорученням прокуратури оперативно-розшуковими групами лінійних відділів міліції здійснено огляд залізничних колій та прилеглих до них територій – слідів витоку будь-якої речовини не встановлено.

За інформацією Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці, жодних зауважень від отримувачів цистерн та станції Вениславівка щодо якості та кількості отриманого вантажу упродовж нинішнього року не надходило.

За вищезгаданий період випадків надзвичайних подій на станції Вениславівка Південної залізниці не зафіксовано.

Джерело

Днями на залізничній Полтавській колії за маршрутом Гадяч-Лохвиця на станції Вениславіка стався витік 35-ти тон розчину отруйної речовини невідомого походження.

Про те, що це сталося  доволі ретельно переховують, і було дано пряму вказівку усім працівникам ЗДС, не розголошувати даної ситуації, та уникати, будь-яких коментарів з цього приводу.

Увесь розчин було прийнято рішення сховати власними силами під землю, але через сильнодіючі  властивості речовини, вона знову виходить на поверхню, і має неабияку загрозу для найближчих сіл, які мають у своїй власності шахтні колодязі, та вживають із них прісну воду.

Представники влади коментувати ситуацію відмовляються, ті хто ліквідовував наслідки цієї проблеми поза кадром говорять, що підошва на взутті згорала за лічені хвилини.

Даною проблемою зацікавилися всеукраїнські телеканали : СТБ, та "Інтер” повідомляє полтавська правозахисниця Ірма Крат, до якої звернулися самі ліквідатори.

"Свобода" ініціює всеукраїнський бойкот "молочної мафії" - Всеукраїнське об'єднання "Свобода" закликає усіх селян бойкотувати "молочну мафію" з 16 по 18 травня 2012 року. При повній бездіяльності влади, "молочна мафія" знизила закупівельні ціни на молоко.

Вони наживаються на важкій праці селян, нахабно грабують їх. Люди змушені вирізувати корів, оскільки не бачать сенсу їх утримувати. Селян поставили у ситуацію, коли молоко дешевше за воду.

Аби змусити владу реагувати, а заготівельників підняти ціни, Всеукраїнське об'єднання "Свобода" закликає усіх селян взяти участь у Всеукраїнському бойкоті і не здавати молоко здирникам з 16 по 18 травня 2012 року

Тільки активний протест може призвести до підняття закупівельних цін на молоко і ви зможете отримувати реальну винагороду за свою важку працю.
Прес-служба ВО "Свобода"

На свою адресу я щойно отримав листа від одного небайдужого лохвичанина, який був вражений нищенням одного невеликого, але доволі прикметного об’єкту нашого містечка – знаменитого лохвицького урочища Лісок, де пройшли й мої незабутні вільні години під час навчання в колишній середній школі №1, наприкінці 1970-их років.

Автор (а це зовсім ще молодий український патріот), вражений побаченим, схвильовано пише: «Шановний Олександре Івановичу… Зелена галявина, на якій постійно відпочивають по вихідних днях мешканці нашого містечка, нещадно знищується так званими любителями домашньої флори. Вони, як кроти, знівечили добрий шмат рівної ділянки зеленої галявини. Теж саме робиться і в самому лісі. В кадр потрапили працівники одного з лохвицьких магазинів, які навіть не побоялися це робити в своїм фірмовому одязі. В старе авто, на той...Читати далі >>

Старезні важкі двері, вікна, в які без перешкод потрапляє дощ, сніг і вітер, підлога з широких дубових дощок, між якими великі дірки, старі меблі...

Саме таким в уяві багатьох склався стереотип сільської школи. Проте віднедавна з цим категорично не погоджуються мешканці села Яхники, що в Лохвицькому районі.

Від імені батьківського та учнівського колективів Яхниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів до Новин Полтавщини звернулася вчителька з Яхників Наталья Касьян   та попросила розповісти про їхню школу.

Текст листа:

«У нас красива сучасна школа. Якщо вам колись доведеться побувати у нашому селі, увагу неодмінно привернуть дві споруди, в яких здобуває освіту юнь Яхників. З подвір'я до вас всміхатимуться сучасні дерев'яні вікна. Фасад школи зроблений за новітніми технологіями дизайну, дах встелений якісною залізною черепицею. Коли вирішите зайти, приємно здивує подвір'я, встелене яскравою різнокольоровою плиткою. В класах - дерев'яні поліровані двері, на стінах - шпалери світлих кольорів, на підлозі - якісний лінолеум.
Ви запитаєте, звідки все взялося? Відповідаю: завдяки добрим небайдужим людям, які живуть і працюють  у нашій державі.
У квітні 2011 року до нас у Яхники завітав народний депутат України Юхим Леонідович Звягільський. Оглянувши приміщення школи, будинок культури та дитячий садок Юхим Леонідович твердо пообіцяв, що 1 в... Читати далі »

Як сказано на офіційному сайті «Полтаваобленерго», згідно з відповідною постановою НКРЕ, особливо зросли тарифи для тих, хто споживає забагато електрики:

Новини Полтавщини

30 квітня 2012 року делегація Лохвицької районної організації ВО «Свобода» на чолі з її головою адвокатом, доктором права Олександром Панченком разом з іншими делегаціями свободівців Полтавщини (а це – кілька сотень полтавських патріотів різного віку!) взяла участь у заходах щодо вшанування Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупаки, козаків та старшин полку гайдамаків Холодного Яру, які відбулися цього дня в центрі села Мельники Чигиринського району Черкаської області
Полтавські свободівці поклали квіти на могилу Василя Чучупаки та до братської могили холодноярців й взяли участь у меморіальному мітингу біля пам'ятника Героям Холодного Яру та пам'ятника Юрію Горлісу-Горському в центрі села Мельники, як також подивились на реконструкцію бою холодноярців з большевиками праворуч від дороги Мельники–Кресельці, освяченні зброї та прапорів на берегах Гайдамацького ставу та екскурсії до дуба Максима Залізняка.
Принагідно зазначимо, що один із керівників полтавських свободівців, автор і упорядник не одного десятка книг про нашу визвольну боротьбу д-р Олександр Панченко, заступник голови Полтавської обласної організації ВО «Свобода», разом зі своїми побратимами у ході проведення цих заходів зустрівся з президентом історичного клубу «Хододний Яр», відомим істориком Романом Ковалем, лауреатом Шевченківської премії з літератури (2011) письменником Василем Шклярем, з очільниками Кінного Полку Чорних Запорожців (які вже неодноразово до цього побували у Лохвиці та Березовій Луці Гадяцького району) – сотником Романом Боровиком та поручником Олександером Стецем із Перемишлю (Польща), та подарував їм на згадку про ці зустрічі у селі Мельниках свою книгу «Лохвицький край» та збірку споминів вояка УПА Романа Маца «Крутими стежками до волі».
Полтавські свободівці щиро привітали також свого лідера Олега Тягнибока та члена політради ВО «Свобода» Олега Панькевича, які були в числі промоторів цього патріотичного дійства українців.
З історії відомо, що якраз ... Читати далі »

«Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.

Я до себе каже і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Да... Читати далі »